Фінансова система в ринковій економіці

   Неабияке значення для  ефективного функціонування фінансової  системи має підсистема “Фінансовий  ринок”. Фінансовий ринок має  у своєму складі ринок грошей, ринок кредитів, ринок цінних  паперів і ринок фінансових  послуг, що лише формується в  Україні. Упродовж 1999 року інтенсивного  розвитку набув лише один напрям  фінансового ринку - ринок цінних  паперів.

     Створення  повноцінного фінансового ринку  потребує прискореного розвитку  ринку кредитів і ринку грошей. Надалі ці напрямки матимуть  сприятливі умови для свого  удосконалення й активніше впливатимуть  на стабілізацію фінансового  стану в державі.

   Функціонування кожної  зі складових фінансової системи  держави можливе лише за умов  чіткого законодавчого урегулювання  їхньої взаємодії та якщо вони  доповнюють одна одну. Так, наприклад,  при недоліках в організації  фінансової діяльності підприємницьких  структур, їхньої збитковості зменшуються  надходження до бюджетної системи,  централізованих позабюджетних  фондів, страхових і резервних фондів. Це звужує фінансові можливості держави, зумовлюючи дефіцит бюджету. Дефіцит бюджету може призвести до зростання інфляції або державного боргу, що негативно позначиться на діяльності всіх учасників фінансового ринку.

   3.3 Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку

Фінансова система є фундаментальною  підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія, вона – ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості, стабілізації економічного стану в державі.          Фінансова система є найважливішою ознакою незалежності держави. Тому вивчення витоків становлення і розвитку національних фінансів є особливо актуальним у період розвитку  економіки та суспільства. Фінансова система України пройшла досить складний шлях розвитку впродовж становлення незалежності держави. Отже, до основних факторів, які визначали розвиток фінансової системи в 1991 – 2006 роках можна віднести:

1. Перехід до ринкових механізмів в економіці держави;
2. Зменшення бюджетного фінансування і перехід до комерційного фінансування реконструкції економіки;
3. Запровадження масштабної приватизації і пов’язані з нею:

• розміщення приватизаційних цінних паперів;

• запровадження практики фінансування дефіциту державного бюджету і поява облігацій внутрішньої державної позики.

Важливою особливістю  цього періоду є те, що вдалося  сформувати в державі систему  органів по регулюванню ринків фінансових послуг:

- Національний банк України  (створенийØ у 1991 році);

- Державну комісію з  цінних паперів та фондового  ринку ( 1995р.);

- Структурний підрозділ  Міністерства фінансів по нагляду  за ринкомØ страхових послуг (створений у 1999 році, як окремий орган та реорганізований у підрозділ Міністерства фінансів України у 2000 році).

Сучасний фінансовий ринок  в Україні ще недостатньо розвинутий. Разом з тим, він уже досяг  того рівня розвитку, коли використання його можливостей може в значній  мірі сприяти вирішенню ключових економічних проблем.

Проте на сучасному етапі  становлення українська фінансова  система має ряд проблем, що перешкоджають  та гальмують її розвиток. Низький ступінь капіталізації є основною проблемою фінансового ринку України. Недостатній рівень капіталізації банків України свідчить про їхню низьку конкурентноздатність з іноземними банками, число яких на українському фінансовому ринку поступово збільшується.

Відсутність системного вирішення  проблеми реєстрації, регулювання та нагляду за діяльністю небанківських  фінансових установ протягом 1995-2006р. створює реальну загрозу повторення "фінансових пірамід", прикладом  чого можуть слугувати випадки згубної  діяльності деяких кредитних спілок.

Найскладніші проблеми України  пов'язані із розвитком фінансового  ринку. Українська фондова біржа  має досить обмежені обороти. Нині більш-менш активно проводяться операції з  державними цінними паперами. Дуже важливо створити насичений ринок, адже саме він може відіграти роль пускового механізму для всебічного розвитку фінансової системи України.

Для підвищення дієвості прогресивних змін, у системі необхідно терміново  впроваджувати всі інші елементи фінансової і стабілізаційної політики, пріоритетними напрямками такої  політики мають бути: оптимізація  ефективності фінансування завдань, які  належать до сфери компетенції держави  та місцевої влади; розвиток страхових  механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових  принципів фінансування отримання  вищої та спеціальної освіти тощо; заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності; заохочення розвитку механізмів випуску  корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній  ринки; цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку. Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну.

Висновки

Будівництво незалежної держави неможливе  без створення власної фінансово-грошової системи. При провідній ролі Національного  банку України у напрямі демонополізації  виробництва з метою поліпшення існуючих економічних відносин сформована широка мережа банківських установ. Введена національна грошова  одиниця. Проте демонополізація  фінансової системи, небачене швидке розширення мережі комерційних банків відбувалося  стихійно, без належної законодавчої бази і надійного контролю з боку держави. В результаті сфера банківської  діяльності створила умови для численних  зловживань. Постійний випуск не підкріплених реальними товарами грошей (емісія) впродовж 1992-1995 г.г. набуває некерованого характеру і приводить до гіперінфляції. Силові методи монетарної політики 1996-99 г.г. в умовах безперервного спаду  виробництва приводять до кризи  неплатежів, хронічних невиплат заробітних плат і пенсій.

Фінансова система України ще й  нині не звільнилася від таких  негативних рис тоталгтарної держави, як надцентралоація, однорівнева форма, планування зверху, державний розподіл фінансів і матеріальних ресурсів для  вирішення проблем держави, суспільства і підприємств.

Показником кризи системи  державних фінансів стала деформація податкової системи. Колосальна кількість  і розміри платежів зрештою приводили, з одного боку, до штучного згортання  виробничої і комерційної діяльності, а з іншої – до тінізації  економіки. Велика кількість комерційних  структур всіляко ухилялися від  сплати податків, приховували доходи. Не допомагало і формування багатотисячної армії податкових інспекторів, обов'язкове введення касових апаратів. 

Фінансова сфера держави  продовжує знаходитися в кризовому  стані. Його подолання можливе тільки за умови цілого комплексу ринкових реформ, покликаних забезпечити входження  України до складу розвинених держав світу.

Можна сказати, що тільки при  комплексному підході до проблеми вдосконалення  фінансової системи України можна  добитися бажаних результатів, тобто  сформувати сучасну соціально орієнтовану  фінансову систему, що справно функціонує в умовах ринкових відносин.

Формування відлагодженої  та ефективно функціонуючої фінансової системи — відповідальне і  складне завдання, вирішення якого  потребує багато часу. Фінансова система  України знаходиться на етапі  становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є:

— зміцнення фінансів суб'єктів  господарювання з метою посилення  мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної  діяльності;

• відлагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;
• реформа бюджетної системи, практична реалізація всіх положень Закону України "Про бюджетну систему України";
• економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням;
• реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;
• зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету;
• раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів.

Отже, фінансова діяльність держави-це процес здійснення стратегічних і тактичних цілей фінансової політики за допомогою відповідних  фінансових інструментів, тобто фінансового  механізму. Отож фінансова діяльність держави стала необхідною умовою стабільності й стійкості всього суспільного розвитку одним з  найважливіших напрямків сучасної фінансової політики уряду України  є досягненням сталої збалансованості  бюджету. Для удосконалення збалансованості  фінансової системи є всебічне аналіз наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів і з метою їх ретельного розгляду .Та остаточне збалансування .бюджетів одного рівня, яке неможливе провести лише шляхом розмежування їх доходів  та видатків, досягається за допомогою  бюджетного регулювання, тобто перерозподільних процесів у межах бюджетної системи, шляхом надання коштів “бідним” у  фінансовому відношенні територіям або вилученням коштів у відносно “багатих” територій.

Щодо фінансової безпеки  малого і середнього бізнесу і  в тому числі економіки України  розвивалася і розвиваються під  впливом зовнішніх і внутрішніх чинників сукупна дія яких поки що недостатньо впливає на формування нових економічних відносин на зміцнення  фінансового стану суб’єктів  господарювання, особливо на малий  і середній бізнес. Слід зазначити, що економіка дедалі більше залежить від бізнесу, тобто економічна діяльність спрямована на отримання прибутку.

Фінансова система є життєво  важливою в економіці та суспільства  та виступають за порукою нормальної життєдіяльності.

Список використаних джерел

1. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Державні фінанси. Навчальний посібник / За заг. ред. Базилевича В. Д., 115-123.
2. Батрименко Б.Б. Проблеми функціонування фінансової системи України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. – с.15-19.
3. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. : Вища шк., 1997. 383 с.
4. Василик О.Д.  Теорія фінансів:Підручник:-К.:НІОС.-2001.-416с.
5. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. 2ге видання, виправлене та доповнене. Львів: Вид. «Центр Європи», 1997. 576 с.
6. Кваша О.О. Парадигмальний підхід до становлення фінансової системи України // Наукові праці НДФІ, № 5, 2004р. – с.10-12.
7. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб.,«Знання», КОО, 1999. 487 с.
8. Крижанівський О.Ю. Фінанси Укр.4/2002 ст.25-29.
9. Куровский С.Н. Нові шляхи розвитку державних фінансів України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. – с.27-29.
10. Мочерний  С.В.  Основи економічної теорії / Академія, 1998, 464 с.
1. Мочерний С.В.”Політекономія “ Навч.посібник.Вид.1-ше,202.-332с.
2. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): навчальний посібник. - К.; КНЕУ, 1999р., 98-164с.
3. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. //Вісник НБУ.-2000-№5.
4. Павлюк К.В. Система фінансових балансів у економіці держави. // Фінанси України.-1997.-№8.
5. Паламарчук В.О. Фінансове прогнозування в системі економічною зростання. // Фінанси України,-1997.-№9.
6. Панчишин Степан..–Макроекономіка:Навч.посібник. Либідь,2002.Вид. 2-ге, 356-416с.
7. Ріппа М.Б. Фінансові проблеми реформування системи пенсійного забезпечення. //Фінанси України. 2000-№5.
8. Розвиток ринку фінансових послуг в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи//Звіт міжнародної експертної групи, 2006р.
9. Фінансове право (за законодавством України): Навч. посіб. для студентів юрид. вузів та факультетів.
10. Хоромновський В.І. Фінанси Укр.3/2002 ст.54-58.
11. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. К.; НІОС, 2000. 400 с.
12. Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика України.  К, 1997.82-124 с.