Технологія вирощування ячменю ярого в у мовах південного степу України

 

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Факультет агротехнологій та екології

(назва факультету)

Кафедра «Рослинництво»

(повна назва кафедри)

 

 

Курсова робота

з дисципліни „Рослинництво”

на тему: Технологія вирощування ячменю ярого в у мовах південного степу України

1× РС КР. ×××. 000000 ПЗ

 

Студента _____ курсу ___________ групи

напряму підготовки  6.090101 – «Агрономія»

ОКР  «Бакалавр»

______________               Прокуда В.А

            (підпис)                                            (ініціали та прізвище)

Керівник ___________________________________________

                    (посада, вчене звання, науковий ступінь)

___________     ____________________________

               (підпис)                                                             (ініціали та прізвище)

 

 

Кількість балів: ________  Оцінка ECTS ________

 

Національна шкала ________________________   

 

Члени комісії:                ___________ _______________________

                                                                                (підпис)                                            (ініціали та прізвище)

                                        ___________  _______________________

                                                                                (підпис)                                          (ініціали та прізвище)

                                                                       ___________ _______________________

                                                                               (підпис)                             (ініціали та прізвище)

 

 

 

 

Мелітополь, 2014 р.

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………….……4

 

РОЗДІЛ 1 БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ, МОЖЛИВОСТІ РЕКОМЕНДОВАНИХ СОРТІВ……………………………………………...….6

 

1. Ботанічний опис……………………………………………………...……6
2. Фенологія росту і розвитку ярого ячменя……………………………….7
3. Вимоги до температури……………………………………………….…..8
4. Довжина світлового дня…………………………………………………..9
5. Вимоги до вологи…………………………………………………….……9
6. Вимоги до грунтів………………………………………………….……..10
7. Рекомендовані сорти ярого ячменю для Південного Степу України……………………………………………………………….……10

 

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ……………………………………………………………….12

 

2.1.    Кліматичні умови….......………………………………………………….12

2.2.    Ґрунтові умови………………………………………....………………….18

2.2.1. Генетико-морфологічна  будова грунту…………………………....…….18

2.2.2. Гранулометричний  склад грунту…………………………………….......19

2.2.3. Фізико-хімічні  властивості грунту………………………………………20

 

РОЗДІЛ 3 ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ…………………………………………………………………..…..21

 

3.1.    Розміщення в сівозміні……………………………………………….…..21

3.2.    Система обробітку ґрунту…………………………………………….….22

3.3.    Система удобрення…………………………………………………….…25

3.4.    Підготовка посівного матеріалу  до посіву…………………………..….28

3.5.    Сівба………………………………………………………………….....…30

3.6.    Догляд за посівами……………………………………………………..…33

3.7.    Збирання врожаю…………………………………………………………36

 

РОЗДІЛ 4      ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ВИРОЩУВАННЯ

КУЛЬТУРИ………………………………………….…………………………..40

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…51

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….………52

 

ДОДАТКИ………………………………………………………….....................54

ВСТУП

 

Ячмінь займає важливе місце серед основних зернових, як культура різностороннього використання. Зерно його має в середньому 12,0% білка, 64,4% без азотистих екстрактивних речовин, 5,5% клітковини,  2,8% зольних речовин і 2,1% жиру. Використовується як продовольча, кормова і технічна культура. По даним ФАО (продовольча і сільськогосподарська Організація Об’єднаних Націй - Food and Agriculture Organization of the United Nationus FAО) 42-48%  валового збору зерна ячменю розходиться на промислову переробку, в тому числі 21-25% на виробництво комбікормів, 6-8% на виробництво пива, 15% на харчовий і 16% на кормовий напрямок. В Україні зерно ячменя використовують в більшості (70%) на пивоваріння та кормові цілі.

На продовольчі цілі використовують скловидні та крупно зерні сорти. Із зерна ячменя виготовляють перлову і ячнєву крупи, ячневі пластівці. Із ячмінної муки випікають хліб. Але в чистому вигляді зерно ячменя для хлібопекарської промисловості застосовується в дуже малій кількості із-за того, що ячмінь має малий вміст клейковини і низьку її якість. Використовується також для виготовлення замінників кави, солодових екстрактів.

Настої і відвари ячменя надають противозапальну та дезінфекційну дію. Приписують їх при порушені травлення, при отруюванні, захворювань верхніх дихальних шляхів [13].

Зерно ячменя володіє по суті високими кормовими властивостями. В ньому містяться вітаміни А і В, а також фітин, який необхідний для посилення кістяка у тварин. Тому він широко використовується як концентрований корм для всіх видів тварин, особливо для відгодівлі свиней. Навіть невелика кількість ячменя в складі комбікормів дає змогу покращити стан і витривалість крупної рогатої худоби в період зимового стійлового утримання. Відмічено позитивний вплив ячменя на яйценосність домашньої птиці. Ячмінна солома – добрий грубий корм для КРХ.

Ячмінь висіяний сумісно з вівсом і бобовими культурами, використовується на зелений корм, для приготування сіна, сінажу і вітамінного борошна. Гарні результати отримують при посіві ячменя в суміші з горохом. В таких посівах горох не вилягає, раніше і дружніше дозріває, легко збирається комбайном.

Особливу цінність ячмінь представляє в пивоварній промисловості. Сорти з крупним і вирівняним зерном, які мають підвищену здатність до проростання і високу екстрактність з низьким вмістом білка і з тонкою, світлою оболонкою придатні для виготовлення солоду [13].

За рахунок своїх біологічних властивостей, ячмінь являється добрим компонентом в наборі культур польової сівозміни. Відрізняючись порівняно коротким вегетаційним періодом, він рано звільняє поле для обробітку грунту під подальші культури, дозволяє більш раціонально використовувати машино-тракторний парк і зменшити напруженість в період вбираючих робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ

 

1. Ботанічний опис

 

Рід Hordeum L. включає один вид культурного ячменю (Hordeum sativum Lessen) і багато видів диких ячменів. Взалежності від кількості плодових колосків, які знаходяться на членику стрижня, культурний ячмінь підрозділяється на три підвиди:

- Hordeum vulgare L. (Багаторядний або звичайний);

- Hordeum distichum L. (Двохрядний);

- Hordeum intermedium Vav. (Проміжковий).

В нашій країні розповсюджені перший і другий підвиди.

1) Hordeum vulgare L. (Багаторядний або звичайний). На кожному членику стрижня знаходиться по три плодоносних колоска, які розвиваються і дають зерно. По ступеню щільності колосу багаторядний ячмінь підрозділяється на дві групи. Перша – це група правильних шестирядних ячменів hexastichum L., колос яких щільний, товстий, порівняно короткий і в поперечному розрізі має вид правильного шестигранника. Друга – це група неправильних шестирядних ячменів tetrasticum Korn., у яких колос менш щільний, ряди зерен розташовані не зовсім правильно, бокові колоски заходять друг на друга, середні колоски більш розвинені, ніж бокові; колос має дві широкі грані з лицьової сторони і дві вузькі з бокової; в поперечному розрізі він утворює чотирикутник.

2) Hordeum distichum L. (Двохрядний). У нього із трьох колосків, сидячих на членику стержня, плодовими бувають тільки середні; бокові колоски безплідні. Двохрядні ячмені по характеру бокових неплодоносних колосків поділяються на дві групи: а) nutantia R. у яких бокові безплідні колоски мають колоскові та квіткові лусочки; б) deficientia R. Безплідні бокові колоски складаються лише із одних колоскових лусочок [11].

В посівах двохрядні ячмені представлені тільки групою nutantia R..

Кожний із двох видів ячменя підрозділяється на різновидності, причому в основу беруться слідуючи ознаки: остистість (остисті або безості), характер остюків (зазубрені чи гладкі), забарвлення колосу та зернівки (жовта чи чорна), плівчастість зерна (плівчасте чи голе), щільність колосу (щільний, коли на 4 см довжини стрижня приходить більше 15-18 члеників, рихлий – 7-14 члеників) [11].

 

2. Фенологія росту і розвитку ярого ячменя

 

Протягом вегетації ярий ячмінь проходять такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, формування і достигання зерна.

