Як часто хворіють хламідіозом?

Зміст

 

Етіологія

Хламідійні  інфекції чи хламідіози – це група захворювань, що викликаються мікроорганізмами роду Chlamydіa. За своїми властивостями хламідії займають проміжне положення між вірусами і бактеріями. Тому дотепер хламідіоз діагностується і лікується набагато важче, ніж звичайні бактеріальні інфекції. Хламідії можуть уражати багато органів і систем: органи зору, дихальні шляхи, сечостатеву систему, серцево-судинну систему, центральну нервову систему, печінку, жовчовивідні шляхи, лімфатичні вузли, суглоби і інші. Урогенітальний хламідіоз відноситься до захворювань, що передається статевим шляхом. Часто відзначається сполучення хламідіозу з іншими сечостатевим інфекціями – тріхомоніазом, гарднерельозом, уреаплазмозом. Небезпека хламідіозу полягає в тім, що, тривало існуючи, він призводить до ускладнень, найбільш частим з який є безпліддя, простатит, везикуліт, цистит у чоловіків і ерозія шийки матки, вагініт, безпліддя у жінок.

Як часто  хворіють хламідіозом?

Як стверджують вчені, не менш, ніж 5-10% молодих сексуально активних людей уражені хламідійною  інфекцією. Хламідіоз виявляється в кожної другої жінки з хронічними запальними захворюваннями урогенітальної сфери, у 57% жінок, що страждають безпліддям, у 87% жінок, у яких відмічається невиношування вагітності

Хламідіоз являє собою  реальну загрозу для здоров’я людини. Сьогодні з ним пов’язують захворювання сечостатевої сфери, кон’юнктиви ока, суглобів, респіраторні ураження і хвороби інших внутрішніх органів. Численні дослідження довели, що хламідії можуть не тільки бути причиною безпліддя, а й викликати патології у вагітних і хвороби у новонароджених. 
За різними оцінкам світових експертних комісій хламідіями інфіковано від 1,5% до 60% від населення Земної кулі, а антитіла до них є від кількох відсотків до 3/4 популяції. Це пояснюється недосконалістю багатьох сучасних діагностикумів. Але як би там не було, хламідіоз – одне з найбільш розповсюджених сучасних захворювань.

Вчені відкрили хламідії порівняно недавно – на початку 80-х років. Визначено, що до них належать 4 інфекції: трихомоніаз, хламідіоз, гонорея, сифіліс. Загалом хламідії передаються  статевим шляхом. Хоча існують і  інші шляхи зараження, наприклад, реальна загроза передання інфекції від матері до дитини, внутрішньоутробним шляхом або під час пологів. Суттєвий внесок у розповсюдження інфекції вносить побутовий шлях: користування загальними унітазами, ваннами, постіллю, басейнами, лазнями, а також дружні поцілунками (губи-в-губи), поїдання "загального бутерброду" і використання при вживанні їжі загального посуду. Але й це ще не все. Людні пляжі, особливо з теплою стоячою водою, є сприятливим середовищем для розповсюдження хламідійної інфекції. Адже вона здатна зберігати життєздатність в звичайній воді до 5 діб, а на тілі до 2 діб і дуже стійка до миючих та дезінфікуючих засобів.

Незнання останнього, коли, наприклад, популярні сьогодні одноразові пластикові дзеркала, використовуються окремими гінекологами для багаторавих оглядів замість металевих, перетворюють деякі медзаклади в справжній розсадник хламідіозу. Справа в тому, що багато медпрацівників у порушенні всіх правил вважають достатнім для дезінфекції замочування пластикових дзеркал (не витримуючи теплової стерилізації) в розчин хлораміну, після чого просто промивають проточною водою. Аналогічне ( якщо не більше) відбувається з оглядовими перчитками. Період від зараження хламідіями до появи перших ознак інфекції складає 30-40 днів.

Хламідіоз дуже підпільна  інфекція без виражених ознак  з млявим перебігом запаленням органів  сечостатевої системи. Найчастіше інфекція вражає чутливі слизові оболонки сечовипускального каналу і прямої кишки у чоловіків та шийкового  каналу матки у жінок. В подальшому хламідійна інфекція розповсюджується на навколишні органи, викликаючи їх запалення.

