Морфологічні і фізіологічні основи відтворення тварин. Штучне осіменіння

Гаструляція. Сформована бластула вступає у новий етап ембріогенезу, який назривають гаструляцією. У результаті гаструляції утворюється зародок, який спочатку складається з двох, а пізніше із трьох зародкових листків: внутрішнього — ентодерми, середнього — мезодерми і зовнішнього — ектодерми. В ході гаструляції виділяються також зачатки осьових органів: нервової трубки, кишкової трубки та хорди (спинної струни). Процес гаструляції здійснюється в результаті росту й поділу клітин бластули, їх переміщення, перегрупування та диференціації.

Залежно від виду бластули розрізняють чотири типи гаструляції: інвагінація, епіболія, імміграція та деламінація (рис. 18). У хребетних тварин гаструляція, як правило, відбувається за кількома типами, що можуть іти 

 

один за одним або паралельно. Один із них називають основним, інші — додатковими.

Інвагінація (впинання). Так гаструла утворюється з целобластули. Бластодерма ділянки дна целобластули впинається в бластоцель і прилягає до бластодерми даху та крайової зони. При цьому порожнина целобластули зникає і утворюється зародок, який складається із зовнішнього зародкового листка — ектодерми і внутрішнього — ентодерми. Внутрішній зародковий листок обмежує порожнину первинної кишки — гастроцель, яка сполучається з навколишнім середовищем отвором — бластопором (первинний рот). Бластопор обмежений дорсальною, вентральною та латеральними губами.

Епіболія (обростання). Це основний тип гаструляції амфібластули. При цьому малі бластомери даху та крайової зони активно розмножуються і обростають великі бластомери дна бластули, внаслідок чого формуються зовнішній та внутрішній зародкові листки.

Імміграція (вселення). За цього типу гаструляції окремі бластомери стінки бластули іммігрують у її порожнину, розміщуються поблизу бластодерми і утворюють внутрішній зародковий листок. Бластомери, що не іммігрували зі стінки, формують зовнішній зародковий листок. Такий тип гаструляції є основним у кишковопорожнинних, додатковим — у птахів і ссавців.

Деламінація (розшарування). Цей тип гаструляції є один із основних у птахів і ссавців. При цьому клітини стінки бластули активно діляться і розміщуються у два шари (зародкові листки) — ектодерму та ентодерму.

Середній зародковий листок — мезодерма — розміщений між ектодермою та ендодермою. Джерела її розвитку в рiзних видiв тварин неоднаковi. У вторинноротих тварин вона розвивається з ентодерми і частково з ектодерми.

Нервова трубка розвивається з ектодерми, кишкова — з ентодерми. Джерела розвитку хорди в окремих видiв тварин рiзнi. 

 

2.2. Визначення віку плода

Визначення віку плода

Упрактичній діяльності часто доводиться визначати вік передчасно народжених плодів. Це визначення роблять на основі довжини тулуба, стану його волосяного покриву і маси тіла. Ріст плодів у довжину протягом першої половини вагітності приблизно буває однаковим у різних порід одного й того ж виду тварин. В другій половині вагітності починає з’являтися волосяний покрив на тих чи інших ділянках тіла плода. Виходячи з цього, при визначенні віку плода звертають увагу на стан шерстного покриву, а при його відсутності – на довжину і масу тіла плода. У свиней вік визначають тільки на підставі довжини плода, бо щітина появляється тільки з народженням поросяти. Довжину вимірюють від тім’я до кореня хвоста плода.

Основні показники віку зародка та плода

Велика рогата худоба

1	0,9–1,3 см	0,1–0,3г	Невеликі виступи на місцях кінцівок; помітне закладан-
			ня рота і очей, зяброві щілини
2	6–7см	17–20г	Зародок набуває характерних для виду ознак, видно за-
			чатки молочної залози
3	12–16см	135–150г	Дуже збільшений живіт, у самців оформлена мошонка
4	22–26см	До 2 кг	Рідкі волосинки на верхній губі та бровах; формуються
			діафізи трубчастих кісток та кістки голови
5	35–40см	2,5–4кг	З’являються окремі волосинки на кінчиках вух; сім’яни-
			ки опускаються в мошонку
6	45–60см	3,5–6кг	На шкірі губ та надбрівних дуг густі волосинки; з’явля-
			ються вії, рідкі волосинки в ділянці кінцівок до скакаль-
			них і зап’ясних суглобів
7	50–75см	10–14кг	Добре розвинений волосяний покрив у ділянці губ, над-
			брівних дуг, на периферії кінцівок, хвості; подекуди во-
			лосинки на кінцях вух і шкірі вздовж хребта
8	60–85см	16–20кг	Густий волосяний покрив по всьому тулубу
9	80–100см	20–74кг	Поверхня тіла вкрита густим волосяним покривом, добре
			виражені всі різці, на верхній і нижній щелепах прорізу-
			ються премоляри

