Товарознавча оцінка мінеральних вод

 

Мінеральна вода містить чимало різних хімічних компонентів і від їх кількості залежать її лікувальні властивості та смакові якості. Власне до складу мінеральної води входять аніони (гідрокарбонати, сульфати і хлориди) і катіони (кальцій, магній, натрій, калій).

Смачна і корисна вода тоді, коли ці складові оптимально збалансовані. Якщо ж якогось з елементів понад норму, тоді така вода може завдати шкоди.

Поширення мінеральних вод підпорядковане визначеним закономірностям, відповідно, кожен регіон має свій асортимент, що добуваються і мінеральних вод, що розливаються. По типовій різноманітності можна відзначити Закарпатський і Прикарпатський регіони – Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області; різноманітний склад лікувально-столових мінеральних вод існує на заході, північному заході України – Тернопільська, Хмельницька, Ровенська і Волинська області, у Криму, на півночі, північному сході Донецької, південному заході Луганської області. З іншого боку, рідкі прояви кондиційних лікувально-столових вод уздовж простягання Українського кристалічного масиву, у межах якого більшою своєю територією розташовані Житомирська, Вінницька, Кіровоградська області і, частково, Черкаська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька області [15].

На сьогодні використання мінеральних вод в Україні практично зосереджено у двох галузях народного господарства: промисловому розливі та санаторно-курортних закладах.

 

1.3. Вимоги до якості  та безпеки мінеральних вод

 

Проблеми використання мінеральних природних столових вод, зв’язані, у першу чергу, з показниками безпеки (регламентуються ДСТУ 878-93), з тим, що в деяких районах України існує дефіцит якісних мінеральних питних вод, а так само зі складністю розробки деяких родовищ [15].Відомі регіони України, для яких характерні ті чи інші проблеми, зв’язані з видобутком мінеральних природних столових вод:

– зона Українського кристалічного масиву, де розвинуте нітратне забруднення, високе рівень природної радіоактивності;

– частина територій Київської, Чернігівської, Полтавської і Харківської областей із проявами слабо мінералізованих вод з високим вмістом іонів фтору;

– східні – що мають високе техногенне навантаження і де зустрінуті води з високим вмістом важких металів, фенольних сполук;

– обмеженість динамічних запасів якісних природних столових вод - південні райони Одеської, Миколаївської, Запорізький областей, степовий Крим [15].

Реєстр мінеральних вод являє собою результат узагальнення даних по підземних водах України, які використовуються для промислового розливу і є невід’ємною часткою ДСТУ 878 «Води мінеральні питні».В Реєстрі ДСТУ 878 по кожній воді наведено мінімальний комплект даних, які однозначно описують продукт, як питну мінеральну воду конкретного найменування з тільки їй притаманної характеристикою, сполученням компонентів хімічного складу, виключаючи дублювання назв [3].

Враховуючи вимоги Водного Кодексу України (ст. 27,28,35,36), Законів України «Про курорти» (розд.111,У11), «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (ст10,11,12 ), CODEX STAN (108-1981) (п.1в), за допомогою Реєстру частково або повністю вирішуються наступні задачі:

– державне формування показників якості та безпеки;

– контроль та відповідність вимогам нормативних документів і щодо якості та безпеки розливаємих мінеральних вод конкретних паспортизованих водопунктів;

– боротьба з фальсифікацією мінеральних вод;

– облік розливаємих мінеральних вод;

– розробка кондицій при геологорозвідувальних роботах щодо підрахунку та затвердженню запасів у Державній Комісії по запасах корисних копалин - вимоги Реєстру до хімічного складу є підставою для розробки кондицій на води відповідного водопункту під конкретною назвою[15].

Під час проведення геологорозвідувальних робіт якість природних столових, лікувально-столових, лікувальних мінеральних вод  повинна бути вивчена відповідно до вимог ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні», а лікувальних мінеральних вод, які використовуються у курортній практиці, - відповідно до галузевого стандарту Міністерства охорони здоров’я України ДСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні» і підтверджена вимогами до кондицій, що розробляються для кожного родовища мінеральних вод [12].

 Проби води і газу (вільного та розчиненого) слід  відбирати з усіх свердловин  під час проведення будь-якого  виду відкачок (випусків), а також із джерел і поверхневих водотоків в зоні впливу водозабору. Кількість, обсяги проб води й газу, частота їх відбирання, види аналізів, а також перелік компонентів і показників, що підлягають визначенню, установлюються залежно від гідрогеологічних і гідрохімічних умов родовища, типу і цільового призначення мінеральних вод.

