Особливості розвитку малого підприємництва в Україні

1

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імена ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра економіки підприємств

 

 

 

 

К У Р С О В  А   Р О Б О Т А

з дисципліни « Економіка підприємства»

на тему:

 

«Особливості розвитку малого підприємництва в Україні»

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – КНЕУ - 2012 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………...3

1. Сутність малого підприємництва  та його роль в економіці………......5

2. Зарубіжний досвід функціонування  малого бізнесу………….……….15

3. Проблеми та перспективи розвитку  малого підприємництва

 в Україні……………………………………………………………………..23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………34

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

Актуальність даної теми визначена в першу чергу об`єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні. Мале підприємництво – це істотна складова ринкового господарства, невід`ємний елемент конкурентного механізму. Мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Ось чому становлення та розвиток малого підприємництва (звичайно, в єдності з великим) являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.

Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової  роботи є поглиблення теоретичного та методологічного аналізу особливостей функціонування малих підприємств України та обґрунтування методології формування основних механізмів його підтримки. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

• розкрити сутність категорій «мале підприємництво», «малий бізнес», «мале підприємство»;
• узагальнивши специфічні функції малого підприємництва в ринковій економіці, обґрунтувати його роль;
• проаналізувати світовий досвід реалізації державної політики у сфері підтримки розвитку малого підприємництва;
• охарактеризувати основні зовнішні і внутрішні перешкоди функціонування малого бізнесу в Україні;
• висвітлити перспективи розвитку малого підприємицтва в Україні, запропонувавши можливі напрями його підтримки в сучасних умовах.

 Об’єктом дослідження є процес функціонування сектору малого підприємництва в Україні та світі.

Предметом дослідження є стан розвитку малого бізнесу в сучасній Україні в контексті його підтримки державою.

Методи дослідження. У процесі виконання курсової роботи з метою всебічного пізнання об’єкта дослідження застосовано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження, а саме: загальнофілософські методи пізнання, такі як діалектичний – для дослідження економічної сутності понять «мале підприємництво» та «малий бізнес», порівняння – для співставлення критеріїв, що класифікують підприємство як «мале» в різних країнах, системного підходу та групувань – при виявленні особливостей впливу державної політики на розвиток малого підприємництва, статистичного аналізу – для оцінки частки суб’єктів малого бізнесу в структурі зайності населення та долі у національному доході, а також загальнонаукові методи логічного узагальнення, індукції та дедукції, аналізу та синтезу.

Практичне значення одержаних  результатів полягає в тому, що впровадження запропонованих рекомендацій дозволить повніше використовувати резерви малого підприємництва як чинника реалізації економічних реформ в Україні.

 

1. Сутність малого підприємництва та його роль в економіці

Мале підприємництво, представляє самий численний шар дрібних власників, які внаслідок своєї масовості в значній мірі визначають соціально - економічний і частково політичний рівень розвитку країни. По своєму рівню життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектра товарів і послуг одночасно.

Формування сектору малого бізнесу та його ефективне функціонування неможливе без знання теорії і практики прийняття рішень у цьому секторі ринкової економіки. Розв'язання цієї проблеми потребує правильного розуміння і однозначного тлумачення поширених і використовуваних у цій галузі термінів: мале підприємництво; малий бізнес; мале підприємство; підприємець — фізична особа. На сьогодні існує проблема розмежування цих термінів. У зв'язку з цим розглянемо названі поняття.

Мале підприємництво (МП) — це самостійна, систематична, інноваційна діяльність певних суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, на власний ризик з метою задоволення потреб споживача та отримання економічної вигоди. Суб’єктами малого підприємництва (СМП) у сучасних умовах незалежно від форми власності є:

1. Фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності.

Фізичні особи-підприємці (ФОП) — це громадяни, які здійснюють систематичну (зареєстровану) підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У процесі реалізації своїх економічних інтересів  — одержання прибутку — вони вступають у спільні ділові відносини з клієнтами, а також з іншими суб'єктами ринкової економіки. [16, с.50]

2. Юридичні особи — малі підприємства.

 Відповідно до п.7 ст. 63 Господарського кодексу України малими (незалежно    від    форми    власності)    визнаються підприємства,  в  яких  середньооблікова  чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує  п'ятдесяти  осіб,  а  обсяг валового  доходу  від реалізації продукції (робіт,  послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Основними економічними характеристиками  малого підприємництва є [13, ст.22]:

• відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);
• спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;
• реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;

Економічною суттю поняття «мале підприємництво» є діалектична єдність власності, управління і контролю в особі суб'єкта підприємницької діяльності, в основі якої лежить, як правило, приватна власність на всі складові виробництва продукції (надання послуг); мале підприємництво є найактивнішим, провідним, а отже, системоутворюючим елементом формування і реалізації приватної власності. Основним чинником для цього слугують його внутрішні потенційні можливості до саморозвитку та самовдосконалення.

Термін «малий бізнес» вживається в основному в англомовних країнах, а в Японії та країнах Західної Європи частіше використовують поняття «малі та середні підприємства».

