Еколого-географічні особливості захворюваності населенн міста Рівного

 

 

Міністерство освіти і науки України

Головне управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації

Рівненське територіальне відділення МАН України

Рівненське наукове товариство учнів

«Мала академія наук»

 

 

 

 

Відділення: науки про Землю

Секція: географія та ландшафтознавство

 

 

 

 

ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ М. РІВНОГО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконала:

Лавренюк Ангеліна Юріївна,

учениця 10 – А класу

Рівненської загальноосвітньої

школи I-III ступенів № 18

 

Науковий керівник:

Мартинюк Віталій Олексійович,

канд. геогр. наук, доцент РДГУ

 

 

 

 

 

Рівне – 2014

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ М. РІВНОГО………5

1.1. Географічне положення міста…………………………………………………5

1.2. Загальні риси природних умов………………………………………….......5

1.3. Промислова інфраструктура міста…………………………………………...10

1.4. Геоекологічний стан параметрів  довкілля міста…………………………….11

РОЗДІЛ 2. ГЕОГРАФІЯ НОЗОЛОГІЙ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ М. РІВНОГО……17

2.1. Динаміка та кількісний стан населення міста Рівного……………………..17

2.2. Стан та особливості інфекційних  захворювань …………………………..19

2.3. Оцінка серцево-судинних захворювань……………………………………22

2.4. Аналіз та особливості онкологічних захворювань…………………………23

2.5. Вплив сезонних змін на стан захворюваності населення………………….25

2.6. Територіальна диференціація  захворюваності населення міста…………27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….34

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………….…35

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність роботи. Серед сучасних проблем людства найбільш гострою і актуальною є проблема стану навколишнього середовища і його вплив на здоров’я населення. Від шляхів вирішення цієї проблеми залежить виживання не тільки кожної людини в конкретних геопросторово-часових координатах, але й суспільства в цілому. Розвиток науково-технічного прогресу поряд із загальним поліпшенням якості життя людей, результатом якого є все збільшувана чисельність населення Землі, справляє на навколишнє природне середовище наймогутніший техногенний вплив, порівняний по своїх масштабах і наслідках із глобальними геологічними процесами, що змінили вигляд нашої планети та значно вплинули на розвиток багатьох хвороб.

Стан здоров'я населення є найважливішим показником якості життя. Рівень захворюваності залежить від багатьох факторів і визначається, насамперед, складеними в країні економічними й соціальними умовами, екологічною обстановкою й рівнем медичної допомоги в місцях проживання, спалахами епідемій. Проблеми навколишнього середовища та їх безпосередній вплив на стан здоров’я населення вивчають різні науки, в тому числі і медична географія.

Медична географія – галузь науки, що сформувалася на межі медицини та географії і вивчає вплив умов та соціально-економічних факторів на здоров’я населення. Медична географія досліджує також закономірності поширення хвороб населення, у зв’язку з природними умовами. Дослідження в галузі медичної географії мають велике теоретичне, практичне і пізнавальне значення, вони сприяють зростанню кількості здоров’я людини, суспільства, більш повній і всесторонній оцінці природних ресурсів країни, проведенню комплексних заходів з охорони природи.

Сьогодні загально визнано, що об’єктом вивчення медичної географії є людина, стан її здоров’я та середовище її проживання, яке формує цей стан. Так як за останні десять років погіршився стан здоров’я населення, в тому числі і жителів м. Рівного, тому дослідження медико-географічного аналізу захворювань населення є дуже актуальне.

 

Мета роботи: дослідити екологічну ситуацію в місті, дати оцінку стану захворюваності населення.

 

З мети випливають основні завдання:

- здійснити оцінку еколого-географічної  ситуації м. Рівного за основними  параметрами довкілля;

     -  дослідити стан  захворюваності населення м. Рівного за даними медичної    статистики;

      -  визначити динаміку  захворюваності населення міста;

      - проаналізувати  географію нозологій населення  міста Рівного за окремими  мікрорайонами;

      - встановити вплив  сезонних змін на стан здоров’я людей.

 

Хронологічні рамки дослідження охоплююють період 1990 –2013 рр.

