Психологічні бар’єри міжособистісного спілкування у підлітковому віці

Якщо порівнювати між  собою сфери спілкування підлітків  із батьками з одного боку, і з  вчителями – з іншого, то при  всій напруженості першого, значно більш  складним, малопродуктивним з погляду  розвитку особистості виявляється  другий бік. Адже переживання, пов’язані  у підлітків зі спілкуванням з  учителями, посідають одне з останніх місць, а ще з учителями у підлітків  пов’язані тільки негативні переживання.

Молодші підлітки значно менше  спілкуються з дорослими і  дуже багато з однолітками. Останні  для них важливіші, бо виступають ареною само затвердження. У них  дуже яскраво виділяються більш-менш постійні групи друзів та приятелів. Спілкування йде за найширшим  спектром питань. Усі вони цікавлять  підлітків з погляду подій. Для  підлітка головне – дія. Тому він  намагається спілкуватись з ровесниками  там, де можна щось робити.

б) Спілкування з однолітками

Спілкування пронизує все  життя підлітків, накладаючи відбиток і на навчання, і на не учбові заняття, і на відношення з батьками. Ведучою  діяльністю, повторюючи вже сказане, стає інтимно-особистісне спілкування. Найбільш змістовне і глибоке  спілкування можливе при дружніх  відносинах. Підліткова дружба – складне, часто неоднозначне явище. Підліток бажає мати близького, вірного друга  і часто змінює друзів. Звичайно він шукає в другові схожість, розуміння і прийняття своїх  власних переживань і установок. Друг, що вміє вислухати і поспівчувати, стає своєрідним психотерапевтом. Він  може не лише допомогти краще зрозуміти  себе, але й подолати невпевненість  в своїх силах, нескінчені сумніви  у власній значущості, відчути  себе особистістю. Якщо ж друг, зайнятий своїми, теж складними підлітковими справами, виявить неувагу, або по-іншому оцінить ситуацію, що має значення для обох, то досить можливий розрив відносин. І тоді підліток, відчуваючи себе самотнім, знов буде шукати ідеал і прагнути до якомога більшого розуміння, при якому тебе, незважаючи ні на що, цінують і люблять.

В дружніх відносинах підлітки дуже виборні. Але їхнє коло спілкування  не обмежується близькими друзями, навпаки, воно стає набагато ширше, ніж  у попередніх віках. У дітей в  цей час з'являється багато знайомих і, що ще більш важливо, утворюються  неформальні групи чи компанії (про  них буде йтися нижче). Підлітків  може об’єднувати в групу не лише взаємна симпатія, але й спільні інтереси, заняття, розваги, місце проведення вільного часу. Те, що отримує підліток від групи і те, що він може дати їй, залежить від рівня розвитку групи, до якої він належить.

В цей віковий період дітей  так тягне один до одного, їхнє спілкування  настільки інтенсивне, що кажуть про  типово підліткову "реакцію групування". Незважаючи на цю загальну тенденцію, психічний стан підлітка в різних групах може бути різним. Для нього  важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на чиї норми  і моралі орієнтується. Входити до будь-якої групи, що приймає, недостатньо  для підлітка. Нерідко підліток почувається  самотнім поруч з однолітками  в голосній компанії. Крім того, не всіх підлітків приймають в групи, частина їх стає ізольованою. Це, як правило, невпевнені в собі, замкнуті, нервові, занадто агресивні діти, що потребують до себе особливої уваги, байдужі.

в) Емоційні відносини підлітка з однолітками

Як вже зазначалось, в  підлітковому віці різко зростає  значимість спілкування з однолітками  і інтенсивність пов’язаних з  ним емоцій і почуттів. Це вік  міжособистісних потягів, близької дружби, першого кохання. Об’єм спілкування  з однолітками і потреба в  ньому виходить на перше місце, залишаючи  позаду спілкування з близькими  родичами і вчителями. Емоційні відносини  справляють значний вплив на розвиток психіки підлітка, виконуючи наступні функції:

1. Підлітки отримують досвід соціалізації, необхідний для подальшого розвитку і встановлення гармонічних відносин з оточуючими і створення власної сім’ї.
2. Формування ідентичності. Перед підлітком стоїть задача осмислення й узагальнення всього того, що він знає про себе, побудова узагальненої картини світу і пошуку свого місця в ньому.
3. Розвиток Я-концепції (системи стійких уявлень людини про самого себе), формування адекватної самооцінки. Підліток отримує зворотній зв'язок від однолітків і дорослих і починає сприймати оточуючих як своєрідне "дзеркало", в якому відображується його власне життя.
4. Подолання егоцентризму в соціальній сфері. Підліток, що вступає в емоційні відносини, вчиться дивитись на себе і на оточуючу дійсність очами іншої людини, розуміти мотиви і хвилювання оточуючих.

Основні різновиди емоційних  відносин підлітків з однолітками  – дружба і кохання.

