Контрольна робота з " Страхування "

 Нехай судно потонуло, було арештоване через ушкодження  причалу або з ним сталася  ще якась покрита страхуванням  подія. Страховики каско, воєнних  ризиків або клуб «Пі енд Ай» за полісом не платять, якщо судновласник порушив одну з істотних умов договору, наприклад не сплатив вчасно премію. У цьому разі кредитор одержить відшкодування збитків за полісом ММІ.

 Б1. Страхування на  рейс.  Нагадаємо, що в підрозділі А4 ішлося про розширення стандартних умов страхування. Тут ми стикаємося не з додатковими, а з незалежними договорами страхування каско. Вони укладаються на будь-які нестандартні випадки, які не охоплюються звичайним страхуванням на термін. Різниця між умовами страхування на один рейс та стандартними умовами (Застереження 280) дуже незначна.

 Б2. Страхування на  час побудови суден.  Умовами  страхування покриваються корпус, машини та устаткування судна,  а на початку будівництва —  їх складові. Оскільки сума майна, що піддається ризику, зростає поступово, страховикові важливо знати, як розподіляється вартість за суднами та за часом. Наприклад, у перші 3 місяці робіт поставляється й збирається близько 10 % остаточної вартості, причому йдеться лише про деталі корпуса, у наступні 4 місяці — 30 % вартості корпусу, а ще 30 % припадає на двигуни, які зберігаються на верфі, тощо.

 Премія розраховується  від кінцевої контрактної ціни  і залежить від тривалості  будівництва, типу судна, досвіду  суднобудівного заводу.

 Умови договору  дуже широкі: страхується практично  все, що може відбутися із  судном, у тому числі й не  з вини заводу. Становить інтерес  ризик помилок у проект (Faulty Design). Якщо такі виявлено до закінчення  терміну договору, виплачується  сума витрат з усунення дефекту (але не вартість самої дефектної частини). На останній стадії побудови судна, під час ходових випробувань, воно цілком застраховане, якщо не віддаляється більш ніж на 200 миль від верфі. До того ж застрахована відповідальність перед третіми особами. Цікаво, що не покриваються збитки від землетрусів і вивержень вулканів, які охоплюються звичайним страхуванням каско. Це пояснюється тим, що зазначений вид страхування містить певний елемент не морських видів страхування.

 Б3. Портові ризики. Для суден, які ходять у межах акваторії — суден порто флоту, землечерпалок тощо, застосовується страхування на базі британських Застережень 311 і 312 від 20 липня 1987 року Instutute Time Clauses Hulls Port Risks (страхування каско суден на термін — портові ризики). Покриваються такі самі ризики, як і передбачені стандартним Застереженням 280. Виняток, як і в разі будівельних ризиків, становлять землетруси й виверження вулканів. Головна характерна особливість — за цими умовами, так само, як і за умовами страхування рибальських суден, покривається не лише відповідальність за зіткнення, а й чимало інших ризиків із традиційного портфеля «Пі енд Ай».

 В1. Страхування рибальських  суден.  У британській практиці  застосовуються умови Instіtute Fishing Vessel Clauses — Застереження 346 від 20/7/87 (про страхування рибальських суден). Важливо, що так само, як і в разі страхування портових ризиків, існують спільні умови страхування ризиків каско та майже всіх ризиків відповідальності перед третіми особами. Виняток становлять відповідальність за забруднення вод, за вантажі та деякі інші ризики. Слід зазначити, що повністю покривається відповідальність стосовно зіткнень.

 Власне, страхування  відбувається за умовами, майже  тотожними стандартним (Застереження 280) * .

 В2. Страхування яхт.  У цілому умови страхування, яке здійснюється на підставі Застереження 328 від 1/11/85 Institute Yacht Clauses (про страхування яхт), подібні до передбачених стандартним Застереженням 280.

 В3. Страхування контейнерів.  Від самого початку контейнерної революції, яка припала на 70-ті роки ХХ століття, було вирішено, що контейнер — це не частина судна і не упакування вантажу, а тому страхуватися він має за окремими умовами. Найбільш поширені британські умови Institute Container Clauses-Time (Застереження 338 від 1 листопада 1987 року про страхування контейнерів на термін або 339 — те саме, тільки від повної загибелі, загальної аварії, рятування і витрат, а також 340 — за воєнними ризиками).

 Страхуються тільки  фізичні збитки. Покривається все, що не виключено. Випадки непоясненого зникнення контейнерів страхуванням не покриваються.

 Деякі загальні  положення  морського страхування 

 Класифікаційне застереження.  Договір морського страхування  не може бути укладений, якщо  судно не має певного класу, що відповідає вимогам страховиків. Критерії у всесвітньому масштабі встановлювалися британським Класифікаційним застереженням 354, яке з 1 січня 2001 року чинне в новій редакції. Згідно з нею для всіх суден, крім суден каботажного плавання, прийнятними визнаються лише класи товариств—членів МАКТ (Міжнародної асоціації класифікаційних товариств — IACS). За станом на початок 2001 року до МАКТ входив Російський регістр судноплавства, а Український ще не входив. Через це створюються певні труднощі для страхування на міжнародному ринку суден, які мають клас Українського регістру.

 Важливо, що діючий  клас має бути наявним не  лише на момент укладення договору  страхування, а й протягом усього  періоду його чинності.

 Географія плавання.  Не менш істотна умова: договір страхування чинний у межах певного географічного регіону.

 Британські інститутські  застереження (Institute Warranties) 26 від 1 липня  1976 року забороняють плавання  у певних широтах Атлантичного  узбережжя Північної Америки,  на Балтійському морі — у певний час року, у водах Північного Льодовитого океану — північніше 70-ї широти за винятком дозволеного плавання в норвезькі порти й у Мурманськ, на російському Далекому Сході — до півночі від 46-ї паралелі та до півдня від 50-ї паралелі південної широти.

 Виходи за межі  зазначених Застережень можуть  страхуватися лише за умови  сплати додаткової премії, іноді  дуже істотної, хоча можуть бути  погоджені й інші варіанти. Норвезькі  та німецькі умови визначають  дещо інші географічні межі.

 Простої суден.  Стандартні умови страхування передбачають повернення частини премії за час стоянки судна в безпечному порту понад 30 днів.

 Проте з початку  90-х років ХХ століття поширилося  страхування на базі умов Cancеlling Returns Only (CRO), згідно з якими премія  повертається лише в разі розірвання договору страхування, а не в разі простою судна.

 Мореплавність судна.  Істотним як для страховиків,  так і для судновласників, є  питання про мореплавність судна  (Ship’s Seaworthiness ), точніше важливі ті  випадки, коли страховики визнають судно неморехідним (unseaworthy) і страхове відшкодування не виплачується.

 Судно вважається  морехідним, коли воно з усіх  поглядів підготовлене до того, щоб протистояти звичайним небезпекам  мореплавання під час застрахованого  морського походу. Якщо за участю і з відома страхувальника судно посилається в рейс у неморехідному стані, страховик не несе відповідальності за збитки, пов’язані з такими обставинами.

 Кодекс МККБ.  Відповідність  суден вимогам Міжнародного кодексу  керування безпекою (МККБ, англійською — ISM) стало обов’язковим для частини суден з 1 липня 1998 року, а для решти — з 2002 року. Найбільш серйозно ця вимога діє у страхуванні каско, відповідальності судновласників, а також у страхуванні вантажів.

Способи управління страховими ризиками.

Страховий ризик - це ризик, який може бути оцінений з точки зору ймовірності настання страхового випадку і кількісних розмірів можливого збитку. Основними критеріями, які дозволяють вважати ризик страховим, є такі:

- Ризик, який включається в обсяг відповідальності страховика, повинен бути можливим;

- Ризик повинен носити  випадковий характер;

- Випадковість прояву  даного ризику можна співвіднести  з масою однорідних об'єктів;  та ін 

 Цілеспрямовані дії  з обмеження або з мінімізації  ризику в системі економічних відносин носить назву управління ризиком (ризик-менеджменту).  Менеджмент ризиків визначають як цілеспрямований пошук і організацію роботи щодо зниження ступеня ризику, мистецтво отримання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) у невизначеній господарській ситуації. Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільової функції підприємництва. Вона полягає в отриманні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику.

 Концептуальний підхід у використанні управління ризиком у страхуванні включає в себе три основні позиції: виявлення наслідків діяльності економічних суб'єктів у ситуації ризику, вміння реагувати на можливі негативні наслідки цієї діяльності, розробку і здійснення заходів, за допомогою яких можуть бути нейтралізовані або компенсовані імовірнісні негативні результати вжитих дій.

 Серед способів  управління ризиками виділяють  дві групи - організаційно-технічні  і фінансово-договірні способи. 

 До організаційно-технічним  відносяться способи уникнення ризиків та способи скорочення ризиків.

Уникнення ризику - найбільш рішучий метод взаємодії з  ризиком; він полягає в загальному обмеження збитку, схильного до специфічного ризику. Однак цей метод найбільш обмежений у практичному застосуванні, оскільки призводить до відмови від деякої діяльності і тому - до втрати вигоди, що супроводжує цю діяльність.

Способи скорочення ризиків  націлені на скорочення або ймовірності  збитків, або розміру наслідків  збитків. З цією метою використовуються такі прийоми:

- Організаційні способи  (поділ, об'єднання, диверсифікація);

- Технічні способи; 

- Навчання й тренування  персоналу; 

- Комбінований спосіб.

Поділ ризиків, як правило, здійснюється за рахунок поділу активів  підприємницької фірми. Суть його полягає в скороченні максимально можливих втрат за одну подію, але при цьому одночасно зростає число випадків ризику, які потрібно контролювати.

 При об'єднанні  ризику можливий ризик ділиться  між декількома суб'єктами економіки.  Об'єднання робить втрати більш передбачуваними, оскільки зростає число одиниць, схильних до ризику і перебувають під контролем однієї фірми.

Диверсифікація - спосіб розділення активів (інвестицій) з наступним  об'єднанням ризиків. Диверсифікація підприємницької  діяльності полягає в розподілі зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами діяльності, безпосередньо не пов'язаними один з одним.

Технічні способи включають  процедурні способи і технічні засоби. Процедурні способи можуть включати планування і підготовку дублюючих виробничих потужностей, планування заходів на випадок аварії, ліквідацію слабких структурних місць.

 При комбінованому  способі здійснюється комплексне  одночасне використання всіх  або частини з перерахованих  вище способів. Складається план  заходів, відповідний часу реалізації діяльності або конкретного проекту.

 Друга група способів  управління ризиками визначається  як фінансово-договірні способи.  Вони включають: 

- Способи самостійного  протистояння ризику;

- Способи передачі  ризику;

- Страхування ризиків.

Способи самостійного протистояння ризику полягають у фінансуванні збитків за рахунок власних коштів. До таких способів належать:

- Створення спеціального  внутрішнього фонду (фонду самострахування);

- Організація галузевої  (кептивної) страхової компанії;

- Фінансування ризику  з поточного бюджету. 

Передача ризику здійснюється укладанням контрактів таких типів:

- Будівельних (всі  ризики, пов'язані з будівництвом, бере на себе будівельна фірма);

- Орендних - частина ризиків  передається шляхом спеціальних застережень в договорі оренди;

- Контрактів на зберігання  і перевезення вантажів (транспортної  компанії передаються ризики, пов'язані  з випадковою або сталася з  вини транспортної компанії загибеллю  або псуванням продукції);

- Контрактів продажу,  обслуговування, постачання;

- Контрактів - поручительств;

- Договорів факторингу (факторинг дозволяє підприємницької  фірмі, що передає свої боргові  зобов'язання фактор-посереднику,  забезпечити гарантію на отримання  всіх платежів, зменшуючи таким  чином кредитний ризик підприємства);

- Біржових угод.

Страхування ризиків. У  принципі страхування відноситься  до методу передачі ризику за допомогою  укладення контракту і найбільше  близько відповідає ідеальним умовам, що пред'являються до передачі ризику.

 З точки зору  страхувальника, використання страхування переводить фінансовий ефект, який виникає через ризик, на іншого суб'єкта - страхову компанію (страховика), тоді як страховик покриває ефект ризиків страхувальника, виплачуючи йому певну частину грошей. Замість цього страховик вимагає від страхувальника сплати страхової премії. З цих премій і премій інших страховиків страховик створює фонд, З цього фонду страховик може відшкодовувати збитки, які страхувальник може понести. Тому основна функція страхової компанії - запобігти фінансовий ефект ризику, якого можуть бути схильні до страхувальники.

 Переваги одержувані  страхувальником від страхування,  крім перерахованих включають  в себе також додаткову можливість  використання сервісних послуг  з менеджменту ризиків, які  забезпечуються страховою компанією або страховим брокером.