Стратегічні напрямки інтеграції України до Європейського Союзу. Основні принципи та пріоритети

Проблема залучення молоді до вивчення природничо-наукових та математичних дисциплін планувалась вирішуватись шляхом як оновлення змісту природничо-математичної освіти на рівні середньої школи, так і посилення зв'язків з промисловістю та бізнесом.

Очевидним для  керівництва ЄС було те, що створення цілісної системи освіти впродовж життя потребує серйозних капіталовкладень в освіту як з боку державного, так і приватного секторів. Інноваційним проголошувалось підвищення капіталовкладень в людські ресурси, оскільки саме вони стали розглядатись головним інструментом розбудови суспільства знань.

Реалізація  цілі “Покращення рівного доступу  до освіти” передбачала виконання  таких завдань, як:

• створення відкритого освітнього простору;
• додання привабливості освіті;
• підтримка активного громадянства, рівних можливостей та соціальної злагоди.

Вирішення завдання «створення відкритого освітнього простору»  передбачало, по-перше, спрощення доступу  до освіти усім віковим групам, що планувалось  досягти, передусім, шляхом розробки інформаційних та орієнтаційних довідників, і по-друге, створення системи так званих «мостів» для того, щоб зробити можливим перехід від одного напряму навчання або однієї системи освіти в іншу – європейці повинні мати змогу накопичувати попередні освітні досягнення та бути впевненими, що отримані кредити та кваліфікації будуть визнані в усьому просторі ЄС.

Привабливість в освіті розглядалась у документі  як відповідність запитам кожного  індивідууму – кожен громадянин, передусім молодь, має побачити цінність навчання для себе персонально. Європейська рада в Лісабоні проголосила завдання до 2010 р. кардинально зменшити відсоток 18-24-річної молоді, яка має лише базову середню освіту.

Завдання підтримки  активного громадянства, рівних можливостей  та соціальної злагоди планувалось вирішувати шляхом спрямування особливої уваги на підтримку найбільш вразливих груп та індивідуумів, передусім інвалідів, тих, хто проживає у відділених та сільських місцевостях та безробітних.

Стратегічна ціль “Відкритість освіти ЄС усьому світові” у контексті фундаментальної потреби посилення відповідності ринку праці та викликам глобалізації включає:

• посилення зв'язків між виробництвом та науковими дослідженнями і суспільством в цілому;
• розвиток духу підприємництва;
• інтенсифікація навчання іноземних мов;
• посилення мобільності та обмінів;
• посилення європейського співробітництва.

Важливим для  країн ЄС ставало завдання інтенсифікації відкритості освітніх інституцій до постійного розвитку, що передбачає відкритість  новим ідеям, зв'язок зі світом економіки та бізнесу та задоволення реальних потреб громадян.

Дух підприємництва передбачалось розвивати шляхом формування у суспільстві культури «підприємництва», що обов'язково включає  вміння знаходити шляхи вирішення  проблем, відданість часу та зусиллям просування до успіху, бажання проявляти ініціативу та йти на ризики.

Оскільки володіння  іноземною мовою розглядається  як одна з фундаментальних компетентностей  громадянина суспільства знань, розвиток змісту іншомовної освіти та технологій для навчання іноземних мов, як і створення платформи для обмінів для учнів та викладачів в рамках ЄС було проголошено ще одним пріоритетом.

Основна проблема на шляху посилення європейського  співробітництва – неузгодженість між країнами-членами у визнанні кваліфікацій – планувалась вирішуватись в рамках Болонського процесу. Важливим завданням стала також розробка спільних дипломів, кваліфікацій та систем акредитацій для підвищення якісного рівня вищої освіти в країнах ЄС.

3. Пріоритетні  напрямки організації та вдосконалення системи навчання в умовах Болонського процессу.

Для сучасної Європи характерними є потужні інтеграційні процеси, які охоплюють різні  галузі суспільного життя окремих  країн. Поряд з принциповими змінами  соціально-економічного характеру  спостерігаються тенденції формування загальноєвропейського освітнього простору. Суттєво зростають вимоги до кваліфікованого працівника, що викликано зміною структури економічних взаємовідносин і ринку праці. Відповідно зростають вимоги до якості освітніх послуг, системи підготовки висококваліфікованих працівників та системи освіти в цілому. Одним з важливих завдань сучасного вищого навчального закладу є підготовка професіонала, мобільного на ринку праці, здатного до адаптації та якнайповнішої реалізації власного творчого потенціалу.

Важливим кроком до формування загальноєвропейського  освітнього простору стала Болонська  конвенція, яка започаткувала процес інтеграції освітніх систем європейських країн. Одним з етапів його реалізації є адаптація освітніх систем країн  Європи до єдиного стандарту.

Оскільки наша країна є активним учасником загальноєвропейських процесів, актуальним є питання перспектив розвитку вітчизняної системи вищої  освіти та її особливості в умовах реалізації положень Болонської декларації.

Особливості та перспективи входження України до єдиного європейського освітнього простору досліджувалися в наукових публікаціях і методичних виданнях. Стратегію участі країни в Болонському процесі окреслено в роботах [2, 3]. Зокрема, визначено перспективи зближення освітніх систем європейських країн. Визначено головні принципи входження до європейського простору вищої освіти. Розроблено основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу [4].

Разом з цим, цікавим залишається питання  специфіки адаптації вітчизняної системи вищої освіти до загальноєвропейського стандарту.

Пріоритети  розвитку вітчизняної освітньої  галузі визначені Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”). Серед стратегічних завдань реформування освіти виділені: виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу шляхом реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад, подолання монопольного становища держави в освітній галузі через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів, глибока демократизація закладів освіти, формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти.

