Особливості розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР

 

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ З ЗПР

ЗАСОБАМИ АРТПЕДАГОГІКИ

 ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичне обґрунтування проблеми використання засобів арт -педагогіки у розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР.

1. 1. Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку.
1. 2. Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку з ЗПР.
1. 3. Вплив музики на емоційну сферу дітей з ЗПР.

Висновки до розділу І.

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне вивчення розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

2. 1. Визначення рівня розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

2. 2. Використання музики для розвитку емоційної сфери молодших школярів з ЗПР.

2. 3. Контрольний експеримент та аналіз результатів дослідження.

Висновки до розділу ІІ.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

Актуальність дослідження

В наш час  велику кількість становлять діти з психофізичними порушеннями, зокрема діти з ЗПР, які потребують особливої уваги у системі освіти. Психологічні особливості дітей даної категорії вивчали такі дослідники, як Г.В. Фадіна, О. В. Защиринська, Л.В. Кузнєцова, В.Б. Нікішина, В.І. Лубовський, К.С. Лебединска та ін..

Дітям з ЗПР притаманна емоційна нестійкість, лабільність, підвищена стомлюваність, порушення самоконтролю. Це свідчить про  незрілість емоційної сфери, що призводить до труднощів взаємозв’язку з оточуючими, соціалізації та становленні дитини як особистості. Тому, в наш час, йде пошук найбільш оптимальних та ефективних засобів для вирішення даної проблеми.

Ще Л. С. Виготський підкреслював, що емоційна сторона особистості дитини має не менше значення, ніж інші сторони, і складають предмет і турботу виховання в тій мірі, що й розум та воля.[3]

На сучасному етапі  розвитку дуже популярним є використання засобів арт-педагогіки, яка як окрема галузь  з’явилася у 30-х роках ХХ століття. Сучасні дослідження теоретичних і практичних питань арт-педагогіки в спеціальній психології та педагогіці  відображені в працях Л. Кузнєцової, О. Медведєвої, О. Нікольської, О. Карабанової, З. Ленів, Т. Миронова, О. Захарова, А. Копитіна, Т. Добровольської, О. Боровика, С. Рибакової та ін..

На важливе значення мистецтва у вихованні та навчанні дітей з особливостями психофізичного розвитку вказували представники зарубіжної спеціальної педагогіки того часу Є. Сеген, Ж. Демор, О. Декорелі, а також  російські та вітчизняні педагоги, психологи, лікарі Ш. Амонашвілі, Г. Ващенко, І. Соколянський, М. Тарасевич та ін..

Але на сьогодні питання  використання та впливу засобів арт – педагогіки у корекційній роботі з дітьми з обмеженими можливостями є недостатньо розробленими, що й обумовлює актуальність нашого дослідження.

Об’єкт дослідження  – емоційна сфера дітей із затримкою  психічного розвитку молодшого шкільного  віку.

Предмет дослідження – музика як засіб розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР.

Мета дослідження –  виявлення ефективності впливу музики на розвиток емоційної сфери молодших школярів з ЗПР.

Відповідно до зазначеної мети дослідження поставлені наступні задачі:

1. Теоретичний і практичний аналіз літератури з питань розвитку емоційної сфери  дітей без відхилень та дітей із ЗПР;

2. Огляд теоретичної та практичної літератури з використання засобів арт–педагогіки у роботі з дітьми з ЗПР, зокрема музики.

3. Діагностика розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

4. Підбір музичних творів, які сприяють розвитку емоційної сфери молодших школярів з ЗПР.

Відповідно до визначених завдань були використані наступні методи та методики дослідження:

1. Теоретичні: аналіз психолого – педагогічних літератури з даної проблеми; вивчення психолого – педагогічної документації.

2. Емпіричні: методика Є. І. Ізотової «Емоційна ідентифікація», безпосереднє спостереження; педагогічний експеримент.