 

Дрібні жуйні

1	1см	7,7 г	Чітко помітні зяброві щілини; грудна й черевна по-
			рожнини закриті, закладені усі органи
2	8см	80 г	Починається відкладення солей у кістках кінцівок
3	16см	900 г	Ніздрі закриті
4	20–25см	До 2,9 кг	З’являються волосинки на губах і надбрівних дугах
5	30–50	4,0–4,3кг	Шкіра вкрита звивистою вовною; різці та пре моляри прорізані

Свині

1	1,6–1,8	15–20г	Закладені всі органи, зародок набуває видових ознак
2	8	90–190	Починається окостеніння трубчастих кісток, помітні ста-
			теві відмінності
3	14–18	700–900	З’являються волосинки на губах, надбрівних дугах, хвості та вухах, прорізаються різці
4	20–25	1–2кг	Вся шкіра плода вкрита щетиною, є різці й ікла
	Коні
1	0,5–0,7	50 г	Видові відмінності не виражені, кінцівки мають вигляд тупих виступів
2	5,5–7	62–70	Голова чітко окреслена, на кінцівках виділяються копитця, порожнини тіла закриті
3	12–15	100–150	Добре виражені копитця. Є короткі вуха й соски на молочній залозі
4	20–30	1,3–1,6	На шкірі губ подекуди є волосинки, з’являються обриси зовнішніх статевих органів
5	30–37	3–4,5кг	Густе волосся на шкірі губ, рідке – в ділянці надбрівних дуг і кінчика хвоста; добре виражені зовнішні статеві органи, слабо – мошонка і препуцій
6	40–75	4–6кг	Густо розміщені волосинки на верхній губі, надбрівних дугах. Окремі волосинки на дорзальній та вентральній поверхнях хвоста і кінчиках вух
7	45–85	4,5–7,5кг	Добре виражене волосся гриви; кінчики та краї вух вкриті волосинками

 

 

2.4 Клінічні, лабораторні  та інструментальні методи діагностики  вагітності

 

Діагностика вагітності та визначення її термінів є важливим завданням акушерської діагностики. Вона має велике значення для організації правильного утримання і годівлі вагітних тварин, підготовки їх до родів, а в разі неплідності – своєчасного прийняття заходів по її профілактиці.

Для діагностики вагітності розроблені клінічні та лабораторні методи.

Клінічні методи діагностики вагітності включають:

– збір анамнезу;

– рефлексологічне дослідження;

– зовнішнє дослідження (огляд, пальпація, аускультація);

– внутрішнє дослідження (вагінальне, ректальне);

– ультразвукове дослідження (сонографія)

Анамнез дозволяє виявити ймовірні ознаки вагітності:

1. Відсутність статевої циклічності  протягом 30 і більше днів після  чергового осіменіння.

2. Покращання апетиту та вгодованості  тварини.

3. Підвищення стомлюваності та  пітливість.

4. Іноді спостерігається спотворення  апетиту.

5. Підвищення частоти дихання  і пульсу.

6. Більш спокійна поведінка тварини.

7. Збільшення частоти акту дефекації  та сечовиділення.

8. Зниження продуктивності, зміна  смаку молока.

9. Набряки кінцівок і нижньої  черевної стінки.

Цінними даними при зборі анамнезу є записи в журналі осіменінь.

Рефлексологічне дослідження проводять з використанням самця-пробника. Базується даний метод на оцінці реакції самки на самця: виявлення статевої охоти вважається істинною ознакою неплідності, а її відсутність – ймовірною ознакою вагітності.

Оглядом можна встановити ймовірні (зміна контурів живота, збільшення молочної залози, набряки) та істинну (рухи плода) ознаки вагітності

Пальпація черевної стінки дозволяє встановити істинну ознаку вагітності – наявність плода.

Вагінальним дослідженням можна виявити сухість та блідість слизової оболонки, наявність слизової пробки в каналі шийки матки, пропальпувати передлежачі частини плода. Але даний метод має малу практичну цінність.

