Зґвалтування

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний  університет

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного  права та

фінансово-економічної  безпеки

 

 

 

 

 

 

 

Кириченко Вікторія Віталіївна

Курсова робота

з дисципліни: «Кримінальне  право України» на тему:

«Зґвалтування»

 

 

 

                                                           

                                                 IIІ курс, група Ю-04

                                                                         Перевірила: ст. викладач, к. ю. н.

                                                      викладач Клочко А. М.

 

         

                                                           

 

                                                                                             

 

 

Робота подана                     Робота допущена Робота захищена з

на кафедру:                          до захисту: оцінкою____________

«    »_____2012р. ______________ «     »________2012р.

Науковий керівник Голова комісії

                                                    «      »________2012р. _______________________

            П.І.Б.

 

Члени комісії

_______________________

П.І.Б

______________________

П.І.Б

______________________

П.І.Б

 

 

 

 

 

Суми 2012

ЗМІСТ

 

Вступ 3

Розділ 1. Загальна характеристика статевих злочинів 4

Розділ 2. Зґвалтування: проблеми кваліфікації 7

2.1. Згвалтування 7

2.2. Групове згвалтування 15

2.3. Задоволення статевої  пристрасті неприродним способом 18

2.4. Примушування до статевого зв'язку 22

Розділ 3. Згвалтування неповнолітніх 24

3.1. Згвалтування неповнолітніх та малолітніх 24

3.2. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості 27

3.3. Розбещення неповнолітніх 29

Розділ 4. Профілактика злочинності 30

Висновки 34

Список  ВИКОРИСТАНОЇ літератури 35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Зґвалтування належить до найбільш небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Небезпечність його визначається тим, що воно може потягнути за собою тяжкі наслідки, шкідливо впливає на психіку і здоров’я потерпілої особи, нерідко призводить до розірвання шлюбу, сприяє розповсюдженню розпусти, знижує культурний рівень суспільства. На проблему викорінення насильства, в тому числі у сфері статевих відносин, звертають увагу міжнародні організації. Питома вага зґвалтувань в структурі української злочинності відносно невелика, але загальна кількість зґвалтувань досить значна (близько 1000 в рік) і ступінь їх небезпечності високий.

Метою дослідження є здійснення комплексного системного порівняльно-правового аналізу кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за зґвалтування.

Об’єктом дослідження є законодавство України, що встановлює відповідальність за зґвалтування.

Предметом дослідженняє кримінальна відповідальність за зґвалтування (порівняльно-правовий аналіз).

Питання кримінальної відповідальності за зґвалтування та інші статеві злочини  висвітлювали радянські, російські  та українські науковці, зокрема, Ю.В.Александров, Л.А.Андрєєва, М.І.Бажанов, П.П.Бліндер, В.І.Борисов, С.В.Бородін, Л.В.Дорош, О.О.Дудоров, А.А.Жижиленко, А.М.Ігнатов, Т.В.Кондрашова, П.І.Люблінський, П.С.Матишевський, В.О.Навроцький, В.Натансон, А.В.Наумов, П.П.Осіпов, В.Н.Сафронов, Н.М.Свидлов, Є.В.Фесенко, М.Н.Хлинцов, А.П.Чуприков, Б.М.Цуприк, С.Д.Шапченко, Я.М.Яковлєв та інші.

Структура роботи має наступний вигляд: вступ, чотири розділи, висновок та список використаної літератури. В першому розділі аналізується загальна характеристика статевих злочинів. Другий розділ розглядає зґвалтування та проблеми кваліфікації даних злочинів. Третій розділ – зґвалтування неповнолітніх. Четвертий розділ присвячений з’ясуванню методів профілактики злочинності.

 

Розділ 1. Загальна характеристика статевих злочинів

 

Статевими злочинами  називають передбачені кримінальним законом сексуальні посягання на статеву волю, статеву недоторканість, умови нормального розвитку неповнолітніх та на нормальний уклад у галузі статевих відносин.

