Ціноутворення в Україні: стан та перспективи розвитку

Одним із найбільш широко застосовуваних методів непрямого ціноутворення  є маркетингова політика знижок.

Графік залежності ціни від попиту.

4.  Ціноутворення в Україні:  стан та перспективи розвитку.

На сьогодні в Україні  наявне усвідомлення важливого значення ціноутворення, що є одним із чинників впливу на ефективність діяльності суб’єктів  діяльності, саме тому даному питанню  приділяється багато уваги як у науковій літературі, так і в практиці управління підприємством. Як основні чинники ціноутворення розглядаються результати дослідження ринку, що враховують, при встановленні ціни, мотивацію споживачів щодо придбання тих чи інших товарів, а також витрати на виробництво, продаж товарів (робіт, послуг). Значну частку займає дослідження такої складової ціноутворення як планування ціни.

Планування ціни включає  в себе плановий розрахунок витрат підприємства та його прибутку. Проблемою на цьому етапі є те, що на більшості вітчизняних підприємств планування носить формальний характер. Ми погоджуємось із К.О. Бужимською [2, с. 289], що основною причиною цього є використання застарілої нормативної бази. Нормативна база є основою планування і являє собою сукупність норм і нормативів витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів підприємства. Основними критеріями якості норм і нормативів є їх прогресивність та економічність, які є взаємозалежними. Для фективного планування необхідно створення прогресивної нормативної бази. Нормативну основу правового регулювання цін складає Конституція України, Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, ЗУ “Про ціни та ціноутворення в Україні”, ЗУ “Про підприємництво”, ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції”, інші нормативно-правові акти. Важливий регулюючий чинник ціноутворення – державна політика, яка впливає на встановлення ціни продукції. Дана політика полягає в тому, щоб держава контролювала ріст цін та запобігала надмірному відсотку надбавки, що впливає на прибутковість виробників. Але при цьому держава повинна захищати вітчизняних товаровиробників, створюючи такі умови праці, які б призвели до беззбитковості підприємств, надавати їм пільги по відношенню до закордонних, які транспортують дешевшу продукцію. В такому випадку слід піднімати мито та інші транспортні збори на товари, які в достатній кількості виготовляються вітчизняними виробниками, звичайно, в розумних межах, щоб захистити українські підприємства, та сприяти стимулюванню державних товаровиробників. 
На основі проведеного аналізу сформовано узагальнену мету державного регулювання цін – захист споживачів і підтримування нормальних умов конкуренції. Завдання цінового регулювання ціноутворення полягає в тому, щоб не допустити високого рівня інфляції та забезпечити прибутковість виробників. Воно полягає в системі заходів запроваджених урядом і направлених на збереження та заміну існуючих рівнів цін як окремих товарів, так і загального рівня цін для усунення економічних та соціальних суперечностей.

У країнах з ринковою економікою ціни є об’єктом постійної уваги  і регулювання зі сторони держави. Впливаючи на ціни, вона домагається здійснення певної кон’юнктури і структурної політики, приборкання та стримання інфляції, Посилення конкурентоспроможності  на міжнародному  ринку. Державне  регулювання цін носить законодавчий, адміністративний і судовий характер і здійснюється відповідними органами. Державний влив на ціни та тарифи в економічно розвинутих країнах здійснюється переважно неадміністративними ринковими методами. Це – квотування, ліцензування, внутрішньо- та зовнішньоторгілельні обмеження. У кризові періоди – це єдино діючий метод і спосіб стабілізації економічної ситуації, що періодично і регулярно підтверджується, зокрема, вітчизняним досвідом [10, с. 48]. Україні потрібно запозичувати досвід розвинутих країн Західної Європи, які постійно проводять політику підтримки цін і доходів товаровиробників відстаючих галузей. Цим самим вони гарантують продовольчу безпеку і вирішують питання соціального захисту населення.

ВИСНОВОК

1. В ринкових умовах  ефективна цінова політика виступає  вирішальним важелем майбутнього  розвитку підприємства.