Рівень вивченості мінеральних вод повинен забезпечити кількісну характеристику насамперед тих показників і властивостей, які визначають лікувальну цінність мінеральних вод. З цією метою проводяться повні хімічні аналізи проб води і газу, спектральні, радіохімічні аналізи та визначення специфічних для даного родовища мінеральних вод і біологічно активних компонентів. Виконується також їх бальнеологічна оцінка, а токсичні елементи і бактеріологічні показники визначаються як у питних мінеральних водах, так і в мінеральних водах, призначених для зовнішнього використання [84].

Під час проведення геологорозвідувальних робіт на мінеральні води належить також одержати дані, які характеризують санітарні умови площі, у межах якої формуються експлуатаційні запаси мінеральних вод. Санітарні обстеження проводять за участю представників місцевих органів санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб; обстеження включає візуальне виявлення всіх джерел і осередків можливого забруднення мінеральних вод. За потреби, під час проведення розвідувальних робіт слід здійснювати спеціальні дослідження з метою встановлення характеру, рівня та меж ореолів забруднення підземних (мінеральних вод).

Згідно із стандартом, мінеральні води за органолептичними показниками повинні відповідати таким вимогам:

- зовнішній вигляд –  прозора рідина без побічних  вкраплень, з незначним натуральним  осадом мінеральних солей;

- колір – безбарвна  рідина або рідина з відтінком від жовтуватого до зеленкуватого;

- смак і запах –  характерні для комплексу розчинених  у воді речовин[3].

Оцінюють органолептичні показники таким чином:

- прозорість і колір  мінеральної води визначають  візуально в чистій склянці, при  денному світлі або люмінесцентному освітленні;

- для визначення запаху  мінеральну воду закупорюють  в пляшки, поміщають у бак з  водою і витримують протягом  однієї години при температурі 20-30 0С. Визначення проводять одразу пісня наповнення водою дегустаційної склянки;

- для визначення смаку воду у закупорених пляшках поміщають у бак з водою і льодом і витримують протягом однієї години при температурі 12±1 0С. Визначення проводять одразу після наповнення водою дегустаційної склянки.

Масова концентрація таких компонентів, як нітрати, нітрити, миш’як, свинець, цинк, селен, уран, кадмій, мідь, ванадій, ртуть, хром, стронцій, радій, фтор, феноли, і ще деяких інших органічних речовин визначається цим стандартом і не повинна бути більшою.

Також воду оцінюють за її мікробіологічними показниками[5]..

Загальне мікробне число (ЗМЧ), колонієутворючих одиниць (КУО) в 1 см3має бути не більше 100. Кількість бактерій групи кишкових паличок, котрі викликають дизентерію, (колі-індекс) в 1 дм3, не більше 3. А наявність синьогнійної палички (Pseudomonas aeroginosa), КУО в 1 дм3 взагалі не допускається, оскільки вона спричинює розпад тканин.

Промисловий розлив мінеральних вод на сьогодні регламентує ДСТУ 8768-93, а використання у лікувальних цілях Галузевий стандарт МОЗ України - ГСТУ .Згідно до цих нормативних документів та Закону України «Про курорти» застосування мінеральних вод повинно бути обґрунтовано спеціальними бальнеологічними (медичними) висновками.

У той же час, розлив мінеральних природних столових вод – одне із самих динамічних напрямків виробничо-підприємницької діяльності.

Основна увага при видобутку і виробництві питних мінеральних вод приділяється збереженню їх хімічного складу, унікальних для кожного прояву властивостей.

Справжня мінеральна вода має відповідати вимогам Державних стандартів [3,4].

В 1993 р. в Україні було прийнято ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови». Згідно з цим нормативним документом ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні», основним критерієм тих чи інших мінеральних вод є загальна мінералізація і вміст специфічних біологічно активних компонентів

Відбір одиниць продукції для контролю відповідності зовнішнього вигляду, упаковки та маркування готової продукції вимогам ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови», ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови» або ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови» проводять методом випадкового відбору для фізико-хімічних та мікробіологічних досліджень згідно до ГОСТ 23268.0-91 «Воды минеральные питьевые лечебные, лечебно-столовые и природные столовые. Правила приемки и методы анализа» [5].

У мінеральних водах контролюють різноманітні показники якості, але найголовніші серед них є показники іонного складу. Для цього застосовуються різні хімічні та фізико-хімічні інструментальні методи [4]. Перш за все, визначають аніонний та катіонний склад, а тим самим, тип та призначення води .