- Проростання насіння. Висіяне у ґрунт насіння за сприятливих умов проростає. Прорости насіння може при поглинанні 48 – 57% води (у % до повітряно-сухої маси насіння). Поглинувши воду, насіння спочатку бубнявіє, а потім за допомогою ферментів складні запасні речовини зернівки перетворюються на прості, внаслідок чого починають рости зародкові корінці і листки. З появою на поверхні ґрунту першого справжнього листка починається нова фаза — сходи [11].

- Сходи. Дружність проростання і поява сходів залежать від температури посівного шару ґрунту. Мінімальною температурою для з’явлення сходів насіння ярого ячменя є 10 – 12 °С, оптимальною 20 – 25 °С. При оптимальній температурі і вологості ґрунту сходи з’являються на 6 – 8 день [11].

- Кущення починається після утворення рослиною 3 – 4 листків, приблизно через 23 – 27 днів після появи сходів (ІІ – ІІІ етапи органогенезу) завдяки активному фотосинтезу та притоку мінеральних поживних речовин [11].

- Вихід у трубку (трубкування). Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10 – 15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початком фази трубкування (IV – VII етапи органогенезу) вважається той період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2 – 3 см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42 – 50 днів після появи сходів. У цей період ярий ячмінь дуже вибагливий до поживних речовин та вологи. Тривалість фази 42 – 50 днів [11].

- Колосіння. Ця фаза вегетації відповідає VIII етапу органогенезу. Вона триває 5 – 7 днів. Внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки назовні з’являється колос. У фазу колосіння завершується формування усіх органів суцвіть [11].

- Цвітіння настає на ІХ етапі органогенезу закінчується до колосіння.

- Формування і достигання зерна. Після запліднення на Х – ХІІ етапах органогенезу настає фаза формування зерна — його ріст в довжину. За формуванням зерна настає фаза наливання зерна і його молочна стиглість. Тривалість цього періоду 40 – 45 днів. За молочною стиглістю настає воскова, далі повна стиглість — це кінцевий етап вегетації рослин. У цій фазі вологість зерна знижується до 20 – 15 % і воно повністю втрачає зв’язок з материнською рослиною [11].

 

3. Вимоги до температури

 

Ярий ячмінь - невимоглива до тепла рослина. Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С, оптимальна - 15-20°С. Сходи витримують приморозки -3-4°С, а іноді й до -6°С. Біологічний мінімум для з'явлення сходів 4-5°С. Мінімальна температура для формування генеративних органів 10-12°С. Для швидкого розвитку кореневої системи, кущіння і формування колоса (від з'явлення сходів до виходу в трубку) необхідна помірна температура в межах 12-20°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин у період вегетації 18°С [12].

Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових першої групи, стійкістю проти високої температури (запалу), легко витримуючи підвищення її до 38-40°С. За такої температури продихи ячменю не паралізуються впродовж 25-35 год., тоді як у ярої пшениці вже через 10-17, а у вівса - навіть через 5 год., настає їх параліч. Саме тому посіви ярого ячменю поширені у південних регіонах України. Для отримання врожаю ярого ячменю, потрібна сума активних температур, яка становить 17000С (повна стиглість) [12].

 

4. Довжина світлового дня

 

За характером розвитку ярий ячмінь належить до рослин довгого світлового дня. Серед інших зернових ярих культур він є найбільш скоростиглою культурою, деякі сорти його дозрівають за 75 днів, де світловий день коротший, вегетаційний період ячменю триває 105 – 115 днів [11].

 

5. Вимоги до вологи

 

Для проростання насіння ячменю потрібно 45 – 50 % води від його сухої маси, що значно менше, ніж для насіння пшениці й вівса. Проте слід враховувати, що в ячменю на початку вегетації недостатньо розвивається коренева система і рослини погано витримують весняну посуху, тому не можна затримуватись із сівбою, бо це може зумовити недружне проростання зерна і зріджені сходи. У зв’язку з цим ячмінь треба сіяти в перші дні весняних польових робіт у достатньо вологий ґрунт. Дуже чутливий ячмінь до надмірної вологості ґрунту і різко знижує свою врожайність на заболочених ґрунтах, недостатньо пухких, з близьким заляганням ґрунтових вод. Дуже чутливий до вологи в між фазний період вихід в трубку – колосіння. Проте і на початку вегетації, внаслідок недостатньо розвиненої кореневої системи, ячмінь погано витримує весняну посуху [12].