Формування особистості в процесі фізичного виховання

Отже, для того, щоб фізичне виховання і спорт стали засобами морального виховання, виховання відповідальності, необхідно дотримуватися певних вимог, які сприяють цьому. По-перше, потрібна цілеспрямована організація позитивного морального досвіду і по-друге, відповідна моральна атмосфера у колективі. Виховна сила спортивного колективу  буде дієвою,   якщо  особистість  проявлятиме  активність  і відіграватиме відповідну роль у цьому колективі [8].

 

 

 

 

 

 

 

4. Виховання  волі в процесі занять фізичними вправами

Більшість з того що розуміють під «фізичним вихованням», є одночасно і вихованням волі. У процесі навчання рухів, удосконалення фізичних здібностей обов’язково приводяться в дію, виявляються і розвиваються вольові риси особи. Без цього немислима реалізація жодного завдання на шляху до фізичної досконалості [19]. 

Специфіка спортивної діяльності полягає в тому, що значна частина часу витрачається на розвиток фізичних якостей, удосконалення техніко-тактичних навичок гри, і це зрозуміло, адже вони є невід'ємними складовими успіху в спорті. Але важливо зазначити, що досягнення високих спортивних результатів неможливе без виховання морально-вольових якостей. Саме в процесі спортивної діяльності формується здатність до максимального виявлення вольових якостей. Процес виховання вольових якостей усвідомлюваний і цілеспрямований, пов'язаний з подоланням труднощів на шляху до мети [8].

Серед вольових якостей, які найбільше піддаються впливові у процесі фізичного виховання є:

• цілеспрямованість (підпорядкування всіх сил для досягнення 
  бажаного результату);
• наполегливість і впертість, що проявляються при подоланні 
  труднощів;
• витримка (здатність регулювати власні почуття і настрої);
• рішучість і сміливість (здатність швидко приймати рішення і 
  діяти всупереч небезпеці);
• ініціативність (долання труднощів нетрадиційними засобами і 
  методами) [3].

Специфічними "фактами" виховання вольових якостей є систематичне долання постійно зростаючих труднощів. При цьому труднощі повинні відповідати можливостям учнів. Тобто, логіка процесу фізичного виховання і логіка виховання волі співпадають, тому що підпорядковані одним закономірностям і принципам (систематичність, прогресування, доступність). Окрім названого, для виховання волі використовують (особливо у спорті) спеціальні завдання і установки, що вимагають подолання додаткових труднощів [5].

У процесі занять фізичними вправами проявляються такі основні типи вольових зусиль:

• вольові  зусилля  при  концентрації уваги.   Вони  необхідні для 
  подолання відволікаючих факторів (суперники, публіка та ін.). Вольові 
  зусилля потрібні і для збереження уваги при втомі.
• вольові зусилля при інтенсивних м'язових напруженнях. М'язові 
  напруження,  які  проявляються у процесі  виконання  фізичних вправ, 
  зазвичай,   перевищують  рівень  тих,   що  мають  місце  в  побуті.   Це 
  особливо виражено в ігровій та змагальній діяльності.
• вольові зусилля, пов'язані з необхідністю долати втому під час 
  тренувань   і,   особливо,   змагань.   У  цих   випадках   вольові  зусилля, 
  спрямовані  на  подолання  труднощів,  обумовлених  функціональними 
  зрушеннями в організмі (небажання продовжувати роботу, біль, потреба 
  "терпіти").
• вольові   зусилля,   пов'язані   з   подоланням   негативних  емоцій 
  (страху, невпевненості, розгубленості і т.п.), які виникають внаслідок 
  психічних травм, падінь, зустрічі з "незручними" суперниками і та ін.
• вольові зусилля, пов'язані з дотриманням певного режиму життя, 
  тренування і харчування [3].

Оскільки процес фізичного виховання немислимий без прояву вольових зусиль, то вже самі заняття фізичними вправами сприяють вихованню вольових якостей.

Формування вольових якостей сприяє становленню учнів як суб'єктів діяльності здатних вільно, в рамках усвідомленої необхідності, визначати свою поведінку і діяльність та нести відповідальність за її результати [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Інтелектуальний розвиток учнів у процесі фізичного виховання

Розумове виховання - діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці [4].

