Тлумачення норм права

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Января 2014 в 19:06, курсовая работа

Краткое описание

Основні точки зору на це питання представляються наступними:
- тлумачення є з'ясування змісту права;
- тлумачення - роз'яснення змісту права;
- тлумачення, як з'ясування і роз'яснення змісту права.

Содержание

Вступ.................................................................................................5
Розділ I. Поняття тлумачення норм права...............................7
1.1. Тлумачення - роз'яснення правових норм................10
1.2.Тлумачення - з'ясування правових норм...................15
Розділ II. Види тлумачення норм права :поняття мета..........21
2.1.Тлумачення за суб'єктами............................................22
2.2.Тлумачення за обсягом, способами, аналогією.........25
Розділ III. Акти тлумачення норм права...................................27
Висновки..........................................................................................30
Використана література................................................................33

Вложенные файлы: 1 файл

r6638.doc

— 149.50 Кб (Скачать файл)


 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

Тлумачення норм права 
ПЛАН

 

 

Вступ.................................................................................................5

Розділ I. Поняття тлумачення норм права...............................7 

1.1. Тлумачення - роз'яснення правових норм................10

         1.2.Тлумачення - з'ясування правових норм...................15

Розділ II. Види тлумачення норм права :поняття мета..........21 

          2.1.Тлумачення за суб'єктами............................................22

 2.2.Тлумачення за обсягом, способами, аналогією.........25

Розділ III. Акти тлумачення норм права...................................27

Висновки..........................................................................................30

Використана література................................................................33   

                                

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Тема тлумачення правових норм є  традиційної в юридичній науці. Традиційним є і питання про  загальне поняття тлумачення  права.

Основні точки зору на це питання  представляються наступними:

-       тлумачення є з'ясування  змісту права;

-       тлумачення - роз'яснення змісту права;

-       тлумачення, як з'ясування і роз'яснення змісту права.

Перші дві точки зору є неповними, а остання - найбільш правильна на мій погляд, тому що містить у собі обидві перші. Якщо приймати точку зору про те, що тлумачення полягає в з'ясуванні, і, отже ігнорувати спеціальну діяльність по роз'ясненню права, і навпаки, визнавати лише спеціальну діяльність,  значить ігнорувати розумовий процес, що передує будь-якому роз'ясненню. Щоб щось роз'яснити, треба спочатку це щось усвідомити, отже з'ясування і роз'яснення - це дві діалектично зв'язані сторони процесу тлумачення  права[2. 298 c.].  

Термін “тлумачення“ рівнозначний за змістом поняттю “інтерпретація”, отже особа, що займається тлумаченням може бути названо інтерпретатором.  

Тлумачення служить  для забезпечення суспільства точними, зрозумілими поясненнями права. Безумовно, що в тлумаченні права присутнє суб'єктивний фактор , однак це не повинно позначатися на кінцевій меті - виявлень точного змісту правової норми. “Відштовхуючи” від значеннєвого значення  терміна “тлумачення”, варто визнати, що філологічно він тісно зв'язаний з поняттям ”пізнання”, отже тлумачити - це значить пізнавати зміст того чи іншого явища. 

У сучасному суспільстві  виділяються три основні причини  тлумачення: 

 

      1. недосконалість законодавства;
      2. системність права;
      3. необхідність дедукції;

 

 

Недосконалість законів  приводить до двозначності. Тлумачення в цьому випадку може привести навіть до скасування тієї чи іншої норми, що викликає двозначне розуміння закону.  

Право - є складна взаємозалежна  система.[3. 265c.] Кожна правова норма не може працювати сама по собі. Наприклад, у процесі усиновлення задіється  і цивільне право і процесуальне і т.д. 

Третя причина виникає  від того, що закон безособовий. Тлумачення, таким чином, виходить від закону стосовно до приватної особи. Наприклад,  при усиновленні діють норми  сімейного права, цивільного, процесуального права, що призначені для всіх, але в конкретному випадку працюють для однієї приватної особи. 

У такий спосіб можна  сказати, що тлумачення являє собою  “акт інтелектуально-вольової діяльності по з'ясуванню і роз'ясненню змісту норм права в  їх найбільш правильній реалізації”, а об'єктом пізнання й інтерпретації є не наміри і мотиви законодавця, що залишилися за межами створеного їм акта, а державна воля, об'єктивно закріплена в писемній формі.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Результати тлумачення правових норм. 

 

Тлумачення  норм права (інакше: інтерпретація норм права) — це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту).

