Аналіз продуктивності праці

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Декабря 2013 в 15:25, курсовая работа

Краткое описание

Рівень продуктивності праці галузей, регіонів чи економіки в цілому визначається сукупним рівнем продуктивності окремих підприємств, що їх складають. Тому основна робота з підвищення продуктивності здійснюється саме на підприємствах, а органи державної влади всіх рівнів можуть і повинні створювати сприятливі умови для підвищення продуктивності праці шляхом організації ефективної нормативно – правової бази та відповідної інформації.
Узагальнюючими показниками, які характеризують рівень продуктивності праці на підприємстві, є прибуток та витрати. Саме аналіз цих показників може дати повну картину продуктивності праці і ефективності діяльності підприємства.

Скачать в ZIP архиве (56.83 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Вложенные файлы: 1 файл

курсовая ЕА.doc

— 175.00 Кб (Скачать файл)

 

 де РВП ум2 – умовний вплив кількості відпрацьованих днів за рік на середньорічний виробіток одного працівника;

РВП ум1 – умовний вплив частки робітників у загальній чисельності працівників на середньорічний виробіток одного працівника.

г) аналізується вплив тривалості робочого дня за формулою

               

РВП ум3 = Ч ф. ∙ Д ф. ∙ Т ф. ∙ ГВ пл. ,                        (1.14)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

Зміни середньорічного виробітку  одного працівника під впливом тривалості робочого дня розраховується за формулою

 

                                      ∆РВП 3 = РВП ум3 - РВП ум2 ,                                (1.15)

 

де РВП ум3 – умовний вплив тривалості робочого дня на середньорічний виробіток одного працівника;

     РВП ум2 – умовний вплив кількості відпрацьованих днів за рік на середньорічний виробіток одного працівника.

д) аналізується вплив годинного виробітку за формулою

 

                                      РВП ум4 = Ч ф. ∙ Д ф. ∙ Т ф. ∙ ГВ ф. ,                         (1.16)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

     ГВ ф. – фактичний годинний виробіток.

Зміни середньорічного виробітку  одного працівника під впливом годинного виробітку розраховується за формулою

 

                                      ∆РВП 4 = РВП ум4 - РВП ум3 ,                                (1.17)

 

 де РВП ум4 – умовний вплив годинного виробітку на середньорічний виробіток одного працівника;

      РВП ум3 – умовний вплив тривалості робочого дня на середньорічний виробіток одного працівника.

е) аналізується сумарний вплив чотирьох факторів за формулою

 

                                      ∆РВП = ∆РВП 1 + ∆РВП 2 + ∆РВП 3 + ∆РВП 4 , (1.18)

 

де ∆РВП 1 - вплив частки робітників у загальній чисельності працівників на середньорічний виробіток одного працівника;

    ∆РВП 2 - вплив кількості відпрацьованих днів за рік на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП 3 - вплив тривалості робочого дня на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП 4 -  вплив годинного виробітку на середньорічний виробіток одного працівника.

Індексний спосіб передбачає таку послідовність аналізу:

а) аналізується вплив частки робітників у загальній чисельності працівників за формулою

 

І Ч = , (1.19)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д пл. – планова кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня;

     ГВ пл. – плановий годинний виробіток;

     Ч пл. – планова частка робітників у загальній чисельності працівників.

Зміни середньорічного виробітку  одного працівника під впливом частки робітників у загальній чисельності  працівників розраховується за формулою

∆РВП Ч = (Ч ф. ∙ Д пл. ∙ Т пл. ∙ ГВ пл.) – (Ч пл. ∙ Д пл. ∙ Т пл. ∙ ГВ пл.) , (1.20)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д пл. – планова кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня;

     ГВ пл. – плановий годинний виробіток;

     Ч пл. – планова частка робітників у загальній чисельності працівників.

б) аналізується вплив кількості відпрацьованих днів за рік за формулою

                                        

                                  ІД = ,                                  (1.21)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня;

     ГВ пл. – плановий годинний виробіток;

     Д пл. – планова кількість відпрацьованих днів за рік.

Зміни середньорічного  виробітку одного працівника під  впливом кількості відпрацьованих днів за рік розраховується за формулою

 

∆РВП Д = (Ч ф. ∙ Д ф. ∙ Т пл. ∙ ГВ пл.) – (Ч ф. ∙ Д пл. ∙ Т пл. ∙ ГВ пл.) ,                (1.22)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня;

     ГВ пл. – плановий годинний виробіток;

     Д пл. – планова кількість відпрацьованих днів за рік.

в) аналізується вплив тривалості робочого дня за формулою

                                        

                                   ІТ = ,                                     (1.23)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

ГВ пл. – плановий годинний виробіток;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня.

