Ринок цінних паперів

 

На кінець 1999 року в  Україні діяльність зі спільного  інвестування здійснювали 160 інвестиційних  фондів та 128 взаємних фондів інвестиційних  компаній, близько 63% загальної кількості  яких  зосереджені у Київській, Харківській та Донецькій областях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Станом на 1 січня 2000 року в Україні загальна вартість випущених  інвестиційних сертифікатів досягла 208,98 млн. грн., що у порівнянні з початком 1999 року більше лише на 7,5 млн. грн., тобто  на 4% від загального обсягу емісій інвестиційних сертифікатів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На кінець 1999 року в  Україні працювали переважно  закриті інвестиційні фонди та взаємні  фонди інвестиційних компаній, які  становлять більш як 95% від загальної  кількості. Більшість цих інститутів спільного інвестування були створені з метою залучення приватизаційних паперів громадян.

Протягом 1994-1998 років  вони відігравали роль основного  механізму, який забезпечував проведення “сертифікатної” приватизації, і, шляхом участі у сертифікатних аукціонах, сформували за рахунок залучених приватизаційних паперів пакети акцій приватизованих підприємств розмірами від 5% до 25%.

Одним із своїх головних завдань щодо регулювання діяльності інститутів спільного інвестування Комісія вважає забезпечення більш детального розкриття інформації та попередження можливих некваліфікованих дій інвестиційних керуючих, які здійснюють управління активами інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній. На ринку цінних паперів України саморегулівні організації представлені асоціаціями, фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами. Згідно з міжнародною практикою  саморегулівні організації визначають для своїх членів загальні стандарти діяльності та здійснюють контроль за їх дотриманням у межах повноважень, делегованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Станом на  1 січня 2000 року в Україні зареєстровано  шість саморегулівних організацій:

 

Київська міжнародна фондова біржа	КМФБ
Південноукраїнська торговельно-інформаційна система	ПТІС
Позабіржова фондова  торговельна система	ПФТС
Професійна асоціація  реєстраторів та депозитаріїв	ПАРД
Українська асоціація  інвестиційного бізнесу	УАІБ
Українська фондова  біржа	УФБ

 

 

Три з саморегулівних організацій - Південноукраїнська торговельно–інформаційна система, Київська міжнародна фондова біржа та Українська фондова біржа - отримали відповідний статус у 1999 році. Протягом 1999 року саморегулівні організації значно збільшили чисельний склад своїх членів, підвищили технічну оснащеність та накопичили значний досвід роботи.

 

СРО	Кількість членів
КМФБ	53
ПТІС	104
ПФТС	302
ПАРД	239
УАІБ	109
УФБ	135

 

Протягом 1999 року Державна комісія з цінних паперів та фондового  ринку суттєво розвинула правове поле ринку цінних паперів в Україні та прийняла рішення про затвердження  нормативних актів, що стосуються всіх сфер діяльності професійних учасників фондового ринку.

 

2.3. Шляхи поліпшення  функціонування фондового ринку  України.

 

Фондовий ринок має  значні можливості для подальшого розвитку. За роки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх можна отримати на регульованому ринку цінних паперів.

Перш ніж безпосередньо  перейти до розгляду можливих шляхів поліпшення  функціонування ринку цінних паперів, зазначимо, що він існує в конкретній економічній системі. І якою б досконалою не була законодавча база, яка регулює  ринок цінних паперів, якою розгалуженою не була його інфраструктура, який би не був сприятливий податковий клімат для суб’єктів ринку цінних паперів, без загального розвитку економіки, без підйому виробництва, без зростання загальної заможності населення, він неспроможний розвиватися та вдосконалюватися.

Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної бази. Зазначимо, що прийняття Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» позитивно відзначилось на розвитку фондового ринку, він заповнив багато пустощів в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних механізмів його розвитку та разом з тим, шляхи вирішення багатьох проблем цього ринку, притаманних саме Україні, з прийняттям цього Закону не тільки не прояснились, а й стали ще туманнішими. Це відбулося тому, що з формальної точки зору, модель розвитку фондового ринку визначена у відповідних нормативних актах, реалістичність цієї моделі є досить примарною.

