Історико-культурні заповідники в сучасній Україні

Попри всі труднощі й  майже цілковиту відсутність  фінансування, заповідник поволі набирає  рис, притаманних старому Луцьку. На місці зруйнованих війною кам’яниць будуються нові, стилізовані під старовину. Повністю відновлено вулицю Братковського, вона тепер одна з найкрасивіших у місті. На базі найстарішої в Луцьку аптеки створено музей фармації. Відкопано і поновлено фрагменти останнього мосту через протоку Глушець [24].

Також у Луцьку планують відновити храм Іоана Богослова  та Хрестовоздвиженську церкву, завершити  реконструкцію Ринкової площі і  замку Люберта, відкрити маршрут  підземним містом. Щоб задумане здійснилося, потрібна підтримка держави. Але у Луцьку вважають, що історія варта інвестицій. Тоді вона працюватиме на майбутнє [24].

Тут слід зазначити, що у своїх бідах  історико-культурні заповідники  багато в чому винні самі. Працівники історико-культурних заповідників не завжди вміють організувати свою роботу так, щоб їх заклади приносили прибутки собі та державі. Саме проблемам прибутковості історико-культурних заповідників було присвячено нараду директорів національних історико-культурних заповідників, яка відбулася у жовтні 2005 року за участю віце-прем’єр-міністра України В. Кириленка та міністра культури і туризму І. Ліхового. "Вже час, щоб українські історико-культурні заповідники почали приносити прибутки собі, громаді і державі", – зазначив В. Кириленко. А для того, щоб заповідники давали прибутки, необхідно запропонувати туристам комплексну інфраструктуру, починаючи від реконструкції пам’яток і закінчуючи готелями та дорогами. На думку віце-прем’єр-міністра В. Кириленка, спеціальний акцент потрібно зробити на внутрішній туризм. Для розв’язання проблем слід провести низку заходів, починаючи від оновлення єдиного реєстру пам’яток, який було сформовано ще у 1963 році, і закінчуючи прийняттям комплексу законодавчих актів, таких як Закон про заповідники, зміни до туристичного законодавства”, – наголосив В. Кириленко [3].

Ця нарада ще раз підкреслила, що ефективність роботи історико-культурних заповідників можлива тільки за умови  програмування стратегічних довгострокових завдань, цілісної політики держави  в галузі культури.

Тож, закінчуючи розмову про історико-культурні  заповідники, слід підкреслити, що, попри  усі проблеми, Україна по праву  пишається своїми заповідниками, які  становлять частину культурної спадщини всього людства. І немає сумніву, що саме заповідники України як культурно-освітні і науково-дослідні заклади і далі робитимуть вагомий внесок в реалізацію культурної політики держави, виховуватимуть у відвідувачів високі почуття зацікавленості до інтелектуальних надбань та патріотизм [25].

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Про підсумки діяльності Міністерства культури і мистецтв України у 2003 році: Оглядово-аналітична довідка / М-во культури і мистец. України, НПБ України. – К., 2004. – 98 с.
2. Кирей В. Заповідники – від слова "заповідати" // Уряд. кур’єр. – 2005. – 15 жовт. – С. 7.
3. Історико-культурні заповідники мають приносити прибуток / Інф. // Уряд. кур’єр. – 2005.– 11 жовтня. – С. 5.
4. Про охорону культурної спадщини. Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III // Офіц. вісник України. – 2009. – № 27. – С. 32 – 40.
5. Про затвердження Державної програми розвитку культури на період до 2007 року. – Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. № 1235 // Офіц. вісник України. – 2003. – № 32. – С. 127 – 128.
6. Шлапак В.П. Здобутки музейних установ Київщини // Музеї України. – 2005. – № 3. – С. 24.
7. Омельченко О. Маємо, зберігаємо, але – не показуємо // День. – 2005. – 30 листоп.
8. Полюшко Г. Кому повернуть хрести? // Дзеркало тижня. – 2004. – 27 листоп. – С. 16.
9. Стріха М. Лавра без лаврового вінка // Україна молода. – 2005. – 10 черв. – С. 14.
10. Про невідкладні заходи щодо відродження Софії Київської як загальнонаціонального духовного центру. – Указ Президента України від 30 грудня 2005 року № 1881/2005 // Культура і життя. – 2006. – 25 січня.
11. Софія Київська помолодшає /Інф. // Демократична Україна.–2006.–26 січня.
12. Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" / Інф. // Музеї України. –2005. – № 3. – С. 25.
13. Вишгородський історико-культурний заповідник / Інф. // Музеї України. –2005. – № 3. – С. 25.
14. Туристи шукатимуть „Золоту підкову” / Інф. // Демокр. Україна. – 2005.– 6 жовт.
15. Національний заповідник "Хортиця" / Матеріали надані Мінкультом України // Музеї України. – 2005 – № 2. – С. 2.
16. Бондаренко Р., Ковпаненко Н. Найунікальніший острів Дніпра // Уряд. кур’єр. – 2005. – 7 лип. – С. 12.
17. Сушко К. Острів Слави і… невезіння // День. – 2005. – 27 квіт.