Родовим об'єктом статевих злочинів є чинний у демократичному суспільстві  уклад у галузі статевих відносин. Він має такі головні норми-вимоги:

1. Статеві відносини  допускаються між особами різної  статі, кожна з яких досягла  певного віку та фізичної і  психічної зрілості;

2. Статеві відносини  виникають і ґрунтуються на  підставах взаємної поваги, добровільності і рівноправності;

3. Переважаючою формою  статевих стосунків є шлюб.

Характерна особливість  статевих злочинів полягає в тому, що вони мають сексуальні мотиви, спрямовані на збудження чи задоволення статевого  інстинкту. Сексуальні дії, які утворюють  об'єктивну сторону цих злочинів, завжди спрямовані на конкретного потерпілого. Всі вони навмисні, бо вчинюються з певною метою – порушити чи задовольнити статеву потребу.

Найпоширенішим серед  статевих злочинів є зґвалтування.

У новому КК виділено в окремий  розділ злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, який включає п'ять статей.

Зміни торкнулись також деяких кваліфікуючих  зґвалтування ознак та санкцій основного  і кваліфікованих складів цього  злочину. Новою кваліфікуючою ознакою  за ч.2 ст.152 КК є не тільки повторне вчинення даного злочину, а й злочинів, передбачених ст.153 – 155 КК України. Решта кваліфікуючих ознак у новому законі, у порівнянні з Кодексом 1960 р., залишилась без змін.

З введенням у дію  нового кримінального законодавства змінилось також розуміння такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення зґвалтування групою осіб. Раніше у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. було звернуто увагу на те, що дії учасника групового зґвалтування підлягають кваліфікації за ч.3 ст.117 КК 1960 р. і в тому разі, коли інші учасники злочину через неосудність, недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або з інших передбачених законом підстав не могли бути притягнуті до відповідальності. Вказана вище постанова втратила чинність після прийняття нового законодавства. Зараз відповідно до ст.26 нового КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину, тобто співучасть неможлива з неосудними особами. Це є уточненням поняття співучасті.

Стаття 154 КК «Примушування до вступу в статевий зв'язок» (ст.119 КК 1960 р. «Примушування  жінки до статевого зв'язку») також  передбачає, що потерпілим від зазначеного  злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, при цьому вказується, що статевий зв'язок може охоплювати як природні, так і неприродні форми. Ця ж стаття у ч.2 встановлює таку кваліфікуючу ознаку, як примушування до вступу в статевий зв'язок, поєднане з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів    Специфічною  ознакою   цього злочину є те, що потерпілий (жінка або чоловік) повинен матеріально чи службово залежати від винного.   Потерпілими від даних злочинів можуть бути і неповнолітні, а винними – їх батьки, особи, що замінюють останніх, й ті, які займаються вихованням неповнолітніх.

У новому КК України відсутня стаття про відповідальність за мужолозтво (ст.122 КК 1960 р.). Між тим, такі дії можуть охоплюватись ст.153 КК «Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом» та ст.154 КК «Примушування до вступу в статевий зв'язок».

Стаття 155 КК «Статеві зносини  з особою, яка не досягла статевої зрілості» передбачає відповідальність за добровільні статеві злочини з особою, яка не досягла статевої зрілості. Позитивним в регламентації цього складу злочину є те, що ч.2 даної статті встановлює підвищену відповідальність у разі вчинення такого злочину батьком, матір'ю чи особою, яка їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки.

Стаття 156 КК «Розбещення  неповнолітніх» у порівнянні з раніше чинним законодавством дещо змінена. Зміни  торкнулись кваліфікуючих обставин. Так, ч.2 ст.156 КК передбачає більш сувору відповідальність у разі вчинення цього злочину щодо малолітньої особи батьком, матір'ю чи особою, що їх замінює 3 таким підходом законодавця варто погодитись.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Зґвалтування: проблеми кваліфікації

2.1. Зґвалтування

Зґвалтуванням у кримінальному праві називають статевий акт, вчинений проти волі потерпілої особи із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням її безпорадного стану.