Вчені різних профілів не раз стверджували, що інтелектуальний розвиток вимагає відповідного фізичного стану, а відомий український педагог В. О. Сухомлинський підкреслював, що інтелектуальне багатство особи (поряд з моральним та естетичним) залежить від гармонії фізичного розвитку, здоров'я і праці [16].

Зв'язки фізичного виховання з розумовим різнобічні. Насамперед, продумана шкільна система фізичного виховання може бути надійним підґрунтям високого рівня розумової працездатності протягом всього навчального дня. В перспективі систематичні заняття фізичними вправами позитивно позначаються на творчому інтелектуальному довголітті.

Система знань, що постійно розширюється в багаторічному процесі фізичного виховання, набуває все більшого загальноосвітнього значення і сприяє на розвиток інтелекту учнів та збагаченню їх спеціальними фізкультурними знаннями. Сучасна освічена, та й просто культурна людина немислима без ґрунтовних фізкультурних знань.

Освітня суть фізичного виховання тісно пов'язана і з вихованням пізнавальної активності і таких якостей розуму як допитливість, динамічність, гнучкість і гострота, для чого у фізичному вихованні немало можливостей. Реалізуючи ці можливості, необхідно поряд з передачею знань оптимізувати пізнавальні процеси безпосередньо в ході занять фізичними вправами, спонукаючи учнів до осмислення рухових завдань, їх аналізу і корекції. При цьому використовуються наочні посібники, тренажери, різні способи зворотної інформації, моделювання параметрів рухів на макетах, прийоми взаємонавчання, ігровий і змагальний методи. Активізуючи розумову діяльність учнів, слід використовувати завдання, що вимагають самостійного пошуку шляхів їх вирішення. Тут, зрозуміло, необхідно враховувати, що можливості пізнавальної активності залежать від віку тих, хто займається, обсягу і змісту засвоєних знань, досвіду практичного їх застосування і рухового досвіду взагалі. Тому, вирішуючи завдання інтелектуального виховання у процесі занять фізичними вправами, важливо поступово переходити від репродуктивної діяльності до продуктивного творчого мислення учнів, яке на вищих ступенях спортивної досконалості націлюється на пошук нових шляхів перевершення абсолютних досягнень.

Специфіка практичної діяльності у процесі виконання фізичних вправ, ігор і змагань дозволяє вдосконалювати такі інтелектуальні здібності учнів як аналіз, порівняння і проектування своїх дій. Вона фактично відтворює життєві ситуації, а тому має велике значення для розвитку дітей та підлітків і, не випадково, називається педагогами "лабораторією формування особистості".

Сенсорна діяльність суттєво впливає на розвиток психічних процесів, що лежать в основі мислення. В дошкільному віці фізичні вправи та ігри допомагають дітям у вивченні рахунку, елементарних арифметичних дій, засвоєнні віршів і речитативів. Під впливом занять фізичними вправами розвивається рухова, слухова, зорова пам'ять, спостережливість і увага.

У свою чергу, інтелектуально розвинені учні досягають кращих результатів у фізичній культурі та спорті. Більше того, однією з причин неуспішності у фізичному вихованні школярів є відставання в інтелектуальному розвитку.

Таким чином, у процесі занять фізичними вправами педагог і учень повинні прагнути не до однобічного розвитку, а до гармонії розуму, душі і тіла. Історичним прикладом переваг такого підходу до виховання є перемога Афін над Спартою. Перші проповідували гармонію розвитку, другі — надавали перевагу лише тілесному розвитку [10].

 

 

 

6. Вплив  занять фізичними вправами на  естетичне виховання учнів

Естетичне виховання - розвиток у людини почуттів прекрасного, формування умінь і навичок творити красу в навколишній дійсності, уміти відрізняти красиве від потворного, жити за законами духовної краси [11].

Фізичне виховання розширює сферу естетичного впливу навколишнього середовища на особу. В процесі занять фізичними вправами в контексті зв'язку з естетичним вихованням можна вирішувати такі завдання:

• виховувати здатність сприймати, відчувати й оцінювати красу в сфері фізичної культури та в інших галузях її прояву;
• формувати естетично зріле прагнення до фізичної досконалості;
• формувати   естетику   поведінки   і   міжлюдських   стосунків   у 
  фізкультурній діяльності;
• виробляти    активну    позицію    в    утвердженні    прекрасного, 
  непримиренності до потворного, бридкого.

