Інженерна психологія як наукова дисципліна

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2013 в 14:29, контрольная работа

Краткое описание

Принцип гуманізації праці. При вирішенні найважливіших практичних питань, в тому числі і таких, як підвищення продуктивності, якості та ефективності праці, вітчизняна інженерна психологія виходить насамперед з вимог, що пред'являються людиною до техніки і організації праці, з його можливостей і особливостей діяльності. Принцип гуманізації підкреслює також провідну, творчу роль людини в процесі праці. Протилежним йому є принцип сімпфлікаціі (спрощення), широко поширений у закордонній інженерної психології.

Содержание

1.Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології. ………………………………………………………………………………….3-7
2. Аналіз методів інженерної психології……………………………..............8
3.Встановленя місця і ролі інженерної психології в системі наук……………………………………………………………………..........9-10
4. Список використаної літератури…………………………………………....11

Вложенные файлы: 1 файл

Інженерна психологія Microsoft Office Word (2).docx

— 36.14 Кб (Скачать файл)

Відкритий міжнародній університет розвитку людини

«Україна»

Факультет соціальних технологій

Кафедра психології

 

 

Контрольна робота

 

 

З навчальної дисципліни :

 

“ Інженерна психологія”

 

 

На тему:

 

«Інженерна психологія як наукова дисципліна»

 

 

                                                                                                 Виконала:

                                                                                                      студентка 5 курсу

                                                                                             Групи ЗПЛ 41

                                                                                              Ощепкова А.О.

                                                                                                 Перевірив: викладач

 

 

 

 

Київ-2012

 

Зміст

 

1.Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології. ………………………………………………………………………………….3-7

2. Аналіз методів інженерної психології……………………………..............8

3.Встановленя місця і ролі інженерної психології в системі наук……………………………………………………………………..........9-10

4. Список використаної літератури…………………………………………....11

 

 

Методологічні принципи та системний підхід в інженерній психології.

 

 

Принцип гуманізації праці. При вирішенні найважливіших  практичних питань, в тому числі  і таких, як підвищення продуктивності, якості та ефективності праці, вітчизняна інженерна психологія виходить насамперед з вимог, що пред'являються людиною  до техніки і організації праці, з його можливостей і особливостей діяльності. Принцип гуманізації  підкреслює також провідну, творчу роль людини в процесі праці. Протилежним  йому є принцип сімпфлікаціі (спрощення), широко поширений у закордонній  інженерної психології. При реалізації цього принципу прагнуть до максимального  спрощення діяльності людини, з неї  вихолощуються всі творчі елементи, а сама людина зводиться до придатка машини, залишаючись виконавцем лише механічних дій і рухів.

Принцип активного оператора. У загальному випадку активність людини визначено його людською природою, тим, що людина в процесі роботи обов'язково має на увазі кінцеву мету своїх  взаємодій з машиною; тим, що він  не просто переробляє інформацію, приймає  рішення, маніпулює органами управління, але обов'язково діє, має своє особисте ставлення до виконуваних дій, активно  прагне до мети. Тому згідно з принципом  активного оператора при визначенні ролі людини в СЧМ дуже важливо, щоб  він не був просто придатком машини, а здійснював активні функції. Це викликано тим, що за пасивної позиції  оператора його перехід до активних дій вимагає значної витрати  сил, проте ефективність його роботи при цьому може бути невисокою. При  активній ж позиції оператора  ефективність його діяльності досягає  більш високого значення, а його психофізіологічні витрати виявляються  меншими. Необхідно вже на стадії проектування СЧМ визначити характер майбутньої діяльності, її психологічну структуру, функції і рівень активності оператора. З цього випливає наступний принцип, який може бути визначений як принцип проектування діяльності.

Принцип проектування діяльності. Питання про проектування діяльності був поставлений в 1967 р.. Проект діяльності повинен виступати як основа вирішення  всіх інших завдань побудови СЧМ. Точно так само, як при розробці СЧМ проектуються технічні пристрої, необхідно спроектувати діяльність людини, який буде користуватися цими пристроями. Більш того, самі ці пристрої, що використовуються в СЧМ (системи  відображення інформації, комунікації, введення інформації в машину і т.п.), повинні розроблятися на основі і  з урахуванням проекту майбутньої діяльності людини-оператора. Їх не можна  розглядати самі по собі, безвідносно  до людини. До технічних пристроїв  потрібно підходити як до засобів  свідомої діяльності людини.

Принцип послідовності. Згідно з ним виконання інженерно-психологічних  вимог не має представляти собою  одноразовий захід зі створення  проекту діяльності оператора, а  має бути забезпечено на всіх етапах існування СЧМ: проектування, виробництва  і експлуатації. Іншими словами, проект діяльності оператора повинен з'явитися  не тільки основою побудови СЧМ, але  й основою для її правильного  застосування за призначенням, включаючи  такі питання, як навчання і тренування операторів, організація їхньої праці, контроль і оцінка результатів їх діяльності і т.п. Реалізація на практиці принципу послідовності дозволяє розробити  та впровадити єдину систему інженерно-психологічного забезпечення СЧМ на всіх етапах її існування.

