Фактори ґрунтотворення

• Вид ґрунту — класифікаційна одиниця в межах роду, що кількісно відрізняється за ступенем прояву ґрунтоутворювального процесів, які визначають тип, підтип і рід ґрунтів.

• Різновид ґрунту - класифікаційна одиниця, що враховує поділ ґрунтів за гранулометричним складом ґрунтового профілю.

• Розряд ґрунту — класифікаційна одиниця, за якою групуються ґрунти, що відрізняються характером ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід.

Приклад:

• тип — чорнозем,

• підтип — чорнозем південний,

• рід — чорнозем південний солонцюватий,

• вид — чорнозем південний солонцюватий середньопотужний слабогумусований,

• різновид — чорнозем південний солонцюватий середньопотужний слабогумусований важкосуглинковий,

• розряд — чорнозем південний солонцюватий середньопотужний слабогумусований важкосуглинковий на лесовидному суглинку.

Класифікація ґрунтів України

Докладніше: Класифікація ґрунтів України

Детальна типологія ґрунтів України представлена у вигляді номенклатурних списків для крупномасштабних ґрунтових обстежень[9].

Класифікація ґрунтів України, що сьогодні використовується за вимогами ДСТУ, створена на генетичних принципах, а її параметри анонсовані у 1988 році[10]. У ній використані традиційні в українському ґрунтознавстві підходи, рівень знань і базу даних щодо генезису і властивостей ґрунтів України. Класифікація включає такі таксономічні одиниці:

• клас — поділ ґрунтів на так звані "зональні" і "азональні";

• тип — основна таксономічна одиниця. В один тип об’єднуються ґрунти з одноманітними гідротермічними умовами під однотипною рослинністю, на материнських породах подібного мінералогічного складу, з однотипною будовою профілю, близьким рівнем родючості і єдністю заходів щодо поліпшення;

• підтип — розкриває зміст типу і включає ґрунти, у яких поряд з типовими є властивості, що характерні для інших типів;

• рід — таксономічна одиниця, що відображає карбонатність, кислотність, оглеєння, прояв солонцюватості і засолення ґрунтів тощо;

• літологічна серія — таксономічна одиниця, що відображає генетичну природу ґрунтоутворювальних порід;

• вид — таксономічна одиниця, що відображає ступінь прояву ознак типу, підтипу, роду і літологічних ознак;

• Варіант — таксономічна одиниця, що відображає трансформацію ґрунту в результаті його використання;

• Різновидність — таксономічна одиниця, що відображає гранулометричний склад ґрунту.

У 2005 році в Україні запропонована класифікація ґрунтів генетично-субстантивного типу. Вона включає такі таксономічні одиниці: тип — підтип — рід — вид — варіант — літологічна серія [11],[12].

Субстантивно-генетична класифікація ґрунтів Росії

У 2004 році спеціальною комісією Ґрунтового інституту ім. В.В.Докучаєва під керівництвом Л.Л.Шишова, підготовлена нова, так звана «субстантивно-генетична» класифікація ґрунтів Росії[13], що є розвитком класифікації 1997 року. У 2008 році вона була уточнена виданням «Полевого определителя почв»[14]. Характерною особливістю нової класифікації можна назвати відмову від залучення для діагностики факторно-екологічних та режимних параметрів, що важко діагностуються і часто визначаються дослідником чисто суб'єктивно, фокусування уваги на ґрунтовому профілі і його морфологічних особливостях. Російська субстантивно-генетична класифікація ґрунтів передбачає виділення восьми таксономічних категорій: стовбурів, відділів, типів, підтипів, родів, видів, різновидів і розрядів.

• Стовбур — вища таксономічна одиниця, що відображає поділ ґрунтів за співвідношенням процесів ґрунтоутворення і накопичення відкладів (у ґрунтах постлітогенного стовбура ґрунтоутворення здійснюється на сформованій мінеральній ґрунтоутворювальній породі; у ґрунтах сінлітогенного стовбура ґрунтоутворення протікає одночасно з накопиченням відкладів; стовбур органогенних ґрунтів об'єднує ґрунти, профіль яких складається з торфу).

