Аналіз продуктивності праці

     ∆Т_% - відносна різниця фактичної та планової тривалість робочого дня.

                                                   

                                   ∆РВ^П _ГВ = ,                                      (1.40)

 

де РВ^П _пл. – плановий середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆ГВ_% - відносна різниця фактичного та планового годинного виробітку.

в) аналізується сумарний вплив чотирьох факторів за формулою

 

                               ∆РВ^П = ∆РВ^П _Ч + ∆РВ^П _Д + ∆РВ^П _Т + ∆РВ^П _ГВ ,            (1.41)

 

де ∆РВ^П _Ч - вплив частки робітників у загальній чисельності працівників на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВ^П _Д - вплив кількості відпрацьованих днів за рік на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВ^П _Т - вплив тривалості робочого дня на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВ^П _ГВ -  вплив годинного виробітку на середньорічний виробіток одного працівника.

Для того, щоб знайти частку робітників у загальній чисельності працівників, треба:

 

                                   Ч = ,                                                                  (1.42)

 

де Ч_р – загальна чисельність робітників;

     Ч_п – загальна чисельність працівників.

Для того, щоб знайти годинний виробіток, треба:

 

                                      ГВ = ,                                                                  (1.43)

 

де Q_в – обсяг виробництва продукції;

     К_г – кількість відпрацьованих робітниками годин.

Звідси загальна формула середньорічного  виробітку одного працівника має  такий вид:

 

                                   РВ = ,                                               (1.44)

 

де Ч_р – загальна чисельність робітників;

     Ч_п – загальна чисельність працівників;

     Д – кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т – тривалість  робочого дня;

     Q_в – обсяг виробництва продукції;

     К_г – кількість відпрацьованих робітниками годин.

На завершення аналізу необхідно  розробити конкретні заходи для  забезпечення зростання продуктивності праці і визначити резерви  підвищення середньорічного виробітку працівників.

 

3. Шляхи підвищення продуктивності праці 

Фактори продуктивності праці визначають її рівень та пов'язані з працею, ресурсами і середовищем.

Фактори - це рушійна сила, суттєва  причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності.

Фактори зростання продуктивності праці:

- за змістом:

   а) соціально-економічні  фактори, які спричиняють покращення  якості робочої сили:

   1) рівень кваліфікації та професійних знань, умінь, навичок;

   2) компетентність, відповідальність;

   3) здоров’я та розумові здібності;

   4) професійна придатність, адаптованість, інноваційність, та професійна мобільність, моральність, дисциплінованість, мотивованість та мотивація;

   5) трудова активність, творча ініціатива, соціально-психологічний, система ціннісних орієнтацій;

   б) матеріально-технічні  фактори зростання продуктивності  праці, які ї включають всі  напрямки прогресивних змін у  техніці та технології виробництва  та передбачають застосування  більш ефективних засобів виробництва:

   1) модернізація обладнання;

   2) використання нової продуктивнішої техніки;

   3) підвищення рівня механізації та автоматизації виробництва;

   4) впровадження нових прогресивних технологій;

   5) використання нових ефективніших видів сировини, матеріалів, енергії;

   в) організаційно-економічні фактори зростання продуктивності праці, які визначають можливості більш ефективного поєднання робочої сили із засобами виробництва та передбачають прогресивні зміни в організації праці, виробництва та управління:

   1) вдосконалення структури  апарату управління та систем управління виробництвом;

   2) повсюдне впровадження  та розвиток автоматизованих  систем управління;

   3) покращення матеріальної, технічної та кадрової підготовки  виробництва;

   4) вдосконалення організації  виробничих та допоміжних підрозділів;

   5) вдосконалення поділу  та кооперації праці;

   6) розширення сфери суміщення  професій і функцій;

   7) провадження передових  методів та прийомів праці;

   8) вдосконалення організації  та обслуговування робочих місць;

   9) впровадження прогресивних норм і нормативів праці;

   10) покращення умов праці  та відпочинку;

   11) вдосконалення систем  матеріального стимулювання.

- за сферою виникнення та дії:

  а) внутрішньовиробничі, які  виникають і діють безпосередньо  на рівні підприємства;

  б) галузеві та міжгалузеві, які пов’язані з можливістю покращення кооперативних зв’язків, концентрації та комбінування виробництва, засвоєння нових технологій та виробництв на рівні всієї галузі або кількох суміжних галузей народного господарства;

  в) регіональні, які є характерними для даного регіону (створення вільної економічної зони);

  г) загальнодержавні, які спричиняють  підвищення продуктивності праці  у всій країні (зміцнення здоров’я  та підвищення освітнього рівня  населення, раціональне використання  трудового потенціалу).        

Резерви зростання продуктивності праці – можливості, які дозволять  за умови використання наблизити  об’єкт аналізу до оптимального.

Основні напрями пошуку резервів зростання  продуктивності праці:

- збільшення випуску продукції за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства, оскільки при нарощуванні обсягів виробництва продукції на тих же потужностях, збільшується лише змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без змін. Унаслідок цього витрати часу на випуск одиниці продукції зменшуються;

- скорочення витрат праці на виробництво продукції шляхом інтенсифікації виробництва, впровадження комплексної механізації та автоматизації, досконалішої техніки і технології виробництва, скорочення витрат робочого часу за рахунок поліпшення організації праці, матеріально-технічного постачання та інших факторів відповідно до плану організаційно-технічних та інноваційних заходів.

При цьому можливі такі варіанти співвідношення змін обсягу виробництва  продукції і витрат праці, які треба враховувати, обираючи управлінську стратегію для забезпечення зростання продуктивності праці при існуючих у цей момент економічних умов:

а) збільшується обсяг випуску продукції  при зниженні витрат праці на виробництво;

б) обсяг продукції зростає швидше, ніж витрати праці;

в) обсяг продукції зростає при  незмінних витратах праці;

г) обсяг продукції залишається  незмінним при зниженні витрат праці;

д) обсяг продукції знижується більш  повільними темпами, ніж витрати  праці.