Принцип комплексності. Реалізація цього принципу означає необхідність розвитку міждисциплінарних зв'язків інженерної психології, взаємодії її з іншими науками про людину і техніці. Цей принцип спирається на ідеї Б.Г. Ананьєва, В.М. Бехтєрєва і інших про комплексне вивчення людини і людського фактора. Підкреслюючи провідне, першорядне значення психологічної проблематики, необхідно мати на увазі, що тільки нею не вичерпуються всі "людські" проблеми, що виникають при аналізі, вивченні та оптимізації СЧМ. У зв'язку з цим виникає потреба ретельного вивчення не тільки інформаційної взаємодії, але й інших аспектів функціонування систем "людина - машина", зокрема антропометричних, гігієнічних, фізіологічних і т.п.

         Сутність системного підходу до психології управлінського розвитку особистості керівника полягає у вивченні досліджуваного феномену як цілісної системи, як сукупності окремих компонентів, взаємодія яких дає змогу виявити нові якості й нові стани, а їх урахування і використання забезпечує ефективне функціонування всієї системи. Для теоретичного та емпіричного дослідження процесу розвитку особистості керівника важливе методологічне значення мають такі принципи системного підходу, як цілісність, ієрархічність, структурність, взаємозв'язок системи із середовищем, принципова невідповідність властивостей системи сумі властивостей її елементів та ін. 
            Професіоналізм особистості також є системною якістю. Психічні властивості людини не можуть бути розкриті ні як функціональні, ні як матеріально-структурні. Вони належать до системних властивостей. 
            Системний підхід до психології управлінського розвитку особистості керівника вимагає аналізу розвитку пізнавальної активності особистості, шляхів реалізації її психофізіологічного, морального, соціального, професійного потенціалу, механізмів переходу зовнішніх впливів у внутрішні регулятори поведінки тощо. Психічні властивості особистості виявляються, формуються і розвиваються у професійній діяльності, а професійна діяльність, маючи багато ступенів свободи, значною мірою визначається особистими якостями керівника. Розвиток і формування особистості керівника неможливо дослідити без урахування її життєвого шляху, початком якого є вступ на першу посаду, а завершенням — звільнення з останньої займаної посади, тому психологія тлумачить цей процес як багаторазові переходи від однієї стадії до іншої. Відповідно управлінський шлях можна поділити на періоди і фази, які є значними подіями, пов'язаними із змінами системи цінностей, життєвих планів і визначаються загальними закономірностями розвитку залученої до управлінської діяльності особистості в часі й просторі. На основі специфічних для людей психофізіологічних передумов керівник привласнює суспільний досвід (у формі цінностей, норм поведінки, знань, умінь тощо), переробляє його і на цій основі впливає на соціум і на самого себе. 
           Розвиток виробничих сил, економічний і технічний прогрес суспільства визначають можливості, способи і межі управлінського розвитку особистості керівника. Тому його управлінську діяльність можна розглядати тільки в соціальному контексті, залежно від технологій, зумовлених рівнем технічного й економічного розвитку суспільства. Властивості індивіда як суб'єкта управлінської діяльності формуються і розвиваються у динамічному процесі суспільних відносин. Реальний соціальний процес охоплює не тільки співробітництво, а й суперечності між особистостями, особистістю і групою, між групами тощо. Він може не тільки сприяти прогресивному розвитку керівника, а й гальмувати його, призводити до професійної деформації. Отже, в процесі формування психічних властивостей керівника важливо брати до уваги єдність прогресивних і регресивних змін. 
           Системний підхід передбачає макро- та мікроскопічний аспекти вивчення особистості керівника. Макроскопічний аспект — це опис розвитку особистості керівника у його взаємодії із системним оточенням (вивчення розвитку системи без деталізації її структури, тобто як підсистеми більшої системи). Мікроскопічний аспект є різноплановим (функціональним, морфологічним, аксіологічним, процесуальним, інформаційним). Усе це налаштовує на розгляд розвитку особистості керівника як категорії діалектики, як процес індивідуального і групового формування сутності людини, а також на розкриття його психофізіологічного, морально-професійного потенціалу. 
            Одним із основних чинників розвитку особистості керівника є його здатність до засвоєння соціального, морального, професійного досвіду, перетворення абстрактної можливості на реальне володіння соціальним, моральним, професійним статусом, функціями та якостями. Виявляється це в процесі утвердження і самоутвердження особистості як суб'єкта управлінської діяльності. Цей нерівномірний і поступальний процес починається з елементарного самовизначення, орієнтації переважно на зовнішні регулятори, а з часом виходить на рівень саморегуляції, самовияву, самоактуалізації. 
            Розвиток особистості керівника передбачає його входження в систему управлінських відносин і самостійне їх відтворення, здійснюється як під впливом цілеспрямованих зусиль, так і під безпосереднім впливом соціуму за його активного вибіркового ставлення до норм, цінностей середовища, взаємодії з оточенням.

