Теоретичні засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

 

митної  служби. У 1921 році були видані декрети про право митних установ на конфіскацію контрабандних товарів, а 8 грудня 1921 року створена центральна комісія по боротьбі з контрабандою.

Контрабанда стала однією з найбільших економічних  проблем у країні. У величезній кількості ввозився іноземний товар, який ставав основою спекуляцій. В обмін на контрабандні товари ввозилося золото, коштовності, хутро, предмети старовини і мистецтва. Виникли організовані групи контрабандистів.

Декрет  1 вересня 1922 року визначив поняття «простої» та «кваліфікованої» контрабанди. Проста контрабанда провадилася самими митними установами через конфіскацію затриманих товарів або грошові штрафи. Кваліфікованої вважалась контрабанда, яка здійснювалась організацією або посадовою особою, зв'язаною з митною службою, шляхом підробки митних документів та ін. така контрабанда каралась судовими органами до позбавлення волі. Це дало змогу не тільки взяти під контроль ситуацію на кордоні, а й вирішити цілий ряд економічних питань пов'язаних із митною політикою держави.

У 50-ті року, на початку 60-х було видано ряд правил та інструкцій, які регулювали питання пропуску через кордон вантажів, транспортних засобів, осіб та міжнародних  поштових відправлень. 5 травня 1964 року Президія Верховної Ради СРСР затвердила Митний кодекс СРСР. У 1962 році була підписана в Берліні Угода про співробітництво і взаємодопомогу з митних питань між соціалістичними країнами. Таким чином, була створена і функціонувала система митного регулювання Радянського Союзу.

Після прийняття Декларації про  державний суверенітет Україна  самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему  та здійснює митне регулювання на своїй території. Митне регулювання  здійснюється відповідно до митного  кодексу, законів України та міжнародних  договорів. Україна може вступати в  митні союзи з іншими державами.

Територія України, у тому числі території  штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній  зоні, над якими Україна має  виняткову юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію. Митний кордон України збігається з  державними кордонами, за винятком меж  спеціальних митних зон, які є  складовою митного кордону України. Митний кордон України становить 7190 кілометрів. На території України  діє 65 митниць, 260 митних постів, 8 територіальних управлінь. Кордон з Росією складає 2063 км., з Молдовою - 1191 км., з Білорусією - 975 км., з Румунією -625,4 км., з Польщею - 543 км., з Угорщиною - 135,1 км., з Словакією - 98,5 км. (14 с. 54).

Регулювання митною справою здійснюють найвищі  органи влади та управління України. Спеціально уповноваженим органом  державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет  України, який приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності.

При цьому функції, які виконують  мині органи можна класифікувати  таким чином: фіскальна, регулятивна, правова, статистична, контролююча  у сфері митних відносин; законодавча, контролююча у сфері валютних відносин.

Фіскальна функція. Реалізується в тому, що митниця фактично виконує функції податкової служби, нараховує та справляє в зоні своєї діяльності митні платежі і збори, утримання яких відповідно до законодавства покладено на митні органи (мито, митні збори, акциз, податок на додану вартість при імпорті товарів), і несе відповідальність за своєчасність перерахування отриманих коштів до Державного бюджету.

Функція регулятора товарообміну виявляється у виконанні митницею ролі економічного інструменту зовнішньоторговельної політики держави, яка полягає у створенні обмежень або стимулів щодо виходу на національний ринок чи експорту товарів на зовнішній ринок.

Правова функція реалізується в таких напрямках: уживаються спільно з іншими правоохоронними органами заходи, що націлені на попередження незаконного вивезення за межі території предметів, які є національним, історичним і культурним багатством країни; забезпечується контроль за доставкою митних вантажів в інші митні органи, а у випадках їх зникнення проводиться розшук; слідство у справах контрабанди.

Статистична функція полягає у зборі та обробці митної статистики зовнішньоторговельних операцій, на підставі якої готуються загальні статистичні матеріали. За умов трансформації економічної системи, коли тільки відпрацьовуються головні функціональні завдання органів виконавчої влади, а отже, існують проблеми інформаційного забезпечення при прийнятті управлінських рішень, митна статистика стає основним інформаційним джерелом, яке характеризує стан у сфері зовнішньоекономічних зв'язків.

Митний контроль здійснюється стосовно дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й громадянами встановленого порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон країни, здійснюється перевірка відомостей, засвідчених у вантажній митній декларації, при митному оформленні товарів та інших предметів, відповідно до наявності вантажу і документів, необхідних для здійснення митного контролю; контролюється діяльність митних брокерів, митних ліцензійних складів і магазинів безмитної торгівлі в зоні діяльності митниці.