Виділяють наступні шляхи поширення хламідій в організмі:

• каналикулярно, тобто через цервікальний канал, порожнину матки, маткові труби на всі органи черевної порожнини; 
• лімфогенно - через лімфатичну систему з струмами лімфи по всіх органах, де хламідії знайдуть середовище для свого проживання (особливий циліндричний епітелій);
• гематогенно - з струмами крові хламідії переносяться в глотку, легкі, суглобові сумки, викликаючи про фарингіти, ангіни, пневмонії, артирты, хвороба Рейтера і т. д.;
• у висхідному поширення хламідій беруть участь і сперматозоїди. Цей шлях поширення хламідій дуже небезпечний - зі сперматозоїдами інфекція потрапляє відразу в матку, в такий важливий і такий вразливий орган жіночої статевої системи. Тому при випадкових статевих контактах чи при контактах з малознайомим партнером як засіб контрацепції рекомендується презерватив. Навіть якщо від небажаної вагітності ви використовуєте КОК або ВМС, презерватив захистить вас від статевих інфекцій, включаючи хламідії.

Скарги

Жінки найбільш часто  скаржаться на клейкі, мізерні, безколірні, прозорі або мутні виділення  з піхви або уретри, тягнучі  болі внизу в ділянці матки  або яйників (частіше справа) або розлиті, які віддають в стегно і/або куприк. Особливо характерні передменструальні болі і болі в перші дні після початку менструації, які найбільш інтенсивні в теплу погоду. При обстеженні на фоні хламідіозу часто виявляють ендометрит, псевдоерозію шийки матки, ендоцервіцит, лімфоїдні фолікули в ділянці зіву і синехії (спайки) різної локалізації. Здатність до вагітності звичайно знижена (або відсутня). У багатьох під час вагітності відмічається підвищений тонус матки з загрозою викидня. Звичайними ускладненнями є також гінетальний інфантилізм, позаматкова вагітність, гіпотрофія плоду. Існують дані про високі показники недоношеності і мертвонароджуванності на фоні хламідіозу.

Хламідіоз протікає безсимптомно в 46% чоловіків і 67% жінок. Chlamіdіa Trachomatіs найчастіше вражає сечостатеву систему. При цьому симптоми звичайно не яскраво виражені. Найбільш часті ознаки хламідіозу – слизово-гнійні виділення зі статевих шляхів без різкого запаху, часті позиви і болючість при сечовипусканні, свербіж в ділянці промежини. У жінок також – болі внизу живота, посилення білей перед менструаціями.

Діагностика та принципи лікування

Матеріалом для обстеження при хламідіозі може бути зішкріб з поверхні шийки матки, сечівника, виділення з піхви. Також матеріалом для дослідження є кров, сеча, а в чоловіків також і сперма. За допомогою сучасних методів, зокрема полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) можна з високою точністю стверджувати присутні в отриманому матеріалі хламідії чи немає. Точним і доступним методом визначення хламідій у виділеннях з уретри на сьогоднішній день є реакція імунофлюоресценції (РІФ) з використанням антитіл, мічених особливою речовиною – ФІТЦ.

Лікування

Крім курсу антибактеріальної терапії (Сумамед, Вільпрафен, Заноцин) лікування обов’язково включає, полівітамінотерапію, імуномодулюючу терапію, нормалізацію способу життя, дієту (виключення з раціону гострої і копченої їжі, відмова від алкоголю). Лікування обов’язково повинне проводитися всім партнерам.

Правильність  лікування залежить від:

• Лікування повинно  бути комплексним, індивідуальним, з  використанням сучасних ефективних препаратів.

• В лікуванні використовувати  препарати різної направленості  – антибіотики, імуномодулятори, протигрибкові, місцеві середники.

• Лікування слід проводити  у обох партнерів одночасно.

• До початку лікування  необхідно виявити всіх збудників, визначити їх чутливість до антибіотиків і лікувати в рамках єдиного курсу.

З початку 90-х років багато лікарів почали притримуватись так званої "потрійної терапії" при запальних захворюваннях тазових органів. Таким чином курс лікування включає в себе 2 антибіотики різних груп, які призначаються послідовно, імуностимулятора, протигрибкові препарати, а для жінок ще і місцеве лікування (вагінальні свічки). Курс складає від 10 до 25 днів в залежності від вираженості запалення.

