Аналіз передумов і тенденції розвитку кризових явищ в економіці України

 

Вступ

 

 

Починаючи з років незалежності Україну охопила низка економічних криз з якими вона мала справлятися, як самостійна та незалежна держава. Ці періоди можна охарактеризувати періодами кризового впливу глобального ринку на вітчизняну економіку, національної політичної і економічної кризи, спричиненої наростанням негативних явищ,  перш за все, у фінансовій сфері. При цьому, повільне запровадження необхідних антикризових заходів для підтримки і подальшого розвитку української економіки припускає наростання таких явищ до рівня, на якому вони вже не можуть бути ефективно подоланими.

Чимало з пропонуємих  науковцями, спеціалістами владних, виробничих і фінансових структурних заходів досі залишаються лише стратегічними намірами, реалізація яких потребує фінансування з державного бюджету. Ефективність цих заходів у значній мірі залежить від надходжень належних інвестицій, підтримки з боку уряду, місцевих органів влади, вітчизняних і закордонних структур,підприємців, населення.

Таким чином, сьогодні з особливою  гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування антикризової політики, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади.

Ці та інші питання, пов’язані з визволенням української економіки від кризових явищ не є новим. Проте багато з них чекають на своє практичне вирішення. Саме ця обставина зумовила потребу у детальному вивченні процессу передумов та тенденцій розвитку кризових явищ в економіці України. Адже, щоб подолати проблему потрібно достовірно знати причини її виникнення. 

Тому, зважаючи на складність та не однозначність проблеми, що досліджується, існують питання, які потребують поглибленого вивчення, а саме:

- складання аналізу розвитку кризових явищ в економіці України  ;

- вплив економічної кризи на макроекономічному рівні та динаміка основних макроекономічних показників  в період поширення кризи;

- проблеми подолання економічної кризи та шляхи вдосконалення економіки України вцілому.

Отже, метою курсової роботи є визначення передумов і тенденцій розвитку елементів кризових явищ в економіці України та  впливу цих явищ на економіку сьогодення.

Виходячи з мети потрібно виділити наступні завдання:

• дослідження та детальний аналіз причин виникнення кризових явищ в економіці України;
• дослідження та визначення тенденцій розвитку кризових явиш в Україні;
• розробка пропозицій антикризової політики в Україні.

Слід відзначити, що останнім часом у наукових виданнях і засобах  масової інформації з’являється  багато публікацій щодо шляхів виходу із кризи.  Але досліджень,  які б всебічно аналізували функціонування держави в умовах кризи на різних рівнях, нажаль недостатньо.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Кризові  явища в економіці: загальна характеристика.

 

 

Поняття "криза" найтісніше пов'язане із поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає  на методологію розробки будь-якого  управлінського рішення. Виключте з  нього чекання кризи — і  пропаде гострота сприйняття ризику, стануть несподіваними і від  цього ще більш важкими не тільки кризові ситуації, а й цілком звичайні помилки. Можна на проблему кризи  глянути й в іншому ракурсі. Соціально-економічна система в будь-якому вигляді  і будь-якій формі, чи то суспільна  формація, чи то фірма або підприємство, має дві тенденції свого існування: функціонування і розвиток. Функціонування - це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають цілісність системи, якісну визначеність, сутнісні характеристики. Розвиток - це придбання нової якості, що зміцнює життєдіяльність в  умовах середовища, що змінюється. Функціонування і розвиток найтіснішим чином  пов'язані між собою. Вони відбивають діалектичну єдність основних тенденцій соціально-економічної системи. Цей зв'язок можна бачити в її характеристиках і показниках (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1

 

Наприклад, функціонування соціально-економічної системи характеризує обов'язкова наявність предмета праці, засобів праці і людини, що здійснює трудову діяльність. При цьому  функціонування соціально-економічної  системи можливе лише при визначеній відповідності таких ознак: засоби праці можуть змінювати її предмет; людина повинна володіти засобами праці; результат повинен відповідати  інтересам і потребам людини. Усе  це необхідні умови функціонування підприємства в сучасному економічному просторі. Розвиток характеризує зміни  в предметі, засобах праці й  у людині. Критерієм цих змін є  поява нової якості, що зміцнює  стабільність і гармонійність функціонування соціально-економічної системи, чи нові умови, створені принципово для  цього. Фактами розвитку є підвищення продуктивності праці, зміна її характеру, виникнення нової технології, посилення  мотивації діяльності. При цьому, звичайно, змінюються й умови функціонування соціально-економічної системи. Зв'язок функціонування і розвитку має діалектичний характер, що й відбиває можливість і закономірність настання та розв'язання криз. Функціонування стримує розвиток і в той же час є його живильним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого здійснення. Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, що відбиває періодичне настання криз. Кризи не обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти, але їхнє настання викликається не тільки суб'єктивними, а й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи. Кризи відбивають не тільки протиріччя функціонування і розвитку, але можуть виникати й у самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями й умовами їх використання (приміщення, кліматичне середовище, технологічна культура й ін.). Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі. Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними. Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища організацій, і суб'єктивні, що відбивають помилки і волюнтаризм в управлінні. Причини криз можуть носити також природний характер, що відбивають явища клімату, землетрусу, повені й інших катаклізмів природного походження. А можуть носити техногенний відбиток, пов'язаний з діяльністю людини.

 

Рис. 1.2. Причини економічних криз

 

Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Перші  пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Другі  — з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й інвестиційною  політикою.

Якщо кризу розуміти саме таким чином, то можна констатувати ту обставину, що небезпека кризи  існує завжди і її необхідно передбачати  і прогнозувати. У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причини, а й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування, оздоровлення чи виникнення нової кризи. Вихід із кризи не завжди пов'язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи, навіть ще більш глибокої і тривалої. Кризи можуть виникати як ланцюгова реакція. Існує можливість і консервації кризових ситуацій на досить тривалий час. Це може пояснюватися певними політичними причинами. Взагалі наслідки кризи найтісніше пов'язані з двома факторами: її причинами і можливістю управління процесами кризового розвитку.

Наслідки кризи можуть призвести до різких змін чи м'якого  тривалого і послідовного виходу. Післякризові зміни в розвитку економіці  бувають довгостроковими і короткостроковими, якісними і кількісними, оборотними і необоротними. Причому вони можуть носити як позитивний, так і негативний характер як для самої економіки, так і для навколишніх (соціум, екологія і т.д.). Тому антикризовому  управлінню необхідно вкрай відповідально  підходити до прийняття рішень антикризового характеру.

Різні наслідки кризи визначаються не тільки її характером, але й антикризовим управлінням, що може чи пом'якшувати кризу, чи загострювати її. Можливості управління в цьому відношенні залежать від  мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння  причин і наслідків, відповідальності (рис. 1.3).

 

Рис. 1.3.

Існують загальні і локальні кризи. Загальні кризи охоплюють  соціально-економічну систему, локальні — тільки частину її. Це поділ  криз за масштабами прояву. Звичайно, він  носить умовний характер. У конкретному  аналізі кризових ситуацій необхідно  враховувати межі соціально-економічної  системи, її структуру і середовище функціонування.

За проблематикою можна  виділити макро- і мікрокризи. Макрокризі властиві досить великі обсяги і масштаби проблематики. Мікрокриза охоплює тільки окрему проблему чи групу проблем.

Особливістю кризи є те, що вона, будучи навіть локальною чи мікрокризою, як ланцюгова реакція  може поширюватися на всю систему  чи всю проблематику розвитку, тому що в системі існує органічна  взаємодія всіх елементів, і проблеми не зважуються окремо. За структурою відносин у соціально-економічній системі  і диференціацією проблематики її розвитку можна виділити окремі групи економічних, соціальних, організаційних, психологічних, технологічних криз.

Економічні кризи відбивають гострі протиріччя в економіці країни чи економічному стані окремого підприємства, фірми. Це кризи виробництва і  реалізації товару, взаємин економічних  агентів, кризи неплатежів, втрати конкурентних переваг, банкрутства й ін.

У групі економічних криз окремо можна виділити фінансові  кризи. Вони характеризують протиріччя в стані фінансової системи чи фінансових можливостях фірми. Це кризи  грошового вираження економічних  процесів.

