Складові процесу клобалізації

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ФАКУЛЬТЕТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА БІОТЕХНІКИ

 

 

БОБРОВ Іван Євгенович ______ «    »______ 2014 р.

        (підпис)

 

магістрант кафедри промислової біотехнології (група БТ-31м)

 

 

СКЛАДОВІ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Основи сталого розвитку суспільства»

 

 

 

Перевірила: Джигирей І.М.

Оцінка: _______________

Дата: _________________

Підпис: _______________

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Суть процесу глобалізації…………………………………………….……..5
1. Передумови глобалізації……………………………………………5
2. Визначення поняття, ознаки, структура глобалізаційного процесу………………………………………………………………………….10
2. Глобалізація в історії……………………………………………………….12
3. Економічна складова глобалізації…………………………………………15
1. Посилення відкритості національних економік………………..16
2. Роль транснаціональних корпорацій…………………………..17
3. Зміна ролі держави………………………………………………18
4. Культурна складова глобалізації……………………………………………21
1. Переваги культурної глобалізації………………………………..22
2. Недоліки культурної глобалізації……………………………….22
5. Екологічна складова глобалізації…………………………………………24

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..28

 

ВСТУП

Світ на межі другого та третього тисячоліть стрімко змінюється. Новим змістом наповнюються усі сфери суспільного життя. Набуває нових рис весь усталений, звичний порядок планетарного життя, перебудовується його устрій. Людство перебуває на порозі нової історичної епохи, найважливішою ознакою якої є стрімке зростання процесів світової глобалізації, що здійснюються незалежно від волі чи бажання окремих країн. За таких умов розуміння нових явищ є дуже важливим, щоб визначити раціональну стратегію поведінки. Це важливо для всіх країн світу, а особливо для тих, в яких відбувається перехід від однієї соціально-економічної системи до іншої. До таких держав належить і Україна [3].

Журнал “Foreign Policy” щорічно публікує індекс глобалізації країн, який відображає розвиток політичної, економічної, персональної та технологічної глобалізації у 62 країнах світу, на які припадає 96 % світового ВВП та 84 % населення світу.

При складанні рейтингу враховують чотири основних параметри:

по-перше, показники економічної інтеграції (обсяг міжнародної торгівлі, прямі іноземні та портфельні інвестиції, міжнародні платежі тощо);

по-друге, показники персональних контактів (міжнародний туризм, міжнародні телефонні переговори, поштові відправлення, перекази тощо);

по-третє, показники технологізації (кількість користувачів Інтернет, Інтернет-сервери тощо);

по-четверте, показники участі у міжнародній політиці (кількість посольств, участь у міжнародних організаціях тощо).

За останні роки перелік найглобалізованіших держав світу практично не зазнав змін. Лідером даного рейтингу є Ірландія. На другому місці – Сінгапур, на третьому – Швейцарія. Ці держави ніколи не випадали з першої п’ятірки, а Ірландія визнається найглобалізованішою країною уже третій рік поспіль.

Крім них, серед двадцяти найглобалізованіших країн є: Нідерланди, Фінляндія, Канада, США, Нова Зеландія, Британія, Австралія, Чехія, Франція, Португалія, Норвегія, Німеччина, Словенія і Малайзія.

Україна посідає 43-те місце та є останньою з усіх країн Центральної та Східної Європи у цьому рейтингу. Це пояснюється насамперед уповільненням реформ у ключових секторах та політичною нестабільністю [23].

Розгортання процесу глобалізації несе в собі суперечливий вплив на національні економіки та на сучасне світове господарство в цілому.

Метою даної роботи є порівняння позитивних та негативних аспектів глобалізації. Для досягнення даної мети поставлені завдання:

• розкрити суть поняття глобалізації; визначити основні ознаки та структуру;
• прослідкувати як здійснювалась інтеграція суспільства протягом минулих століть;
• дослідити вплив глобалізації на економічну, екологічну та культурну сфери.

 

 

1. Суть процесу глобалізації

1.1. Передумови глобалізації

Глобальні проблеми людства як фактор міжнародних відносин

Глобальні проблеми людства – сучасні проблеми існування і розвитку людства в цілому. Вирішення глобальних проблем вимагає об'єднання зусиль всієї світової спільноти, визнання необхідності міжнародної співпраці у всіх сферах життєдіяльності людини [1].