        Перш за все слід відзначити  загальний недолік всіх офіційних документів, який полягає в тому, що вони не в повній мірі враховують перехідний характер української економіки. А в перехідних економічних системах діють зовсім інші механізми впорядкування суспільного життя, ніж в розвинутих, і тому механічне перенесення схем та моделей, які добре працюють в нормальній економіці, в наших умовах не дають очікуваних результатів.

  В Україні фактично  не має правової держави —  нормативна база значно відстає  від реальних процесів. Особливо  це проявилось в перші роки  незалежності, коли спостерігались афери з довірчими товариствами. Після завершення «ваучерної» приватизації стало відомо, що значна частина власності держави розділена неправильно, кримінальним чином та попала в руки вузького кола наближених осіб, і держава безсила змінити ситуацію.

Багато питань виникає  при розгляді податкового законодавства  щодо цінних паперів. Щодо шляхів їх вирішення, то зусиллями Асоціації юристів  фондового ринку досягнуто певних зрушень в питанні оподаткування  доходів фізичних осіб, які отримані від продажу належних їм цінних паперів, однак нормалізація інвестиційного клімату в Україні потребує зміни підходу до оподаткування операцій на фондовому ринку в цілому.

Настає питання про  прийняття комплексного Закону України  «Про оподаткування на ринку цінних паперів», який об’єднує взаємоузгодженні норми, стосовно оподаткування на ринку цінних паперів основними видами податків (податком на прибуток підприємств, подоходним податком, ПДВ, державним митом) або прийняття єдиним пакетом комплексу поправок до існуючих законодавчих актів в частині оподаткування ринку цінних паперів.

Коригування вже існуючих нормативних актів необхідно  здійснювати одночасно з  прийняттям нових, таких як Закон України  «Про регулювання випуску та обігу  похідних цінних паперів», який дозволить збільшити кількість видів фондових інструментів на Україні. Випуск та обіг похідних цінних паперів сприятиме розвитку фінансових ринків, охоплюючи такий важливий сегмент як ринок опціонів та ф’ючерсів на валюту, страхування ризиків на ринку сільгосппродуктів в Україні.

Тенденція комп’ютеризації  біржової і позабіржової торгівлі пов’язана  з тим, що учасники і регулятори зарубіжних ринків цінних паперів усвідомлюють, що комп’ютеризація біржової і позабіржової торгівлі цінними паперами може призвести до значних результатів. Вказані ринки будуть функціонувати швидше, більш упорядковано, дешево й ефективно. Комп’ютерне забезпечення має велике значення, зважаючи на величезну кількість учасників, цінних паперів, які знаходяться в обігу, а також угод, що здійснюються щодня. І хоча обсяги торгів на українському ринку цінних паперів не можна порівняти з обсягами торгів в інших країнах, для України це питання є досить важливим.

З додатку № 5 видно 68% торгів здійснюється в Україні за допомогою комп’ютерної мережі ПФТС. А, якщо розглядати організований вторинний ринок цінних паперів, то питома вага ПФТС на ньому складає 99%. Тому розвиток комп’ютерних технологій є дуже важливим для України.

Позитивним кроком буде впровадження в Україні прямого  комунікаційного зв’язку з фондовими біржами та торгівельно-інформаційними системами, оскільки конче необхідно отримувати інформацію про хід торгів в режимі реального часу. Всі процеси на ринку цінних паперів  будуть сприйматися учасниками у вигляді інформації. У відповідний проміжок часу вони будуть знати, хто продає цінні папери та за якою ціною.

В свій час наявність  великої кількості бірж в одній  країні розглядалося як фактор сприяння розвитку ринку цінних паперів. З  розвитком технологій і засобів  комп’ютеризації чітко склалася тенденція комп’ютерно-сітьового об’єднання в єдині національні системи.

Відсутність зваженої стратегії  розвитку фондового ринку, яка б  враховувала особливості етапу, який зараз переживає Україна, некритичне запозичення досвіду окремих  розвинутих країн Заходу, які пройшли свій довгий шлях розвитку, в т.ч. й фондового ринку, призвели до того, що фондова торгівля корпоративними цінними паперами зосередилась в Україні, в основному, на неорганізованому ринку. Тому обсяги та кількість угод, виконаних торговцями на позабіржовому неорганізованому ринку, значно переважають показники для усіх інших ринків і складають відповідно 70 та 97% загального обсягу та кількості угод усіма торговцями на всіх ринках.