• Відділ — група ґрунтів, що характеризується єдністю основних процесів ґрунтоутворення, що формують головні риси ґрунтового профілю.

• Тип — основна таксономічна одиниця в межах відділів, що характеризується єдиною системою основних генетичних горизонтів і спільністю властивостей, зумовлених схожістю режимів і процесів ґрунтоутворення.

• Підтип — таксономічна одиниця в межах типу, що відрізняється якісними модифікаціями основних генетичних горизонтів, які відображають найбільш істотні особливості ґрунтоутворювальних процесів і еволюції ґрунтів.

• Вид — таксономічна одиниця, що відображає кількісні показники ступеня вираженості ознак, що визначають тип, підтип, а іноді і рід ґрунтів.

• Різновид — таксономічна одиниця, що відображає поділ ґрунтів по гранулометричним складом.

• Розряд — таксономічна одиниця, що об’єднує ґрунти за характером ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід.

Приклад класифікації:

• Стовбур — Постлітогенні ґрунти.

• Відділ — Акумулятивно–гумусові ґрунти.

• Тип — Чорнозем текстурно–карбонатний (чорнозем текстурно–карботатний корелює з підтипом чорнозему південного і темно-каштанового ґрунту за Класифікацією ґрунтів СРСР 1977 р.).

• Підтип — Чорнозем текстурно–карботатний солонцюватий.

• Вид — Чорнозем текстурно–карботатний солонцюватий середньопотужний.

• Різновид — Чорнозем текстурно–карботатний солонцюватий середньопотужний важкосуглинковий.

• Розряд — Чорнозем текстурно–карботатний солонцюватий середньопотужний важкосуглинковий на лесовидному суглинку.

Soil Taxonomy

В американській школі ґрунтознавців використовується класифікація Soil Taxonomy, яка неодноразово доповнювалася новими даними, що публікувалися у вигляді чергового «наближення». Вона відноситься до морфолого-діагностичного типу класифікацій і не «прив'язана» до якої-небудь території. У цій класифікації багато діагностичних параметрів не випливають із суті самого ґрунту, а просто прийняті «a priori». Вони часто не несуть генетичного «навантаження», притаманного для даного ґрунту, але фіксують сучасні морфолого-аналітичні показники ґрунтів, як діагностичні критерії.

The World Reference Base for Soils

Основні типи ґрунтів Європи у системі WRB

У 1998 році Міжнародне товариство ґрунтознавців (IUSS) схвалила й прийняла Світову реферативну базу ґрунтових ресурсів (WRB) як систему для ґрунтової кореляції та інтернаціонального співробітництва.

WRB, як результат багаторічної  співпраці великої групи досвідчених  авторів, співробітництва і логістичної  підтримки Міжнородного ґрунтового реферативного й інформаційного центру, Організації ООН з питань продовольства та сільського господарства (ФАО), є міжнародним стандартом таксономічної класифікації ґрунтів замість ґрунтової класифікації ФАО.

WRB запозичує сучасні концепцій  класифікації ґрунтів, у тому  числі Soil Taxonomy, легенду для карти ФАО «Ґрунти світу 1988 року», французькі[15] та російські поняття, базуючись головним чином на ґрунтовій морфології, що відображає процес ґрунтоутворення.

Закономірності географії ґрунтів і ґрунтового покриву

Загальні закономірності й особливості формування та поширення ґрунтів, структури ґрунтового покриву земної поверхні є предметом вивчення географії ґрунтів — одного із структурних підрозділів ґрунтознавчої науки [16].

Ґрунти майже всуціль укривають суходіл земної кулі (за винятком льодовиків Арктики та Антарктиди й ряду високогірних територій) і дно мілководдя на узбережжях морів, в озерах і водосховищах, утворюючи ґрунтову оболонку, яку називають педосферою.

До основних найбільш загальних закономірностей географії ґрунтів і ґрунтового покриву зачислено такі:

• горизонтальна (широтна) зональність ґрунтів і ґрунтового покриву;

• фаціальність (провінційність) ґрунтів;

• вертикальна ґрунтова зональність або вертикальна поясність ґрунтів;

• літогенна диференціація ґрунтів і ґрунтового покриву;

• топогенно-геохімічне споріднення ґрунтів.

Рівні організації і будова ґрунтів

Профіль чорнозему південного.

Структурні рівні організації ґрунту

Структурні рівні організації ґрунту: ґрунтовий покрив — ґрунтовий індивідуум — ґрунтовий горизонт — морфон (структурні окремості, різні включення і новоутворення) — рівень елементарних ґрунтових частинок — молекулярно-іонний рівень — атомарний рівень.

Ґрунтовий покрив формується окремими елементарними ґрунтовими ареалами, кожен з яких включає ряд однакових ґрунтових індивідуумів.

Ґрунтовий індивідуум (педон — за термінологією ґрунтової школи США) — це мінімальний об'єм ґрунту, горизонтальні розміри якого досить великі, щоб мати повний спектр варіабельності співвідношень генетичних горизонтів, відповідний мінімальній горизонтальній неоднорідності ґрунту за діагностичними ознаками. Площа ґрунтових індивідуумів коливається приблизно від одного до десяти метрів у залежності від природи мінливості ґрунту. Ґрунтовий індивідуум — одиниця відбору зразків.

Елементарний ґрунтовий ареал (поліпедон — за термінологією ґрунтової школи США) — це одиниця ґрунтового покриву, що відноситься до однієї класифікаційної одиниці найбільш низького таксономічного рангу, що займає простір, з усіх боків обмежений іншими елементарними ґрунтовими ареалами або неґрунтовими тілами. Поліпедон має деякі характеристики, такі як форма, перехідні окраїни і природні межі, якими не володіє який-небудь один з його компонентів — педон. Елементарний ґрунтовий ареал або поліпедон — одиниця класифікації ґрунтів і, одночасно, ґрунтово-географічна одиниця.

Основною ознакою ґрунтового індивідууму і ґрунту взагалі є профіль ґрунту, його характерний вигляд, будова, властивості. Відмінності в ґрунтовому профілі — це розходження між різними ґрунтами, складовими ґрунтового покриву планети. Ґрунтовий профіль — це певне поєднання генетичних горизонтів в межах ґрунтового тіла (педону або поліпедону), специфічне для кожного типу ґрунтоутворення в усіх особливостях його прояву.

Генетичні ґрунтові горизонти — це сформовані в процесі ґрунтоутворення однорідні, зазвичай паралельні земній поверхні шари ґрунтового профілю, що розрізняються між собою за морфологічними ознаками, складом і властивостями.

Морфологічна організація ґрунту

Новоутворення легкорозчинних солей

Ґрунт — це ієрархічно побудована природна система, що складається з морфологічних елементів різного рівня (генетичні горизонти, структурні окремості, новоутворення, включення, пори), які відрізняються зовнішніми властивостями — морфологічними ознаками. Зовнішні особливості ґрунту, розкритих ґрунтовим розрізом, є так званими морфологічними ознаками ґрунту. Найбільш важливі з них: будова ґрунту, складення ґрунту, забарвлення ґрунту, структура ґрунту, новоутворення та включення. Будова ґрунту — специфічне для кожного ґрунтового типу сполучення генетичних горизонтів, внутрігоризонтних і позагоризонтних утворень, що становить в цілому ґрунтовий профіль. Складення ґрунту — фізичний стан ґрунтового матеріалу (в профілі ґрунту в цілому або її окремого горизонту, або мікроскладення), обумовлене взаємним розташуванням і співвідношенням в просторі твердих часток і пов'язаних з ними пор (щільність, пористість). Структура ґрунту — взаємне розташування в ґрунтовому тілі структурних окремостей (агрегатів або педів) певної форми і розмірів. Новоутворення в ґрунті — морфологічно оформлені виділення і скупчення речовини в ґрунтовому матеріалі, що відрізняються від основи ґрунтового матеріалу складом і складенням та є наслідком ґрунтоутворювального процесу. Включення в ґрунті — випадкові органічні або мінеральні тіла або предмети, генетично не пов'язані з ґрунтовими процесами.