Фонетика

В залежності від кількості склідів  слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладовіі багатоскладові: вік-но, слог, ма-ту-ся, кі-не-ма-то-граф.

Склад, що закінчується на голосний звук, називають відкритим (а-рі-я, ка-ли-на).

Склад, який закінчується на приголосний  звук - закритим (ліс, май-дан).

Існує декілька правил поділу слів на склади:

• Якщо між голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу (о-лень, жи-то).
• Якщо між голосними є кілька приголосних, то звуки в, р, л, й, що стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, які знаходяться після них - до наступного (зір-ка, май-ка).
• Якщо другим приголосним є звук й, л або р, то разом з попереднім приголосним він відходить до наступного складу (ме-тро, ку-плю).
• Якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта до наступного складу (кис-лий, стер-ти).
• Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім й, в, р, лвідходять до наступного (про-сте-жити, се-стра).

НАГОЛОС

Наголос - це вимова одного із складів з більшою силою.

Наголос завжди падає на голосний звук в складі, напр., чудо'во, бi'гати, вече'ряти.

Голосний звук і склад, на який падає  наголос, називається наголошеним; усі інші голосні і склади - ненаголошеними (у слові вi-тер склад ві- наголошений)..

Наголошений склад вимовляється з  більшою силою, ніж усі інші.

Наголошеними можуть бути різні  за порядком склади (рiч-ка, пе-ре-рва).

Наголос може переміщуватися з однієї частини слова на іншу при зміні  форми цього слова (нога' - но'ги).

За допомогою наголосу іноді  розрізняються лексичні значення слів (за'мок - замо'к, му'ка - мука') та їхні граматичні форми (стi'ни - називний відмінок множини і стіна'- родильний відмінок однини).

Більшість слів в українській мові має один наголос, але складні  слова можуть мати два і навіть більше наголосів (багатомільйонний).

Смисловий наголос - це вимова одного із слів чи словосполучення в реченні з посиленням голосу (Це я' хотів піти звідси - не хтось інший, а саме я)

ГРАФІКА

 

 Графіка (від гр. graphikos - письмовий, зображений) - розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі.

Найголовнішою вимогою графіки  є та, що кожному звукові мови повинна відповідати окрема літера (телемайстер - телемайстер, картопля - картопля, вода - вода).

АЛФАВІТ

Звуки мови ми вимовляємо і чуємо. На письмі звуки позначаються буквами.

Букви - це умовні знаки, за допомогою яких на письмі передаються звуки.

Всього в українській мові 33 букви. Послідовність їх у певному  порядку називається алфавітом(від назв перших літер грецького алфавіту - альфа і бета), або азбукою  
(від перших двох літер слов'янського алфавіту - аз і буки), або абеткою (від перших двох літер українського алфавіту - а і бе).

Азбука сучасної української мови утворена на основі слов'янської азбуки, що мала назвукирилиця (за ім'ям болгарських місіонерів Кирила та Мефодія, які склали цю азбуку для слов'ян і переклали грецькі релігійні книги на слов'янську мову).

Букви в алфавіті мають  такі назви:

Аа а Бб бе Вв ве Гг ге Ґґ ґе Дд де Ее е Єє йе Жж же Зз зе Ии и

Іі і Її йі Йй й(йот) Кк ка Лл ел Мм ем Нн ен Оо о Пп пе Рр ер Сс ес

Тт те Уу у Фф еф Хх ха Цц це Чч че Шш ша Щщ ща Ьь м'який знак Юю йу Яя й

32 букви українського алфавіту  передають на письмі мовні  звуки, а ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних на письмі (кінь, тінь).

За начертанням розділяють такі букви:

• великі (заглавні, прописні- В, Ж, З, К) і малі (рядкові- в, ж, з, к);
• друковані (Б, б, Г, р) і писані (Б, б, Г, р).

ІНШІ ГРАФІЧНІ ЗНАКИ

Крім букв алфавіту, для передачі слів в українській мові використовуються апостроф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крапки та ін. знаки:

знак	його графічне позначення	приклад використання
наголос	/
дефіс	-	хмарки-лебеді
крапка	.	Темна ніч. Шлях.
кома	,	Спить озеро, і  ліс, і очерет (Л.Українка).
знак питання	?	Чому ж так  буває?
знак оклику	!	Слава Україні!
тире	--	Це - ти
двокрапка	:	Все: жито, пшениця  та овес- разом поспіло
лапки	" "	"Слухаю"- відповів  майор
дужки	( )	Там (він це знав) буяла весна
три крапки	…	Далі буде…

ФОНЕТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ

Транскрипція (від лат. transcriptio -переписування ) - спеціальний спосіб запису звуків у повній відповідності з їх звучанням.

Фонетичний алфавіт - система букв та додаткових знаків, за допомогою яких записується жива мова.

В українському мовознавстві використовують такі знаки:

позначка	що означає	приклад
[ ]	знак запису звука, слова  чи цілого уривка у вигляді фонетичної транскрипції	[ а ]- голосний звук; [ лех'ко ]- так вимовляється слово легко
[ ' ]	знак наголосу; розташовується над голосним, на який падає наголос	[ вэ дка] [ дідъ ]
[ ' ]	знак, що позначає м'якість приголосного; ставиться вгорі після цього  приголосного	[ син'е ] [ с'н'іг ]
[ ’ ]	знак, що позначає пом'якшеність  приголосного; ставиться також вгорі  після цього приголосного	[ c'в’ато ] [ затиш’ш’а ]
[ : ]	позначення довготи приголосного; розташовується після цього приголосного	[ жиет':б ]
[дж] [дз] [дз']	позначення фонетичної єдності  звуків [дж], [дз], [дз']; ставиться вгорі над буквою	[джэ ра] [гедз']
[ я ] [ ї ]	позначки, що передають специфічну у деяких положеннях вимову нескладових  звуків [ я], [ ї]	[робъ я] [мії ]
[ еи ]	знак, що позначає, до якого  звука наближається звучання голосного; розташовується вгорі після цього  голосного	[ в’ід':ачиетие ] [ засилиена ]

Основні правила запису фонетичних транскрипцій:

• м'який знак та букви я, ю, є, ї у транскрипції не вживаються;
• кожному звуку відповідає окрема буква транскрипції (інколи разом з допоміжними позначками);
• у кожному слові, що записується у вигляді фонетичної транскрипції, якщо у нього більше ніж один склад, позначається наголос;
• у транскрипції не вживаються великі букви; всі слова пишуться з малої букви.

СПІВВІДНОШЕННЯ  ЗВУКІВ І БУКВ

Більшість букв позначає один звук.

Але буква може передавати і два  звуки, напр.:

• буква щ передає сполучення двох звуків [ш]+[ч];
• буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і].

З іншого боку, для позначення одного звука можуть вживатися дві букви (напр., букви дж і дзпередають відповідно кожна с