Вивчення української мови в початкових класах

У процесі роботи над  числом  іменників учитель має сформувати уміння

• розрізняти іменники в однині і множені за значенням і закінчення;
• утворювати форму множини від найбільше уживаних форм однини і навпаки,
• правильно вживати  числові форми іменників у мовленні

Робота над  вивченням числа іменників проходить у такій послідовності :

Спочатку вчитель  організовує спостереження за словами, які називають один і кілька предметів, і порівняння цих слів. Внаслідок  узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що, коли іменник  називає один предмет, він вживається в однині, а коли більше предметів – у множині.

Оскільки учні при визначення числа звертають  увагу лише на смисловий бік поняття (один - багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показники  однини і множини – закінчення (книга - книги).

Визначаючи число  іменників, учні повинний дотримуватись  певної послідовності дії:

• Встановити, один чи більше предметів називає слово;
• Визначити закінчення іменників у множині.

Це полегшує роботу вчителя над розширеним уявленням  про число, зокрема, у іменників, які мають форму множини, але називають один предмет (окуляри), або, маючи форму однини, називають сукупність предметів (каміння).

 

Вправи на визначення числа іменників.

1. Гра “Множина чи однина?”.

Учитель називає  іменники в однині та множині. Учні картками, на яких написано “Множина”, “Однина”, показують число іменників.

Виграє той, хто  найменше помилиться. Для гри можна  використовувати такі іменники: учитель, учні, фабрика, завод, пшениця, медаль, черешні, неділя, вишенька, герої, олівець, море, книга, яблуко, сонце, вікна.

2. Гра “Один - багато”.

На дошці запис.

Зимі кінець якщо заспівав жайворонок, зацвірінькали  горобці, прилетіли дикі голуби, відлетіли  в лиси поля ворони, з’явилися шпаки.

Вийшов з барлоги  ведмідь, застрибав на лісовій галявині заєць.

Які прикметники  того, що зима кінчається?

На які питання  відповідають виділені слова?

Що вони означають?

Як називається  слова, що відповідають на питання хто? і означають назви предметів?

Наведіть приклади іменників, що означають назви домашніх птахів.

Запишіть у  дві колонки іменники, що є назвами  птахів і звірів, за зразком:

Один    Багато

Горобець   Горобці.

Найактивніший ряд  – переможець.

3. Вправа на спостереження за іменниками, які вживаються тільки в однині або в множині.

Відгадайте загадки.

1. Рідке, а не вода, біле, а несніг. (Молоко).
2. У зимову веселу пору ми кращі друзі дітвори. Вивозять  діти нас нагору, а ми веземо їх з гори. (Сани).
3. Хто входить і виходить, той перший нам руки подає, а ми стоїмо завжди при вході, нас в хаті кілька є. (Двері).
4. Хто голівку свою влітку накриває і по двадцять хусток має. (Капуста)

 Учні запитують  слова – відгадки, визначають  число іменників і роблять  висновок, що в українській мов  є іменники, які вживаються тільки  в однині або тільки у множині.

4. Гра “Хто більше”.

Учні поділяються  на дві команди.

Перша команда  добирає і записує іменників, які вживаються тільки в однині, друга – тільки в множині (В  однині – молодь, лічба, читання, ходьба, доброта, сміливість, хоробрість, радість, любов; в множині – ножиці, граблі, ворота, дрова, макарони, гроші, канікули, іменники, жнива, харчі).

Перемагає команда, яка дібрала більше відповідних  іменників.

 

Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній.

Граматичне поняття  роду іменників формується в 3 класі  переважно на основі використання пояснювально-ілюстративного методу. Опрацювати тему “Рід іменників” учитель має показати дітям, що:

• Іменники бувають трьох родів: чоловічого, жіночого і середнього;
• Для того, щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у формі однини;
• Рід деяких іменників слід заміняти (собака – ч.р.).

У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників  здійснюється підстановкою особових займенників  – він, вона, воно чи присвійних –  мій, моя, моє. Це має повідомити учитель  дітям перед виконанням вправ  на розрізнення роду.

Важливо під час формуванням поняття  роду показати учням, що визначити рід  іменників можна тільки тоді, коли вони вжиті в однині. Вправи на визначення роду іменників.

1. Відгадати загадки

• Дуже повні ноги має,

Ледве їх переставляє,

Сам високий я на зріст,

Замість рота в мене хвіст. (слон)

• Прийшла вона із довгим вінком

На бесіду із нашим півником.

Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід. (лисиця)

• Високо стоїть, одне око має,

Всюди заглядає. (сонце)

Записати слова відгадки, визначити  рід іменників.

2. Гра “Визнач рід іменника”.

Вчитель демонструє малюнки  із зображенням тварин, рослин, людей. У відповідь учні сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “сер. р.”.

3. Гра “Якого роду?”

На магнітофонну плівку записані іменники різних родів. Включати запис. Учні у відповідь сигналізують картками “чол. р.”, “жін. р.”, “сер. р.”.

4. Гра “Наш  рід”.