Тлумачення норм складається  з двох елементів:

- з'ясування — розкриття  значення юридичних норм «для себе» 

- роз'яснення — розкриття  значення юридичних норм «для інших» 
          Якщо з'ясування не виходить за рамки свідомості самого інтерпретатора, то роз'яснення є викладом змісту державної волі і вираження її зовні.

Мета діяльності, пов'язаної з тлумаченням норм права:

- правильне і однакове розуміння;

- правильне і однакове застосування.

Офіційне тлумачення норм права є обов'язковим для  тих актів, які з погляду компетентного  органу мають потребу в додатковому роз'ясненні в зв'язку з ускладненнями, що виникли, або неправильною практикою їх застосування.

Необхідність тлумачення обумовлена такими причинами.

1. Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя (наприклад, відсутність статті стосовно такого різновиду хуліганства, як радіохуліганство, дає можливість у результаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст. 206 КК.України).

2. Невизначеним характером норми права, наявністю спеціальних, насамперед оціночних, понять і визначень, у яких нелегко розібратися юридичне непідготовленій людині без спеціального тлумачення (наприклад, слід роз'яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «малозначущі діяння» та ін.).

3. Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних положень як результат у недогляду, недбалості правотворчих органів (наприклад, у зв'язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення).

4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного акта, коли в ньому зустрічаються вираження «і т.д.», «тощо», «інші» тощо. Встановити їх дійсне значення можна лише за допомогою тлумачення.

Тлумачення норм права  не містить (і не повинно містити) самостійних норм права. Воно лише встановлює зміст і сферу дії акта, що тлумачиться, права і обов'язки суб'єктів права, вказує, як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосування норми права, та ін.

Тлумачення норм права, як правило, не має самостійного значення у відриві від акта, що тлумачиться, і цілком поділяє його долю: з  його скасуванням (зміною) скасовується (змінюється) нормативне тлумачення.

Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення, (інтерпретатора), є таке: чим не досконаліше  закон, тим досконаліше, точніше, тонше  має бути його роз’яснення.

Тлумачення охоплює всі рівні (ступені) юридичного аналізу:

  1. аналіз буквального тексту, тобто „літери закону”;
  2. догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, їх техніко-юридичної своєрідності, конструювання їх логічної структури на підставі правових розпоряджень (догма права);
  3. соціально-історичний аналіз моральних, економічних та інших передумов закону, які дозволяють пізнати волю нормотворчого органу („дух закону”).

Думка інтерпретатора йде  від аналізу буквального, мовного  тексту („літери закону”) до аналізу „догми права”, юридичних особливостей правових норм, а також до моральних, соціальних та інших підстав передумов правових розпоряджень („духу права”).  

У результаті тлумачення правових норм в інтерпретатора повинне  з'явитися внутрішнє переконання в тім, що отримані висновки вірні, відповідають цілям і змісту тлумаченої норми. Цьому служить впевненість у тім, що враховане все необхідне при встановленні змісту правової норми і що встановлено справжній зміст правової норми. Однак інтерпретатор часом зіштовхується із ситуаціями, у яких норму варто розуміти в більш вузькому чи більш широкому змісті, чим це здається на перший погляд з тексту закону. “Кожен закон із граматичної точки зору являє собою пропозиція, тобто думка, виражену словами. Однак лад пропозиції не завжди відповідає ладу висловлюваних суджень. Законодавець ... хотів сказати більш того, що чи сказав, навпаки, він сказав більш того, що хотів. Цю невідповідність можна в якомусь ступені усунути, ґрунтуючись на способах (чи в сукупності з ними) тлумачення, шляхом так званих буквальних (адекватних), розширювальних (поширювальних) і обмежувальних тлумачень правових норм. Цей шлях ще називають “Тлумаченням по обсязі” 

Результати тлумачення можуть бути різні в залежності від  співвідношення  “духу” і  “букви”, від співвідношення обсягів, займаних першим чи другої і розрізняють види тлумачення права. 

Буквальне  тлумачення - це коли зміст тлумаченої норми  права (“дух”) цілком з текстом джерела  права (“буквою”)[12.345c.].  “Результати такого тлумачення цілком адекватні словесній формі правового явища”.  Зокрема, гарний закон простий і зрозумілий, а це буває при відсутності необхідності шукати “підвідні камені”.

Якщо в результаті з'ясування  виявляється, що діюче  зміст норми трохи ширше її текстуального вираження, то тлумачення буде поширювальним. Наприклад, у цивільному праві є термін “утрата”,  зміст якого значно ширше, ніж буквальне значення слова,  а саме: як загибель, руйнування, а також всі інші випадки припинення існування предмета.  