Головними засобами естетичного виховання в процесі занять фізичними вправами є:

• краса  фізичної  зовнішності  людини:   правильна  будова  тіла, гармонійний   розвиток   мускулатури,   природна   витонченість   постави, 
пластична виразність тіла;

• цілеспрямовані досконалі рухи;
• складнокоординаційні рухи, розміреність зусиль, динаміка ритмів 
  та інші риси раціональних рухових дій;
• гімнастичні виступи, спортивні змагання, фізкультурні паради, які 
  за силою естетичного впливу межують з мистецтвом;

• естетичні елементи навколишнього природного середовища в 
якому проходять заняття;

• сама атмосфера та умови занять (одяг, музика, хореографія, пісні, злагоджені дії, художнє оформлення споруд, гігієнічні умови).

Для вирішення завдань естетичного виховання у процесі занять фізичними вправами слід забезпечити відповідну естетичну спрямованість у застосуванні засобів і методів педагогічного впливу, підкреслюючи естетичні властивості фізичної культури, концентруючи на них увагу. Великої уваги в цьому плані необхідно надавати естетичній оцінці дій учителя й учнів, досконалому показу вправ, практичному привчанню до пошуку і творчості, зв'язку фізичних вправ з образотворчим мистецтвом.

У процесі засвоєння цінностей фізичної культури досягнуті показники фізичної досконалості повинні втілюватись як прекрасне в самій людині, адже гуманна суть естетики розкривається у красі людських вчинків і взаємостосунків.

Пам'ятаймо, що естетичну дієвість мають і методи слова. Вона залежить від образності та емоційної виразності мови наставника [12].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Трудове  виховання учнів в процесі  фізичного виховання

Трудове виховання - складова всебічного гармонійного розвитку особистості учня, його фізичних, моральних, розумових, естетичних здібностей і якостей у процесі організації різноманітної трудової діяльності, формування позитивного ставлення до праці, сумлінності, відповідальності, дбайливості у відношенні до матеріальних цінностей суспільства й особистих речей, стимулювання до виявлення ініціативи, творчості тощо [14].

Забезпечуючи підвищення функціональних можливостей організму, фізичне виховання створює найважливіші передумови високої працездатності для всіх видів праці. Але роль фізичного виховання в трудовому вихованні цим не обмежується.

По-перше, фізичне виховання, окрім загальнопідготовчого, має прикладне значення для трудової діяльності, формуючи рухові навички і вміння, що безпосередньо застосовуються в ній. У цьому випадку фізичне виховання є, по суті, однією з форм практичного трудового виховання.

Разом з тим, фізичне виховання, розвиваючи фізичні здібності і створюючи великий запас рухових навичок і вмінь, гарантує високу продуктивність у будь-якому виді праці.

По-друге, у процесі фізичного вдосконалення, яке досягається роками наполегливої праці, формується позитивне ставлення до праці взагалі. У зв'язку з цим доречно привести слова П.Ф. Лесгафта, який говорив: «Я не високо ціную хлопчика, котрий не має пристрасті до ігор і розваг; такий хлопчик рідко пристраститься і до роботи».

По-третє, деякі види фізичної праці є складовою частиною процесу фізичного виховання, тобто при певній організації дають ефект, схожий з ефектом фізичних вправ, сприяючи розвитку фізичних якостей і зміцненню здоров'я, або у формі обслуговуючої праці підвищують ефективність навчально-тренувальних занять (підготовка і прибирання місць занять, догляд за спортивним спорядженням, виготовлення спортивного інвентаря та приладів, будівництво спортивних споруд та ін.).

Велике значення в трудовому вихованні мають спортивно-трудові літні табори відпочинку, що організовуються на час канікул дитячими спортивними школами або регіональними управліннями освіти [17].

 

Висновки

Однією з умов всебічного розвитку особистості є його фізична підготовленість, як результат фізичного виховання. Формування особистості, яка поєднує в coбi духовне багатство, моральну чистоту i фізичну досконалість, стало програмою виховання людей у сучасному суспільстві.