Програма визначає основні шляхи реформування освіти: запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досліджень, відхід від авторитарної педагогіки, підвищення професійного та загальнокультурного рівня педагогічних кадрів, формування нових економічних основ системи освіти, реорганізація існуючих і створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів, демократизація, децентралізація системи управління освітою, створення регіональних систем управління навчально-виховними закладами. Стратегічним завданням міжнародного співробітництва у галузі освіти визначено забезпечення процесу інтеграції України у світовий науковий, освітній та культурний простори, широкої участі вітчизняної освітньої системи у світовому науковому та педагогічному житті, в міжнародних і наукових контактах [1]. Таким чином, важливим завданням розбудови системи освіти є її входження до світового та європейського освітнього простору.

Ідеї інтеграції освітніх систем європейських країн з’явилися як результат формування європейського співтовариства, зростання вимог до професійної та соціальної мобільності кваліфікованих працівників, змін у структурі європейської економіки та потребах у кваліфікованій робочій силі.

Вперше ідея “Сучасна Європа – Європа знань” була сформульована у 1998 році, коли міністри освіти Франції, Німеччини, Великобританії та Італії підписали в Сорбонні відповідну декларацію. Її продовженням і розвитком стала Болонська конвенція, підписана у 1999 році 29 країнами Європи, що започаткувала Болонський процес – реформування та розвитку нормативно-правового та методичного забезпечення освітніх галузей європейських країн.

Основними положеннями  Болонської декларації є:

• побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;
• формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу країн як складових Європи;
• посилення міжнародної конкурентоспроможності систем вищої освіти окремих країн та Європейської в цілому, підвищення їх престижності у світі;
• підвищення ролі університетів у розвитку загальнокультурних цінностей [4].

З метою досягнення цілей загальноєвропейського освітнього простору заплановано:

1. Введення дворівневого навчання у вищих навчальних закладах. Перший рівень (цикл) має тривати 3–4-и роки і завершуватися отриманням студентами ступеня “бакалавр”. Другий цикл тривалістю 1–2-а роки передбачає отримання ступеня “магістр”. Також передбачено можливість отримання ступеня “доктор” після завершення другого циклу навчання. При цьому термін навчання (1 та 2-й цикли) триватиме 7–8-м років.
2. У системах вищої освіти країн – учасниць Болонської декларації планується запровадити технологію кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЄКТАС). Передбачається введення уніфікованої системи обліку трудомісткості різних видів навчальної роботи студентів у кредитах.
3. Згідно з принципами Болонської конвенції контроль якості підготовки фахівців має здійснюватися, в першу чергу, шляхом об’єктивної оцінки професійних умінь відповідно до стандартів транснаціональної освіти.
4. Результатом процесів модифікації освітнього середовища має стати зростання професійної та соціальної мобільності випускників вищих навчальних закладів у межах Європи.
5. За рахунок уніфікації процесу підготовки фахівців академічні ступені та кваліфікаційні рівні будуть єдиними для європейських країн і, таким чином, значно спроститься працевлаштування випускників вищих навчальних закладів за межами своєї країни.
6. Із запровадженням нововведень передбачається зростання привабливості європейської освіти та інтересу до вищої освіти в цілому.

Основними елементами ЄКТАС є:

• інформаційний пакет, який включає загальну інформацію про університет, назву напрямків, спеціальностей, спеціалізацій, результати роботи студента, форми та умови контролю, система оцінювання, зміст навчальних дисциплін;
• угода між студентом і вищим навчальним закладом, що визначає напрям підготовки фахівця, освітньо-кваліфікаційний рівень, порядок і джерела фінансування;
• академічна довідка оцінювання знань студента з використанням залікових одиниць – кредитів.

Особливістю пропонованої системи є порівняння трудомісткості кредитів через індивідуальні досягнення студентами єдиних норм згідно з ЄКТАС  на конкретних етапах виконання індивідуальних навчальних планів.

Кредитно-модульна система організації навчального  процесу розробляється як модель організації навчального процесу  з поєднанням модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць  – залікових кредитів. В її контексті під модулем розуміється задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується через ті чи інші форми навчального процесу. Одиницею виміру навчального навантаження, потрібного для опанування змістовних модулів за даної організації підготовки фахівців, є заліковий кредит.

Основною метою  запровадження кредитно-модульної  системи організації навчання є  забезпечення студентам можливості навчатися за індивідуальними варіативними частинами освітньо-професійної програми, орієнтованої на конкретні практичні вимоги замовника спеціаліста з тієї чи іншої галузі, а також вподобання та здібності студента; створення умов для стимулювання майбутніх фахівців, які здобувають вищу освіту, та заохочення їх до якісної освіти; надання студентам можливості отримувати професійні кваліфікації відповідно до вимог і потреб ринку праці.

Формування  індивідуального навчального плану  студента має здійснюватися на підставі переліку змістових модулів, відповідно до схеми підготовки фахівців певної кваліфікації. Навчальний план має бути виконаний студентом протягом терміну, який не перевищує граничний термін навчання, що встановлюється галузевими стандартами вищої освіти.

Індивідуальний план студента має включати обов’язкові (нормативні), тобто, необхідні для досягнення освітньо-кваліфікаційної характеристики, та вибіркові змістові модулі. Вибіркові модулі забезпечують виконання варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики і дозволяють забезпечити спеціалізацію та поглиблену підготовку за напрямом майбутньої професійної діяльності.