Соціальні кризи виникають  при загостренні протиріч або  зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень: працівників і  роботодавців, профспілок і підприємців, працівників різних професій, персоналу  і менеджерів та ін. Часто соціальні  кризи є ніби продовженням і доповненням  криз економічних, хоча можуть виникати і самі по собі, наприклад, з приводу  стилю управління, невдоволення умовами  праці, відношення до екологічних проблем, з патріотичних почуттів.

Особливе становище в  групі соціальних криз займає політична  криза. Це - криза в політичному  устрої суспільства, криза влади, криза  реалізації інтересів різних соціальних груп, класів, в управлінні суспільством. Політичні кризи, як правило, торкаються всіх сторін розвитку суспільства і  переходять у кризи економічні.

Організаційні кризи виявляються  як кризи поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації  діяльності окремих підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм. В  організаційному устрої будь-якої соціально-економічної  системи можуть загострюватися організаційні  відносини. Це виявляється в ділових  конфліктах, у виникненні плутанини, безвідповідальності, складності контролю й ін., що буває при надмірному чи швидкому рості соціально-економічної  системи, зміні умов її функціонування і розвитку, помилках при частковій  реконструкції організації чи організаційній перестраховці, що породжує бюрократичні тенденції. Організаційна криза  виявляється часто як параліч організаційної діяльності. Однією з його форм є її непомірна бюрократизація. Психологічні кризи також часті в сучасних умовах соціально-економічного розвитку. Це кризи психологічного стану людини. Вони виявляються у вигляді стресу, що набуває масового характеру, у виникненні почуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним станом. Це кризи в соціально-психологічному кліматі суспільства, колективу чи окремої групи.

Технологічна криза виникає  як криза нових технологічних  ідей в умовах явно вираженої потреби  в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів чи криза відторгнення нових  технологічних рішень. У більш  узагальненому плані такі кризи  можуть виглядати кризами науково-технічного прогресу — загострення протиріч між його тенденціями, можливостями, наслідками. Наприклад, у даний час  переживає явну кризу ідея мирного  використання атомної енергії, будівництва  атомних електростанцій і кораблів.

За безпосередніми причинами  виникнення кризи розділяються на природні, суспільні, екологічні. Перші викликані  природними умовами життя і діяльності людини. До причин таких криз належать землетруси, урагани, пожежі, кліматичні зміни, повені. Усе це не може не відбиватися  на економіці, психології людини, соціальних і політичних процесах. При визначених масштабах такі явища природи  народжують кризи.

Причиною кризи можуть бути і суспільні відносини у  всіх видах їх прояву. У сучасних умовах велике значення має розуміння і розпізнавання криз взаємин людини з природою — екологічних. Це кризи, що виникають при зміні природних умов, викликаних діяльністю людини, — виснаження ресурсів, забруднення навколишнього середовища, виникнення небезпечних технологій, нехтування вимогами законів природної рівноваги.

Кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язаними з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу.

Несподівані кризи часто  бувають результатом чи грубих помилок  в управлінні, чи яких-небудь природних  явищ, чи економічної залежності, що сприяє розширенню і поширенню локальних криз.

Існують також кризи явні і латентні (приховані). Перші протікають помітно і легко виявляються. Другі є прихованими, протікають відносно непомітно і тому найбільш небезпечні.

Кризи бувають глибокими  і легкими. Глибокі, гострі кризи  часто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи. Вони протікають складно і нерівномірно, часто акумулюють безліч протиріч, зав'язують їх у заплутаний клубок. Легкі, м'які кризи протікають більш  послідовно і безболісно. їх можна  передбачати, ними легше управляти. Уся сукупність можливих криз поділяється  також на групи криз затяжних і  короткочасних. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять  болісно і складно. Вони часто  с наслідком невміння управляти  кризовими ситуаціями, нерозумінням суті і характеру кризи, її причин і можливих наслідків.

Подолання криз — керований  процес. Про це свідчать багато криз, що відбувалися в історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління залежить від своєчасного  розпізнавання кризи, симптомів  її настання. Ознаки кризи диференціюються, насамперед, за їх типологічною приналежністю. Такими ознаками можуть бути: масштаби, проблематика, гострота, галузь розвитку, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи (рис. 1.4).