Теоретичні засади юридичної психології

 

Особливості юридичної праці:

• Організаційний бік діяльності
• Результат діяльності в конкретних рисах невідомий
• Характерні висока емоційність праці значні вольові зусилля
• Постійна психічна напруга
• Проблема вибору в ситуації підкупу
• Творчий характер

 

Встановлення психологічного контакту у спілкуванні.

 

Психологічний контакт в юридичній  діяльності – це вияв юристом і громадянином взаєморозуміння і поваги до цілей, інтересів, доводів, пропозицій, які приводять до взаємної довіри і сприяння один одному.

 

Розвиток контакту між людьми в  психологічному плані проходять 3 стадії:

1. Взаємне оцінювання людей
2. Взаємна зацікавленість
3. Уособлення в діаду

 

Причини і фактори, які вливають на встановлення психологічного контакту в будь-яких ситуаціях діяльності юриста.

1. Психологічні фактори, які зумовлюють установлення психічного контакту:
1. Психологічна складність, об’єктивна чи суб’єктивна оцінка небезпеки тих прав, проблем, з приводу яких юрист намагається встановити психологічний контакт.
2. Психологія співрозмовника (потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, свідка, який бажає отримати юридичну консультацію та ін.), зайнята ним позиція, вибрана тактика поведінки
3. Психологічні особливості обстановки, в якій здійснюється спілкування
4. Психологічні особливості юриста
5. Психологічна ефективність способів спілкування і встановлення контакту, який застосовується юридичним працівником
2. Справедливе ставлення до особистості співрозмовника
3. Явна демонстрація своєї об’єктивності, відсутність пристрасності та «обвинувального нахилу»
4. Накопичення погоджень
5. Використання прийому «психологічне погладжування»
6. Актуалізація у співрозмовника мотивів щирості

 

Вивчення і оцінка особистості, яка цікавить юриста

 

Метод вивчення документів – це спосіб збору інформації про особистість, орієнтований на отримання  даних про соціальні факти, цінності, норми поведінки і т.п. Такими документами є: характеристика з  місця роботи (навчання), медична  довідка, листи, щоденники, заяви, скарги, книги, брошури, а також кіно- і аудіо плівки, фотографії тощо.

 

Вивчаючи  документи, необхідно враховувати  й те, про що в них йдеться, і  те, як про це пишеться, і те, чому так говориться.

 

Біографічний  метод

Метод незалежних характеристик

 

 

Щоб скласти  психологічний портрет конкретної особистості на основі спостереження, юристові-практику корисно дотримуватись  таких правил:

• Вибірковість і цілеспрямованість
• Комплексність. Це правило попереджує про неприпустимість категоричних психологічних оцінок на основі одиничної фіксації будь-яких ознак
• Психодіагностика змісту висловлювань
• Оцінка виразу очей людини
• Оцінка поз, жестів, міміки, загального вигляду людини та її зовнішності
• Оцінка ознак криміналізації мови
• Звертати увагу на татуювання
• Виявлення і пояснення незвичайної поведінки людини
• Виявлення суперечливості особистості
• Спостереження за зовнішніми ознаками психічних станів індивіда, якого вивчає юридичний працівник. Такими ознаками є:
• інтонація голосу, зміна його темпу, пауз, тембру
• колір обличчя
• вираз очей людини і напрямок погляду
• спітніння
• рухи рук та ін.

 

15.10.13 Правовий аспект психології.

1.Правова  соціалізація

Соціалізація  – процес засвоєння людиною соціальних норм і цінностей.

Правова соціалізація як процес включає  в себе:

1)засвоєння  критеріїв оцінок юридично значущих  ситуацій

2)вивчення  законів і соціальних вимог

3)усвідомлення  своїх прав та обов’язків і  способів їх реалізації

4)оволодіння  необхідними соціальними навичками  шляхом навчання

 

Способи засвоєння правових цінностей:

1. предметний спосіб
2. традиційний спосіб
3. раціональний спосіб

 

Три стадії взагалі  соціалізації:

1. до трудова
2. трудова
3. після трудова

 

Перші елементи правової культури з’являються в  дитинстві.

 

Головне завдання правової соціалізації: забезпечення правомірної поведінки особистості, що передбачає формування і розвито  к у неї правосвідомості.

 

Правосвідомість – одна із форм суспільної свідомості.

Правосвідомість визначає поведінку людини у сфері  соціальних відносин

 

Основні ознаки правосвідомості:

• правосвідомість не лише відображає соціальну реальність, а й активно на неї впливає
• як механізм правосвідомості виступає мовно-розумова діяльність
• правосвідомість не може існувати без конкретного носія (особистості чи групи)
• правосвідомість не лише відбиває правовий досвід особистості, а й мотивує її поведінку

 

3 елементи  правосвідомості особистості:

• когнітивний – сукупність правових знань
• емоційний елемент – оціночні судження людини до норм права
• поведінковий – установка на право слухняну поведінку

 

4 ситуації:

• людина схвалює і підкоряється нормам
• людина  схвалює і не підкоряється
• людина не схвалює і підкоряється
• людина не схвалює і не підкоряється

 

Види неблагополучних сімей:

• криміногенна сім’я
• аморальна сім’я
• неповна сім’я з дефектами в структурі
• псевдо благополучна сім’я з неправильними методами виховання
• проблемна сім’я

 

Групи факторів умов соціалізації:

1.Макросоціальні  групи

2.Мезосоціальні

3.Мікросоціальні

4.Індивідуально-особистісні

 

16.10.13. Психологія злочинного  діяння

 

Психологічні причини  злочинної поведінки

Об’єктивними  причинами правопорушень є суперечності в соціальних і економічних відносинах – низький рівень життя людей, недоліки організаційного і адміністративно-господарського характеру, безробіття, найближче соціальне оточення та ін..

