Формування особистості в процесі фізичного виховання

 

 

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Інститут фізичного виховання та спорту

Кафедра теорії та методики фізичного виховання та спорту

 

Курсова робота

на тему: "Формування особистості в процесі фізичного виховання"

Студента III курсу

32 СОТ групи

Янчука Олександра Володимировича

Київ – 2011

Зміст

Вступ..............................................................................................3

1. Фізичне виховання –  здоров’я нації........................................5

  1.1 Аналіз сутності  і змісту поняття «фізичне виховання»....5

  1.2 Значення фізичної  культури для здоров’я школярів.........6

  1.3 Основні  завдання  фізичного  виховання  в  сучасній  школі..............................................................................................6

2. Моральне виховання  учнів у процесі фізичного  виховання.8

3. Виховання волі в  процесі занять фізичними вправами.......11

4. Інтелектуальний розвиток  учнів  у процесі фізичного  виховання.....................................................................................14

5. Вплив занять фізичними  вправами на естетичне виховання  учнів.............................................................................................16

6. Трудове виховання учнів  у процесі фізичного виховання.18

Висновки......................................................................................20

Список використаної літератури...............................................22

 

 

Вступ

Сучасний соціально-економічний розвиток України і соціокультурна ситуація, що склалася висувають необхідність звернення суспільства до загальнолюдських цінностей, повернення освіти в контекст культури. Наслідком цього і важливою передумовою збереження культури є створення цілісної системи фізичного виховання, спрямованої на відродження духовного і фізичного потенціалу особистості. Серед чисельних проблем освіти центральною виступає проблема формування особистості людини, взаємодії її з культурним середовищем. Фізична культура, будучи складовою частиною цієї системи, збагачує її гуманістичні, демократичні і культурологічні функції, сприяє повноцінному розвитку внутрішніх сил людини.

Однією з умов всебічного розвитку особистості є його фізична підготовленість, як результат фізичного виховання. Формування особистості, яка поєднує в coбi духовне багатство, моральну чистоту i фізичну досконалість, стало програмою виховання людей у сучасному суспільстві.

У процесі фізичного виховання його специфічними засобами, формами і методами можна комплексно розв'язувати завдання розумового, морального, естетичного, патріотичного, екологічного, валеологічного, військово-патріотичного виховання, формувати особистість на національних спортивних традиціях українського народу. Фізичне виховання потрібно використовувати і як базу, на якій формується уявлення молодої людини про здоровий спосіб життя, виховується потреба і звичка до щоденних занять фізичними вправами.

У процесі фізичного виховання є можливість формувати науковий світогляд школярів у сфері фізичної культури, оволодівати засобами і методами індивідуальної рухової діяльності, умінням цілеспрямовано використовувати рухи для власного духовного і фізичного самовдосконалення. Велика роль засобів фізичного виховання в збереженні та зміцненні психічного і фізичного здоров'я особистості, підвищенні протидії організму радіаційному впливу, запобіганні палінню, вживанню алкоголю, наркотиків тощо.

Система фізичного виховання повинна формувати в учнів загальнолюдські гуманістичні цінності, забезпечувати виховання творчої особистості, здатної самостійно приймати рішення і реалізовувати їх в процесі життєдіяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Фізичне  виховання - здоров'я нації

1.1.   Аналіз сутності і змісту поняття «фізичне виховання»

В “Енциклопедичному словнику з фізичної культури і спорту” фізичне виховання розглядається як “організований процес всебічного розвитку фізичних здібностей, формування і вдосконалення життєво важливих рухових навичок і умінь людини” [6].

У “Педагогічній енциклопедії” фізичне виховання визначається як одна із складових частин загальної системи виховання, метою якого є зміцнення здоров’я людини і її правильний фізичний розвиток. У єдності з розумовим, моральним, естетичним і трудовим вихованням та навчанням фізичне виховання сприяє всебічному розвитку особистості людини [9].

У “Педагогічному словнику” фізичне виховання розглядається як складова частина системи загального виховання. Воно визначається як спеціально організований процес, спрямований на зміцнення здоров’я, загартування організму людини, гармонійний розвиток її функцій і систем, фізичних якостей, формування важливих рухових здібностей, навичок та вмінь. Фізичне виховання, вказується у словнику, здійснюється в єдності з розумовим, моральним, естетичним і трудовим вихованням та навчанням. У його основу покладено вимогу всебічного розвитку, що має відповідати сучасним запитам життя, праці й професійної діяльності [21].

