Шпаргалка по "Социальная педагогика"

Розглядають фізичний і когнітивний (інтелектуальний), психо-соціальний розвиток. Є встановлений біологічний і  хронологічний вік людини. У фізичному  розвитку велику роль відіграють успадковані і природні здібності. Вчені: Монтессорі, Фромм, Симонов, Єфремов, Анохін, Амосов доказали, що може успадковуватись жорстокість та негативні якості моральної поведінки, але залежить від соціального середовища, чи проявиться те зло на вчинках людей. Соціалізація – це стихійне явище, але соціальний розвиток – це об’єктивний і керований процес. Це зміни кількісних і якісних характеристик особистості і процесі суспільного виробництва і життя. Соціальний розвиток – це активний процес роботи людини над собою.

Ступені соціальний та фази:

Гессен (вчений 20-30-х років)

І – дошкільний період, період вільного існування дитини;

ІІ – період активного пізнання оточуючого світу, законів, вимог життя, це школа, де проходить інтелектуальний  процес соціалізації;

ІІІ – завершення формування особистості, отримання професійної освіти, самоосвіта. Людина удосконалює себе і йде  формування світогляду.

Фази соціалізації:

1. Пренатальний розвиток
• погане здоров’я матері, асоціальна поведінка матері (п’янство, наркоманія, проституція), погана, незбалансована їжа;
• медичні помилки.
2. період – Дошкільний вік
• хвороба дитини, аморальність батьків, антигуманна поведінка, бідність сім’ї, поведінка працівників дошкільного закладу, антисоціальні сусіди, сидіння біля телевізора та комп’ютера.
3. період – Молодший шкільний вік

• (все те саме), розлучення батьків, смерть батьків, вітчим, або мачуха, гіпо- гіпер-опіка, або без опіки, негативне ставлення до вчителя через неуспішність і навчанні, фізичні вади та дефекти, зґвалтування та насильство і жорстокість.

4. період – Підлітковий вік

• (те саме), токсикоманія, наркоманія, самотність, втягнення в антисоціальні злочинні групи, статеве дозрівання  спричинює психічні зриви, особливо при впливі негативних факторів.

5. період – Рання юність

• антисоціальна сім’я, наркоманія, п’янство, проституція, рання вагітність, втрата життєвої перспективи, суїциди, розбіг між ідеалами і реальністю.

6. період – Юнацький вік

• наркоманія, п’янство, проституція, безробіття, бідність, втягнення в антиправну діяльність, служба в армії, її негативні сторони, неможливість продовжити освіту.

На соціалізацію особистості впливають  різні фактори:

Мегафактори – залежать від космосу і оточення, в яке включається людина, космос впливає на особистість. Вплив позитивної  і негативної енергії. Вернадський відкрив закони ноосфери, згідно з якими, як позитивна, та і негативна енергія має властивість накопичуватися і проявляється у катаклізмах.

Макрофактори – держава, суспільні відносини. Держава має свою ідеологію, суспільні інститути (економіка, прогрес, аграрно-технічний розвиток). Включаючи людей у суспільні відносини, держава впливає на соціалізацію, регулює сімейні відносини, впливає на особистість, через ті соціальні інститути, в діяльність яких включається особистість. До макрофакторів відносяться ЗМІ, які є носіями культури.

Мезофактори – регіональні фактори впливу на розвиток особистості – розташування регіону, клімат, відносини, природні умови. Велике значення має національна культура, етнічні особливості, традиції.

Мікрофактори  - сім’я, школа.

 

 

 

 

 

 

 

 

21. Дайте визначення поняття сім’ї і проаналізуйте її основні функції. Розкрийте підходи до типології сімей.

Сім’я є раннім осередком соціалізації, через неї формується морально-психологічний  уклад, а також правила і норми  життєдіяльності. Вона  може виступати моделлю конкретної форми взаємовідносин та може проходити декілька стадій:

1 – новоутворена сім’я

2 – народження дітей, 2 покоління

3 – сім’я з трьох поколінь

4 – сім’я з чотирьох поколінь

5 – зі смертю дідуся чи  бабусі поява нового глави сім’ї, може бути продовження ролей, але вже і нема кому продовжити.