Джерельною основою слугували праці суспільних географів (Шаблій О.І., Шевченко В.А., Шевчук Л.Т. та ін.), що займаються медико-географічними проблемами регіонів України. Суттєвою основою послужили медико-статистичні дані Рівненського Управління охорони здоров’я, матеріали обласного часопису “Медичний вісник” та показники загальної захворюваності в місті, що наявні у статистичних щорічниках соціально-економічного розвитку м. Рівного.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ МІСТА РІВНОГО

 

1.1. Географічне положення  міста

 

Місто Рівне – обласний центр України, є одним з найбільших міст Українського Полісся. Розташований в лісостеповій зоні України на Волинський височині в південно-західній частині Рівненської області (рис.1.1). Географічні координати: 50°37' пн.ш., 26°15' сх.д. Місто перетинає річка Устя, ліва притока річки Горинь. Площа міста – 58,0 км2. Населення складає 250,5 тис. мешканців(2014 рік). Розташування міста в межах поліської та лісостепової зон обумовлює різноманіття його природного середовища, історичної спадщини, видів і напрямків виробничої діяльності.  

Крім того, місто Рівне має вигідне географічне положення для обслуговування ринків Європейського Союзу, Росії, Білорусії та України. Рівне знаходиться на перетині трансєвропейського транспортного коридору №3 «Берлін-Київ» та траси Хмельницький-Столін (Білорусь). Відстань до кордону з ЄС становить лише 100 км (1,5 год. їзди автомобілем). Відстань до Києва, столиці України, – 320 км (3 год. їзди).

Через місто проходять залізничні магістралі Київ-Варшава-Берлін, Львів-Санкт-Петербург, Львів-Мінськ, Ковель-Москва, Ковель-Одеса-Сімферополь.

 

1.2. Загальні риси природних  умов

 

Клімат. Місто Рівне характеризується помірно-континентальним кліматом з м’якою зимою з частими відлигами і теплим малохмарним літом. Лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області. Середньорічна температура повітря складає 6, 9 ºС, пересічна температура січня -4,8, -5,6°, липня +18,1, 18,6°. Період з температурою понад +10° становить більше 160 днів. Сума активних температур 2350 - 2950°. Опадів 600 - 650 мм на рік; основна кількість їх випадає у квітні-жовтні. Висота снігового покриву 12 - 14 см. Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів взимку), посилення вітру до 15 м/с (частіше у південній частині області), тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги (взимку часто спостерігаються 13 - 20 днів на місяць), заморозки (на поверхні ґрунту іноді до середини червня).

Модуль середньорічної швидкості вітру дорівнює 4, 8 м/с. Метеорологічний  потенціал самоочищення атмосфери становить 0, 20, підтверджуючи, що метеофактори сприяють розсіюванню техногенних елементів і здатні забезпечити, при розумній господарській діяльності та спланованому розвитку міста, сприятливі умови для життя людини.

Геолого-геморфологічна будова. Основною рисою геологічної будови Рівного є те, що місто розташоване в межах Волинської лесової височини, яка знаходиться в межах Волино-Подільської плити. Відклади домезозойського періоду в межах міста та околиць представлені породами верхньопротерозойської ери, в основному маніловською серією (рис. 2). У мезозойській ері продовжилась значна перерва в осадкронагромадженні, яка перервалась трансгресією лише в крейдовому періоді. Тому майже вся територія Рівного перекрита значною товщею верхньокрейдових порід сеноманського, тургонського, коньякського, сантонського ярусів. Найбільш поширеними на території міста є відклади туринського ярусу. Вони представлені білою писальною крейдою, зеленувато-сірими мергелями та крейдоподібними білими вапняками з включенням кременю(потужність 20-45 метрів).

Рівненське лесове плато характеризується горбисто-хвилястою будовою поверхні, яка утворилася під дією екзогенних процесів – води і вітру – і обумовила формування таких морфоскульптур на досліджуваній території, як заболочені балки, слабо хвилясті та хвилясті межиріччя, долина р. Устя з заплавною та надзаплавною терасою, старицями заплави. У межах даних морфоскульптур у процесі взаємодії наявних компонентів природного середовища сформувалися різні типи ПТК на рівні урочищ з перемінним коливанням висот від 182 м до 248 м над рівнем моря. Значне місце у сучасному рельєфі Волинської височини займають долинні форми: широкі заболочені заплави, супіщано-суглинисті перші надзаплавні тераси, що характерно і для рельєфу території урбоекосистеми м. Рівного. На території міста досить поширені техногенні форми рельєфу, що значно ускладнюють геморфологічні умови території (відпрацьовані та діючі кар’єри, численні насипи та дамби, обвалування полів фільтрації, воронки і западини техногенного походження, канави, штучні водойми тощо).