На відміну від малого підприємництва, малий бізнес (МБ) — це діяльність, яка є не обов’язково ризикованою та ініціативною, будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) з метою отримання прибутку. Цей термін використовується в основному в англомовних країнах, маючи на увазі не лише малі, а й середні підприємства.

Мале підприємство є «клітинкою»  малого бізнесу, на основі якої будується  цей особливий сектор економіки. Проте в різних країнах використовуються свої критеріальні показники для характеристики підприємства як малого, які умовно поділяються на

• кількісні: кількість працівників, річний обсяг продажу, розмір статутного капіталу, балансова вартість активів тощо;
• якісні: володіння відносно невеликою часткою ринкового простору його сфери діяльності; здійснення управління власником, а не найманим менеджером; незалежність підприємства (не повинно входити в склад великих організацій);
• комбінаційні — використання одночасно кількісних і якісних характеристик.

Для наочності приведу приклади критеріїв, які використовують провідні країни світу, класифікуючи підприємницькі структури до виду малих (табл. 1.1).

 Таблиця 1.1

Критерії віднесення підприємств до категорії малих [16, с.49]

Країна	Критерії	Примітка
Європейський Союз	— кількість зайнятих; — річний оборот; — сума балансу	у ряді випадків застосовуються також національні критерії кожної країни учасниці
Велика Британія	— оборот; — активи; — середня чисельність зайнятих	мале підприємство повинне відповідати двом із трьох критеріїв; крім того значення показників значно відрізняються залежно від галузі
Німеччина	— чисельність працівників; — річний оборот	нема  офіційного визначення МП; конкретні кількісні параметри використовуються для різних видів і схем підтримки

Продовження табл. 1.1

Сполучені Штати Америки

— керуються незалежними власниками; — не займають домінуючого положення на ринку; — чисельність зайнятих; — річний оборот

кількісні критерії встановлюються для кожної галузі згідно із Стандартним класифікатором

 

Як свідчать дані таблиці, основним критеріальним показником, на основі якого підприємства різних організаційно правових форм відносяться до суб'єктів малого підприємництва, є насамперед середня чисельність працівників, зайнятих за звітний період на підприємстві. Зокрема у країнах Євросоюзу цей показник становить до 50 осіб, тоді як у Великій Британії та Штатах 100 і 500 осіб відповідно. Окрім кількості працівників узагальнюючим критерієм, що широко використовується в світовій практиці, є об'єм обороту активів: до 10 млн євро, наприклад, у країнах ЄС. [див. 10, ст.84]

Крім того, підприємства, річний оборот або балансова вартість активів  яких не перевищує 2 млн євро та кількість  зайнятих на яких складає до 10 осіб, країни Євросоюзу виокремлюють від малих та виділяють в окрему групу — мікропідприємства. Подібну політику класифікації суб’єктів підприємницької діяльності здійснила й наймогутніша держава-сусідка України.  В Російській Федерації чисельність працюючих на мікропідприємстві має складати не більше, ніж 15 осіб, а річний оборот до  60 млн рублів, тоді як на малому підприємстві це число становить чотириста мільйонів.

Отож, охарактеризувавши критеріальні показники, на основі яких підприємства різних організаційно-правових форм відносяться до суб’єктів малого підприємництва, та дослідивши їх у різних країнах світу та міжнародних організаціях, я дійшла висновку, що сутнісні характеристики малого підприємництва у різних країнах суттєво відрізняються. На мою думку, для того щоб підтримати світову тенденцію до стандартизації цих критеріїв, доцільним було б роглядати балансову вартість активів як показник діяльності малих підприємств. Також я вважаю, що Україні необхідно запозичити практичний досвід країн ЄС та Сполучених Штатів Америки, відокремивши сектор дрібних (мікро-) підприємств від суб’єктів малого підприємства, наприклад із чисельністю персоналу до 24 зайнятих. Та важливо не просто виділяти їх, як один з видів підприємств, але й забезпечувати їх державною підтримкою, адже саме для дрібних підприємств є характерною гнучка та швидка адаптація до змін в економічних процесах.

Мале підприємництво - цілком самостійна і найбільш типова форма організації  економічного життя суспільства  зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку. Функціонування на локальному ринку, швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку, безпосередній зв'язок з споживачем, вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг, можливість почати власна справа з відносно малим стартовим капіталом - всі ці межі малого підприємства є його достоїнствами, що підвищує стійкість на внутрішньому ринку, але при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування робить його більш мобільним і що пристосовується, а з іншою - залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально - економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових і т.д.). Обмежені масштаби  виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством. Однак характерне для малого підприємства поєднання функцій власника і менеджера в особі господаря підприємства, встановлення особистих зв'язків з працівниками підприємства, неформальний стиль управління, знижуючи управлінські витрати, можуть привести - і часто приводять - до самоексплуатації і понаднормовим роботам. Нестійкість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів набагато вище, ніж у великих і середніх підприємницьких структур.