Контрольна робота з " Страхування "

 · смертю, травмами, захворюваннями (стосовно членів  команди це нагадує звичайне  групове страхування життя та  від нещасливих випадків);

 · необхідністю  здійснення певних витрат —  на лікування, похорон, репатріацію, заміну померлого чи захворілого члена команди, зумовлених відхиленням від заданого маршруту з огляду на необхідність надати комусь із команди медичну допомогу тощо.

2. Майно третіх осіб.  Найширший перелік видів майна,  за загибель чи ушкодження якого може відповідати судновласник, охоплює:

 · інші судна,  ушкоджені з вини застрахованого  судна — ЗС — через зіткнення,  а також у разі відсутності  безпосереднього контакту;

 · вантажі на  борту ЗС та інших суден  (у разі зіткнення), так само  як і вантажі, що навантажуються (розвантажуються) чи готуються до навантаження (розвантаження) на борт;

 · особисті речі  членів команди, пасажирів та  інших осіб;

 · будь-які інші  об’єкти на воді, суходолі чи  в повітрі — причали, крани,  бурові установки, засоби навігаційної безпеки.

3. Навколишнє середовище.  За законодавством різних країн  відповідальність може бути покладена  на судновласника внаслідок забруднення  довкілля різноманітними речовинами  — від нафти й нафтопродуктів  до сіна й соломи. Претензії можуть стосуватися:

 · витрат з очищення  довкілля — збору забруднювачів  із поверхні води чи суходолу, очищення й миття постраждалих  рослин і тварин;

 · непрямих збитків  — недоотримання доходу власниками  прибережних ресторанів і рибних  ферм.

4. Компетентні органи.  До них належать портові адміністрації, митниця, карантинні органи тощо. Види зобов’язань:

 · вилучення уламків  судна — такі операції бувають  дорожчими, ніж саме судно; 

 · різного роду  штрафи: за порушення митного  та імміграційного законодавства, забруднення навколишнього середовища, невідповідність описів вантажів у різних супровідних документах;

 · накладання на  судна карантину. 

5. Особливі види договорів  :  рятувальні, на буксирування  та на перевезення пасажирів.  Деякі види зобов’язань можна одночасно віднести до однією з попередніх груп, тоді як решту можна помістити лише в цю групу.

6. Витрати судновласника: 

 · витрати, що  мають на меті запобігти збитку  чи зменшити його або визначити  розмір (наймання сюрвеєрів, адвокатів,  експертів , делегування членів команди як свідків на суд чи арбітраж);

 · тільки стосовно  клубів взаємного страхування  — витрати, прямо не обумовлені  в договорі страхування, але  які по суті своїй пов’язані  з діяльністю судновласника. 

 Організація СВСВ.  Страхування відповідальності судновласників має одну унікальну особливість: більшість операцій виконують не традиційні страхові компанії, а товариства взаємного страхування, які в цій сфері називають асоціаціями, або клубами, взаємного страхування (КВС). Судновласники страхують один одного не заради прибутку, а з метою забезпечити надійний страховий захист.

 КВС виникли у  1850-х роках — тоді, коли з’ясувалося,  що ні традиційні страховики  корпуса судна (каско), ні страховики  вантажів не бралися відшкодовувати  судновласникам певну частку їхніх витрат, що мають випадковий непередбачуваний характер.

 КВС — організація,  яка діє на безприбутковій  основі і складається з власне  клубу та компанії, котра ним  керує. Учасники Клубу створюють  таку компанію або призначають  її «зі сторони». Учасником, членом або формальним власником клубу є кожний судновласник, який укладає з ним договір страхування.

 Провідні КВС, що  страхують близько 90 % світового  тоннажу, створили Міжнародну  групу «Пі енд Ай» клубів (МГК  — International Group of P & I Clubs). Клуби—члени МГК об’єднані угодою, що обмежує конкуренцію між ними.

 Водночас із початку  80-х років ХІХ століття операції  із СВСВ стали здійснювати  й звичайні комерційні страхові  компанії. Нині таких страховиків  СВСВ у світі налічується близько десяти.

 Платежі КВС.  Специфіка  взаємного страхування накладає  відбиток на порядок розрахунків  страхової премії. Полісний, або  страховий, рік у кожному КВС  триває 12 місяців. Наприклад, 2000 рік  становив період від 20.02.2000 до 20.02.2001. Судновласник має сплатити авансовий внесок (Advance Call) — скажімо, 50000 дол. за судно.

