Контрольная работа по "Страховым услугам"

— міжнародний характер морських перевезень, що призводить до існування міжнародних угод і  правил, на основі яких проводиться страхування національними страховиками;

— договори укладаються  переважно на основі Морського страхового поліса Ллойда та застережень Інституту  лондонських страховиків;

— договори морського  страхування через їхню складність укладаються за посередництвом страхових брокерів;

— елементом ринку  морського страхування є Клуби  взаємного страхування судновласників.

   Основне місце серед майнових видів морського страхування займає страхування суден (каско), що зумовлене як підвищеними ризиками використання цих засобів, так і їхньою високою вартістю. Страхування каско суден охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини і обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов'язаних з ризиками плавання на морях, річках та озерах. Під фрахтом розуміють плату за перевезення судном вантажу та пасажирів.

   Обсяг страхового покриття встановлюють на основі однієї з таких умов:

— з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

— з відповідальністю за повну загибель;

— без відповідальності за пошкодження;

— без відповідальності за часткову аварію.

   Огляд судна, вантажів чи іншого майна, що приймається на страхування, здійснює сюрвеєр — експерт, який є агентом страховика. На підставі його висновку страховик приймає рішення про укладання договору страхування. Розподіл витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом здійснюється диспашером — спеціалістом у галузі морського права, яким складається спеціальний розрахунок, який називається диспашею.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен  довести документально цей факт, надати всі претензійні документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення страхового відшкодування.

Виплата страхового відшкодування  в повному обсязі за договором  відбувається у таких випадках: у  разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі судна безвісти.

    При страхуванні вантажів (карго) застосовують такі поширені умови страхового покриття:

— з відповідальністю за всі ризики;

— з відповідальністю за часткову аварію;

— без відповідальності за пошкодження, крім випадків кругаіння;

— додатково — протиправні  дії третіх осіб.

   Страхувальник — це юридична або фізична особа — відправник або одержувач вантажу.

   Об'єкт страхування — це вантаж страхувальника при його транспортуванні від місця відправлення до місця призначення.

   Особливості страхування вантажів у морському страхуванні:

— договір може бути укладений  на окремий рейс (від одного пункту до іншого ) і на визначений період часу. Укладається за Генеральним полісом, за яким страховик зобов'язується протягом визначеного строку забезпечувати страховий захист усіх вантажів без оформлення поліса страхування за кожною окремою партією вантажу;

— страховий поліс видається страховиком лише від свого імені та набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії;

— договір може бути укладений  не тільки в інтересах самого страхувальника, айв інтересах іншої особи;

— права й обов'язки за договором страхування можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі.

Вантаж приймається  на страхування в сумі, заявленій  страхувальником. Страхова сума має  відповідати дійсній страховій  вартості вантажу.

   Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежать від:

— виду вантажу та транспортного  морського засобу; —- способу відправлення вантажу;

— маршруту;

— вартості вантажу;

— обсягу страхової відповідальності (умов страхування).

    Умовами страхування вантажів передбачені також випадки відмови у відшкодуванні збитків, а також принципи відшкодування збитків.

Зазначимо, що страхування  вантажів є найбільш поширеним у  морському страхуванні. Водночас договори страхування вантажів класифікують за різними ознаками:

1) за видами транспорту — договори залізничних, морських, автомобільних, внутрішньоводних і повітряних перевезень;

2) за територією —  внутрішньодержавні та міжнародні;

3) за кількістю перевізників, що беруть участь у перевезенні,  — місцеві перевезення, перевезення  в прямому сполученні, прямі змішані перевезення тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 12 .Авіаційне  страхування 

Обовя’ зкове авіаційне страхування: сутність,значення

   Авіаційне страхування — страхування ризиків, пов'язаних із використа-нням авіаційної та космічної техніки.

    Авіаційне страхування включає такі види:

1. Страхування літаків,  вертольотів та іншої авіатехніки  від пошкодження і знищення (авіа-каско).

2. Страхування відповідальності  експлуатантів повітряних суден.

3. Страхування відповідальності  власників повітряних суден.

4. Страхування інших  ризиків.

   Страхування авіаційних суден — це вид авіаційного страхування, де об'єктами страхування виступають повітряні судна, зареєстровані у Департаменті повітряного транспорту та які мають сертифікат льотної придатності

   Страхувальником з цього виду страхування може виступати фізична або юридична особа — власник повітряного судна чи перевізник, що експлуатує повітряне судно. Такий вид страхування в Україні передбачено здійснювати в обов'язковій формі.

   Умови страхування охоплюють такі страхові випадки:

1. Пошкодження повітряного  судна.

2. Повна загибель повітряного  судна.

   Для координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційного страхування, збору статистичних даних, розробки програм та методів страхування авіаційних ризиків в Україні створено Авіаційне страхове бюро України.

 

 

 

 

 

 

Тема 13 .Страхування майна і відповідальності громадян

Обовя’зкове  страхування відповідальності громадян.