Учні  поділяються  на три групи: чоловічий, жіночий  та середній. Учитель проказує іменники. Кожна група, плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає її роду.

За помилку  одного з учнів група дістає зауваження. Виграє та група, яка матиме найменше зауважень.

 

Відмінювання  іменників.

Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка – здатність  виражати за допомогою закінчень  та в окремих випадках прийменників синтаксичні зв’язки між словами.

Внаслідок вивчення відмінювання іменників учні повинні  усвідомити:

• Зміна іменників за відмінками служать для зв’язку їх з іншими словами;
• Крім відмінкових закінчень для зв’язку слів використовуються прийменники;
• Називний і давальний відмінки ніколи не вживаються з прийменниками, а місцевий, ніколи не вживається без прийменників;
• Решта відмінків можуть уживатися як з прийменниками, так і без них;
• У залежності від системи відмінкових закінчень іменники поділяються на певні групи - _________ ;

Вивчення відмінків  і типів відмінювання іменників  за програмою передбачається в четвертому класі. Однак грунт для формування цього поняття готується поступово  ще з першого класу. Практично  з відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень, і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників за питаннями.

Особливістю засвоєння  відмінків є те, що воно базується  на вмінні учнів бачити зв’язки  слів у реченні.

Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише після того, як діти навчаться __________ з речення слова, пов’язані між собою граматично і за змістом, тобто словосполучення. Уже на початковому стані вивчення відмінювання іменників діти, ще не знаючи відмінків, знайомляться з різними формами слова. Спостереження за зміною закінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити роль закінчень в мовленні.

Зміна запитання, як правило, приводить до зміни закінчень  у словах. Подальше усвідомлення цієї закономірності відбувається при роботі над деформованими текстами. Побудова речень із безсистемно поданих слів неодмінно змусить дітей поставити логічні запитання, а мовленнєвий досвід підкаже вибір правильної форми. Отже, ще до вивчення теми “Відмінки іменників” учні мають змогу зрозуміти взаємозв’язок питання і форми, слова, відповіді.

На наступному етапі вивчення відмінювання іменників (4 клас), актуалізуючи знання дітей  про зміну слів за питаннями, вчитель  знайомить школярів із назвами відмінків. Вивчення відмінювання іменників слід пов’язати виробленням уміння розрізнити відмінки.

При визначенні відмінків треба привчити учнів  дотримуватися потрібної послідовності  дії:

• Знайти слово, з яким пов’язаний іменник;
• Від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається;
• За питанням визначити відмінок;

Так учні свідомо  оволодівають умінням визначати  відмінки.

Подання вивчення системи відмінювання іменників  полягає у виконанні ряду тренувальних вправ, які передбачають визначення відмінків іменників у поданому тексті, постановку іменників у відповідній відмінковій формі, змінювання іменників за відмінками.

 

Вправи на змінювання іменників  за відмінками.

1. Гра “Наш відмінок”.

Учні поділяються  на три групи: родовий, знахідний, місцевий або називний, давальний, орудний відмінки. Вчитель визначає іменники і проказує їх у реченнях відмінках. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає їй відмінку.

За помилку  одного з гравців групи дістає зауваження. Витрачає та група, яка  має найменше зауважень. Можна поділити дітей і на місць груп відмінків.

2. Гра “Якого відмінка”.

В учнів є картки з першими буквами назви відмінків. Добре, якщо ці картки різнокольорові. Вчитель називає різні відмінки закінчення іменників. Учні картками показують відмінок і називають відповідний іменник.

Якщо закінчення одинакові у двох або трьох  відмінків, учасник показують картки з усіма відмінками.

3. Гра “Постав у потрібному відмінку”.

Окремі іменники в тексті учитель дискутує у початковій формі, а учні пишуть їх залежно від зв’язку з іменними словами в реченні.

Наприклад: 1. Пішла  луна (гай).

2. Червоніє за (гора) калина.

Учні пишуть слова  гай і гора в орудному відмінку.

3. Гра “Відмінковий сполучник”.

Учитель називає  іменник у називному відмінку і викликає учня, який повинен сказати іменник у родовому відмінку тієї ж відміни. Другий викликаний учень називає іменник цієї ж відміни у давальному відмінку і т.д. Виграє той, хто матиме найменше помилок.

Отже, вивчений іменник  в початковий класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і пасивному мовленні школярів.

Б) Система вивчення прикметника.

Завдання вивчення прикметника в 1-4 класах полягають у формуванні граматичного поняття “прикметник” як частини мови, що пов’язана з іменником, у вироблені навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і пасивному мовленні.

Учні повинні  засвоїти, що прикметник:

• називає ознаку предмета,
• залежить від іменника,
• відповідає на запитання який? Яка? Яке?
• робить мовлення більш точним, емоційним і багатим.

Вивчення прикметника  здійснюється поступово.

Система родить лад вивченим темам “Прикметники”  – це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметників у мовленні.

Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично займаються зі словами, що є ознаками предметів (без уживання терміна “прикметник”). У 2 класі водиться термін і додається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, змінювати прикметники разом з іменниками за зразками “один, багато”, (без уживання термінів “однина – множина”).