Функції сім’ї історично змінювалися, доповнювалися, завжди були взаємопов’язані:

1. Репродуктивна – фактори, що впливають;
• економічна стабільність, забезпечення роботою, традиції народу, освіта і здоров’я подружжя, допомога батьків;
• деякі молоді сім’ї свідомо відмовляються від дітей, хочуть пожити для себе;
• через високий процент народжуваності дітей-інвалідів у подружжя виникає страх народжувати.
2. Господарсько-економічна – розумне усвідомлення і розподілення потреб, ведення домашнього господарства, рівномірне забезпечення потреб, рівномірний розподіл ролей, керівництво (щоб була рівноправність, демократія, а не авторитарно), помірковано задовольняти свої потреби.
3. Рекреативна – вчасно відновити і направити своє здоров’я, гуманні взаємовідносини, співучасть у біді, вміла організація дозвілля (зміст і форма його проведення).
4. Виховна – вчені виділяють 3 аспекти:
• виховання дитини, розвиток здібностей, формування особистості;
• систематичний виховний сплив сімейного колективу на кожного члена, протягом всього життя;
• постійний вплив дітей на батьків.
5. Соціальна – вводить дитину в суспільство, формує громадян, сприяє вибору професії і готує до самостійного життя, продовжує традиції.
6. Регулятивна.
7. Комунікативна.

Типи сімей:

1. За загальним складом:

• нуклеарна (чоловік, жінка);

• складна (декілька поколінь)
• неповна ( дідусь з бабусею виховують);
• материнська (одна мати виховує);

2. За кількістю дітей (бездітна, багатодітна).

3. За сімейним стажем (молода...).
4. За наявністю нерідних дітей (опікунська, прийомна сім’я).
5. За типом главенства сім’ї (демократична, партнерська).
6. За національно-етнічним складом (однонаціональна, багатонаціональна).
7. Сім’я з осіб різного віросповідування.
8. За місцем проживання (міська, сільська, віддалена).
9. За місцем матеріального достатку (малозабезпечена, заможна, елітарна).
10. За професійною діяльністю подружжя (робітнича, інтелігентська, бізнесменів).
11. За соціальним складом (соціально-гомогенні (однорідні), гетерогенні).
12. За особливими умовами сімейного життя (позашлюбна, студентська, дискантна).
13. За якістю сімейних взаємин (благополучні, неблагополучні, асоціальні, сім’ї ризику).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25. Висвітліть зміст і охарактеризуйте основні складові соціально-педагогічної допомоги сім’ї. Конкретизуйте форми і методи взаємодії соціального педагога з сім’єю.

У роботі з сім’єю соціальний педагог  реалізує такі функції: діагностична, прогностична, організаційно-комунікативна, правозахисна, попереджувально-профілактична, соціально-побутова, організаційна.

Об’єктами взаємодії можуть виступати: дитина в сім’ї, дорослі члени сім’ї, сім’я в цілому.

Галагузова виділяє у соціально-педагогічній допомозі сім’ї такі складові: освітня, психологічна допомога і посередництво.

Освітня: навчання і виховання.

Психологічна: підтримка, корекція.

Посередницька: координація, інформування, організація.

Соціально-педагогічна допомога у  навчанні спрямована на попередження сімейних проблем, які виникають, і  формування педагогічної культури батьків. Соціальний педагог може проводити  бесіди з питань:

• педагогічна і соціально-педагогічна підготовка батьків до виховання майбутніх дітей;
• роль батьків у формуванні адекватної поведінки дітей;
• особистий приклад і авторитет батьків;
• взаємовідносини у сім’ї;
• проблеми виховання „важких дітей”, проблеми безпритульності;
• заохочення і покарання;
• помилки батьків у вихованні дітей;
• трудове, фізичне, моральне, статеве виховання;
• причини і наслідки дитячого алкоголізму, наркоманії, проституції.

Допомога  вихованні батькам надається шляхом консультування та створення спеціальних виховних ситуацій. Основними формами реалізації даного виду допомоги сім’ї є звернення до батьківської любові, інтересу, обов’язку.

Психологічна підтримка передбачає створення сприятливого мікроклімату в сім’ї в період короткотривалої кризи. Соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи взаємостосунки в сім’ї, становище дитини в сім’ї, відносини сім’ї в суспільстві.