Визначимо найактуальніші глобальні проблеми людства:

1. Проблеми запобігання  нової світової війни і збереження  миру.

На рубежі століть в світі зберігаються і поступово збільшуються величезні арсенали засобів масового знищення і звичайних озброєнь, а загальні витрати на військові потреби в 2010 р. склали понад 1 трлн дол. Найбільші засоби на армію і оборону затрачують США, Росія, Великобританія, Франція, Китай, Японія. В деяких країнах військові витрати перевищують 1/10 частину їх ВВП. Це, перш за все, ті країни, які постійно знаходяться у військовому протистоянні (КНДР, Ізраїль, більшість країн Персидської затоки та інші). На задоволення попиту на військові товари і послуги працює понад 50 млн. чоловік, а в розробках військового характеру беруть участь 500 тис. учених або 1/5 частина науковців всього світу [4].

2. Енергетична проблема.

Енергетична проблема належить до категорії глобальних, причому однієї з найгостріших і злободенних, яка має значний вплив на умови та перспективи суспільно-економічного життя.

Енергетична проблема має обов'язковий, безумовний характер і не може бути проігнорована або недооцінена, оскільки це могло б привести до надзвичайно несприятливих, навіть фатальних наслідків для мільярдів людей.

Розвиток техніки і технологій на планеті в XX столітті характеризувався стрімким збільшенням енергоспоживання. За оцінками експертів, в 1945-1995 рр. населення планети використало 2/3 всього палива, здобутого людством за час свого існування.

На рубежі століть сукупне споживання енергоносіїв не тільки значно перевищує допустимий максимум, в межах якого діяльність людини не позначається на навколишньому середовищі, загальному кліматі і функціонуванні екосистем, але і створює для людства близьку перспективу залишитися без традиційних джерел енергії.

На сьогоднішній день головними споживачами енергії є провідні індустріальні країни. 1-е місце тут впевнено займають США з сукупним споживанням понад 2 млрд т нафтового еквівалента. Відповідний показник для країн Західної Європи – понад 1,5 млрд т, сумарний показник країн колишнього СРСР складає приблизно 1 млрд т, України – близько 150 млн т.

На рубежі століть особливо актуальними є заходи щодо зміни негативних тенденцій у сфері енергетики. Основні з них наступні: підвищення ефективності використання енергії (при сучасному рівні техніки і технологій можна зменшити сумарне споживання енергії на 35-45%); зменшення шкідливих викидів в атмосферу за рахунок нових технологій очищення відпрацьованих газів; зміна структури паливно-енергетичного балансу за рахунок альтернативної енергетики; впровадження заходів щодо уповільнення темпів зростання населення [4].

3. Екологічні проблеми  сучасності.

Внаслідок різкого збільшення кількості населення, інтенсивної індустріалізації та урбанізації на планеті господарські навантаження стали перевищувати спроможність екологічних систем до самоочищення і оновлення. У відносинах людини і природи наступила криза, яка викликала екологічні проблеми глобального характеру.

Однією з найважливіших екологічних глобальних проблем на сьогодні є проблема глобального потеплення. Глобальне потепління – прогресуюче поступове підвищення температури поверхні Землі, що пов'язане з парниковим ефектом і призводить до зміни клімату у глобальних масштабах. За останню сотню років середня температура повітря над сушею зросла на 0,74 ± 0,18 °C.

Глобальне потепління призводить до підвищення рівня Світового океану, до змін в кількості і розподілі атмосферних опадів. В результаті можуть почастішати природні катаклізми, такі як повені, посухи, урагани та інші, знизиться врожай сільськогосподарських культур на постраждалих територіях і підвищиться – в ​​інших зонах (за рахунок збільшення концентрації вуглекислого газу).

Потепління клімату може призвести до зміщення ареалів видів тварин та збільшити ймовірність вимирання нечисленних видів – мешканців прибережних зон і островів, чиє існування в наш час знаходиться під загрозою.