 Перед початком  року, у листопаді 1999-го, КВС оголосив  оцінку додаткового внесу (Estimated Supplementary Call), наприклад 30 %, що для  нашого судновласника становить  15000 дол. за судно (30 % від 50000). Оцінний додатковий внесок — це лише оцінка майбутніх витрат судновласника. По закінченні полісного року клуб підбиває фінансові підсумки і через 12—36 місяців після початку року, тобто у 2001—2003 році, повідомляє про розмір фактичного додаткового внеску (Actual Supplementary Call). Якщо клуб потрапляє у скрутне становище, фактичний додатковий внесок може, наприклад, досягти 80 %, тобто 40000 дол. за судно.

 Додатковий внесок, стягуваний з усіх учасників  клубу, не залежить від результатів страхування кожного окремого його учасника, а визначається загальним співвідношенням премії та збитків клубу за даний рік.

 Важливо також і  те, що коли судновласник вирішує  перейти з одного клубу до  іншого, він сплачує вихідний  внесок (Release Call), що становить 5—50 % авансового за кожний відкритий полісний рік (Open Policy Year), тобто такий рік, за який клуб ще не підбив підсумки, а тому може й далі стягувати додаткові внески. Звичайно таких відкритих полісних років у статистиці клубу буває три. Отже, якщо вихідний внесок становитиме 25 %, то за три роки (за незмінних внесків) судновласник змушений буде заплатити 75 % річного внеску, або 37500 дол.

 Оскільки багато  українських компаній співпрацюють  із КВС, знати специфіку розрахунків  страхових внесків у таких клубах необхідно.

 Претензійна робота.  Один з основних проявів взаємності  СВСВ полягає в тому, що страховик  разом із судновласником (чи замість  нього) відхиляє претензії третіх  осіб. Для цього клуби мають  у штатах юристів, моряків, аудиторів. Особливістю СВСВ є наявність у страховиків мережі кореспондентів у всіх основних портах світу, призначення котрих захищати інтереси судновласників — членів відповідних КВС. Кореспонденти чи головна контора КВС видають гарантії в разі арештів суден з приводу спорів, що підпадають під умови страхування.

 Додаткові види  страхування до страхування каско 

 Схарактеризуємо стисло  кілька видів страхування, які  можна об’єднати у три групи: 

 А. Додаткове (до  стандартного страхування каско)  річне страхування для звичайних суден, які плавають у нормальних умовах;

 Б. Страхування  на певний термін для звичайних  суден, що перебувають в умовах, відмінних від нормальних;

 В. Спеціалізоване  страхування для «незвичайних»  (специфічних) суден та іншого  майна. 

 Докладніший перелік  видів страхування, що входять  до цих груп, такий: 

 А1. Страхування воєнних  і страйкових ризиків. 

 А2. Страхування втрати  фрахту (Loss of Hire чи Loss of Earnings).

 А3. Страхування особливих  майнових інтересів (Increased Value, Disbursements).

 А4. Страхування додаткової  чи незастрахованої відповідальності (Excess Liabilities).

 А5. Страхування майнових  інтересів кредиторів ( M ortgagees’ Interests).

 Б1. Страхування на  рейс.

 Б2. Страхування на  період будівництва чи ремонту  (Builders’ Risks).

 Б3. Страхування на  час плавання в межах невеликої  акваторії (Port Risks).

 В1. Страхування рибальських  суден. 

 В2. Страхування яхт. 

 В3. Страхування контейнерів. 

 Розглянемо кожний  із перелічених видів страхування  окремо.

 А1. Воєнні та страйкові ризики.  Стандартне страхування каско не охоплює збитки від воєнних, страйкових ризиків і протиправних дій. Отже, потрібно укладати окремий договір страхування, що забезпечив би захист від ушкодження чи загибелі судна та інших збитків, спричинених воєнними діями, страйками, громадянськими повстаннями тощо.

 Техніка страхування  вельми цікава. Договір укладається  на рік за порівняно невисокою  ставкою і покриває плавання  суден у всіх «спокійних» районах  Земної кулі, де небезпека виникнення  зазначених збитків невелика. А якщо судно відправляється в одну з «гарячих точок», список яких постійно переглядається, необхідно заздалегідь (але не раніше ніж за тиждень) сповістити про це страховиків і погодити розмір додаткової премії. У деяких випадках вона буде незначною чи нульовою — якщо ситуація в даному районі нормалізується.

 А2. Ризик утрати  фрахту.  Зауважимо відразу, що  цей вид страхування не покриває  ризик несплати фрахту. Вибір  ненадійних партнерів — це  ризик комерційний, який не  підлягає страхуванню.

