Зґвалтування

Зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, тобто особи, яка не досягла 18-річного  віку, має ознаки складу злочину  ч. З ст. 152 КК, якщо винний знав або  міг знати, що вчинює зґвалтування неповнолітньої. При сумлінній помилці винного, коли він не знав і не міг знати віку потерпілої особи, його дії немає підстав кваліфікувати за ч. З ст. 152 КК.

Наприклад, вироком районного суду К. засуджено за ч. З ст. 152 КК за те, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він зґвалтував неповнолітню П. Як зазначено у вироку, К., зустрівши на вулиці потерпілу з подругами, став до неї чіплятися. Знаючи, що вона неповнолітня, він взяв її за руки, і, погрожуючи, силоміць завів до будинку свого знайомого, да зґвалтував її. Проте, як свідчать матеріали справи, висновок суду, що К. знав про неповноліття потерпілої, ґрунтується на суперечливих доказах. Зокрема, потерпіла давала з цього приводу суперечливі показання. Так, під час попереднього слідства вона свідчила, що говорила К. про свій 16-річний вік, а в інших показаннях - що сказала йому про те, що навчається в технікумі. К. на попередньому слідстві і в суді заперечував, що потерпіла повідомила його про свій вік, і заявив, що одні тільки розмови потерпілої давали підставу вважати, що їй близько 20 років. Суд не дав відповідної оцінки цим поясненням засудженого, так само як і поведінці потерпілої, яка палила, вживала жаргонні слова і за своєю зовнішністю, за показанням свідка А., виглядала як повнолітня. Крім того, суд послався у вироку на такі показання К. на попередньому слідстві, яких він насправді не давав.

Таким чином, ні слідством, ні судом  не встановлено достовірних доказів  того, що К. знав про неповнолітній  вік потерпілої або міг передбачити  це. Тому президія обласного суду його дії перекваліфікувала з ч. З ст. 152 КК на ч. 2 цієї статті.

2.3. Задоволення  статевої пристрасті неприродним  способом

Стаття 153 КК Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним  способом передбачає кримінальну відповідальність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Цей злочин має всі ознаки зґвалтування:

а) вчинюється з метою задоволення  статевої пристрасті, статевої потреби (інстинкту);

б) із застосуванням тих же засобів - фізичного насильства, погроз чи з  використанням безпорадного стану  потерпілої особи.

Відрізняє його від зґвалтування лише спосіб задоволення статевої потреби - неприродний, нефізіологічний акт:

а) per os - крізь рот;

б) per anum - крізь анальний отвір;

в) всі інші способи сексуального торкання чи поєднання статевого  органу винного з тілом потерпілої особи з метою задовольнити статеву  потребу.

Не утворює складу злочину:

а) добровільний статевий зв'язок у  спотворених формах між дорослими чоловіком та жінкою (фахівці у галузі статевої етики вважають, що будь-які статеві добровільні дії дорослих чоловіка з жінкою є етичними);

б) добровільний статевий зв'язок між дорослими жінками (лесбіянство);

в) добровільний статевий зв'язок між дорослими чоловіками (мужолозтво).

Мужолозтвом чи педерастією  в медицині і в кримінальному  праві називають статеве приваблення  до особи своєї статі і статевий зв'язок чоловіка з чоловіком.

Мужолозтво - один із видів  гомосексуалізму. Другий - лесбіянство, «лесбійське кохання» - тобто статеве приваблення жінки до жінки.

Про мужолозтво як статеве  приваблення чоловіка до чоловіка свідчать найдавніші історичні пам'ятки. Ця вада була відома у давніх сирійців і  фінікійців за 2000 років до н. ери. Незважаючи на надзвичайно суворі кари за мужолозтво (смертна кара спаленням у Римі, в державі давніх іудеїв), воно було поширеним, особливо в Стародавньому Римі.

«Лесбійське кохання» походить від назви грецького острова  Лесбос, де в давнину виникли ці статеві збочення.

У кримінальній практиці мужолозтво проявляється у двох формах: per os і per anum, вчинене із застосуванням  до потерпілого фізичного насильства, погрози або використанням безпорадного стану потерпілого.

Добровільні статеві зносини чоловіка з чоловіком законом не визнаються злочинними.