Обмежувальне тлумачення застосовується тоді, коли розкрите зміст норми в результаті тлумачення є більш вузьким, чим її буквальний текст.[9. 223c.] Наприклад, як підставу звільнення від відповідальності особи, що займається підприємницькою діяльністю, за чи невиконання неналежне виконання зобов'язання в Цивільному кодексі України указується на “нездоланну силу”. Це вираження повинно розумітися в більш вузькому змісті, тобто “нездоланне” не в психологічному, моральному чи навіть у соціальному значенні, а тільки в значенні неповоротності, стихійно природної  невідворотності настання шкідливих наслідків, що в умовах нормальної життєдіяльності сучасного суспільства неможливо запобігти.  

Поширювальне й обмежувальне тлумачення не впливають на зміст  норми і не порушують її непогрішності, а тільки виявляють дійсний зміст юридичної норми, зміст “букви”.

 

    1. Тлумачення - роз'яснення правових норм.

 

 

  “Роз'яснення  норм права  - це  вказівки чи рекомендації, спрямовані на розкриття дійсного змісту норм”. Результати інтелектуально-вольової діяльності об’єктивізують у виді акта роз'яснення, а від  суб'єкта і форми тлумачення  буде залежати значимість такого роз'яснення, його юридична обов'язковість.  

Акт тлумачення  - це акт, що роз'ясняє як варто розуміти  і застосовувати на практиці які-небудь правові норми.[6. 455c.] У залежності від приведених вище обставин ці акти тлумачення  поділяють на два основних види:

- офіційне тлумачення;

- неофіційне тлумачення;  

Офіційне тлумачення  (легальне) норм права, є акт роз'яснення  правової норми, що виходить державно-владного органа й обов'язковий для всіх суб'єктів, відносини між який регулюються нормою, що роз'ясняється.[3. 267c.]

В Україні офіційним  тлумаченням   права займаються:

   - вищі представницькі  органи;

   - Верховна Рада;

- окремі міністерства;

- державні комітети;

- Вищий суд України;

- генеральний прокурор  України;

- Вищий арбітражний  суд України;

- Кабінет Міністрів  України. 

Виділяють дві основних ознаки актів офіційного  тлумачення:

- приналежність його уповноваженим органам;

- юридичні наслідки, що випливають з державних указівок, що містяться в роз'ясненні.  

Крім того, офіційне тлумачення характеризується ще і формою, порядком здійснення. 

Форма в основному представляється  в письмовому виді (тобто як нормативний  документ), у той же час відомі випадки усного тлумачення. До цього відноситься роз'яснення прав і обов'язків учасникам карного чи цивільного процесу з боку суду. Аналогічне за значенням  має усне тлумачення, здійснюване посадовими особами під час прийому відвідувачів  по юридичних питаннях (прийом громадян працівниками суду, прокуратури). 

Поняття право пояснювального процесу (у рамках якого і формується акт  тлумачення) містить у собі порядок  здійснення офіційного  тлумачення.[2. 233c.] Причому цей порядок багато в чому визначає правопояснювальний процес. “Правовопояснювальний процес як сукупність визначених стадій формулювання офіційного  роз'яснення розкриває питання про причини і порядок видання акта тлумачення, особливостях його регулюючого впливу на суспільні відносини.”.  

Офіційне тлумачення поділяється  за принципом юридичних наслідків  на нормативне і казуальне. 

Офіційне тлумачення характеризується  загальобов'язковістю для всіх осіб і органів, що роблять тлумачення, і поширюється на усі випадки, передбачені тлумаченої нормою, забезпечуючи тим  самим однаковість і правильне проведення в життя її вимог.[15. 348c.] (Наприклад, “Постанови пленуму Верховного Суду України”). У загальному   нормативному тлумаченню піддаються акти, що з погляду компетентного органа мають потребу в додатковому роз'ясненні в силу утруднень, що виявилися, неправильної чи суперечливої практики їхнього чи застосування в силу інших причин (роз'яснення  звичайно зв'язані з аналізом значного числа справ відповідних категорій).   Нормативні роз'яснення цілком повторюють долю тлумачного акта.  

Різновидом офіційного    нормативного тлумачення є аутенічне, що представляє  собою роз'яснення норми органом  раніше  що установили. Воно логічно  випливає з компетенції органа, що видає норми права , і може застосовуватися неодноразово.  

Информация о работе Тлумачення норм права