 Договір—страхування щодо втрати фрахту (Loss of Hire) нерозривно пов’язаний зі страхуванням каско. Нехай, скажімо, стався інцидент, передбачений полісом каско: судно сіло на мілину (з подальшим рятуванням, буксируванням і ремонтом днища), через що на місяць вийшло з експлуатації.

 Утрата фрахту за  період рятування, буксирування  й ремонту покривається за  погодженою до початку страхування  середньою денною ставкою з  відрахуванням франшизи (у цьому  разі — тимчасової). Наприклад,  якщо ставка 5000 дол на день, ремонт тривав 20 днів, а франшиза — 7 днів, то відшкодування обчислюється так: 5000 (20 – 7) = 65000 (дол.).

 Страхування юридичних  витрат (Freight, Dеrmurrage and Defence).  Це страхування  є похідним від страхування  «Пі енд Ай». Пов’язане воно  і з Loss of Hire, оскільки в назві також присутнє слово «фрахт» і сама сума неодержаного фрахту страхуванням не покривається.

 За цим договором  клуби «Пі енд Ай» та комерційні  страховики надають судновласникові  чи фрахтувальникові кваліфіковану  юридичну допомогу, якщо виникають розбіжності в юридичних справах із третіми особами — практично з будь-яких питань незалежно від того, є судновласник позивачем чи відповідачем.

 Зміст цього покриття  полягає в тому, щоб за погоджену  премію, по-перше, забезпечити протягом року надання юридичних консультацій, а по-друге, якщо доведеться звернутися до юридичних, судових чи арбітражних інстанцій, покрити всі відповідні витрати. Отже, укладаючи договір страхування FDD, судновласник по суті наймає собі на роботу юристів і юридичні фірми, а також звільняється від можливих арбітражних чи судових витрат.

 А3. Страхування особливих  майнових інтересів.  Назва цього  виду страхування в літературі  перекладається іноді як «страхування  збільшеної (підвищеної) вартості»  (Increasde Value).

 Ці види страхування  мають на меті зекономити на  страхуванні, оскільки покривають  лише ризик повної загибелі  судна. Ставки премії тут нижчі,  ніж у разі страхування на  повних умовах.

 Розглянемо приклад,  коли судно коштує 10 000 000 дол. Ставка  премії зі страхування на повних умовах — 0,9 %, тобто 90 000 дол. на рік. Проте за теорією ймовірностей часткова аварія — ламання машин, посадка на мілину, рятування — не перевищує, як правило, 3/4 вартості судна. Ставка зі страхування лише від повної загибелі — 0,1 %. Логіка підказує застрахувати 3/4 вартості судна на повних умовах, а «верхню» чверть — лише від повної загибелі. Сума премії тоді становитиме 7 500 000 × 0,009 + + 2 500 000 × 0,001 = 70 000 (дол.), тобто буде досягнуто економії в 20 000 дол.

 Такий підхід дещо суперечить інтересам страховиків. Тому на британському, норвезькому та інших ринках ідуть на компроміс: судновласник може укладати договори страхування особливих майнових інтересів, але в певних межах. Частина вартості, яка страхується на умовах «від повної загибелі» (поліси типу «Increased Value», «Disbursements»), має не перевищувати 25 % частини вартості, по повному каско. Зауважимо, що виписуються два поліси: власне страхування каско (Hull & Machinery) і страхування особливих майнових інтересів (Increased Value, або Disbursements).

 Важливо, що страховик  погоджується на укладання таких  договорів лише стосовно нестарих  суден (віком до 15 років) і при  цьому він має бути певен  того, що страхова сума за полісом  каско не занижена порівняно  зі страховою вартістю.

 А4. Незастрахована  відповідальність.  Зміст цього  виду страхування — надати  сумлінному судновласникові захист  від кари за недострахування,  тобто заниження страхової суми  порівняно зі страховою вартістю  судна, яка прирівнюється звичайно до його реальної ринкової вартості. Недострахування буває навмисним і ненавмисним. Наприклад, договір міг бути укладений, коли сума відповідала вартості, але за півроку ринкова вартість судна підвищилася. Отже, стався збиток, страховики каско через недострахування, нехай і ненавмисне, виплатять відшкодування не повністю. Решту можна покрити за полісом страхування незастрахованої відповідальності.

 А5. Страхування майнових  інтересів кредиторів (ММІ).  Цей  поліс захищає інтереси банків  та інших кредиторів, котрі видають кредити під заставу судна. Звичайною умовою кредиту є страхування судна на користь банку.