3. Статистичні: кількісний та якісний аналіз даних.

 

2. 1 . Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку.

Проблемою вивчення розвитку емоційної сфери займалися Л.И.Божович, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, А.В. Леонтьєв, В.М.Мясищев, С.Л. Рубінштейн, П.В. Симонов та інші. У дослідженнях цих фахівців емоційна сфера сприймається як найважливіша система психіки, що тісно пов’язана з когнітивною, вольовою, мотиваційною сферами, впливає на будь-який прояв людської активності і забезпечує адаптацію до постійно змінюваних умов навколишньої дійсності.

Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбиваються у формі безпосередніх переживань по відношенню до навколишнього світу і людям.  До класу емоцій відносять: настрої, почуття, афекти, стреси. Вони включені у всі психічні процеси і стани людини.

За класифікацією, запропонованою К. Ізардом, виділяються емоції фундаментальні і похідні.

 До фундаментальних відносять:

 • інтерес-хвилювання,

 • радість,

 • здивування,

 • горе-страждання,

 • гнів,

 • відраза,

 • презирство,

 • страх,

 • сором,

 • провину.

Решта - похідні. З віком дитини відбувається послідовне ускладнення емоційних механізмів, що представляють собою замкнену структуру. Можна виділити декілька ступенів ускладнення емоційного розвитку - емоційні реагування, диференціація та регуляція.

Молодший шкільний вік, як відомо, охоплює період життя дитини від 6-7 до 10-11 років. Основою для його визначення є час навчання дітей  у початкових класах.

Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному  віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція. 

Надходження до школи змінює емоційну сферу дитини у зв'язку з розширенням змісту діяльності та збільшенням кількості емоціогенних об'єктів. Ті подразники, які викликали емоційні реакції у дошкільнят, у школярів молодших класів уже не діють. Хоча молодший школяр бурхливо реагує на  події, які його чіпляють, у нього з'являється здатність пригнічувати вольовим зусиллям небажані емоційні реакції. . 

Школярі молодших класів, як показано Т. Б. Піскарьовою , легше розуміють емоції, що виникають у знайомих їм життєвих ситуаціях, але їм важко передати емоційні переживання в словах. Краще розрізняють позитивні емоції, ніж негативні, важко відрізняють страх від подиву, не впізнають  емоцію провини.

На відміну від дошкільнят, які воліють сприймати тільки веселі й радісні картини, у молодших школярів виникає здатність до співпереживання при сприйнятті обтяжливих сцен і драматичних конфліктів.

В емоційній сфері молодшого  школяра зростає стриманість, переважає  бадьорий, життєрадісний настрій  учня, дитина проявляє інтерес та доброзичливість  до оточуючих. Водночас емоції молодшого  школяра ще дуже бурхливі, дитина легко  втрачає рівновагу, виходить з себе, схильна до афектів. Особливу роль відіграють інтелектуальні емоції, найтісніше пов´язані  із навчальною діяльністю: здивування, сумнів, переживання нового, радість  пізнання.

Моральні почуття виявляються  у формі симпатії, дружби, товариськості, обов´язку, гуманності. Порівняння переживань своїх з переживаннями оточуючих сприяє розвитку усвідомленості своїх емоцій. Учень чекає від оточуючих поваги, визнання і розуміння, різко негативно реагує на приниження його гідності.

При порушеннях емоційної сфери  дитина може виявляти грубість, впертість, запальність, забіякуватість та інші форми  емоційної неврівноваженості. Найчастіше причинами цього є розходження  між завищеним рівнем домагань та реальними можливостями його реалізації.