   До обовя’зкового  страхування відповідальності громадян належать такі основні види:

- страхування відповідальності  морського перевізника і виконавця  робіт, пов'язаних з обслуговуванням  морського транспорту, щодо відшкодування  збитків, заподіяних пасажирам,  багажу, пошті, вантажу, іншим  користувачам морського транспорту, і третіх осіб;

- страхування цивільної  відповідальності власників транспортних  засобів; 

- страхування цивільної  відповідальності оператора ядерної  установки за шкоду, що може  бути заподіяна внаслідок ядерного  інциденту (порядок і умови  цього страхування визначаються спеціальним законом України);

- страхування цивільної  відповідальності суб'єктів господарювання  за шкоду, що може бути заподіяна  пожежами й аваріями на об'єктах  підвищеної небезпеки, включаючи  пожежовибухонебезпечні об'єкти  й об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

- страхування цивільної  відповідальності інвестора, у  тому числі за шкоду, заподіяну  навколишньому середовищу, здоров'ю  людей, за згодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачене такою угодою;

- страхування відповідальності  експортера й особи, що відповідає  за утилізацію (видалення) небезпечних  відходів, щодо відшкодування шкоди,  яка може бути завдана здоров'ю  людини, власності і навколишньому природному середовищу при трансграничному перевезенню й утилізації (видаленні) небезпечних відходів;

- страхування цивільної  відповідальності суб'єктів космічної  діяльності;

-страхування відповідальності  щодо ризиків, пов'язаних із  підготуванням до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;

- страхування відповідальності  суб'єктів перевезення небезпечних  вантажів на випадок пояаи  негативних наслідків під час  перевезення небезпечних вантажів;

- страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, установленим Кабінетом Міністрів України;

- страхування відповідальності  власників собак (за переліком  порід, визначених Кабінетом Міністрів  України) щодо шкоди, якої може бути завдано третім особам;

- страхування цивільної  відповідальності громадян України,  що мають у власності або  іншому законному володінні зброю,  за шкоду, що може бути заподіяна  третій особі або його майну  внаслідок володіння, зберігання або використання цієї зброї;

- страхування тварин  на випадок загибелі, знищення, змушеного  забою, від хвороб, стихійних лихта  нещасних випадків у випадках  і відповідно до переліку тварин, установленими Кабінетом Міністрів  України; 

- страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю туриста або його майна;

- страхування відповідальності  морського судновласника. 

Перераховані особливості  страхування цивільної відповідальності дозволяють виділити його як представника самостійної галузі страхування.

    Отже, страхування  відповідальності передбачає можливість  завдання шкоди як здоров'ю,  так і майну третіх осіб, яким  за законом або за рішенням  суду роблять відповідні виплати,  що тією чи іншою мірою компенсують збитки.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про  страхування» №2745-ІІІ від 04.10.2001р.

2. Законодавство України  про страхування: [Збірник] / О.А. Кривенко (ред.), О.М. Роїна (упорядкув.). —  К.: КНТ, 2003. — 259с.

3. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 2002. - №5-6. - С. 58-60.

4. Александров В.Т., Бандурка  О.М., Ворона О.І., Івін Л.М., Резнік  Н.М. Страхова справа. Інтегрований  навчальний комплекс: Підручник. Автоматизована система навчання на CD та Інтернет-портал:У 2 кн.. — К.: НВП "АВТ", 2003.

5. Архипов А.П. Структура  региональных страховых рынков // Финансы. - 1997. - №3. - С. 44-48.

6. Базилевич В.Д., Базилевич  К.С. Страхова справа. — 4. вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2005. — 352 с.

7. Балабанов И.Т., Балабанов  А.И. Страхование: Учебник. —  СПб.: Питер, 2002. — 250 с.

8. Борисова В.А., Огаренко  О.В. Організаційно-економічний механізм  страхування. — Суми: Довкілля, 2001. — 194 с.

9. Василишин Р.Д., Кашенко  О.Л., Борисова В.А. Економічні  основи страхування. — Суми: Довкілля, 2001. — 412 с.

10. Внукова Н.М., Успаленко  В.І., Временко Л.В., Кондратенко Д.В.  Страхування: теорія та практика: Навч.-метод. посібник. — Х.: Бурун  Книга, 2004. — 371 с.

11. Герасименко С.С.  Статистика: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 467 с.

12. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. — Луцьк: Редакційно-видавничий  відділ "Вежа" Волинського лерж. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. —  181 с.

13. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон. наук), – К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.

14. Лісовал В.П. Основи страхової  справи: Конспект лекцій / Національний  авіаційний ун-т. — К.: НАУ, 2003. — 60 с.

15. Мачуський В.В. Правові основи  страхування: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2003. — 302 с.

16. Мних М.В. Страхування як  механізм надання гарантій підприємницької  діяльності та соціального захисту  населення: Навч. посібник для  студ. вищих навч. закл. — К.: Знання України, 2004. — 428 с.

17. Наумік К.Г. Страхування та  страхові послуги: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний  ун-т. — Х.: ХДЕУ, 2004. — 52 с.

18. Осадець С.С., Артюх Т.М., Бабко  В.Л., Бабко Т.В., Бушанський А.В.  Страхування: Підручник / Київський національний економічний ун- т; Українська фінансово-банківська школа. — 2. вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.

19. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — К.: Каравела, 2005. — 392 с.

20. Смоленюк Р.П. Актуальні питання страхового захисту в сільському господарстві // Регіональні перспективи: наук.-практ. журнал. – Полтава. 2001. ─ №2-3 (15-16), – С. 91 – 93.

21. Смоленюк Р.П. Страхування  врожаю сільськогосподарських культур:  досвід зарубіжних країн // Вісник ТАНГ. -Вип. 15. – 2001. – С.60 – 63

22. Таркуцяк А.О. Страхування:  питання і відповіді: Навч. посібник / Європейський ун-т. — К.: Видавництво  Європейського ун-ту, 2002. — 256 с.

23. Корчевской Л. И.,  Турбиной К. Е.  Страхование от А до Я М.: ИНФРА, 1996. — С. 540—541.