 

Аналіз методів інженерної психології

Методи інженерної психології – головні шляхи та прийоми вивчення закономірностей  взаємодії людини та техніки; поділяються  на психологічні, фізіологічні та математичні.

Автоматична модель операторської діяльності – математична  модель, за якою діяльність оператора  має вигляд процесу функціонування кінцевого цифрового (дискретного) автомату.

Апаратура для інженерно-психологічних  досліджень – прибори, устрої та устаткування, що використовуються для реєстрації та виміру психічних процесів, функцій, станів, а також результатів трудової діяльності в цілому та її окремих  елементів.

Інформаційний аналіз діяльності – метод аналізу, що акцентує увагу на дослідженні інформаційного, змістовного боку діяльності та спирається на використання математичних методів  теорії інформації.

Математичні методи в інженерній психології – сукупність алгоритмів, що побудовані на теоретичних  положеннях та ідеях тих чи інших  розділів математики, які використовуються для здійснення комплексного аналізу  закономірностей та співвідношень  в СЛМ.

Математичне моделювання  діяльності оператора – процес дослідження  діяльності оператора за допомогою  математичної моделі

 

 

Встановлення місця і ролі інженерної психології в системі наук.

Інженерна психологія розвивається в системі наук в тісному зв'язку з іншими науками, зокрема вбирає та використовує їхні досягнення, ставить перед ними нові проблеми, стимулюючи їхній розвиток.

Перш за все  розвиток інженерної психології пов'язаний із розвитком психологічної науки в цілому, оскільки основний об'єкт вивчення психології — людина, а в інженерній психології — людина-оператор, тобто людина, котра здійснює трудову діяльність у взаємодії з машиною, предметом праці та зовнішнім середовищем за допомогою дистанційного управління.

Досліджуючи процеси  функціонування,інженерна психологія опирається на методологічну базу — принципи, теоретичні концепції, схеми, які розроблені в загальній психології. Вона використовує знання про закономірності перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення), у відповідності з якими людина-оператор приймає інформацію, її запам'ятовує та переробляє. Велике значення мають дані психофізіології, що розкривають фізіологічне забезпечення психічних процесів, індивідуальні особливості їхнього вияву та допомагають з'ясувати психофізіологічну «ціну» досягнення певної мети. Дуже тісними є зв'язки інженерної психології з психологією праці — в напрямку вивчення механізмів регуляції трудової діяльності, раціональної організації праці, професіонального відбору та навчання операторів. Інженерна психологія дотична і до проблем соціальної психології. Сучасні СЛМ, як правило, обслуговує значна кількість людей, і тому виникають питання щодо формування виробничих груп, екіпажів, налагодження комунікаційних зв'язків, соціально-психологічного клімату тощо. Втім, усі соціально-психологічні проблеми у даному випадку вирішуються тільки у специфічному ракурсі – взаємодії людей у СЛМ.

Розширення та збагачення сфери досліджень інженерної психології, а також установлення численних міждисциплінарних зв'язків зумовлені постійно зростаючою складністю СЛМ та суттєвим впливом зовнішніх факторів середовища.

       Навколо інженерної психології почав утворюватися науково-практичний комплекс — ергономіка, метою якої є розгляд системи «людина — техніка — середовище» (СЛТС) з акцентуванням передусім фізіолого-гігієнічного аспекту досліджень і рекомендацій.

Iнженерна психологія співпрацює з психологією управління, яка вивчає структуру управлінської діяльності при застосуванні різних автоматизованих систем.

Інженерна психологія також взаємодіє з такими дисциплінами, як кібернетика, системотехніка, загальна теорія систем, теорія зв'язку та ін.

Кібернетика є наукою про загальні закономірності процесів управління різними системами – живими організмами, технікою, суспільством. Отже, врахування досліджень у цій галузі допомагає інженерній психології вивчати сучасні СЛМ з єдиних позицій, інтегруючи такі різні складові системи, як людина і машина. При цьому, зрозуміло, враховуються як специфіка діяльності людини-оператора, котра підпорядкована біологічним та психологічним законам, так і специфіка роботи машини, що зумовлена фізичними та хімічними законами.

Неабияке значення має використання досягнень математики, застосування математичних методів, особливо на стадіях проектування СЛМ.

Зміцнюються взаємозв'язки між інженерною психологією та економікою. Впровадження у виробництво інженерно-психологічних розробок і рекомендацій потребує визначення їхньої економічної ефективності, доцільності залучення додаткових коштів.

 

 

Список використаної літератури

 

1.Гульчак Ю.М., Северин Л.І. Основи інженерної психології. Навчальний посібник. Частина I. - Вінниця: ВНТУ, 2004. - 85 с.

2. Душков Б.А., Королев А.В., Смирнов Б.А. Основы инженерной психологии: Учебник для студентов вузов. – М., 2002.

3. Продайко В.М., Учитель І.Б. Інженерна психологія. Частина 1. Вступ до інженерної психології: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008.

4. http://www.twirpx.com/

5. http://www.koob.ru/

 


Информация о работе Інженерна психологія як наукова дисципліна