Хутряна промисловість

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім.. О. Гончара

Економічний факультет

Кафедра маркетингу та менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни «Товарознавство»

на тему «Хутряна промисловість» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала

студентка гр. ЕМ-08-1

Левіна Олена 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2010

 

ЗМІСТ

ВСТУП 2

1. ПРОЦЕСС ВИРОБНИЦТВА ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ 3

2. CИРОВИННА БАЗА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА 6

2.1. Принципи сортування напівфабрикату. 8

3. ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПАКУВАННЯ 11

4. МАРКУВАННЯ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ. КЛАССИФІКАЦІЯ ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ 12

5. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ 14

ВИСНОВОК 16

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА: 18

ДОДАТОК 19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Хутрова промисловість - галузь легкої промиловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хутряні вироби. Найбільш поширеними є вироби із кролячих шкурок, каракулю, смушки, мерлушки, білки, лисиці, крота, ховраха, ондатри. З хутра виробляється теплий одяг - жіночі і дитячі хутряні пальта, одяг з верхом із тканин на хутряній підкладці, головні убори, рукавиці, національний одяг тощо. Хутрова промисловість випускає вироби, які є прикрасою жіночого туалету - палантини, а також побутові хутряні вироби - килими, ковдри, спальні мішки, сувеніри. Цінність хутряних виробів зумовлена їх теплозахисними і естетичними властивостями, міцністю хутра і здатністю протидіяти утворенню повсті. Визначальною умовою вартості виробів з хутра є не тільки якість шкурок, але й ступінь складності і характер обробки і відповідні вимоги до моди у той чи інший час.

      Хутро натуральне - це напівфабрикатні вироби із шкурок тварин, які повністю або частково зберегли волосяній покрив. Сировиною є шкури диких хутрових тварин і тих, що спеціально розводяться у звірівницьких господарствах, а також свійських (вівці, кози, кролі, коні) та морських (тюлені, нерпи та ін.) тварин. Виробнитцтво хутра складається з первинної обробки, вичинки і, якщо це необхідно фарбуваня сировини. Дешеве і поширене хутро фарбують, наприклад, кролячим шкуркам надають вигляду соболиних..

      До хутряної та овчинно-шубної сировини включають хутро, хутряну сировину і невироблені шкурки морських звірів; у хутряні товари - шкурки вироблені зимово-весняних видів хутра, шкурки хутряні і вироблені шкурки морських звірів; у хутряні й овчинно-шубні вироби - хутряний і овчинно-шубний одяг, хутряні головні убори, коміри, хутра, пластини, скрій, жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини), рукавиці, рукавички та інші хутряні вироби. 

     1. ПРОЦЕСС ВИРОБНИЦТВА ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ 

     Хутряний напівфабрикат представляє собою вироблені шкурки хутряних тварин, хутряної сировини і морських тварин, що мають натуральне забарвлення чи фарбовані.

      Вироблення шкурок, знятих з тушок і попередньо законсервованих потребує проведення підготовчих операцій. Підготовчі операції включають відмотування шкурок, їхню розбивку (механічне розпушення шкірної тканини), стрижку зайвого довгого волоса, знежирення шкірної тканини і волосяного покриву миючими речовинами чи органічними розчинниками.

      Після зняття шкурки з тушки й обрядки обов'язково йде процес консервування сировини для запобігання появи гнильних бактерій.

     Власне вироблення шкурок полягає в пікелюванні (обробці кислотно-сольовими розчинами), жируванні шкурок (обробці жировими емульсіями для підвищення тягучості, м'якості і стійкості шкірової тканини до дії вологи і температури) і їхньому сушінню.

     Кількість шкурок, необхідна для пошиття хутряних виробів, шт.

       

     Оздоблювальні операції: відкочування шкурок у глухих барабанах з обпилюваннями, змоченими розчинникамм жирів, для очищення поверхні волосся від жиру і додавання м'якості шкіровій тканині; розбивка шкірової тканини на спеціальних машинах чи ручних скобах для підвищення її м'якості і пластичності; повне очищення від напилювань, пилу і розчісування заплутаного волосся.

     Вироблені шкурки при необхідності піддають фарбуванню різними способами: зануренням (суцільне однотонне фарбування волосяного покриву і шкірової тканини); намазним способом і комбінованим. Існує кілька різновидів намазного способу: пробивання (нанесення барвника за допомогою твердих щіток через усю товщу волосяного покриву зі збереженням природного забарвлення шкірової тканини); верхівкове фарбування; аерографнє фарбування (напилювання барвника для створення тонів, напівтонів і т.д.); трафаретне фарбування (на кінчики волосся наносять захисний склад - «резерв», що охороняє їх від фарбування).

     Овчинне хутро часто піддають особливій обробці: волосяний покрив обробляють люстром - водяним розчином спирту і мурашиної кислоти, а потім розгладжують і випрямляють завиті кінці волосся для надання їм блиску. Довговолосу овчину використовують для імітації лисиці, песця; вона призначена для комірів, головних уборів.

     Процесс виготовлення хутряних виробів складається із кушнірського та пошивного виробництва.