Під ціноутворенням розуміється  процес формування рівнів, структури, динаміки цін, що утворюють єдину  систему, з метою забезпечення суспільного  відтворення тими темпами і пропорціями, які дають вимогам законів  розвитку економіки у кожному  конкретному періоді часу.

2. Цілями цінової політики є  збереження положення на ринку;  максимізація прибутку по всій  номенклатурі товару, максимальне  збільшення збуту продукції, завоювання  лідерства на ринку.

3. Фактори, що визначають цінову  політику можуть бути: попит; пропозиція; фіскальна політика держави; конкуренти; інфляція.

4. Розробка цінової політики  включає кілька послідовних етапів: вироблення цілей ціноутворення;  аналіз ціноутворюючих факторів (визначення попиту, аналіз пропозиції  і цін конкурентів і ін.); вибір  методу ціноутворення; ухвалення  рішення про рівень ціни.

5. Наукове обґрунтування  процесу ціноутворення на підприємстві  повинно базуватися на дослідженні  економічної природи ринкової  ціни. В сучасних умовах теорія ціноутворення має загальне та спеціальне спрямування. Перша визначає концептуальний підхід до формування ціни з позиції теорії вартості. Друга орієнтує на методичний підхід до визначення рівня ціни з урахуванням умов реалізації продукції на ринку. В процесі ціноутворення вони доповнюють та обмежують одна одну, визначаючи економічну сутність ціни та механізм її формування на підприємстві.

Отже, як свідчить аналіз теоретичних  аспектів проблеми, саме від цінової  стратегії в кінцевому рахунку  залежать досягнуті комерційні результати, а правильно обрана цінова політика чинить довгострокове і вирішальне значення як на конкурентноздатність продукту, так і на діяльність підприємства в цілому.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 черв. 1996р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 142.
2. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.90 р. № 507-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – №20. – Ст. 134.
3. Артус М.М. Формування механізму ціноутворення в умовах ринкової економіки. — Т. : Економічна думка, 2007. — 354с.
4. Бабур Л. Г., Лялюк О. Г. Ціни і ціноутворення: Навч. Посібник. — Вінниця : ВНТУ, 2004. — 120с.
5. Горобчук Т.Т. Ціноутворення: Навч. посіб. — Житомир : ЖІТІ, 2003. — 166с.
6. Гришко С.В., Коюда П.М.. Ціноутворення як елемент діяльності підприємства: Навч. посіб.. — Х. : ХНУРЕ, 2004. — 84с.
7. Данілова Л.Л., Петровська С.В. Ціноутворення та маркетингова цінова політика: Навч. посіб. — К. : КНТЕУ, 2006. — 130с.
8. Кодацкий В.П. Методика установлення ціни на товар// Економіка Фінанси Право.- 2006.- № 11.- С. 14 - 18.
9. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Метод. вказівки і завдання для самост. вивчення дисципліни / Міжрегіональна академія управління персоналом — К. : МАУП, 2005. — 80с.
10. Плисак В.Й. Управління ризиком фінансової стійкості підприємства // Фінанси України.- 2007. №1. - с.67 – 72.
11. Управління ціновою політикою підприємства: Автореф. дис. ... канд. екон. наук / Безкоровайна С.В.- К., 2005.- 20с.

12. Бакушевич І.В. Дослідження впливу чинників на ціноутворення /

Бакушевич І.В., Семчишин Н.С., Тимошик М.М. // Зб. тез матеріалів другої

всеукраїнської науково-практичної конференції, (Дніпропетровськ –  Харків –

Донецьк) – 2000. – С. 6-8.

13. Гололобова Т.В.  Проблеми  ціноутворення в зернопродовольчому

          комплексі України [електронний ресурс] / Економіка підприємства. – Режим доступу:

          http://www.rusnauka.com/7_NMIW_2011/Economics/10_81024.doc.htm

  14. . Круковська Л. Ринок, ціни та ціноутворення в Україні: теорія та практика

[електронний ресурс] / Актуальні  проблеми державного управління. Збірник

наукових праць Одеського  регіонального інституту державного управління. – Режим

доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Apdu_o/2009_2/R_2/Krukovska.pdf