Не дивлячись на широке розповсюдження хламідійної інфекції, за умов дотримання правил гігієни ніякі бактерії нам страшні.

Антибактеріальна  терапія

 Часто лікарі зупиняють  свій вибір на одній з наступних  схем застосування антибіотиків:

• Вібраміцин – при свіжому неускладненому хламідіозі препарат призначають перорально по 100 мг після їжі 2 рази в добу протягом 7-10 днів; при інших формах і ускладненнях – протягом 14 днів; перша доза препарату – 200 мг;

• Сумамед – при свіжому хламідіозі препарат призначають одноразово перорально 1,0 г за 1 годину до їжі чи через 2 години після їжі; при інших формах – у перший день 1 г, у наступні – по 250-500 мг один раз у добу, загальна курсова доза – 3,0 г;

• Роваміцин – 500 мг перорально 4 рази в добу протягом 10-14 днів. Рекомендується для лікування вагітних.

Імуномодулююча  терапія:

"Поліоксидоній" Препарат має імуномодулюючу дію, підвищує стійкість організму до локальних і генералізованих інфекцій. Крім цього він виявляє виражену детоксикаційну активність, знижуючи токсичність лікарських препаратів і хімічних речовин. Застосування Поліоксидонію у комплексній терапії дозволяє підвищити ефективність і скоротити тривалість лікування. Поліоксидоній добре переноситься і не викликає алергійних реакцій. Пацієнти з гострими і хронічними урогенітальними захворюваннями приймають по 6мг Поліоксидонію через день курсом 10 ін’єкцій, у поєднанні з хіміопрепаратами.

По закінченні курсу  проводяться контрольні аналізи. Якщо хламідії не виявляються, то аналізи  проводяться ще 2 рази через 1 місяць (у жінок – перед менструацією). Тільки після цього можна буде говорити про ефективність проведеної терапії.

 

Список використаної літератури

1. Комплексная терапия смешанной инфекции урогенитального тракта и ее осложнений. Методические рекомендации.-Донецк.-2002.-18 с.
2. Комплексне лікування хворих на сечостатевий хламідіоз із застосуванням джозаміцину, ехінацину та сілібіну.-Метод. реком.- Київ.-2002.-22с.
3. Вильпрафен (джозамицин) в терапии больных урогенитальным хламидиозом.-метод.реком.-Москва.-2000.-16с.
4. Сексология и андрология, под ред. А.Ф. Возианова, И.И. Горпинченко, Киев.-Абрис.-1997.-880 с.
5. Возіанов О. Ф., Пасечніков С. П., Павлова Л. П. “Досягнення і проблеми урологічної допомоги населенню України”. Урологія 2001.- №4.-с.3-6.
6. Мавров Г.И. Урогенитальные инфекции и бесплодие. Методические указания для врачей-интернов.-Харьков.-1994.-12с.
7. Мавров Г.И. Организация медицинской помощи больным урогенитальными венерическими заболеваниями и бесплодием. Методические рекомендации для врачей.-Харьков.-1994.-8с.
8. Мавров Г.И. Половые расстройства у мужчин, больных хроническим венерическим хламидиозом и уреаплазмозом // Журн. дерматовенерол. и косметол.-Санкт-Петербург.-1995.-№2.-С.19—28.
9. Gialdroni Grassi G, Grassi C. Clinical application of macrolides and azalides in Legionella, Mycoplasma, and Chlamydia respiratory infections. In: New Macrolides, Azalides, and Streptogramins in Clinical Practice. Neu HC, Young LS, Zinner SH, Acar JF. (Eds.). New York, etc., 1995;95-119.
10. Guay DRP. Macrolide antibiotics in pediatric infectious diseases. Drugs 1996;51:515-36.
11. Bergan T. Pharmacokinetics of newer macrolides. In: New Macrolides, Azalides, and Streptogramins in Clinical Practice. Neu HC. Young LS, Zinner SH, Acar JF. (Eds.). New York, etc., 1995;51-60.
12. Хаитов Р.М., Пинегин Б.В. Современные иммуномодуляторы: основные принципы их применения//Иммунология.-2000.-№5.-С.5-7