Поверхневі та підземні води. Поверхневі води території міста представлені річкою Устею, водосховищами та ставками в її долині. Найбільше з них – водосховище Басів Кут. Витоки р. Усті знаходяться на північному схилі Мізоцького кряжу в районі сіл Верхів-Дермань. Упродовж всієї річки її долина суттєво відрізняється морфометричними показниками розчленування рельєфу. Геморфологічні особливості в комплексі з іншими факторами обумовлюють величину стоку ріки і винос твердої фази різноманітних літологічних різновидностей порід, що утворюють донні відклади русла.

Основне джерело живлення річки – талі снігові води. Частка талих вод у річному стоці становить близько 55-60%. Решта стоку має підземне та дощове походження. Для річки характерне зменшення частки підземного живлення при переході від підвищеної південної частини області до низинної північної. Підземна складова стоку Усті становить 8-20%. Загальний хід рівнів води в річці  характеризується інтенсивним їх підвищенням під час весняної повені та низьким стоянням у літню межень. Восени та взимку рівні води в річці дещо вищі, ніж улітку. Межень часто порушується паводками: влітку від злив, а взимку від відлиг.

Кліматичні умови території замовлюють постійні поповнення запасів підземних вод, формуючи зони активного водообміну на значну глибину(до 400-700 м). На території м. Рівного виділяються такі водоносні горизонти й комплекси:

1. Водоносний горизонт сучасних болотних відкладів.

2. Водоносний горизонт сучасних  алювіальних відкладів.

3. Водоносний горизонт верхньочетверинних  алювіальних відкладів.

4. Локальний слабоводний горизонт  верхньочетверинних еолово-делювіальних  відкладів.

5. Водоносний горизонт середньочетвертинних озерно-алювіальних відкладів

6. Водоносний горизонт верхньокрейдових  відкладів.

Саме цей горизонт становить найбільш практичний інтерес централізованого водопостачання м. Рівного. Цьому сприяють: повсюдна поширеність, значана потужність, висока водовіддача водовміщуючих порід, сприятливість умов відновлення експлуатаційних запасів, висока якість питної води.

Ґрунтовий покрив та рослинність. На території міста чітко простежується зв’язок розміщення певних типів грунтів із рельєфом та геологічними особливостями міста. Зокрема, в межах вододільних ділянок грунти представлені чорноземами звичайними карбонатними малогумосними, чорноземами лучними середньо суглинистими глейовими, темно-сірими реградованими, дерново-карбонатними грунтами. Правий берег Усті колись був вкритий лісами, тому тут утворилися типові лісові грунти – сірі та чорноземи опідзолені. На лівому березі були поширені степи, тому тут розвинулись вилужені чорноземи. Грунти заплавної частини території м. Рівного менш різноманітні і представлені в південній частині міста мулувато-болотними карбонатними, а в північній – торфово-болотними. Вони є менш потужними, менш стійкими до антропогенного впливу, сприяють міграції забруднюючих речовин.

Грунти у природному стані в межах урбоекосистем трапляються рідко, містять багато сміття та хімічних забрудників, що призводить до загальної деградації ґрунтового середовища.

У межах території м. Рівного виділяються такі зональні типи природної рослинності: 1) Рослинність низинних боліт і болотистих заплавних лук – поширені у північній частині міста, а також південно-східній і окремими острівцями в центрі; 2) Різнотравно-злакові надзаплавні луки; 3) Чагарникові низинні болота (хвощ річковий, комиш лісовий, верба попеляста) – займають днища балок, які поширені по всій території міста і становлять приблизно 5 % площі міста; 4) Вторинні осиково-березові ліси.

Сучасний рослинний покрив міста суттєво відрізняється від «корінного» типу рослинності.

Ландшафтні особливості. Територія міста характеризується інтенсивним поверхневим і підземним стоком, середнім ступенем ерозійного розчленування. За особливостями водної міграції у верхній частині  ґрунтового профілю простежуються риси лісостепових ландшафтів кальцієвого типу (на вододілах) і південно тайгових на пісках і супісках ( у долинах рік).

Ландшафти Волинської височини характеризуються значними абсолютними висотами і досить глибокими долинами, балками, ярами, а також поширенням лесоподібних суглинків, які є материнською породою грунтів чорноземного типу. Це створює виразно хвилястий, а в багатьох місцях навіть горбистий рельєф.