Зміни середньорічного виробітку  одного працівника під впливом тривалості робочого дня розраховується за формулою

 

∆РВП Т = (Ч ф. ∙ Д ф. ∙ Т ф. ∙ ГВ пл.) – (Ч ф. ∙ Д ф. ∙ Т пл. ∙ ГВ пл.) ,                   (1.24)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

ГВ пл. – плановий годинний виробіток;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня.

г) аналізується вплив годинного виробітку за формулою

                                           

                                   ІГВ = ,                                (1.25)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

     ГВ ф. – фактичний годинний виробіток;

ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

Зміни середньорічного виробітку  одного працівника під впливом годинного виробітку розраховується за формулою

∆РВП ГВ = (Ч ф. ∙ Д ф. ∙ Т ф. ∙ ГВ ф.) – (Ч ф. ∙ Д ф. ∙ Т ф. ∙ ГВ пл.) ,                    (1.26)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

     ГВ ф. – фактичний годинний виробіток;

ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

д) аналізується сумарний вплив чотирьох факторів за формулою

 

                                    ∆РВП =  ∆РВП Ч + ∆РВП Д + ∆РВП Т + ∆РВП ГВ ,      (1.27)

 

де ∆РВП Ч - вплив частки робітників у загальній чисельності працівників на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП Д - вплив кількості відпрацьованих днів за рік на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП Т - вплив тривалості робочого дня на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП ГВ -  вплив годинного виробітку на середньорічний виробіток одного працівника.

Аналіз метод абсолютних різниць здійснюється за етапами:

а) аналізується вплив частки робітників у загальній чисельності працівників за формулою

 

                                     ∆РВП Ч = (Ч ф. – Ч пл.) ∙ Д пл. ∙ Т пл. ∙ ГВ пл. , (1.28)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

    Ч пл. – планова частка робітників у загальній чисельності працівників;

   Д пл. – планова кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня;

     ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

б) аналізується вплив кількості відпрацьованих днів за рік за формулою

 

                                  ∆РВП Д = (Д ф. – Д пл.) ∙ Ч ф. ∙ Т пл. ∙ ГВ пл. ,              (1.29)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

    Д пл. – планова кількість відпрацьованих днів за рік;

    Т пл. – планова тривалість робочого дня;

    ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

в) аналізується вплив тривалості робочого дня за формулою

 

                                   ∆РВП Т = (Т ф. – Т пл.) ∙ Ч ф. ∙ Д ф. ∙ ГВ пл. ,                (1.30)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня;

     ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

г) аналізується вплив годинного виробітку за формулою

 

                                  ∆РВП ГВ = (ГВ ф. – ГВ пл.) ∙ Ч ф. ∙ Д ф. Т ф. ,               (1.31)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

     Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

     Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

     ГВ ф. – фактичний годинний виробіток;

ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

д) аналізується сумарний вплив чотирьох факторів за формулою

 

                                  ∆РВП = ∆РВП Ч + ∆РВП Д + ∆РВП Т + ∆РВП ГВ ,     (1.32)

де ∆РВП Ч - вплив частки робітників у загальній чисельності працівників на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП Д - вплив кількості відпрацьованих днів за рік на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП Т - вплив тривалості робочого дня на середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆РВП ГВ -  вплив годинного виробітку на середньорічний виробіток одного працівника.

Метод відносних різниць передбачає таку послідовність аналізу:

а) розраховуються відносні відхилення факторних показників за формулами

 

    ∆Ч% = ,                                     (1.33)

 

де Ч ф. – фактична частка робітників у загальній чисельності працівників;

    Ч пл. – планова частка робітників у загальній чисельності працівників.

                                                                                            .

                                   ∆Д% = ,                                       (1.34)

 

де  Д ф. – фактична кількість відпрацьованих днів за рік;

    Д пл. – планова кількість відпрацьованих днів за рік

                                             

                                   ∆Т% = ,                                       (1.35)

 

де Т ф. – фактична тривалість робочого дня;

     Т пл. – планова тривалість робочого дня.

                                                

                                   ∆ГВ% = ,                                     (1.36)

 

де ГВ ф. – фактичний годинний виробіток;

     ГВ пл. – плановий годинний виробіток.

б) визначається відхилення результатів показників за рахунок кожного фактору за формулами

                                               

                                    ∆РВП Ч = , (1.37)

 

де РВП пл. – плановий середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆Ч% - відносна різниця фактичної та планової частки робітників у загальній чисельності працівників.

                                             

                                   ∆РВП Д = ,                                        (1.38)

 

де РВП пл. – плановий середньорічний виробіток одного працівника;

     ∆Д% - відносна різниця фактичної та планової кількість відпрацьованих днів за рік.

 

                                   ∆РВП Т = ,                                         (1.39)

 

де РВП пл. – плановий середньорічний виробіток одного працівника;

Информация о работе Аналіз продуктивності праці