У “Педагогічному словнику для молодих батьків” фізичне виховання визначається як “тривалий, спеціально організований педагогічний процес, спрямований на всебічний гармонійний розвиток особистості, зміцнення здоров’я, формування правильної постави, загартування організму, підвищення працездатності, оволодіння життєво необхідними руховими уміннями і навичками, в тому числі й такими, які носять прикладний характер”. Фізичне виховання, вказується в словнику, сприяє також вихованню моральних і вольових якостей, розвитку основних фізичних якостей (швидкості, сили, спритності, витривалості), оволодінню та закріпленню техніки виконання спеціальних фізичних вправ тощо [1].

1.2.   Значення фізичної культури для  здоров'я школярів

Фізичне виховання у школі розглядається як найважливіший засіб збереження й зміцнення здоров’я, підвищення працездатності, формування моральної стійкості, виховання волі, проведення здорового і культурного дозвілля [15].

Систематичні   заняття   фізичними   вправами   разом   із   суворим дотриманням режиму дня сприятливо впливають на розвиток дітей, зміцнення їхнього здоров'я. Правильне поєднання занять фізичною культурою з навчанням підвищує його ефективність, оскільки фізичні вправи збільшують тривалість продуктивної розумової роботи. За допомогою фізичних вправ можна впливати на різноманітні частини тіла, системи та органи. Хлопчики та дівчата, які регулярно займаються фізкультурою, краще ростуть, кістки та зв'язки у них міцніші, краще розвинені м'язи, більше треноване серце, а життєва ємність легенів більша у порівнянні з дітьми, що не займаються фізичними вправами.

Фізкультурні заняття призводять до значних змін в організмі школярів, підвищується стійкість до різноманітних несприятливих факторів довкілля. Діти краще пристосовуються до сучасних умов життя: менше хворіють, легше переносять тривалі та часті поїздки в громадському транспорті, інші несприятливі фактори.

Учні, які займаються фізкультурою, мають нормальну масу тіла, гарну статуру, вони спритні, сильні, швидкі, гнучкі, витривалі [2].

 

1.3. Основні  завдання фізичного виховання  в школі

 

1. Сприяння зміцненню здоров'я і загартування організму учнів, 
   підвищенню  їх   працездатності   (підвищенням   стійкості   організму  до 
   перегрівання,   переохолодження,   коливань  тиску,  укріплення  опорно- 
   рухового апарату дітей, формування правильної постави, поліпшення 
   діяльності серцево-судинної, дихальної системи, нервової системи).
2. Формування   рухових   умінь   і   навичок   школярів   у   процесі 
   виконання певних рухів. Серед них: природні дії (ходіння, біг, стрибки, 
   плавання та ін.) і спеціально організовані вправи.
3. Сприяння придбанню учнями необхідних знань у галузі фізичної 
   культури, спорту, гігієни та медицини про значення фізичної культури і 
   спорту для зміцнення здоров'я, про режим дня, особисту гігієну, способи6

підтримання високої працездатності, про фактори загартування, прийоми самоконтролю та ін.

4. Розвиток   основних    фізичних    якостей    (сили,    спритності, 
швидкості, гнучкості та ін.), забезпечення єднання фізичного виховання з 
моральним, естетичним, трудовим,  розумовим  (виховання сміливості, 
наполегливості,    дисциплінованості,    колективізму,    почуття    дружби, 
навичок культурної поведінки, формування організаторських навичок, 
розуміння красивої будови тіла людини, краси спортивної техніки та ін).

В.О. Сухомлинський зазначав, що «від гармонії фізичного розвитку, здоров'я і праці залежить багатогранність особистості, моральне, інтелектуальне, емоційне, естетичне багатство потреб, запитів, зацікавленості» [16].

5. Виховання     вольових    і     моральних    якостей,     свідомого 
ставлення школярів до власного організму, формування вмінь «берегти 
здоров'я»,  зміцнювати  його  правильним  режимом  праці,  відпочинку, 
харчування, гімнастикою та спортом, гартувати фізичні та нервові сили, 
попереджати захворювання.

Успішне розв'язання вказаних завдань визначає значення фізичного виховання для здоров'я школярів, яке впливає на розвиток особистості [14].

