Аналіз джерел формування капіталу

1.Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2.Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності. 
3.Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. 
4.Інший додатковий капітал відображає суму до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. 
5.Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір 
відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством). 
6.Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

В інших джерелах складові капіталу поділяють на: статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток і фонди  спеціального призначення, субсидії, надходження  та інші резерви

Статутний капітал. Статутний капітал  є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про  розміри і фінансовий стан економічних  суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо. Формування статутного капіталу зв'язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час регулюють закони України.

Пайовий фонд - сукупність пайових  внесків членів виробничого кооперативу  для спільного ведення підприємницької  діяльності, а також придбаного і створеного в процесі діяльності.[20]

Додатковий і резервний капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого майна чи приросту його вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних прцесів. Доходи організації, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал організації, однак не впливають на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, організація може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Засоби резервного фонду призначені для покриття балансового збитку за звітний рік, для погашення облігацій і викупу акцій акціонерного товариства при відсутності інших засобів. Резервний фонд створюється підприємствами також і на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Ні на які інші мети використовувати “резервні” гроші не можна. 
        Нерозподілений прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними документами чи відповідними рішеннями керівництва організації і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття.  Нерозподілений прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам і на відрахування в резервний фонд . У відповідності зі своєю обліковою політикою організація може прийняти рішення про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів. Ці заходи можуть носити виробничий характер у випадку направлення коштів на розвиток і розширення виробництва, модернізацію використовуваного устаткування, і невиробничий характер у випадку використання коштів на заходи соціального характеру і матеріальну підтримку працівників організації та на інші цілі, не пов'язані з виробництвом продукції, або довгостроковими фінансовими вкладеннями організації.

Основними нормативними документами  при формуванні капіталу виступають Господарський кодекс України. Господарським кодексом України передбачено особливості формування власного капіталу на підприємстві різних форм власності, тобто унітарні (державні підприємства, комунальні, підприємства, засновані на приватній власності засновника та підприємства, засновані на приватній власності об’єднання громадян, релігійної) та корпоративні (кооперативи, господарські товариства, ін.). 
Власний капітал регулюється П(С)БО 2 “Баланс” відповідно до якого власний капітал є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”, який висвітлює питання обміну власного капіталу, нарахування дивідендів, питання емісії і іншими елементами власного капіталу, і П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерского обліку дозволяють сподіватися на транспарентність цього звіту.[4], [6]

1.3 ПІДХОДИ ДО  АНАЛІЗУ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Для підвищення ефективності управління підприємством необхідно  проводити аналіз його активів, джерел їхутворення навсіх етапах від створення  підприємства довизначення результатів  діяльності. В сучасній науковій літературі окремо невиділяють окремий напрям аналізу, який би стосувався безпосередньо власного капіталу. Зазвичай, показники складових власного капіталу використовують при аналізі фінансового стану, а також при аналізі прибутку тарентабельності підприємства. Попри те, аналіз власного капіталу підприємства являє собою складне, комплексне завдання, під час розв‘язання якого слід враховувати нелише загальний фінансовий стан та його діяльність, а й аналізування порядку формування власного капіталу, структури власного капіталу, напрямів та ефективності його використання. Тому, для більш реальної оцінки стану власного капіталу підприємства, при його аналізуванні варто враховувати основні чинники. На порядок та розмір формування власного капіталу підприємства суттєво впливає зовнішнє середовище, в якому воно функціонує, зокрема, стан в якому перебуває економіка країни. Здійснюючи аналіз формування складових власного капіталу необхідно враховувати стратегію підприємства наринку (для досягнення швидких таамбітних цілей необхідне ґрунтовне забезпечення складових власного капіталу). Також необхідно враховувати форму власності підприємства; вид економічної діяльності; організаційно-правову форму функціонування; сегмент ринку, дефункціонує підприємство. При здійсненні аналізу слід користуватися нормами чинного законодавства, щорегулюють порядок формування тавикористання статутного капіталу, резервного капіталу таінших резервів, їхні мінімально встановлені розміри тощо.

Пристворенні підприємства слід враховувати функціональне призначення власного капіталу. Тобто, враховувати, який необхідний розмір початкового (стартового) капіталу длязапочаткування діяльності, та для її розширення. Під час аналізу власного капіталу також важливо визначити вартість окремих його складових елементів, а потім порівняти із вартістю власного та залученого капіталу. Таке порівняння дозволяє визначити фінансову стійкість підприємства. При створенні підприємства доцільно розрахунки розміру складових власного капіталу проводити наоснові складеного бізнес-плану діяльності товариства. [12, 770c.]

При здійсненні аналізу власного капіталу підприємства виходячи з його цілей, слід використовувати методи всіх видів фінансового аналізу. Зокрема, вивчення власного капіталу слід починати з аналізу складових його елементів, порівнюючи їх із загальним розміром власного капіталу за їх питомою вагою. Кількісний аналіз структури власного капіталу підприємства слід здійснювати у динаміці, щоб відстежувати зміну в його структурі заперіод, що аналізується, та визначити тенденції їх розвитку. Також важливо порівнювати структуру власного капіталу підприємства із аналогічними показниками інших підприємства галузі та аналогічного виду економічної діяльності. Врахування ознак класифікацій власного капіталу, допоможе якісніше та різносторонньо здійснити аналіз власного капіталу. Основним результативним показником використання власного капіталу є його рентабельність. Хоча, на сучасному етапі, цей показник не в повній мірі відображає ефективність його використання. Проведення аналізу за одним або кількома факторами не завжди є досить об‘єктивним. Здійснення ефективності власного капіталу потребує використання багатофакторних показників, розроблення яких має стати предметом подальших наукових досліджень.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ  ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Аналіз фінансового стану  має дві основні цілі:

• оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;
• підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

• визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;
• виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;
• визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
• виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового  аналізу використовуються:

• адміністрацією для прийняття управлінських рішень;
• зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).

Фінансовий менеджер повинен  досконало володіти методами фінансового  аналізу, оскільки він відповідає перед  керівництвом підприємства за:

• рекомендації з прийняття рішень;
• фінансовий аналіз контрагентів по ділових операціях;
• "фінансовий імідж" підприємства.

Для аналізу фінансового  стану використовується система  взаємозалежних показників, які базуються  на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.[3]

Основний зміст зовнішнього аналізу складається з:

• аналізу абсолютних показників прибутку;
• аналізу відносних показників прибутку;
• аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;
• аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.

Фінансовий менеджер повинен  вибрати систему показників, які допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.

Основні методи аналізу звітності:

• читання звітності;
• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• трендовий аналіз;
• розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності  як один із методів аналізу - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. За допомогою цього методу аналізу звітності визначають майновий стан підприємства, його короткострокові і довгострокові інвестиції, вкладення у фізичні активи, джерела формування власного капіталу і позикових коштів, оцінюють зв'язки підприємства з постачальниками і покупцями, фінансово-кредитними організаціями, оцінюють доход від основної діяльності й прибуток поточного року.