Інтерактивні методи навчання на уроках хімії

На нашу думку, не можна однозначно сказати, що інтерактивне навчання потребує значно більшої підготовки і розвинутого творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний урок. Як тільки вчитель опановує методи підготовки до інтерактивних уроків, його творчий потенціал постійно зростає. Творчість, якої потребують підготовка і проведення інтерактивного заняття від учителя, стане для нього звичайним явищем. Його захоплення проведенням таких уроків буде зацікавлювати й активізувати учнів. Це відбуватиметься й тоді, коли для вчителя інтерактивне навчання стане дійсно потрібним, коли, готуючись до викладання кожної теми, він зможете відразу побачити, як можна зробити це навчання інтерактивним. Зрозуміло, що вчителям потрібний деякий час для того, щоб навчитись застосовувати інтеракцію при викладанні свого предмета. Однак інтеракція підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання [9].

Надзвичайно важливим є те, що участь у інтеракції сприяє формуванню й розвитку навичок співробітництва в учнів. Людина як соціальна істота безперервно функціонує у різних групах, тож уміння адаптуватися у різноманітних колективах, орієнтуватися у життєвих ситуаціях є однією з умов успішної самореалізації особистості. Суттєво й те, що беручи участь у інтеракції, учні займають активну позицію в навчанні, стають суб’єктами освітнього процесу. Правильно організована інтеракція дозволяє залучити всіх учнів класу до роботи одночасно, зводить до мінімуму можливість пасивності дітей або неучасті в роботі. Створення необхідної для інтеракції сприятливої атмосфери на уроці допомагає подолати учням невпевненість у власних силах, острах перед діалогом із учителем та однокласниками, надає можливість тим учням, які зазвичай не досягають задовільних результатів у індивідуальній роботі, реалізувати себе під час виконання інтерактивних вправ при підтримці партнерів по групі [15].

Отже, інтерактивні методи мають за мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Організація навчально-виховного процесу з використанням інтерактивних методів передбачає створення атмосфери взаємодії, співпраці, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Вона передбачає організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, зусилля кожного члена групи потрібні та незамінні для успіху всієї групи.

1.2.Принципи організації комунікації у навчальному процесі

Інтерактивні методи – це посилена педагогічна взаємодія учасників педагогічного процесу через призму власної індивідуальності, особистого досвіду життєдіяльності. Це процес  інтенсивної, міжсуб'єктної комунікації учителя і учнів (педагог - суб'єкт власної професійної діяльності - ставить у позицію суб'єкта освітньої діяльності учня). Інтерактивна педагогічна взаємодія характеризується високим ступенем інтенсивності спілкування її учасників, їхньої комунікації, обміну діяльністю, зміною і різноманітністю її видів, форм і прийомів, цілеспрямованою рефлексією учасниками своєї діяльності і взаємодії, що відбулася. Інтерактивна педагогічна взаємодія, реалізація інтерактивних педагогічних методів спрямовані на зміну, удосконалення моделей поведінки і діяльності учасників педагогічного процесу [9].

Можна виділити такі провідні ознаки й інструменти інтерактивної педагогічної взаємодії: полілог, діалог, мисленнєва діяльність, смислотворчість, міжсуб'єктні відносини, свобода вибору, створення ситуації успіху, позитивність і оптимістичність оцінювання, рефлексія тощо [18].

Полілог у педагогічному процесі є багатоголоссям, в якому можна почути голос кожного учасника педагогічної взаємодії. Інтерактивне навчання потребує багатостороннього типу комунікації, коли комунікаційні зв'язки виникають не тільки між учителем і учнями, а й між усіма школярами, а педагог стає рівноправним учасником навчальної діяльності. У процесі такої комунікації в учнів з'являється можливість поділитись своїми думками і почуттями в рамках певної теми, розповісти про свої висновки, вислухати думки не тільки викладача, а й однокласників.

Застосування багатосторонньої комунікації  дозволяє включати до процесу навчання всіх учнів класу. Полілог - це можливість кожного учасника педагогічного процесу мати свою індивідуальну точку зору з будь-якої проблеми і готовність висловити ці погляди, причому будь-яка думка, якою б вона не була, має право на існування. І ще один дуже важливий аспект полілогу в педагогічному процесі - відмова від права на абсолютну істину і вчителя, і учнів, подолання конформізму в думках, що необхідно для продуктивної смислотворчості .