Зґвалтування порушує  статеву волю потерпілої особи, яка є видовим об'єктом цього злочину. Кримінальний закон охороняє статеву волю жінки і статеву волю чоловіка. Потерпілою від зґвалтування може бути особа жіночої і чоловічої статі.

Деякі автори вважають, що об'єктом зґвалтування є статева  недоторканість жінки. Таке міркування неправильне, бо доросла жінка вільна в статевому відношенні, а не недоторкана. Статевою волею володіють усі фізично та розумово розвинуті особи, які розуміють значення та наслідки статевих прагнень, сексуальних дій.

 Це означає, що  малолітні, віком до 14-ти років, душевнохворі, а також особи, які не розуміють значення сексуальних дій чи не мають можливості чинити їм опір або суперечити, статевою волею не володіють Тільки щодо цих осіб відповідний статевий злочин буде посяганням на їхню статеву недоторканість.

Сутність зґвалтування полягає у вчиненні статевого  акту насильно, поза волею жінки  чи чоловіка, без їх згоди.

Статевий акт визнається зґвалтуванням, якщо опір жінки статевому  акту був дійсним, а не удаваним, коли жінка нібито суперечить, а насправді не заперечує проти статевого акту.

У кожній кримінальній справі ця обставина повинна бути з особливою  увагою досліджена і доведена, щоб  уникнути помилки і не засудити невинного.

При зґвалтуванні статевий акт вчинюється насильно, тобто із застосуванням винним фізичної сили (утримання силою, зв'язування, нанесення ударів, побоїв і такими подібними діями, які дійсно могли змусити потерпілу припинити опір, зламати його).

Якщо при цьому потерпілій будуть заподіяні легкі або середньої  тяжкості тілесні ушкодження, то все скоєне кваліфікується за ч. 1 ст. 152 КК. Додаткової кваліфікації за іншими статтями про злочини проти особи не потрібно, оскільки заподіяння шкоди здоров'ю у вказаних межах охоплюється диспозицією ст. 152КК.

1. Зґвалтування, тобто  статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи,  – карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

2. Зґвалтування, вчинене  повторно або особою, яка раніше  вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153 – 155 цього Кодексу, – карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Зґвалтування, вчинене  групою осіб, або зґвалтування  неповнолітньої чи неповнолітнього – карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

4. Зґвалтування, що спричинило  особливо тяжкі наслідки, а також  зґвалтування малолітньої чи малолітнього – карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років [9, ст. 152].

При зґвалтуванні статевий акт вчинюється із застосуванням погрози вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень потерпілій чи її близьким та рідним (дітям, батькам), за умови, що винний погрожував здійснити погрозу негайно.

Не визнаються ознаками зґвалтування такі погрози, які не могли  змусити потерпілу особу припинити опір:

а) застосувати насильство колись, у майбутньому;

б) знищити чи пошкодити  малоцінне майно;

в) розповсюдити вигадки  чи дійсні факти, які можуть уразити  гідність потерпілої.

Погрози такими наслідками не позбавляють потерпілої особи можливості вжити відповідних засобів захисту.

Статевий акт визнається зґвалтуванням, якщо він був вчинений з використанням безпорадного стану  потерпілої особи, коли вона за своїм  фізичним чи психічним станом не могла  розуміти вчинюваних з нею дій, або чинити опір винному, який міг усвідомлювати, що потерпіла перебуває саме в такому стані. Такий стан може виникнути через хвороби, похилий вік, фізичні недоліки, малолітство, патологічне сп'яніння і т. ін.

Фізіологічне сп'яніння, алкогольне чи наркотичне теж може бути визнано безпорадним станом, але таке буває лише тоді, коли потерпіла була такою і настільки п'яною, що не могла усвідомлювати дійсності, розуміти того, що з нею робиться, і не могла через це чинити опір насильству.

Для відповідальності за зґвалтування не має значення, через які причини виник безпорадний стан потерпілої - чи його створив винний, чи він виник незалежно від нього, його дій.

Для визначення, чи була потерпіла особа у безпорадному стані внаслідок застосування лікарських препаратів, наркотичних засобів, отруйних, токсичних чи інших сильнодіючих речовин, призначається відповідна експертиза.