За минулі десять років викиди збільшилися у всьому світі на 9%, а в США – на 18%. Проте, це не перешкодило Сполученим Штатам відкинути Кіотській протокол про обов'язкове обмеження викидів парникових газів. Австралія, найбільший світовий експортер вугілля, відмовилася підписувати Кіотській протокол без участі США, а багата енергоносіями Канада вирішила переглянути свою участь в ньому. З другого боку, в Європі Кіотські угоди користуються широкою підтримкою.

Останніми роками намітилися певні напрями міжнародної співпраці у сфері охорони навколишнього середовища. Основні з них наступні: створення міждержавних банків екологічної інформації; створення міжнародних фінансових фундацій охорони навколишнього середовища; участь держав в міжнародній мережі глобального економічного моніторингу; співпраця в справі ліквідації наслідків екологічних і техногенних катастроф; узгодження національної екологічної політики і природоохоронних екологічних програм з метою обмеження їх можливого негативного впливу на розвиток міжнародних економічних відносин; об'єднання міжнародних організацій, їх фінансових зусиль для вирішення глобальних проблем охорони екосистем; координація національних природоохоронних заходів з урахуванням екологічної взаємозалежності держав; співпраця в справі використовування і експлуатації природних ресурсів і умов, які відносяться до категорії «сумісного спадку людства» (Світовий океан, Антарктида, повітряний басейн, космічний простір); співпраця в наукових дослідженнях з екологічної тематики [5].

4. Проблеми народонаселення.

Згідно з підрахунками ООН досягло 7 мільярдів осіб 31 жовтня 2011 року. Це число зростає й надалі, згідно з прогнозами, нечуваними до 20-го століття темпами, хоча швидкість зростання, сягнувши піку в 2,2% на рік у 1963-му, скоротилася майже вдвічі. Якщо й надалі населення світу зростатиме вздовж теперішньої кривої, то воно досягне 9 млрд до 2042 року.

Процес приросту населення неминуче веде до посилення процесу урбанізації, який спостерігається як в більш, так і в менш розвинених країнах. В даний час майже половина населення земної кулі проживає в містах. Якщо в кінці XIX століття міські жителі складали лише 1/10 частину населення, то до 2025 р. в містах проживатиме більше 75% всіх людей. Дані зміни представляють одну з найбільших революцій в історії суспільства [4].

5. Боротьба з бідністю.

Однією з глобальних проблем людства в даний час є бідність. За даними Всесвітнього банку, 2,8 млрд чоловік живуть на суму, що не перевищує 2 дол. в день. Більшість з них не має доступу до чистої води, повноцінної їжі і засобів санітарії.

Загальноприйнятою межею бідності є дохід в 2 дол. на людину на добу (60 дол. в місяць). Всесвітній банк для міжнародних зіставлень використовує інший показник – 4 дол. (120 дол. в місяць на одну людину). В розвинених країнах для визначення рівня бідності застосовується межа, встановлена в США – 14,4 дол. на добу.

Світова громадськість останнім часом проявляє все більшу заклопотаність зростанням бідності, оскільки це явище може мати соціально-економічні і політичні наслідки [4].

6. Ліквідація небезпечних  хвороб.

Ліквідація небезпечних хвороб – одна з глобальних проблем людства. Успіхи медицини дозволили збільшити тривалість життя, понизити загальну і дитячу смертність не тільки в економічно розвинених, але, до певної міри, і в країнах, що розвиваються, практично перемогти ряд епідемічних захворювань, які наводили страх на людей у минулому. Мільйони людей за останні роки вперше дістали реальний доступ до медичного обслуговування.

Проте в цілому питання з розповсюдження небезпечних захворювань продовжує залишатися дуже напруженим. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожний 5-й мешканець планети в даний час хворий або має поганий стан здоров'я.

Найпоширеніші в світі хвороби, які спричиняють за собою смертельний результат, – СНІД, різні форми раку, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, гостра респіраторна інфекція, туберкульоз, хронічне запалення легенів, діарея, малярія, гепатит і деякі інші.

Проблеми зростання числа небезпечних захворювань торкаються не тільки проблем охорони здоров'я і медичної науки. Вони викликані загальними суперечностями в розвитку людства і пов'язані з рівнем соціального забезпечення, екологією, способом життя сучасної людини. Тому боротьба з небезпечними захворюваннями повинна стати предметом обговорення не тільки медичних працівників, але і міжнародних, урядових і суспільних організацій, всієї світової спільноти [4].