В нашій країні окремі кола намагаються монополізувати біржовий ринок цінних паперів під гаслом забезпечення його цілісності. Взявши на озброєння довільно обрану французьку модель централізованого біржового ринку, вони просувають ідею створення в Україні єдиної фондової біржі. Ігноруючи світовий досвід та реалії вітчизняного фондового ринку, вони готові чисто адміністративними заходами замінити складний процес становлення інститутів фондового ринку.

Безперечно в світі  відбуваються процеси концентрації капіталу. Але це не адміністративні, а економічні процеси. Фактом є концентрація ринку цінних паперів на декількох світових фондових біржах, а також їх подальше об’єднання, як наприклад, нещодавно оголосили про об’єднання Лондонська та Франкфуртська біржі. Можливо, що і Україна піде цим шляхом, але тільки після того, як мине криза в економіці та відновиться купівельна спроможність населення.

Необхідно вирішити проблему відсутності на біржах України вторинного ринку цінних паперів. Вся біржова  система охоплює 1% торгів на організованому вторинному ринку. Це відбувається тому, що вони не витримують конкуренції а ні з неорганізованим вторинним ринком, а ні з ПФТС, яка є монополістом на вторинному ринку. В умовах українського ринку цінних паперів у фондових бірж практично єдиним видом діяльності є проведення аукціонів по продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, які належать державі та знаходяться на етапі приватизації. Ця діяльність не тільки не відповідає загальноприйнятій в світі практиці роботи фондових бірж, але й багато в чому є штучною, тому що вона цілком залежить від активності Фонду держмайна України, характеру та кількості об’єктів, що виставляються на продаж, тобто від його політики на фондовому ринку в цілому та по відношенню до окремих фондових бірж.

Необхідно вирішити питання  щодо забезпечення більш детального розкриття інформації та попередження можливих некваліфікованих дій інвестиційних керуючих, які здійснюють управління активами інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній.

Багато аналітиків вказують на помилковість в виборі моделі, що спричинила дещо повільні її темпи і навіть гальмувало приватизаційний процес. Але і в країнах Західної та Східної Європи приватизація не проходила без проблем.

На Україні пільги передбачали лише право першочергового придбання акцій за їх номінальну вартість на суму і за рахунок приватизаційного майнового сертифікату і за власні кошти на половину суми приватизаційного сертифікату. Доречі, як і в Україні, де за даними ФДМ на початок 2000р. з 45,7 млн чол. ваучерами скористалися лише 34,7млн чол. В Україні ця проблема стоїть досить гостро, так у приватизації енергетичних компаній брав участь так званий інвестиційний пул офшорних компаній. Інтереси цього пулу представляє Київське представництво «Корт холдінгз ЛТД». Дії цих інвесторів викликали опір деяких професійних об’єднань, які виступили з заявами в пресі та зверненнями до парламенту. В підсумку приватизацію енергетичних компаній було тимчасово припинено. Спеціалісти фондового ринку та енергетики стверджують, що підприємства зазначеної галузі належить продавати надійним стратегічним інвесторам із бездоганною репутацією. Коли ж основним інвестором стане група маловідомих офшорних компаній, втрата державного контролю над підприємствами енергетики може виявитися небезпечною для всієї економіки. Однак припинення приватизації — теж не вихід, бо галузь потребує інвестицій.

В цьому відношенні варто  запровадити більш жорсткі, аж до адміністративних, але законні, заходи щодо організованості та прозорості ринку корпоративних цінних паперів. Ця проблема постає особливо гостро коли на ринку починають обертатися акції стратегічно важливих підприємств. Завдання полягає в тому, щоб утримати акції цих підприємств в системі біржової торгівлі та в ПФТС, не допустивши їх на неорганізований ринок. 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Метою моєї роботи було викладення структури ринку цінних паперів  на Україні та його основних функцій. Інструментарій сучасного ринку  цінних паперів є складним і багатоманітним, тому я дала характеристику основним видам цінних паперів, аналіз структури ринку цінних паперів, описала історичну еволюцію та сучасні характеристики ринку цінних паперів. При написанні роботи я розглянула основні етапи формування фондового ринку.

В роботі була надана характеристика сучасного стану ринку цінних паперів на Україні, виходячи з якої можно зробити висновок, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об’єктивних та суб’єтивних факторів. Найголовнішими серед яких: