Злозини проти основ Національної безпеки України

З об'єктивної сторони розглядувані злочини характеризуються переважно суспільно небезпечними діями. Час і обстановка вчинення злочину є обов'язковими ознаками лише однієї із форм державної зради: перехід на бік ворога може бути вчинений тільки у воєнний час або у період збройного конфлікту.

Суб'єктами злочинів проти основ національної безпеки України можуть бути осудні особи, які досягли 16-річного віку (суб'єктом злочину, передбаченого ст. 112 КК,- 14-річного).

Спеціальний суб'єкт є елементом лише двох складів злочинів проти основ національної безпеки України: у злочині, передбаченому ст. 111 КК,- це тільки громадянин України, а у злочині, передбаченому ст. 114 КК,- тільки іноземний громадянин або особа без громадянства. Кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених статтями 109 і 110 КК, є вчинення їх спеціальним суб'єктом - представником влади.

З суб'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України характеризуються лише прямим умислом. Переважна більшість із них вчинюються з метою ослабити державу, яка передбачає намір знизити економічний, науково-технічний, військовий і т. п. потенціал України.

Мотиви злочинів проти основ національної безпеки України не є обов'язковими ознаками цих злочинів. Вони можуть бути різними і мають кримінально-правове значення переважно як обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання (статті 66 і 67 КК)⁴. Винятком є злочин, передбачений ст. 112 КК: мотивом посягання на життя державного чи громадського діяча є бажання припинити діяльність певної особи як державного чи громадського діяча або помста за таку діяльність.

Переважна більшість цих  злочинів є тяжкими й особливо тяжкими. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р.⁵ застосування амністії не допускається до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави.

На підставі вищезазначеного, злочини проти основ національної безпеки України, можна визначити як передбачені КК суспільно небезпечні діяння, що спричинюють істотну шкоду безпеці держави й суспільства у різних її сферах та пов'язаним з нею життєво важливим інтересам особи або загрожують спричиненням такої шкоди, та для переважної більшості з яких є характерною мета ослабити державу Україна.

Розділ 2. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів проти основ національної безпеки України.

2.1. Кримінально-правова характеристика дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

1. Дії, вчинені з метою  насильницької зміни чи повалення  конституційного ладу або захоплення  державної влади, а також змова  про вчинення таких дій - караються  позбавленням волі на строк  від п'яти до десяти років.

2. Публічні заклики до  насильницької зміни чи повалення  конституційного ладу або до  захоплення державної влади, а  також розповсюдження матеріалів  із закликами до вчинення таких  дій - караються обмеженням волі  на строк до трьох років  або позбавленням волі на той  же строк.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації,- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той же строк.

1. Об'єктом злочину є  встановлений Конституцією і  законами України порядок створення  і діяльності вищих органів  державної влади, порушення якого  створює загрозу безпеці держави  у політичній сфері.

Конституційний лад включає  встановлені Конституцією України⁶ основні засади життєдіяльності суспільства, держави і людини в Україні. Його складовими є: 1) суверенітет держави (верховенство і самостійність державної влади усередині країни та її незалежність у міжнародних відносинах); 2) форма правління (спосіб організації Державної влади, за яким єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, главою держави - Президент України, вищим органом виконавчої влади - Кабінет Міністрів України і т. ін.); 3) державний устрій (унітарний з відповідним поДілом владних повноважень між вищими і центральними та місце - вими органами державної влади) та цілісність території; 4) державний режим (демократичний, що зокрема передбачає можливість здійснення народного волевиявлення через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії, гарантії місцевого самоврядування, захист державою прав і свобод людини і громадянина, ґрунтування суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності).

Державна влада - це система сформованих у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, органів, які уособлюють собою владу глави держави, законодавчу, виконавчу і судову владу - Президент України, парламент, вищі, центральні та місцеві органи.виконавчої влади, вищі та місцеві органи судової влади, - а також органи місцевого самоврядування і контрольно-наглядові та деякі інші органи, які користуючись певною незалежністю, «деюре» не належать до трьох головних гілок влади (прокуратура України, Національний банк України, Рахункова палата України, Вища рада юстиції України тощо). Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу.

У диспозиції ст. 109 поняття "державна влада" застосовується, так би мовити, у вузькому розумінні. Іншими словами, мову можна вести про кримінальну відповідальність за дії, вчинені з метою неконституційного захоплення влади Президента України, законодавчої, вищої виконавчої або вищої судової влади України, оскільки тільки за умови отримання такої влади група осіб може суттєво вплинути на суверенітет держави, її форму правління, державний устрій та державний режим і заподіяти шкоду державній безпеці у масштабі держави. Дії, вчинені з метою захоплення влади на рівні місцевого самоврядування, або змова про вчинення таких дій можуть бути кваліфіковані як перевищення влади чи самоправство. Такі дії, як проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою, кваліфікуються за ст. 110, як посягання на територіальну цілісність України.

Під державною владою у  ст. 109 слід розуміти лише легітимну  владу. Тому дії, спрямовані на захоплення раніше узурпованої іншими особами, нелегітимної державної влади, не містять  складу розглядуваного злочину, і, якщо фактично вчинене діяння не містить  складу іншого злочину, мають розглядатися лише у політичній, а не правовій площині.

2. З об'єктивної сторони  злочин може виявитися у таких  формах: 1) дії, вчинені з метою  насильницької зміни чи повалення  конституційного ладу або захоплення  державної влади; 2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109); 3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до. вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109).