Ректальний метод дозволяє не лише діагностувати вагітність та її терміни, а й встановити неплідність та гінекологічний діагноз. Метод базується на оцінці стану яєчників, рогів, тіла і шийки матки, маткових артерій і плода. Використовується на крупних тваринах.

Метод сонографії (sonos – звук, graphio – відображую) дозволяє об’єктивно (за наявністю ембріональних рідин, ембріонів та плодів) діагностувати вагітність та її терміни. Крім того, даний метод дає змогу виявляти патології внутрішньоутробного розвитку і статевої системи.

Лабораторні методи включають дослідження молока, сечі, крові, слизу з піхви і базуються на виявленні у вагітних тварин змін вмісту гормонів, фізико-хімічного складу секрету геніталій. Для діагностики вагітності розроблені методи: кип’ятіння цервікального слизу, питомої ваги цервікального слизу, крапельний, коагуляційна проба, гормональні (біологічна реакція, реакції Колла і Харта, Фрідмана і Шнейдера, Цондека і Ангейма, імуноферментний та радіоімунологічний аналіз), кристалізація шийкового слизу, за електричним потенціалом біологічно-активних точок та ін.

Частота дослідження і вибір методу діагностики вагітності залежить від виду тварин та технологічних особливостей ведення тваринництва.

 

Видові особливості перебігу родового процесу у тварин

 

Основні ознаки тільності у різні терміни:

Два місяці. Матка атонічна, знаходиться на межі тазової і черевної порожнин. Ріг — плодовмістилище, вдвічі більший від протилежного, флуктує. Інколи збільшення і флуктуація спостерігаються лише у верхівці рогу — плодовмістилища.

Три місяці. Матка знаходиться у черевній порожнині та частково розміщується у тазовій, стає кулеподібною, біля 15–20 см у діаметрі, міжрогова борозна згладжується. У цей час необхідно диференціювати вагітну матку від наповненого сечового міхура. З цією метою рукою захоплюють шийку матки і переміщують пальці до тіла і рогів. Якщо кулеподібне утворення є вагітною маткою, то відчуття зв’язку шийки, тіла і матки буде неперервним, а у неплідної матки швидко знаходяться роги і сечовий міхур, як окремі морфологічні утворення.

Чотири місяці. Матка нагадує собою тонкостінний міхур, який повністю знаходиться у черевній порожнині, а її шийка — на межі тазової і черевної порожнин. При вібрації пальцями відчувається флуктуація і плід. На верхівках і до середини рогів (за великою кривизною) матки відчуваються плаценти, величиною з лісовий горіх, інколи — з голубине яйце. Вібрує середня маткова артерія з боку рогу — плодовмістилища.

П’Ять місяців. Матка опущена в черевну порожнину. Плаценти розміщені по всій її поверхні. Біля шийки матки плаценти мають розміри голубиного яйця, а біля верхівок – у 1,5–2,0 рази більші. Пальпується плід. Починає слабко вібрувати середня маткова артерія з боку вільного рогу-плодовмістилища.

Шість місяців. Матка опущена до черевної стінки і практично стає недоступною для пальпації. З тазової у черевну порожнину видовжується піхва, яка промацується як слабко відчутний тяж. Сильно вібрує середня маткова артерія з боку рогу-плодовмістилища і слабко — з протилежного.

Сім місяців. Ознаки як і у шість місяців. Сильно вібрують середні маткові артерії з обох боків та інколи відчувається вібрація задньої маткової артерії з боку рогу-плодовмістилища.

Вісім місяців. Шийка матки розміщена на межі черевної і тазової порожнин або на вході у останню. Пальпуються передлежачі частини плода, плацентоми величиною з куряче яйце різних розмірів. Добре відчувається вібрація обох середніх і однієї задньої маткових артерій.

Дев’ять місяців. Передлежачі частини плода знаходяться у тазовій порожнині. З’являються ознаки передвісників родів, починає виповнюватися молочна залоза, а її секрет стає білого кольору (за консистенцією нагадує молозиво або молоко).

Методом пальпації вагітність визначається з правого боку після опускання плода і прилягання його до бокової частини черевної стінки, що частіше буває з 7-ми місяців вагітності. Для проведення дослідження дослідник стає з правого боку, ліву руку кладе на маклак, а долоню правої руки прикладає до правої черевної стінки. Натиском руки дослідник відтісняє черевну стінку всередину і вверх. Потім швидко послаблює тиск, але не віднімає руку від поверхні черевної стінки. При цьому відчуваються поштовхи плода. Пальпацію проводять декілька разів, зміщуючи руку вверх, вниз, вперед, назад.