Частина 2 ст. 153 КК має  ті самі кваліфікуючі ознаки, які перелічені у ч. 2 та 3 ст. 152 КК, тобто вчинення цього злочину:

а) повторно;

б) групою осіб;

в) особою, яка раніше вчинила будь-який статевий злочин (ст. 152 чи  ст. 154-156 КК);

г) щодо неповнолітньої чи неповнолітнього.

Усі ці кваліфікуючі ознаки ч. 2 ст. 153 КК мають такий самий  зміст, як і відповідні ознаки ст. 152 КК.

При наявності в діях винного хоча б однієї з них (чи кількох одночасно) вони підпадають під ознаки ч. 2 ст. 153 КК.

Якщо задоволення статевої пристрасті неприродним способом спричинило особливо тяжкі наслідки (смерть, самогубство, втрату будь-якого органа чи його функцій, душевну хворобу або інший  розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрату здатності до дітонародження, або зараження вірусом імунодефіциту людини чи сифілісом), то воно утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ч. 2 ст. 153 КК та відповідною статтею про злочини проти особи: ч. 1 ст. 121 КК, ч. 2 чи ч. З ст. 130 або ч. 2 ст. 133 КК).

У тих випадках, коли задоволення  статевої пристрасті було поєднане зі зґвалтуванням або зґвалтування було поєднане із задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, то такі дії утворюють сукупність злочинів, які кваліфікуються за відповідною частиною ст. 152 КК та ч. 2 ст. 153 КК.

Задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо малолітньої  особи завжди кваліфікується за ч. З ст. 153 КК. Оскільки дівчинка чи хлопчик віком до 14 років не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опору, то всілякі сексуальні дії щодо них утворюють діяння з використанням винним безпорадного стану потерпілої особи.

Якщо винний, діючи  з єдиним умислом, без значної  перерви в часі вчинив два або  більше актів задоволення статевої пристрасті неприродним способом з  однією і тією самою потерпілою, то його дії створюють один продовжуваний  злочин, який кваліфікується за ч. 1 ст. 153 КК.

При альтернативному  умислі на зґвалтування чи задоволення  статевої пристрасті неприродним способом відповідальність настає за той злочин, на вчинення якого були фактично спрямовані дії винного. Наприклад, неправильно  були кваліфіковані районним судом за ст. 15, ч. 1 ст. 152 і ст. 15 та ч. 1 ст. 153 КК дії Л., який напав на С. і, застосовуючи погрози та фізичне насильство, намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, а потім зґвалтувати, проте свій умисел до кінця не довів з незалежних від нього причин.

Судова колегія Верховного Суду, розглянувши справу, у своїй  ухвалі зазначила, що з усіх матеріалів справи видно, що умисел Л. був спрямований  на задоволення статевої пристрасті або неприродним способом, або  вчинення фізіологічного статевого акту. Долаючи опір потерпілої, Л. запропонував їй задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом, а коли вона відмовилась - спробував її зґвалтувати, проте не досяг цієї мети з незалежних від нього причин. Таким чином, дій, спрямованих на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, Л. не вчинив, а ті його дії, які суд кваліфікував за ст. 15 і ч. 1 ст. 153 КК були складовою частиною замаху на зґвалтування. За таких обставин, ухвалила судова колегія, вирок у частині засудження Л. за ст. 15 і ч. 1 ст. 153 КК підлягає скасуванню, а справа відповідно закриттю за відсутністю в його діях складу цього злочину.

Частина 3 ст. 153 КК передбачає відповідальність за насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки - самогубство, безплідність тощо.

Відповідальність за діяння, передбачене ст. 153 КК, настає з чотирнадцяти років.

Карається задоволення статевої пристрасті неприродним способом за ч. 1 ст. 153 КК позбавленням волі на строк до п'яти років, за ч. 2 ст. 153 КК - позбавленням волі на строк від трьох до семи років, а за ч. З ст. 153 КК - позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4. Примушування до статевого зв'язку

Примушування до вступу в статевий зв'язок  передбачає відповідальність за статевий злочин, який вчинюється проти  волі потерпілої особи з використанням  винним матеріальної чи службової залежності від нього потерпілої жінки чи чоловіка [9, ст. 154].

