Аналіз платіжного балансу України та вплив макроекономічної політики на його стан

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Ноября 2014 в 22:11, курсовая работа

Краткое описание

Метою даної роботи є розгляд теоретичних основ побудови та публікації платіжного балансу, його структури, класифікації статей та категорій, взаємозв’язків рахунків, інструментів регулювання. Також метою є виявлення особливостей стану платіжного балансу України, основних його проблем та їх напрямків вирішення.
У завдання роботи входить огляд платіжного балансу України та його особливості на період 2008-2012рр. економіки України.

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи побудови та платіжного балансу країни………..5
Економічний зміст платіжного балансу…………………………………….5
Структура платіжного балансу………………………………………………8
Фактори, що впливають на стан платіжного балансу…………………..…..12
РОЗДІЛ 2. Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу та інструменти його регулювання……………………………………………………………………...…14
2.1. Рахунки платіжного балансу та їх взаємозв’язок………………………...….14
2.2. Інструменти регулювання платіжного балансу……………………………..17
РОЗДІЛ 3.Аналіз платіжного балансу України та вплив макроекономічної політики на його стан……………………………………………………………...21
3.1. Динаміка платіжного балансу України……………………………………...21
3.2. Стан платіжного балансу України та вплив макроекономічної політики на його стан…………………………………………………………………………....25
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..…35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…………..38

Вложенные файлы: 1 файл

Ukrana.docx

— 90.97 Кб (Скачать файл)

Послуги є другою статтею поточного рахунку та охоплюють матеріальні і нематеріальні послуги, але не враховують виплати і надходження факторних доходів (оплату праці, податки і субсидії на виробництво, відсотки і дивіденди). Послуги, пов’язані з освітою та охороною здоров’я, які отримують студенти або особи, що прибули для лікування, обчислюються у цій категорії незалежно від строку перебування їх у даній країні. Деякі інші категорії осіб — військовий персонал, працівники посольств і нерезиденти — не належать до категорії приїжджих. Перелік категорії, які відносяться до статті «Послуги.

По статті «Доходи» платіжного балансу включаються доходи від надання резидентами нерезидентам (і навпаки) факторів виробництва: праці, капіталу, землі.

Категорія «Оплата праці» включає заробітну плату робітників і службовців та інші допомоги працівникам, що сплачені наявними коштами або в натуральній формі.

Категорія «Доходи від інвестицій» охоплює надходження та платежі, що пов’язані з виплатою нерезидентами резидентам доходів від володіння іноземними фінансовими активами і зовнішніми зобов’язаннями перед нерезидентами.

Стаття «Трансферти» являє собою компенсовані записи, що відображають перехід права власності на реальні або фінансові ресурси від резидентів до нерезидентів (і навпаки). Незалежно від того, чи є ці операції добровільними або обов’язковими, така передача ресурсів не супроводжується отриманням або наданням будь-якого вартісного еквівалента.

У платіжному балансі поточні трансферти виокремлюються від капітальних, останні реєструються на рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій. Ці трансферти включають ті, які здійснюються сектором державного управління (наприклад, передача засобів у межах співробітництва на рівні офіційних органів різних країн, поточні податки на доходи та податки на майно) та трансферти інших секторів (грошові перекази працюючих, страхові премії за винятком плати за послуги, виплати страхового відшкодування, не пов’язані зі страхуванням життя).

Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій — є другим розділом платіжного балансу. Він включає всі операції (фактичні та умовно нараховані) і показує зміни у володінні в зарубіжних фінансових активах і пасивах. Операції з капіталом класифікуються за видами: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші операції з капіталом та резерви.

Крім того, рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами містить: рух довгострокових і короткострокових капіталів, тобто надходження і платежі в зв’язку з продажем і купівлею іноземних цінних паперів; суми наданих, отриманих і погашених іноземних кредитів, розрахунки з купівлі-продажу заводів, копалень, земельних ділянок та іншого майна за кордоном; короткострокове кредитування зовнішньої торгівлі і погашення короткострокових кредитів; відкриття рахунків в іноземних банках; перекази капіталів на ці рахунки і т. ін.

До складу рахунку операцій з капіталом та фінансовими інструментами входять два основних рахунки: рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок.

Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, що включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.

У фінансовому рахунку відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами.

Фінансовий рахунок поділяється на дві класифікаційні групи, що охоплюють операції з фінансовими активами (активи) та операції з фінансовими зобов’язаннями (пасиви). Обидві групи у свою чергу поділяються на три функціональні категорії: прямі, портфельні та інші інвестиції. До складу активів відноситься також така категорія, як резервні активи.

Прямі інвестиції – це категорія міжнародної діяльності, яка відображає прагнення інституційної одиниці – резидента однієї країни справляти стійкий вплив на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни.

Портфельні інвестиції. До складу цієї категорії включаються такі основні види інструментів: акції та інші форми участі в капіталі, облігації та інші боргові цінні папери, інструменти грошового ринку та похідні фінансові інструменти. Для кожного виду фінансового інструменту здійснюється розподіл операцій за внутрішніми секторами економіки.

Інші інвестиції. Інші інвестиції включають усі операції фінансового рахунку, що не відносяться до прямих або портфельних інвестицій, а також резервних активів. Інші інвестиції класифікуються за типами інструментів: торгові кредити, позики, валюта і депозити, інші активи й інші пасиви, а в подальшому, як і портфельні інвестиції, за основними секторами економіки. Здійснюється також їх розподіл за терміном погашення.