 До дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, можна віднести створення з вказаного метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади (скажімо, будівель, де розташовані ВР, Адміністрація Президента України, KM), організація великомасштабних масових заворушень (у цих випадках дії винних мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 109 і ст. ст. 260, 341 або 294 ), а так само фактичне створення незаконних вищих органів державної влади. В законі не вказується навіть приблизний перелік відповідних дій, проте, виходячи із мети їх вчинення, до них можна віднести лише такі дії, вчинення яких фактично може бути засобом її досягнення.

За конструкцією диспозиції ч. 1 ст. 109 спосіб вчинення дій, спрямованих  на зміну чи повалення конституційного  ладу, завжди є насильницьким, а для  дій, вчинених з метою захоплення державної влади, такий спосіб не є обов'язковим.

Змова у ст. 109 передбачає угоду, досягнуту між двома чи більше особами, про вчинення спільних дій з метою насильницької  зміни чи повалення конституційного  ладу або захоплення державної влади, яка містить певні істотні  умови, що стосуються способу вказаних дій, сил і засобів тощо. Змова  є закінченою з моменту досягнення угоди з зазначених істотних умов. Групу осіб, які досягли вказаної вище угоди, можна розглядати як звичайну групу осіб, які мають попередню  змову про вчинення злочину (в  даному випадку це вже є злочином, склад якого побудований як усічений), але не. як організовану групу, а  тим більше злочинну організацію.

Публічні заклики передбачають хоча б одне відкрите звернення до невизначеного, але значного кола осіб, в якому висловлюються ідеї, погляди  чи вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед населення  чи його окремих категорій (представників  влади, військовослужбовців тощо) схилити  певну кількість осіб до певних дій. Якщо такі заклики звернені до конкретної особи, вони кваліфікуються як підбурювання до вчинення дій, метою яких є насильницька зміна чи повалення конституційного  ладу або захопленая державної влади. Публічність є оціночною ознакою, і питання про наявність її має вирішуватися в кожному конкретному  випадку з урахуванням часу, місця, обстановки здійснення закликів тощо.

Заклики слід відрізняти від  поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед  населення або порушення громадського порядку, відповідальність за яке передбачена ст. 173-1 КУПАП⁷.

Злочин у цій формі  є закінченим з моменту висловлення  винним відповідного заклику, спрямованого на його сприйняття більшменш широкою  аудиторією. Одиничний факт висловлення  відповідних ідей кільком особам не може розглядатися як публічні заклики.

Розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення  змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей (неаизначеної їх кількості  або певного кола).

Для кваліфікації цього злочину має значення спосіб публічних закликів та розповсюдження матеріалів. Публічні заклики можуть мати місце на мітингу, зібранні тощо, а розповсюдження матеріалів - здійснюватися шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів тощо і лише у цьому разі кваліфікуються за ч. 2 ст. 109. Публічні заклики і розповсюдження матеріалів з використанням засобів масової інформації тягнуть відповідальність за ч. 3 ст. 109.

Матеріали - письмові чи зафіксовані  на іншому носієві інформації (дискеті, аудіочи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо - тут  виступають засобами вчинення злочину. Адже вони є речами, які знаходяться  у динамічному (а не в статичному, на відміну від предмета злочину) стані і за допомогою них суб'єкт  впливає на об'єкт цього злочину. Оскільки законодавець використовує цей  термін у множині, розповсюдження одного примірника відповідного матеріалу  не містить складу злочину.

Розповсюдження матеріалів є закінченим злочином з моменту, коли хоча б частка вказаних підготовлених  матеріалів потрапила до адресатів. Виготовлення, зберігання, носіння  таких матеріалів з метою їх розповсюдження кваліфікується як готування до вчинення злочину за ст. 14 і ч. 2 ст. 109.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона  злочину характеризується виною  у вигляді прямого умислу. Крім  того, для цього злочину у перших  двох його формах характерною  є спеціальна мета: насильницька  зміна;

чи повалення конституційного  ладу або захоплення державної влади. Насильницьким слід вважати такий  спосіб дій, для якого характерним  є застосування сили, у тому числі  озброєної, інших засобів незаконного  примусу.

Для публічних закликів до насильницької зміни чи повалення  конституційного ладу або до захоплення державної влади і для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій закон не передбачає зазначену мету як обов'язкову ознаку складу: відповідальність за ці дії має нести й особа, яка вчинила їх за дорученням інших осіб за грошову винагороду, тобто з корисливою метою.

5. ч. 3 ст. 109 передбачає ознаки, які обтяжують розглядуваний злочин, якщо він вчинений у формах, наведених у ч. 2 цієї статті. Відповідно до них кваліфікованими видами публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а так само розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, крім вчинення їх з використанням засобів масової інформації, про що вже йшлося вище, є також вчинення таких дій представником влади, або повторно, або організованою групою осіб.

Повторними у ст. 109 слід вважати публічні заклики до насильницької  зміни чи повалення конституційного  ладу або до захоплення державної  влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до таких дій, вчинені  особою, яка раніше вже вчинила  такий злочин у вказаних формах.

Під засобами масової інформації⁸ треба розуміти друковані засоби масової інформації - періодичні друковані видання (пресу) - газети, журнали, бюлетені, відомості, інформаційні листки. тощо і разові видання з визначеним тиражем, а-також аудіовізуальні засоби масової інформації - радіо, телебачення, кіно, аудіо, відео тощо. Їх використання для вчинення вказаних вище дій означає виступи у них зі статтями, доповідями, інтерв'ю тощо.

2.2 Кримінально-правова характеристика посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

 Безпосереднім об'єктом  цього злочину є відносини  щодо забезпечення територіальної  цілісності і недоторканності  України в межах встановлених  кордонів. Територіальна недоторканність  України є невід'ємною складовою  її самостійності та незалежності. Частина 3 ст. 2 Конституції України⁹ проголошує, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.