За ст. 154 КК дії кваліфікуються лише у тих випадках, коли:

1) потерпіла чи потерпілий  були у матеріальній або службовій  залежності від винного;

2) винний використав  чи намагався використати матеріальну або службову залежність потерпілої чи потерпілого для того, щоб примусити їх до статевого зв'язку.

Основними ознаками злочину, передбаченого ст. 154 КК, є спосіб і засіб його вчинення:

а) спосіб - примусити жінку чи чоловіка до статевого зв'язку;

б) засіб - використовуючи матеріальну чи службову залежність (погрозами позбавити житла, премії, грошової допомоги, голодом, звільнити від роботи, виключити з черги на житло, не дати підвищення по службі і т. ін.).

Вирішальним у цьому  злочині є не суб'єкт, від якого  потерпіла чи потерпілий були матеріально чи по службі залежні, а використання ним їх залежності. Якщо винний домагався згоди потерпілої чи потерпілого на статевий зв'язок чи примушував їх до цього, але застосовував для досягнення своєї мети якісь інші засоби, а не залежність потерпілої чи потерпілого, то такі дії ст. 154 КК не охоплюються.

За ст. 154 КК кваліфікуються дії винного лише за умови доведення, що на потерпілу чи потерпілого здійснювався вплив з використанням їх матеріальної чи службової залежності від винного.

Не утворює складу цього злочину пропозиція залежній жінці чи чоловікові вчинити статевий акт, якщо винний не примушував їх до цього, рівно як і різні обіцянки без погроз.

Частина 2 ст. 154 КК передбачає відповідальність за примушування до вступу у статевий зв'язок, якщо таке діяння було вчинене з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілого чи його (її) близьких родичів або з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

Відповідальність за вчинення цього злочину настає з шістнадцяти років.

Карається примушування до статевого зв'язку за ч. 1 ст. 154 КК  -  штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, а за ч. 2 ст. 154 КК - арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

Розділ 3. Зґвалтування неповнолітніх

3.1. Зґвалтування неповнолітніх та малолітніх

Неповнолітні – завжди найменш захищені у суспільстві, особливо в країнах, де мають місце кризові процеси. Сьогоднішня ситуація в Україні характеризується соціально-економічною і політичною нестабільністю, зниженням моральних норм, зростанням злочинності і насильства.  Це особливо загострило проблеми дітей і підлітків.

 Зростаюче безробіття, зменшення  можливості отримати освіту, адекватну медико-соціальну і психологічну допомогу призвели до втрати соціально-моральних орієнтацій, деформації сексуальної поведінки, збільшення сексуального насильства, погіршення здоров'я, особливо серед молоді.

Особливо важливо охороняти  права неповнолітніх потерпілих, які значно страждають від сексуального насильства. У міжнародному праві одержало загальне визнання положення, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

На жаль, у нашій країні, як і  в усьому світі, діти і підлітки стають жертвами  статевих злочинів.

Неповнолітніми потерпілими  від зґвалтування вважаються особи  віком від 14 до 18 років.

Кваліфікуючими ознаками ч. 4 ст. 152 КК є :

1. Спричинення зґвалтуванням  особливо тяжких наслідків;

2. Зґвалтування малолітньої  потерпілої чи малолітнього потерпілого.

Особливо тяжкими наслідками, які дають підстави кваліфікувати  дії винного за ч. 4 ст.  152 і КК   можуть бути  смерть або самогубство потерпілої, втрата будь-якого органа чи його функцій, душевна хвороба або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата здатності до дітонародження, а також зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом, що сталися внаслідок зґвалтування . За ч. 4 ст. 152 КК зґвалтування кваліфікується як тоді, коли винний передбачав настання особливо тяжких наслідків, так і тоді, коли він міг і повинен був їх передбачити.

Зґвалтування чи замах  на зґвалтування, поєднані із заподіянням  потерпілій тілесного ушкодження, визнаного  тяжким, лише за ознакою небезпечності  для життя, на момент його заподіяння не можуть вважатися такими, що спричинили особливо тяжкі наслідки. Такі дії кваліфікуються за сукупністю ч. 1 ст. 121 КК Умисне тяжке тілесне ушкодження і ч. 1 ст. 152 КК.