Діалог передбачає сприйняття учасниками педагогічного процесу самих себе як рівних партнерів, суб'єктів взаємодії. Діалог у педагогічному процесі - це сприйняття учня педагогом як особистості, як індивідуальності; прийняття учня незалежно від його індивідуальних, статевих або вікових особливостей. Це ствердження чужого "Я" незалежно від поглядів, характеру; право кожного учасника педагогічної взаємодії бути самим собою, виражати себе в різноманітній діяльності, реалізувати свої потенції за своїм планом, за власною моделлю. Діалогічність спілкування вчителя і учнів передбачає їхнє уміння з повагою ставитись один до одного; взаємну допомогу при формуванні своєї думки, свого бачення проблеми, свого шляху рішення задачі [14].

Мисленнєва діяльність як сутнісна ознака інтерактивних методів полягає в організації інтенсивної розумової діяльності педагога і учнів. В інтерактивному навчанні вчитель не може транслювати у свідомість учнів готові знання, а має організувати їхню самостійну пізнавальну діяльність, проблемне навчання, самостійне виконання учнями різноманітних розумових операцій,, таких, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація тощо. Він мусить поєднувати різні форми організації розумової діяльності учнів (індивідуальну, парну, групову), забезпечуючи постійний процес обміну думками між учасниками педагогічної взаємодії [2]. 

Науковці виділяють наступні принципи організації комунікації під час інтерактивного навчання:

 1. Принцип активності. Означає, що для досягнення поставлених цілей кожен учень повинен брати активну участь у процесі спілкування та активно взаємодіяти з іншими.

2. Принцип відкритого зворотнього зв’язку, сутність якого полягає в обов’язковому висловленні членом чи всіма членами групи думок, ідей чи заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню зворотнього зв’язку учасники групи довідуються, як сприймаються іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, особливості поведінки. Завдяки цьому принципу відбувається корекція мовлення.

     3. Принцип експериментування припускає активний пошук учнями нових ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості й ініціативи особистості.

     4. Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу обличчям один до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну установку і уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися заняття і яку роль у них повинен грати вчитель.

     5. Принцип рівності  позицій. Він означає, що вчитель не прагне нев’язати учням своєї думки, а діє разом з ними. В свою чергу, учень має змогу побувати у ролі організатора, лідера.

1.3.Характеристика інтерактивних  методів навчання

Сама назва «інтерактивні» методи навчання зумовлює їх віднесення до активної моделі навчання. Активна модель навчання передбачає активність учнів, при відносній пасивності навчального оточення. Вчитель стимулює пізнавальну діяльність, ініціативність, самостійність учнів. Знання народжуються завдяки ефективній, рівній взаємодії, співпраці всіх учасників освітнього процесу [5].

За рівнем застосування інтерактивні методи навчання є загальнопедагогічні та особистісно-орієнтованими, тобто характеризують освітній процес як процес, орієнтований на розвиток особистості кожного учня, з урахуванням суб'єктного досвіду життєдіяльності кожної людини. За філософською основою прагматичні, оскільки прихильники даної концепції вважають, що інтелектуальні якості кожної людини визначені природою, і вони унікальні, оскільки кожна людина унікальна і неповторна, і прояв інтелекту пов'язаний в першу чергу з індивідуальним досвідом людини, придбаним дитиною до школи, у школі, в сім'ї, в соціокультурному оточенні. Основне завдання освіти в рамках цього вчення – у наданні допомоги дитині в її самореалізації, що досягається не шляхом формування, вироблення моральних якостей, цінностей, принципів, а розвитком і примноженням тих здібностей, які закладені у дитини від народження, зумовлюючи досягнення успіху основною, першочерговою метою життя людини. За основним фактором розвитку – психогенною. Результат розвитку при застосуванні інтерактивних методів навчання визначається, перш за все, самою людиною, тим досвідом, яким віна придбала і набуває протягом життя, психологічними процесами самовдосконалення.