Корекція міжособистісних відносин необхідна тоді, коли в сім’ї присутнє психічне насилля над дитиною: залякування, кривда, приниження.

Посередницька допомога – це допомога:

• в організації певної діяльності: дозвілля, виставок, курсів, свят...
• у координації дій різних відомств і служб у розв’язанні програм конкретної сім’ї чи дитини: передача дитини на виховання в іншу сім’ю, усиновлення; влаштування у притулок, дитячий будинок, інтернат.
• допомога в інформуванні, спрямована на забезпечення сім’ї інформацією з питань соціального захисту. Проводиться у вигляді консультування.

У взаємодії з сім’єю соціальний педагог виступає в ролях: радник, консультант, захисник.

Виділяють три форми допомоги сім’ї:

• кризоінтервентна – надання допомоги у кризовій ситуації. Соціальний педагог повинен підтримати сім’ю і мобілізувати її сили на подолання конфлікту;
• проблемно-зорієнтована модель спрямована на розв’язання конкретних проблем, заявлених і визнаних сім’єю. Ця форма роботи може тривати не більше чотирьох місяців;
• довготривалі форми роботи розраховані на взаємодію від чотирьох  місяців і більше. Найпоширенішим є патронаж, що передбачає відвідування сім’ї вдома.

Є також універсальні форми допомоги сім’ї, які можуть використовуватись  в коротко- і довготривалих формах роботи. Найбільш поширені – консультування, бесіди і тренінги.

За кількісною ознакою форми соціально-педагогічної роботи з сім’єю є:

• індивідуальні: бесіда, консультація, інформація, листування;
• групові: тренінг, семінар, лекторій, курси, круглий стіл, концерт, розповсюдження листівок, прес-конференції;
• масові: прямий ефір, тематичний вечір, день, концерт, благодійні акції.

Методи соціально-педагогічної діяльності з сім’єю поділяються на:

• теоретичні: порівняння, аналіз, ідеалізація, узагальнення, індукція, дедукція;
• практичні: методичні обробки документів (біографії, щоденників); інтерв’ю, консультування, метод соціального моделювання, групові методи.

 

 

29. Визначте соціальні завдання школи в сучасних умовах та розкрийте зміст соціально-педагогічної роботи в школі.

В Україні діє концепція  відкритої школи. Переважають тенденції  до взаємодії школи із всіма соціальними  інститутами, культурно-дозвільневими закладами. Виховує партнерство, демократичний стиль взаємовідносин, тісні контакти з громадськістю, батьками, розвиток самоуправління учнів.

Вирішення соціальних завдань  школи виконується відповідно до Закону України „Про обов’язкову  середню освіту”. На сьогодні кожна п’ята дитина в Україні безпритульна, багато початкових шкіл на хуторах безпритульні.

Соціальне завдання школи:

2. виховний процес школи має будуватись на тому рівні, що й освітній.

Основне соціальне завдання – виховання людини-громадянина;

3. в центрі роботи школи має бути особистість дитини – захист інтересів і прав дитини;
4. формування у молоді певного соціального статусу, який сприяв би розвитку особистості;
5. індивідуалізація – індивідуальний підхід до кожної дитини;
6. утвердження національних ідеологій, формування духовності, національної приналежності, мовне питання;
7. робота в школі має зводитись до попередження негативних явищ у молодому середовищі, профілактики ВІЛ/СНІДу;
8. створення факультативних груп, гуртків, секцій, клубів, щоб скорегувати поведінку важких підлітків у потрібне русло, пошук нових ціннісних орієнтирів;
9. робота з молодими випускниками – профорієнтація.

Дітям з малозабезпечених сімей школа повинна надавати можливість отримати елементарний рівень кваліфікації (комп’ютерні курси, перукарів).

обов’язкова валеологічна освіта (майже кожен рік й тис. дітей помирає від зловживання  наркотиками.

Зміст соціально-педагогічної роботи:

- соціальний педагог  здійснює діагностичну, прогностичну, захисну, організаційну, інформаційну  та консультаційну функції;

- посередництво між  учителями і батьками, дирекцією  і вчителями, учнями, вчителями  і батьками;