 

 

2. Моральне  виховання учнів у процесі  фізичного виховання

Великі можливості має навчально-рухова діяльність для вирішення завдань морального виховання, що обумовлено її змістом, який включає в себе розмаїття інтелектуальних, пізнавальних, емоційних і моральних компонентів, та формами організації, в яких поведінка учня відкрита для спостереження вчителем у різноманітних ситуаціях і емоційних станах.  При цьому, наявність   постійних тісних контактів і емоційність взаємовідносин відкривають перед педагогом можливості створення необхідних для виховання ситуацій. Такі ситуації мають, наприклад, місце в умовах суперництва, що вимагає дотримання певних правил, норм, спортивної етики, поваги до суперника.

          Методика формування  моральної  свідомості і поведінки повинна  бути звернена до духовної  суті учнів. Сам зміст навчально-рухової  діяльності включає ситуації, які  можна використовувати для виховання  почуття поваги до слабкого, почуття  обов’язку і відданості, почуття відповідальності, власної гідності, гордості, свідомості, сором’язливості тощо.

          Процес формування моральної  поведінки і звичок пов’язаний з необхідністю використання методів заохочення і покарання, привчання і вправляння, які сприяють прояву і закріпленню необхідних і гідних способів поведінки [19].

У моральному вихованні не треба забувати, що кожен вік своєрідний і вимагає вибору шляхів і засобів, що найкраще вплинуть на особу, яка розвивається. Дотримання принципу індивідуального підходу передбачає відповідність педагогічних впливів до життєвого досвіду, сил і можливостей учнів. Діти, особливо підлітки, швидко стають дорослими. Тому важливо не допускати ускладнення різноманітних завдань, доручень, що вимагають максимальної відповідальності, напруження духовних, вольових зусиль.

Необхідно також пам'ятати, що в межах одного віку, кожна особа неповторна. Вона має свої власні інтереси, захоплення, потреби, оцінки. Саме тому виховний процес, грунтуючись на індивідуальних особливостях учнів, повинен створювати можливості для виникнення і прояву нових, цінніших інтересів і потреб.

Добре відоме значення у виховній роботі яскравого морального прикладу. Тому важливий і власний приклад вихователя, і приклади високого прояву моральних і вольових якостей кращих спортсменів на змаганнях, у творчій праці та побуті. На жаль, у фізкультурно-спортивній діяльності немало протилежних прикладів і фактів неетичної поведінки, розв'язаності, грубощів та ін. Обов'язок учителя — використовувати їх як фактор виховного впливу. Вирішальною умовою успіху при цьому є формування єдиної творчої етичної позиції в колективі при оцінці конкретних форм поведінки. Це накладає на спортивних педагогів додаткову відповідальність за своє моральне обличчя та етичну бездоганність вчинків.

Учитель фізичної культури — це не професія, це спосіб життя. Істина втілена в житті, сильніша від тієї, якої навчають словами. Отже, треба жити істинами, яких навчаєш. От чому особистий приклад відіграє вирішальну роль на певному етапі виховання.

Разом із формуванням моральних якостей особистості особливе значення має виховання моральних почуттів, оскільки вони охоплюють широке коло явищ емоційного життя підлітків, починаючи від позитивного емоційного   ставлення   до   різноманітних   сфер   життя   і   закінчуючи боротьбою з власними негативними переживаннями і спонуканнями.

Вихованню почуттів у різноманітних видах діяльності приділяють багато уваги, оскільки вони не просто «переживаються» особистістю, виражаючи її суб'єктивне ставлення до різноманітних явищ дійсності й до людей: формуючись і розвиваючись у діяльності, вони стають спонуканням до дій, мотивами вчинків.

Передумовою формування моральних почуттів є моральні знання і уявлення, яким треба навчати, бо при плутанині в моральних уявленнях не можуть виникнути правильні моральні переживання й спонукання.

У спортивній діяльності завжди є місце гідності, самостійності, ініціативності, принциповості, наполегливості та іншим якостям особистості, які найбільш яскраво проявляються під час гри. Так, наприклад, разом з самостйністю у дитини формується почуття обов'язку і відповідальності, а разом із наполегливістю - такі якості, як почуття власної гідності, доброта, повага до інших тощо.

У спортивній діяльності базовою основою для виховання моральних якостей особистості є позитивний емоційний клімат у колективі, в якому поєднується спільність інтересів, почуття дружби, а також наявність взаєморозуміння і взаємодопомоги між його членами. Всі ці якості взаємозумовлені і в сукупності створюють характер людини. За В.О. Сухомлинським, людина, яка відчуває свою причепність до життя і розвитку суспільства, колективу, створює не тільки матеріальні цінності для людей - вона створює саму себе.