Теорії зародження державності східних слов’ян

Завершення процесів формування Давньоруської держави позитивно  позначилося на етнічному розвитку східнослов'янських племен, які поступово  формувалися в єдину давньоруську народність, її основу становили спільна  територія, єдина мова й культура, відносно міцні економічні зв'язки.  

 

ВИСНОВОК

Становлення державності  у східних слов'ян логічно випливало  з їхнього суспільного розвитку:

1. Еволюція родоплемінної  організації, збільшення об'єднаних  територій, постійна воєнна активність  зумовили необхідність переходу  до нових методів і форм управління. Роль народних зборів поступово занепадає і на перший план у політичному житті дедалі впевненіше виходить князівська влада (спочатку виборна, а пізніше — спадкова).

2. Зростаюча зовнішньополітична  активність перших осередків  державності. Посилення соціально-політичної ролі князівської влади сприяли виділенню дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію професійних воїнів, що стояла поза общиною і над нею. Будучи спочатку лише силовою опорою для князів і племінної аристократії, дружина з часом перетворилася на своєрідний самостійний орган публічної влади.

3. Прогресуюча соціальна диференціація суспільства зумовила появу постійних органів примусу.

Протягом усього І тис. матеріальна культура східних слов'ян зберігала спільні риси. Як правило, слов'янські поселення мали площу 1—2,5 га ї розташовувалися на південних схилах річок та інших водоймищ цілими групами недалеко одне від одного. Житлом для людей служили напівземлянки або землянки із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем, а з V ст. — пічкою-кам'янкою. Кераміка була ліпною, інколи оздоблювалася врізними узорами. Тенденції до формування спільної матеріальної культури посилювалися спільністю діалектних говорів, створюючи сприятливий Грунт для консолідації слов'ян.

Отже, зміни, що відбулися  у суспільному житті східних  слов'ян у VI--IX ст. (удосконалення техніки та технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, розклад родово-общинного ладу, класова диференціація, виділення дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію,

формування спільної культури, поява перших протодержав) сприяли  створенню фундаменту, на якому в IX ст. зросла могутня будова Давньоруської  держави.

Подальше становлення  державності у східних слов'ян було закономірним підсумком внутрішньої еволюції їхнього суспільства. У процесі державотворення помітну роль відіграли зовнішні сили: варяги, які сприяли активізації політичного життя східнослов'янського суспільства, та хозарський каганат, який, постійно загрожуючи агресією, підштовхував слов'янські землі до консолідації. Водночас історичні факти свідчать, що перші протодержавні утворення — князівська влада та інші елементи державотворчого процесу, мають головним чином місцеве походження і виникли задовго до утворення Давньоруської держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Баран В. Д. Давні слов'яни. — К., 1998. — С. 148—149.

Боровский Я. Е. Восточные источники о трех группах русов. Артания и Анты // Чернигов и его округа в IX—XIII вв.: Сб. науч. тр. — К., 1983.

Давня історія України. —  К., 1995. — Кн. 2. — С. 146—147.

Захарченко П.І. Історія  держави і права України: Підручник. – К.: Атіка, 2005. – 368 с.

История государства и  права Украинской ССР. В 3 т. — К, 1987. — Т. I. — С. 233. С. 254.

Історія держави і права  України. Академічний курс / За ред. В.Я.Тація та А.Й.Рогожина. – К.,2000. - Т.1.

Історія держави і права  України. Хрестоматія / За ред. О.О.Шевченко. - К., 1996.

Котляр М. Ф. Давня історія  України // УІЖ. — 1996. — № 2. — С. 142.

Котляр Н. Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях  и легендах. — К, 1986. — С 27.

Кульчицький В. С., Настюк М. І, Тищик Б. Й. Історія держави  і права України. — Львів, 1996.

Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2001. – 319 с.

Ловмянский X. Русь и норманны. — М., 1985. — С. 230—245; Авдусин Д. А. Современный антинорманизм // Вопр. истории. — 1988. — № 7. — С. 23—24.

Мартынов В. Этногенез  славян. Слово и миф. Минск, 1993.

Музиченко П. Історія держави  і права України. — К., 1999.

Пашуто В. Т., Флоря В. Н., Хорошкевич А. Л. Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства. — М., 1982. — С. 5.

Полонська-Василенко Н. Історія  України: У 2-х т. — К., 1993.

Рикман Э.А. Денежное обращение  у племен Днестровско-Прутского  междуречья в первых веках нашей  эры // Нумизматика и эпиграфика. Т. 9. М., 1971.

Ричка В. М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації // УІЖ. — 2001. —  № 2. — С. 26.

Российское законодательство X—XX веков: В 9 т. — М, — 1984. — Т. 1. —  С. 15.

Рогов В. А. Государственный  строй Древней Руси. — М., 1984. —  С. 7—8.

Рыбаков Б. А. Новая концепция  предыстории Киевской Руси // История  СССР. — 1981. — № 2. — С. 59.

Свод древнейших письменных известий о славянах. Т. I (I-VI вв.). М., 1991.

Седов В.В. Диалектно-племенная  дифференциация славян в начале средневековья // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. Х Международный  съезд славистов. Доклады советской  делегации. М., 1988.

Седов В.В. Древнерусская  народность. Историко-археологическое  исследование. М., 1999.

Седов В.В. Славяне в древности. М., 1994.

Седов В.В. Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья. М., 1970.

Седов В.В. Этногенез ранних славян // Вестник Российской Академии наук. — Том 73. — № 7. — С. 594-605 (2003).

Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. —  К., 1990. — С. 255.