За концепцією засвоєння інтерактивні методи навчання характеризуються як асоціативно-рефлекторні та розвиваючі. З орієнтації на особистісні структури інтерактивні технології навчання є інформаційно-операційними, оскільки вони сприяють формуванню знань, умінь і навичок з предметів, а також способів розумових дій. Крім цього також дані технології сприяють формуванню самоврядних механізмів особистості.

За типом управління пізнавальною діяльністю в інтерактивних методах навчання використовується система малих груп, в якій взаємодія викладача зі студентами є циклічною, з контролем, взаємоконтролем;  розсіяною, груповою, фронтальною, вербальною, колективно-груповою організацією пізнання учнями.

З організаційних форм застосовується індивідуальний, груповий, колективний  спосіб навчання. Викладач має можливість обмінюватися інформацією з усією групою учнів, при цьому учасниками такого освітнього процесу є весь колектив.

За підходом до людини інтерактивні технології навчання відносяться до особистісно-орієнтованих технологій, засновані на педагогіці співробітництва. У цих технологіях панують суб'єкт-суб'єктні відносини між викладачем та учнями, в центрі освітнього процесу знаходиться особистість, її розвиток. Розвиток особистості полягає в розкритті природних здібностей кожної людини з опорою на його життєвий досвід. Процес навчання протікає в комфортній, безконфліктній обстановці. Педагогіка співпраці передбачає демократизм, партнерство, рівноправність у відносинах. В освітньому процесі панує атмосфера співпраці, співтворчості [5].

За переважаючим методом інтерактивні технології навчання характеризуються як розвиваючі, саморозвиваючі, діалогічні, комунікативні, ігрові, творчі.

О. І. Пометун і Л. В. Пироженко  запропонували класифікацію інтерактивних технологій навчання в залежності від форм (моделей) навчання, в яких реалізуються інтерактивні технології. Таким чином, залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності студентів інтерактивні технології навчання були ними об'єднані в 4 групи:

• інтерактивні технології кооперативного навчання.
• інтерактивні технології колективно-групового навчання.
• інтерактивні технології ситуативного моделювання.
• інтерактивні технології відпрацювання дискусійних питань [12].

РОЗДІЛ 2. ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ З  ХІМІЇ

2.1.Педагогічні умови  реалізації інтерактивних методів  при вивченні хімії

Сучасний урок хімії – це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями. Не підлягає сумніву, що сучасному навчально-виховному процессу, який орієнтований на розвиток кожного учня, повинні підпорядковуватись і педагогічні технології. Педагогічна технологія – це продумана в усіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з обов’язковим забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителів.

Застосування інтерактивних технологій на уроках хімії спрямовано на вдосконалення сучасних технологій навчання. Вони вносять у відомі методи навчання специфічність за рахунок посилення дослідних, інформаційно-пошукових і аналітичних методів роботи з інформацією. Використання засобів інформаційних технологій на уроках хімії розширює стандартні методи навчання.

Уроки мають захоплювати учнів, будити в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів значною мірою  залежить від умінь та стилю роботи конкретного вчителя. 

Наразі вчителі хімії, які працюють за сучасними програмами, стикаються із ситуацією, коли навіть учні сьомого класу вже через кілька місяців після початку вивчення нового предмета хімії, втрачають інтерес до нього, не хочуть учитися, докладаючи належних зусиль.

Магічне слово «хімія», у якому сховано так багато таємного, чарівного, надприродного, що бентежить розум учнів які  починають вивчати хімічну науку, поступово втрачає позиції в їх ієрархії мотивацій та цінностей.

Одна з причин втрати інтересу до предмета – це невідповідність низки традиційних прийомів навчання для сучасних школярів. Науковці шукають нові методи й засоби навчання, які здатні відновити інтерес до предмета, що вивчається. Навчально-виховний процес організований оптимально, якщо учня не виховують, а створюють умови для виховання, не вчать, а створюють умови у яких він вчиться. Очевидним є той факт, що організація таких умов навчання тісно пов’язана з розвитком відповідної мотивації. Останнім часом в методиці викладання хімії (та й інших предметів) на формування мотивації звертають дедалі більше уваги. Будь-яка діяльність, включаючи навчально-пізнавальну, стимулюється мотивами, заснованими на потребах. Проблема мотивації зводиться, по суті, до перетворення потреб на мотиви, до формування пізнавального інтересу – провідного мотиву навчання.