Вимоги щодо вигляду готової продукції, тобто води, розлитої у пляшки, є такими[5].:

- під час закупорювання тари кроненпробкою з натуральною корковою прокладкою без захисного диска допускається в окремих пляшках наявність 2-3 шматочків пробки розміром не більше 2 мм;

- кожна пляшка має бути  герметично закупорена і на  кожну має бути наклеєна етикетка. На етикетці має бути зазначено:

- назва підприємства виробника, його адреса, товарний знак і місце виготовлення;

- назва води та її  група;

- мінералізація в г/дм3;

- хімічний склад в мг/дм3 (для лікувально-столових);

- призначення води (природна  столова, лікувально-столова);

- тип  води (натуральна негазована, слабогазована, сильногазована);

- показання щодо лікувального  застосування  (для лікувально-столових вод) згідно з додатком 1 згаданого стандарту із зазначенням: «Вживати за призначенням лікаря або несистематично як столовий напій»;

- термін придатності до споживання (гарантійний термін зберігання мінеральних вод, насичених двоокисом вуглецю і фасованих в скляні пляшки, – один рік, з підвищеним вмістом органічних речовин – не більше шести місяців, залізистих – не більше чотирьох місяців від дня розливу. Термін зберігання мінеральних вод, насичених двоокисом вуглецю і фасованих в поліетилентерефталатові (ПЕТФ) пляшки і тетра-пак упаковку, а також натуральних мінеральних вод, фасованих в будь-який вид тари, передбачений стандартом, встановлюється у кожному окремому випадку;

- умови зберігання;

- дата розливу (число, місяць, рік);

- місткість (л або дм3);

- позначення цього стандарту;

- штриховий код продукції.

Для здійснення контролю якості мінеральної води, розлитої в пляшки в кожній партії роблять вибірку одиниць продукції методом відбору об’єктів «всліпу» згідно з ГОСТ 18321. При отриманні незадовільних результатів хоча б по одному з показників уся партія води бракується [3]..

У відповідності до ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови», ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови», ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови» щорічний контрольний аналіз мінеральних та штучно-мінералізованих вод проводиться в Українському державному центрі стандартизації та контролю якості природних і преформованих засобів Українського НДІ медичної реабілітації і курортології [4].

Згідно із стандартом, встановлюють план контролю якості продукції. Для мінеральної води, розлитої у пляшки, тип плану контролю – одноступеневий, вид контролю – нормальний. Спеціальні рівні контролю:

S2 – для оцінки органічних показників,

S4 – для інших показників, які оцінюються при приймальному рівні дефектності AQL – 4,0.

Обсяг вибірки встановлюється залежно від обсягу контрольованої партії (партією називається кількість мінеральної води одної назви, розлитої в пляшки одного типу і розміру, одної дати випуску і оформленою одним документом про якість)[6].

Повний обсяг вибірки перевіряють на відповідність вимогам нормативно-технічної документації за зовнішнім виглядом і за оформленням пляшок. Партію мінеральної води приймають, якщо кількість пляшок з водою, які мають деформацію, розриви, перекоси етикеток, природний осад солей у вибірці є меншою або дорівнює приймальному числу, і бракують, якщо кількість дефектних пляшок є більшою або дорівнює бракувальному числу. Приймальне і бракувальне число, а також всі обсяги вибірок для здійснення певного контролю, визначаються згідно із стандартом.

Згідно зі стандартом, проводять контроль відповідності об’єму води, масової частки двоокису вуглецю, хімічних і бактеріологічних показників готової продукції до встановлених вимог у визначеній вибірці для кожної партії і для кожного досліду (Наприклад: об’єм води у пляшках для вибірки з 14 пляшок перевіряється у 10 пляшках, а масова частка двоокису вуглецю – в 2 пляшках). Також відбирається певна вибірка для оцінки органолептичних показників[4].

Короткий хімічний аналіз мінеральної води для певної вибірки, який включає визначення основних іонів і мінералів, проводять з періодичністю не рідше одного разу в квартал для вод глибокого формування (понад100 м) і щомісяця для вод неглибокої циркуляції (до 100 м). Повний  хімічний аналіз мінеральної води, який включає визначення компонентів згідно з існуючою нормативно-технічною документацією проводять із періодичністю не рідше одного разу в рік. Ці два види аналізів виконують у інститутах курортології  і фізіотерапії, на гідрогеологічних станціях курортів профспілок або у спеціальних гідрохімічних лабораторіях інших організацій[5].