г) Дружба

Дружні сосунки для  підлітків мають дуже велике значення, що багаторазово підкреслювалось як в працях психологів, так і в  творах художньої літератури, автобіографіях видатних людей і т.п. Дружбу можна  визначити як "взаємовідносини, основані на взаємній відкритості, повній довірі, спільності інтересів, відданості людей  один одному, їх постійній готовності прийти на допомогу один одному".[19]

В 75 % випадків дружні відносини  з однолітками встановлюються з  дітьми, приблизно рівними за віком. Ключовими моментами, які характеризують дружбу і дозволяють надійно відрізнити її від інших видів взаємовідносин, є:

1. Високий ступінь виборності: у підлітків рідко буває більше 2-3 близьких друзів.
2. Орієнтація на індивідуальну мету і цінності партнера за спілкуванням (в цьому і є її відмінність від товаришування, орієнтованого на групову мету).
3. Відносно довге існування в часі. [19]

Кохання

Кохання супроводжується  інтенсивними хвилюваннями, які в  суб’єктивному відношенні випереджають інші її компоненти. Ясно, що кохання  не можна уявити у вигляді якої-небудь одиничної емоції, вона є складним феноменом, що має властивість амбівалентності , тобто може проявлятися як через  позитивні, так і через негативні  хвилювання.

За визначенням Н. Н. Обозова [24], кохання – це найвищий ступінь  емоціонально-позитивного відношення людини до людини. Дати більш конкретне  наукове визначення кохання важко, так як це явище само по собі дуже неоднорідне, в сучасній соціальній психології виділяють більше шести  її видів.

д) Відносини з дорослими

В той же час для підлітків  є характерним прагнення до емансипації  від близьких дорослих. Маючи потребу  в батьках, їх любові і піклуванні, в їх думці, вони мають сильну потребу бути самостійними, рівними з ними в правах. Те, як складуться відносини в цей складний для обох сторін період, залежить головним чином від стилю виховання, що уклалось в сім'ї, і можливості батьків прийняти почуття дорослості дитини.

Основні важкі моменти  в спілкуванні, конфлікти виникають  через батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором  друзів і т.д. Контроль може бути принципіально  різним. Крайні, найнеблагоприятніші  для розвитку підлітка випадки –  жорсткий, тотальний контроль при  авторитарному вихованні і майже  повна відсутність контроль, коли підліток опиняться наданим самому собі, без нагляду. Існує багато проміжних  варіантів: батьки регулярно кажуть дітям, що їм робити; підліток може сказати  свою точку зору, але батьки, приймаючи  рішення, цього думку не беруть до уваги; підліток може приймати окремі рішення сам, але повинен знайти їх підтвердження у батьків; підліток і батьки мають майже рівні  права, приймаючи рішення; рішення  часто приймає сам підліток; підліток сам вирішує, підкорятися йому батьківським рішенням або ні.

Окрім контролю в сімейних відносинах важливі очікування батьків, піклування про дитину, послідовність  або непослідовність вимог, що йому ставлять, і, звичайно емоціональна основа цих відносин – любов, приймання  чи неприймання дитини. Залежність відносин від почуттів батьків до дитини і особливості контролю його поведінки показано на малюнку нижче (мал.1)

Мал. 1. Стилі сімейного  виховання (схема Е. Шефера)

РОЗДІЛ 2

ПСИХОДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ  ТРУДНОЩІВ У ВСТАНОВЛЕННІ КОНТАКТІВ  ЗА МЕТОДИКОЮ В.В. БОЙКА.

Здійснення ефективної корекційної  роботи неможливе без вивчення причин проблем, які виникають у повсякденному  житті учнів, тому дуже важливим є  перший етап – діагностичний, в період проведення якого вивчається загальний  рівень комунікабельності та досліджуються  труднощі у встановленні контактів. Учням пропонується пройти методику В.В. Бойка з метою визначення рівня та структури перешкод особистості  у встановленні контактів з оточуючими.

Бланк до методики В.В. Бойка

дослідження труднощів  у встановленні контактів

Інструкція: прочитайте уважно судження та дайте відповіді «так» або «ні».

1. Зазвичай після закінчення занять на моєму обличчі помітна втома.
2. Буває так, що при першому знайомстві емоції заважають мені справити враження на партнера (я хвилююся та мовчу або збуджуюсь, багато говорю та поводжусь якось штучно).
3. У спілкуванні мені не вистачає емоційності, виразності.
4. Мабуть, я здаюся оточуючим дуже суворим.
5. Я в принципі проти того, щоб виражати ввічливість, якщо мені не хочеться.
6. Я вмію приховувати від партнерів сплески емоцій.
7. Часто у спілкуванні з однолітками я міркую про щось своє.
8. Буває так, що я бажаю висловити партнеру емоційну підтримку (уважність, співчуття), але він цього не відчуває, не сприймає.
9. Найчастіше на моєму обличчі або в очах можна побачити стурбованість.