Таким чином, емоційна сфера молодших школярів характеризується:

1) легкої чуйністю на  події, що відбуваються і забарвленістю  сприйняття, уяви, розумової та фізичної діяльності емоціями;

2) безпосередністю і відвертістю  вираження своїх переживань - радості,  суму, страху, задоволення чи невдоволення;

3) готовністю до афекту  страху; в процесі навчальної  діяльності страх дитина переживає  як передчуття неприємностей,  невдач, невпевненість у своїх  силах, неможливість впоратися  із завданням; школяр відчуває  загрозу своєму статусу в класі, сім'ї;

4) великою емоційною нестійкістю,  частою зміною настроїв (на загальному  тлі життєрадісності, бадьорості, веселості, безтурботності), схильністю  до короткочасним і бурхливим афектів;

5) емоціогенними факторами  для молодших школярів є не  тільки ігри і спілкування  з однолітками, але і успіхи  в навчанні і оцінка цих  успіхів учителем та однокласниками;

6) свої і чужі емоції  і почуття слабо усвідомлюються  і розуміються; міміка інших  сприймається часто невірно, так  само як і тлумачення виразу  почуттів оточуючими, що призводить  до неадекватних відповідь реакцій  молодших школярів; виняток становлять  базові емоції страху і радості,  щодо яких у дітей цього  віку вже є чіткі уявлення, які вони можуть висловити  вербально, називаючи п'ять синонімічних  слів, що позначають ці емоції.

 

 

2. 2. Особливості розвитку емоційної сфери у дітей молодшого шкільного віку з ЗПР

На думку Л.С. Виготського, А.В. Запорожця та інших фахівців проблема дослідження емоційної сфери у аномальних дітей є особливо важливою, оскільки кожен дефект супроводжується змінами емоційного стану дитини. Уміння розрізняти, диференціювати, адекватно виявляти емоції у різних ситуаціях, підвищує ступінь адаптивності дітей у соціумі. На думку К.С. Лебединської, порушення емоційної сфери в дітей із затримкою психічного розвитку зустрічаються частіше, ніж у психічно здорових. Автор зазначає причини цих розладів: часті стреси, розчарування й конфлікти, як наслідок інтелектуальної недостатності, дефіцит критичності.

Л.С. Виготський, вивчаючи особливості  емоційно-чуттєвої сфери дітей із затримкою психічного розвитку, виділив такі її характеристики: недостатня диференціація емоційних реакцій, неадекватність і непропорційність реакцій на впливи навколишнього середовища.

В.Б. Нікішина відзначає наступні порушення в емоційно-вольовій сфері у дітей з ЗПР, як незрілість емоційно-вольової діяльності, інфантилізм, нескоординованість емоційних процесів [3].

О.В. Защиринска, розглядаючи емоційні особливості дітей цієї категорії відповідно класифікації затримки психічного розвитку К.С. Лебединської, виділяє такі характерні риси емоційної сфери, властиві різних групах дітей із ЗПР:

1.ЗПР конституційного походження – емоційно-вольова сфера перебуває на більш ранньому щаблі розвитку, багато в чому нагадуючи емоційну сферу дітей молодшого віку. Характерними рисами є гіпертемія, безпосередність і яскравість емоцій за їх поверховості та нестійкості, легка сугестивність.

2.ЗПР соматичного походження  – емоційна незрілість обумовлена  стійкою астенією, що розвивається внаслідок різних соматичних захворювань. У зв'язку з цим переважає знижене емоційне тло, найчастіше неадекватність емоцій, слабка спроможність до вольової напруги при реалізації будь-якої (навіть ігрової) діяльності.

3.Психогенна форма ЗПР – емоційно-вольова сфера може розвиватися на фоні різних варіантів патологічного формування особистості:

– на кшталт психічної нестійкості – за умов гіпоопіки з наступними характерними рисами патологічної незрілості емоційно-вольової сфери: у вигляді афективної лабільності, імпульсивності, підвищеної сугестивності і натомість недостатній рівень знань і уявлень;

– на кшталт «кумира сім'ї» – за умов гіперопіки, розвиваються риси самостійності, ініціативності, відповідальності, але характерні риси егоцентризму, розпорядження про постійну допомогу дітям і опіку;