     Кушнірське виробництво полягає у виготовленні з хутряного напівфабрикату «чорнових» деталей одягу. Основні технологічні операції цього виробництва:

• виробниче сортування шкурок - добірка однорідних за зовнішнім  виглядом шкурок для визначених видів виробів і їх наборка для кожного виробу, у тому числі найбільш якісних - для основних деталей одягу, наприклад спинки, поличок;
• видалення дефектів шляхом їх прорізки спеціальними способами й ушиття уздовж шкурки;
• розкрій шкурок простим обкроєм для додання їм форми пластин, а при необхідності зміни форми і розмірів напівфабрикату - розкрій шкурок складними методами: розпуск (подовження коротких шкурок), осаду (укорочення довгих), розбивка (вирівнювання двох шкурок по довжині) і ін.

     Пошивне виробництво хутряних виробів включає зборку (зшивку) хутряних деталей; розкрій підкладки, що утеплює і прикладних матеріалів; комплектування всіх необхідних деталей фурнітури для визначених виробів; пошиття виробів і їхню заключну обробку - чищення, підрівнювання, розчісування волосяного покриву, колочення.

     У залежності від фасону і моди шкурки у виробах можуть розташовуватися різними способами. Усі стрижені і епільовані шкурки розташовують так, щоб волосяний покрив йшов знизу нагору і можна було зробити «зачіс» волосся. Довговолосі види хутра підбирають таким чином, щоб волос був спрямований зверху вниз. Іноді розташовують шкурки в поперечному напрямку, «у ялинку», «гвинтом». У сучасних виробах часто використовують складні методи розкрою.

     Овчинно-шубні вироби повинні бути виготовлені з овчин, однорідних по щільності, м'якості, забарвленню і товщині шкірної тканини, з однорідним по висоті, густоті, і забарвленню волосяним покривом. Шкіряна тканина повинна бути м'якою на дотик, пластичною, стійко пофарбованою. Волосяний покрив і шкіряна тканина повинні бути знежирені; ділянки плішин - закриті наклеєним чи нашитим шубним шматком, що не відрізняється за зовнішнім виглядом від основного матеріалу; з'єднання деталей - міцним; шви - рівними. Волосяний покрив повиненин бути спрямованим зверху вниз. 
 

     2. CИРОВИННА БАЗА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА 

     На підприємствах хутрової промисловості України використовують шкури каракулю, одержаного від забою ягнят каракульських порід; смушки-шкурки ягнят українських і молдавських смушково-молочних овець; мерлушка (шкурки ягнят чубововняних порід овець). Велике значення має також і така сировина, як хутряна і шубна овчина. Її одержують із шкір, знятих з напівдорослих і дорослих (5-7 місяців) овець. Хутряну овчину дають тонко- і напівтонкорунні мериносні породи овець (цигайські), а шубну - грубововняні (романівські) вівці. Із шубної овчини виробляють вироби зі шкірою ззовні (дублянки, кожухи тощо), а з хутряної - жіночі і дитячі шуби, у яких хутро знаходиться ззовні, із смушки і теплушки виробляють хутряні коміри, головні убори, жакети, жіночі манто тощо.

     Важливе місце у заготівлях хутряної сировини в Україні займають кролячі шкурки (майже 2/3 їх заготівель в країнах СНД).

     Одним з найважливіших видів сировини для хутрової промисловості є продукція промислового тваринництва. Основними об'єктами тваринництва в Україні є норка, сріблясто-чорна лисиця, блакитний песець, нутрія. У виробництві хутряних виробів близько 90% припадає на норку.

     Серед хижих звірів основу хутрового виробництва в Україні складає лисиця, поширена по всій території. Цінне хутро одержують з куниці, майже скрізь зустрічається видра, а на півдні поширений заєць-русак. У західних областях і у дніпровських плавнях добувають акліматизовану в Україні ондатру. Хутровою сировиною є шкури хом'яка, ховраха, борсука, ласки, сурка-байбака, а з комахоїдних - крота.

     Хутряні шкіри морських тварин - це шкіри морського котика і деяких видів тюленів.

     Як сировина у хутровій промисловості використовується також штучне хутро - текстильний виріб, який імітує натуральне хутро і відрізняється високими теплоізоляційними і водовідштовхуючими властивостями.

     Штучне хутро має різноманітне забарвлення і малюнок. Найпоширенішим є штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куниці, ондатри, єнота, ягнят каракульських овець. З штучного хутра виробляють одяг і головні убори.

       Хутряна сировина є сировиною природного проходження, його якість і властивості залежать в основному від природних, біологічних особливостей шкурки.

     Одним з факторів, що різко впливають на якість волосяного і шкірного покриву, є кліматичні особливості того району, у якому живе звір. У залежності від клімату міняються наступні ознаки шкурок: розмір, густота, довжина волосу, м'якість і забарвлення волосяного покриву і товщина шкірної тканини.

     Якість хутряних шкурок залежить від часу їхнього видобутку. Сезонна мінливість шкірного і волосяного покриву є результатом пристосованості організму тварини до зміни умов зовнішнього середовища, у першу чергу температури. 

     2.1. Принципи сортування напівфабрикату. 

     Хутровий напівфабрикат підрозділяється на 16 товарних груп: