Контрольна робота з " Страхування "

 Однією з найважливіших  умов при підготовці службою  маркетингу кінцевих продуктів своєї діяльності є прояв розумної ініціативи, котра базується на глибокому усвідомленні фахівцями служби пріоритетних напрямків і принципів роботи страховика, і має на меті повне й усебічне використання в інтересах керівних органів і підрозділів страховика зібраної та систематизованої інформації, що її опрацьовує служба.

 

 

Страхові резерви, їх види та призначення.

Найважливішою особливістю  фінансово-господарської діяльності страховиків є формування страхових  резервів для забезпечення фінансової стійкості та виконання зобов'язань перед клієнтами. Вони відображають величину зобов'язань страховика перед страхувальниками за укладеними договорами страхування, але не виконаних на даний момент часу. Кошти страхових резервів використовуються для виплат страхових сум і страхових відшкодувань у тих випадках, коли для забезпечення виплат страхувальникам не вистачає поточних надходжень страхових премій.

 Згідно законодавства  українські страхові компанії  формують два різних види страхових  резервів:

- Резерви по ризикових видах страхування;

- Резерви зі страхування  життя та накопичувального страхування. 

 Таке розмежування  резервів пов'язане із загальносвітовою  практикою поділу страхового  бізнесу на загальне страхування  (яке в нас прийнято називати "ризиковим") і страхування життя. Так, по страхуванню життя в силу його особливостей і специфіки формуються так звані математичні резерви. По ризикових видах страхування (іншим, ніж страхування життя) формуються технічні резерви.

 Страхові резерви  створюються в тій валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

 Резерви із страхування  життя, медичного страхування  і обов'язкових видів страхування  формуються окремо від резервів  для інших видів страхування. 

 Страхові резерви призначені виключно для забезпечення виплат страхових сум і страхового відшкодування за укладеними договорами страхування. Забороняється здійснювати виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів із страхування життя і медичного страхування, а також використовувати страхові резерви для будь-яких інших цілей, окрім як страхових виплат .

 У світовій практиці  страхового бізнесу прийнято  також створювати резерв попереджувальних  заходів (РПЗ), який призначений  для фінансування заходів з  попередження нещасних випадків, випадків втрати або пошкодження застрахованого майна, а також на інші цілі, передбачені страховиком і не суперечать чинному законодавству. Резерв запобіжних заходів формується шляхом відрахувань від страхової премії, що надійшла за договорами страхування у звітному періоді.

Технічні резерви 

 Згідно зі ст. 30 Закону України "Про страхування"  та Положення про формування  резервів по ризикових видах  страхування [2], всі страховики  зобов'язані формувати і вести  облік таких технічних резервів за ризиковими видами страхування:

- Резерви премій (резерви  незароблених премій) за договорами  страхування, термін яких не  закінчився на звітну дату;

- Резерви збитків  (зарезервовані несплачені суми  страхового відшкодування за  заявленим вимогам страхувальників).

Резерв премій складається  з:

- Резерву незаробленої  премії;

- Додаткового резерву  неистекших ризиків; 

- Резерву катастроф; 

- Резерву коливань  збитковості. 

 Під незароблених  премією розуміється частина  страхової премії, що надійшла за договорами страхування, що діяли в звітному періоді, і належить до періоду дії договорів страхування, що виходять за рамки звітного періоду. Сума незаробленої премії - це страховий резерв, який призначений для виплати страхувальникам страхового відшкодування або страхових сум у майбутньому, і який називається резервом незаробленої премії (РНП).

Резерв неистекших ризиків  створюється як доповнення до РНП, щоб  компенсувати нестачу коштів технічних  резервів унаслідок можливого (або  вимушеного) заниження тарифів.

Резерв катастроф створюється  звичайно з метою забезпечення страхових  виплат на випадок природних катастроф  або великомасштабних промислових  аварій, в результаті яких збитків  завдано значного числа страхових  об'єктів, що перевищує середньостатистичний рівень, і виникає необхідність здійснення виплат страхового відшкодування в сумах, значно перевищують середні розміри, враховані при розрахунку базового страхового тарифу.  Такий резерв формується страховиками у випадках, якщо чинним договором страхування передбачена страхова відповідальність при виникненні такого роду катастрофічних обставин.

Резерв коливань збитковості  створюється для компенсації  витрат страховика на здійснення страхових  виплат у випадках, якщо значення збитковості  страхової суми у звітному періоді перевищує очікуваний рівень збитковості, прийнятий за основу при розрахунку тарифної ставки за видом страхування.

 Резерв збитків 

 До резерву збитків  зараховуються суми, передбачувані  до виплати за страховими випадками,  які відбулися до закінчення фінансового року.

 Резерви збитків  поділяються на:

- Резерв заявлених,  але неврегульованих збитків; 

- Резерв що відбулися,  але незаявлених збитків. 

Резерв заявлених, але  неврегульованих збитків (РЗУ) утворюється  страховиком для забезпечення виконання зобов'язань, включаючи витрати по врегулюванню збитків за договорами страхування, невиконаним або виконаним не повністю на звітну дату, причому дані страхові зобов'язання виникли у зв'язку зі страховими випадками, які мали місце у звітному або попередніх йому періодах, і про факт настання яких у встановленому законом або договором страхування порядку вже було раніше заявлено страховикові.

Резерв відбулися, але  незаявлених збитків (РПНУ) формується у зв'язку з що відбулися страховими випадками, про факт настання яких страховику не було заявлено у встановленому законом або договором страхування порядку на звітну дату. На практиці величина РНПУ обчислюється у розмірі близько 10% від суми страхової премії, що надійшла у звітному періоді, якщо звітним періодом вважається рік.

 Резерви із страхування  життя 

 Страхові резерви  за видами страхування, які  належать до страхування життя,  формуються для забезпечення  виконання зобов'язань страховика  по страхових виплатах (у тому  числі в довгостроковому вигляді  - пенсій, ренти, ануїтетів) за  укладеними договорами страхування при дожитті застрахованого до визначеного договором страхування терміну або віку і ( або) смерті застрахованого у відповідності з умовами, передбаченими договором страхування.

 Згідно зі ст. 30 Закону України "Про страхування"  страховики формують і ведуть облік таких резервів із страхування життя:

- Резерви довгострокових  зобов'язань (математичні резерви);

- Резерви належних  виплат страхових сум. 

 Величина резервів  довгострокових зобов'язань (математичні  резерви) обчислюються окремо  за кожним договором відповідно до Методики формування резервів із страхування життя.

 

СТРАХУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ  ЗАСОБІВ ТА ВАНТАЖІВ.

Морське страхування

 Морське страхування — один із найдавніших видів страхування.  Перший зі збережених донині страхових полісів було виписано в середньовічній Італії (1347) у зв’язку саме з морським перевезенням.

 Сучасне страхування  асоціюється з Лондонським Ллойдом,  який розпочав свою діяльність 1688 року також із морського  страхування. А воно й за  тих часів робило вже не  перші кроки.

 Більш ніж за  три сторіччя розвитку морського  страхування було відпрацьовано  головні принципи, поняття й механізми,  які застосовуються і донині, іноді лише з невеликими змінами. 

 Незважаючи на деякий  занепад вітчизняної морської  індустрії в середині 90-х років, останнім часом в Україні намітилися тен денції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на по слуги національних страховиків із боку власників річкових і морських суден, фрахтувальників, операторських компаній, морських посередників, таких як суднові агенти й брокери.

 Можна виокремити  два основні джерела морського  страхового права: у міжнародному  масштабі — англійський Закон  про морське страхування (Marine Insurance Act) 1906 року (далі — Закон), у  національному — Кодекс торговельного  мореплавання України 1995 року (далі — Кодекс).

 У Кодексі найважливішим  є розділ І «Договір морського  страхування» частини VІІІ «Морське  страхування». Окрім того, у розділі  ІХ «Надзвичайні морські події»  розглядаються питання загальної  та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов’язані з морською страховою тематикою, а в розділі І «Межі відповідальності судновласника» частини Х є положення, що стосуються страхування відповідальності.

 Інтернаціональна  наступність у морському страхуванні простежується вже на рівні визначень. У статті 1 англійського Закону 1906 року говориться, що « договір морського страхування — це договір, згідно з яким страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальникові в порядку й розмірі, що обумовлені договором, його морські збитки, тобто випадкові збитки, яких він зазнав під час морського плавання » * .

 Стаття 239 Кодексу  говорить, що «за договором морського  страхування страховик зобов’язується  за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об’єкта страхування (страховий випадок) відшкодувати страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір, понесений збиток».

 Об’єкти.  В обох  випадках визначення недостатньо конкретні. Тому статті 2 і 4 Закону і 242 Кодексу містять перелік об’єктів морського страхування.

 Основна відмінність  Закону й Кодексу така: у Законі  говориться, що договір може поширюватися  на внутрішні водні шляхи та  на перевезення суходолом, якщо останні є частиною морського перевезення, а Кодекс охоплює тільки «будь-які пов’язані з мореплаванням майнові інтереси», тобто має вужчу сферу дії.

 Ми дотримуватимемося  розширеного тлумачення сфери  морського страхування, спираючись  на практику Ллойду, де всі види страхування ще недавно чітко поділялися на морські і не морські.

 Термін  « морське  страхування » неможливо знайти  в класифікаціях, пропонованих  східноєвропейськими авторами. Пояснюється  це тим, що йдеться про комплексне  поняття, яке охоплює види страхування, що традиційно належать як до страхування майна, так і до страхування відповідальності. Більш того, тут — у страхуванні відповідальність судновласників — є також елементи особистого страхування.

 Основні види морського  страхування такі:

 · страхування каско  суден на термін (Hull and Machinery);

 · страхування каско  суден на період будівництва  (будівельні ризики — Builders’  Risks);

 · страхування військових  і страйкових ризиків (War and Strikes);

 · страхування ризику  втрати фрахту (Loss of Hire);

 · страхування особливих  майнових інтересів (Increased Value);

 · страхування додаткової  відповідальності (Excess Liabilities);

 · страхування контейнерів; 

 · страхування відповідальності  судновласників (Shipowners’ Liability або  P & I);

 · страхування відповідальності  фрахтувальників (Charerrers’ Liability);

 · страхування відповідальності  суднових агентів (Ship’s Agents Professional Indemnity);

 · страхування відповідальності  суднових брокерів (Ship Bro k er’s Liability).

 Деякі утруднення викликають види, які умовно можна назвати видами страхування, що їх розвиває ТТ клуб (Through Transport Club) — один із перших страховиків тих підприємств, які перебувають «між морем і землею» — портів, портової влади, операторів терміналів і складів, експедиторів тощо. Ці види традиційно перебувають на стику — тяжіючи все-таки до морського страхування.

 Проілюструємо розмаїтість  видів морського страхування  таким прикладом. Уявімо собі, що певне судно заходить із  вантажем в український порт. Які особи зацікавлені укласти договори щодо ризиків, пов’язаних із таким перевезенням?

1. Вантажоодержувач чи  відправник вантажу — залежно  від умов перевезення — укладає  договір страхування вантажів.

2. Судновласник  має застрахувати:

 · свою відповідальність за можливе незбереження вантажу;

 · свою ж відповідальність  у разі, коли шкоди було завдано  третім особам;

 · каско самого  судна;