Суб’єктивні причини злочину – соціальні позиції особистості, система цінностей та інтересів, рівень соціалізації і правосвідомості, соціальні установки і стереотипи поведінки, а також психодинамічні особливості особистості і тимчасові психічні стани.

У злочинній поведінці проявляється єдність об’єктивних і суб’єктивних факторів людської життєдіяльності.

П.Політц виділяв у злочинця такі особливості як:

• відсутність співчуття
• заниженість відчуття болю
• байдужість до покарання
• пихатість
• схильність до пияцтва
• сексуальна розпущеність

А. Мерген відмічав, що тенденція до злочину закладена в людині з самого початку, «психопат піддається їй тому, що сила цієї тенденції дістає патологічну перевагу над всіма іншими».

 

Агресивність  – поведінка, метою якої є нанесення  шкоди якомусь об’єкту або  людині.

Агресія –  результат спотвореного процесу  соціалізації, зокрема результат  зловживання батьками покараннями, жорстоким ставленням до дітей. (А. Бандура).

 

Л.Берковиць вказує, що між об’єктивною ситуацією і агресивною поведінкою людини завжди виступають 2 опосередковані причини: готовність до агресії (злість) та інтерпретація, тлумачення для себе цієї ситуації.

 

Фактори, які  зумовлюють формування у правопорушників  певного відчуття особистої безпеки (О. Ратінов):

• надія на щасливий випадок, яка породжується прикладами інших правопорушників, поганими зразками літературної, кіно (відео) продукції та ін..
• успішність минулих дій суб’єкта, схильність до ризику зростає відповідно успіху
• «ризикованість» може бути властивістю особистістю правопорушника, яка виражається в пристрасті до гострих відчуттів
• Визнання ризику «фатумом життя», що особливо характерне для фаталістичної позиції багатьох рецидивістів

 

Психологічна структура злочинного діяння

Основними елементами структури злочинного діяння є:

1. Мотивація мотиви злочинної дії
2. Формування мети злочинної дії
3. Прийняття рішень про здійснення конкретної злочинної дії; спрямованість і зміст злочинного наміру
4. Способи, засоби і умови здійснення злочинного діяння
5. Досягнення результату і ставлення суб’єкта до цього результату

 

Мета як елемент злочинної дії виконує двояку функцію: по-перше – усвідомлення правопорушником об’єкта, предмета чи особи, на яу спрямовуються його дія; по-друге – бажання досягнути певного результату.

 

Взаємозв’язки між результатом і метою можуть виступати у формі:

1. «невиконання» мети
2. «виконання» мети
3. «перевиконання» мети

 

Мотивація злочинної  поведінки: індивідуальні особливості, мотиваційна сфера.

 

Мотивація злочинної  поведінки може бути:

А) ситуативною, як правило, мало тривалою, згорнутою  у часі і просторі, заздалегідь  не підготованою, недостатньо; така мотивація  нестійка

Б)Навмисною  – навпаки; вона більш стійка

 

Функції мотивації:

• Причинно-відображальну
• Спонукальну
• Смислоутворювальну
• Регулятивну
• Контрольну

 

13.11.13. психология потерпевшего

Психология  потерпевшего изучает факторы формирования его личности, поведения до совершения преступления, в момент совершения и после совершения преступления, а также разрабатывает практические рекомендации, касающихся допроса потерпевшего. Воспитание у людей морально-волевых качеств, которые явились бы достаточной защитой от преступного подстрекательства.

 

Потерпевшим признаётся лицо, которому преступлением  причинён моральный, физический или  имущественный вред.

 

Преступление  совершаются при взаимодействии как минимум 2 личностей, один из которых  признаётся обвиняемым, а другой –  потерпевшим.

 

Методики  исследования личности потерпевшего

1. Статическая (пол, возраст, национальность, анкетные данные)
2. Динамическая область (поведение потерпевшего в период непосредственно предшествующий преступлению, в период самого преступления, связь этого поведения с поведением преступника).

 

2 фактора,  влияющие:

1. Факторы внешней среды
2. Внутренние качества (тип ВНД, характер и прочее)

 

 

27.11.13. психологічні аспекти ведення слідчих дій

 

Під психологічними аспектами процесуальних дій  у ЮП мають на увазі психологічні аспекти роботи слідчого під час  проведення слідства, психологію пізнавання, дізнання й очної ставки.

 

Попереднє слідство включає в себе:

• Інформаційне моделювання кримінальної ситуації
• Підготовку

 

Характерна  особливість попереднього слідства – невпорядкованість і нерегульованість надходження інформації до слідчого, що багато в чому залежить від обставин.

 

Види слідчих  дій – дізнання, експеримент, обшук, пізнання, огляд місця подій

 

П.П. Баранов і В.І. Курбатов виділяють такі керівні принципи діяльності слідчого:

• Законність
• Публічність
• Рівність громадян перед законом
• Національна мова розслідування
• Недоторканність особистості, житла, особистого життя, листування,
• Всебічність, повнота й об’єктивність розслідування справи
• Забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу
• Презумпція невинності
• Швидкість здійснення попереднього слідства
• Процесуальна самостійність і відповідальність слідчого