Законодавча функція реалізується в тому, що митні органи приймають нормативно-правові акти з питань безпосереднього здійснення митної справи, організації та регулювання митного контролю, боротьби з контрабандою і порушенням митних правил, які ґрунтуються на чинному законодавстві, призначені до виконання у межах компетенції митних органів і є обов'язковим для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Функція валютного регулювання. Валютна безпека - одна з важливих складових економічної безпеки країни. Митні органи відіграють важливу роль у системі валютного регулювання: на Державну митну службу України покладено функції валютного контролю. Існує митно-банківський контроль за строками повернення в Україну валютної виручки від експортних контрактів та імпортної частини бартерних угод.

На  різних етапах розвитку держави, залежно  від цілого ряду причин (економічних, політичних), домінує та чи інша функція, яку виконує митний орган. Так, у  тих країна, що тільки почали формувати  свою економічну систему, і які мають  великий дефіцит платіжного балансу  і бюджету та значну валютну заборгованість, домінує насамперед фіскальна функція. У країнах, де існують проблеми із урівноваженням торговельного балансу  або загроза конкуренції імпортних  товарів, домінує функція регулятора торговельної політики. У країнах, де доступ до національного ринку лібералізована, суттєвим є безпосереднє виконання митницею функцій митного контролю та правової функції.

Митні відносини істотно впливають  на характер міжнародних економічних  відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підтримки балансу  інтересів країн світової спільноти.

Процес інтеграції національних економічних  систем диктує необхідність створення  стабільної атмосфери формування митних відносин, ознаками якої має бути:

• глобалізація регулювання обмінних процесів у масштабах світової системи господарювання за рахунок виконання бар'єрної і контрактної функції митних відносин;
• підвищення рівня гармонізації, тобто узгодженості і уніфікації митних систем країн світу та їх взаємодії. Створення міжнародних організацій, що виробляють уніфіковані документи і норми регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• удосконалення організації і управління в митних органах країн світу. Перехід до «без контрактної» митниці, тобто до системи електронної обробки інформації, застосування новітніх інформаційних технологій, відповідних до вимог час 
  

1.3 Суть основних нормативних  документів

Митний кодекс

Загальні положення.

У статті 260 визначено. Визначення митної вартості та митна оцінка товарів, що переміщуються через митний кордон України

Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів поширюється  на товари, які переміщуються через  митний кордон України.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через  митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

 

У статті 261 визначено. Використання відомостей про митну вартість товарів

Відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення  товарів через митний кордон України  і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також  у відповідних випадках для розрахунків  у разі застосування штрафів, інших  санкцій та стягнень, встановлених законами України.

 

У статті 262 визначено. Декларування митної вартості товарів

Митна вартість товарів і метод  її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під  час переміщення товарів через  митний кордон України шляхом подання  декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються  через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а  порядок заповнення декларацій митної вартості — спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митна вартість товарів визначається декларантом  відповідно до положень, встановлених цим Кодексом.

 

У статті 263 визначено. Дотримання конфіденційності інформації

Інформація, надана декларантом і визнана  такою, що становить комерційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися  митним органом виключно для митних цілей і не може розголошуватися, передаватися третім особам, включаючи  інші органи державної влади, без  спеціального дозволу декларанта, за винятком випадків, передбачених законом.

У статті 264 визначено. Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів

Заявлена  декларантом митна вартість товарів  і подані ним відомості про  її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій  інформації, що подається у кількісному  виразі.

У разі потреби у підтвердженні  заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Митний  орган має право прийняти рішення  про неможливість використання вибраного  декларантом методу митної оцінки.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої  ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом  для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших податків і зборів.

У статті 265 визначено. Права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю митної оцінки товарів

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів  має право приймати рішення про  правильність заявленої декларантом  митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують  правильність визначення заявленої  декларантом митної вартості товарів  митний орган може самостійно визначити  митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Митний орган на письмовий запит  декларанта зобов'язаний у термін, що не перевищує ЗО календарних днів, надати декларанту письмове роз'яснення  причин, за якими заявлена декларантом  митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів.

Рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому  законом.

У главі 47 визначено МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРІВ, ЯКІ ІМПОРТУЮТЬСЯ В УКРАЇНУ, ТА ПОРЯДОК ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

У статті 266 визначено. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію  України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди  щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди  щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

У статті 267 визначено. Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються

Митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які  імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання  ними митного кордону України.

Для визначення митної вартості товарів  до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі витрати:

1) витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого місця 
ввезення товарів на митну територію України:

2) витрати, понесені покупцем;

3) відповідна частина вартості таких товарів та послуг, які прямо чи 
побічно надаються покупцю безоплатно або за зниженою ціною;

4) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права 
інтелектуальної власності;

5. відповідна частина прибутку від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів;
6. особи, асоційовані у бізнесі одна з одною, з яких одна є виключним агентом, дистриб'ютором або єдиним концесіонером;
7. при торговельній угоді між взаємозалежними особами ціна угоди повинна прийматися для цілей митної оцінки.