Резервні активи охоплюють ті, що розглядаються органами грошово-кредитного регулювання країни у вигляді активів, які можуть бути використані з метою врегулювання платіжного балансу, а в деяких випадках і для інших цілей. Принципово можливість використання таких активів не пов’язується тісно з будь-якими формальними критеріями, як, наприклад, з тим, кому належать ці активи або в якій валюті вони виражені. Резервні активи включають: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервну позицію в МВФ, активи в іноземній валюті (готівка та депозити, цінні папери), інші фінансові зобов’язання.

   Така структура  платіжного балансу складається  з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо.

 

1.3. Фактори, що впливають на стан платіжного  балансу.

Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи і т.д. негативно впливають на платіжний баланс. Платіжні баланси реагують на торгово-політичну дискримінацію певних країн, що створюють штучні бар'єри і перешкоджають розвитку взаємовигідних відносин. Наприклад, на країни НАТО поширювався великий список товарів (КОКОМ), заборонених для постачання в колишні соціалістичні країни "зі стратегічних міркувань". Перетворення в країнах Східної Європи і колишнього СРСР по шляху переходу до ринкової економіки створили умови для відмови від дискримінації на користь взаємовигідної співпраці.

 

 

Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави

Характеристика економічних факторів

Таблиця 1.2.

Економічні фактори

Спосіб впливу

Темп інфляції

В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення рівня цін імпортні товари стають все більш принадливими для покупців в порівнянні з товарами, що виробляються в цій країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій.

Реальний ріст ВВП

Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг, Ця тенденція пояснюється тим, що високі темпи росту ВВП означають, що підвищується рівень прибутків в середині країни, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи росту ВВП, навпаки, приведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг.

Процентні ставки

Рівні процентних ставок впливають на потоки капіталу, що вливаються в ринок облігацій і використовуються для інвестицій в грошовий ринок. Якщо в країні підвищуються процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку капіталу для інвестицій в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти грошового ринку. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку капіталу, тому що фінансові центри інших країн стають більш принадливими для інвесторів.

Валютний курс “спот”

Валютний курс “спот” впливає на :

· Відносну вартість імпортних товарів в порівнянні з вартістю товарів, що вироблені в середині в країні.

· На відносну вартість експортних товарів в порівнянні з товарами інших країн (в країнах – імпортерах). Високий курс іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій та сприяє проведенню експортних операцій. І навпаки, низький курс іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту.


РОЗДІЛ 2. Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу та  інструменти його регулювання.

2.1. Рахунки платіжного балансу та їх взаємозв’язок.

У платіжному балансі рахунок руху капіталів та фінансів об'єднує баланси операцій з офіційними валютними резервами та автономними фінансовими операціями між резидентами і нерезидентами. Але при аналізі міжнародних потоків їх звичайно відокремлюють один від одного.

   З урахуванням  помилок і недоглядів сальдо  всіх рахунків платіжного балансу, разом із статистичними помилками  та недоглядами, завжди дорівнює  нулеві:   

                                             CAB+KAB+SD+OSB=0,                                 (2.1)

де CAB - баланс поточних операцій;

     КАВ - баланс  операцій з капіталом та фінансами;

     SD - статистичні  помилки та недогляди;

     OSB - баланс  резервних активів.

   В цій формулі  баланс операцій з капіталом  та фінансами вираховується за  винятком операцій з офіційними  валютними резервами, тобто сальдо  рахунку операцій з капіталом  та фінансового рахунку без  статті «Резервні активи»,  а  баланс офіційних рахунків це  і є сальдо цієї статті.

   Баланс поточних  операцій разом з балансом  капітального та фінансового рахунків без операцій з резервними активами центрального банку розглядається як баланс автономних або самостійних угод. Він формується в результаті незалежних дій резидентів і нерезидентів, які здійснюють міжнародні фінансові й поточні угоди на власний розсуд, без урахування можливих наслідків для платіжного балансу країни в цілому.

   Сальдо автономних  операцій є основним у структурі  платіжного балансу й називається, власне, платіжним балансом:

                                             CAB+KAB+SD=BOP,                                     (2.2)

де CAB - баланс поточних операцій;

     КАВ - баланс  операцій з капіталом та фінансами;

     SD - статистичні  помилки та недогляди;

     ВОР - платіжний  баланс.

   Платіжний баланс  країни урівноважений, коли баланс  автономних операцій дорівнює  нулеві (САВ+КАВ=0). Але найчастіше  поточні й фінансові автономні  угоди не врівноважуються між  собою.

   Додатне сальдо автономних угод, або активний платіжний баланс (ВОР>0), свідчить про те, що надходження коштів від поточних та фінансових міжнародних операцій фірм і домогосподарств перевищують їхні витрати. Від’ємне сальдо автономних угод, або пасивний платіжний баланс (ВОР<0), свідчить про перевищення поточних витрат та інвестицій за кордон над поточними зовнішніми надходженнями, яке не покривається іноземними показниками та інвестиціями.

   Дисбаланси автономних  операцій урівноважуються резервними  активами:

                                                  CAB+KAB=BOP=-OSB,                             (2.3)                                           

де CAB - баланс поточних операцій;

     КАВ - баланс  операцій з капіталом та фінансами;

     ВОР - платіжний  баланс;

     OSB - баланс  резервних активів.

   При активному  платіжному балансі центральний  банк збільшує валютні резерви (іноземні активи, і в такий спосіб компенсує надмірний притік іноземної валюти, запобігає підвищенню валютного курсу, зменшенню експорту й вивезенню капіталу. Якщо складається пасивний платіжний баланс, центральний банк скорочує валютні резерви, компенсуючи резидентам дефіцит міжнародних платіжних засобів в автономних розрахунках з нерезидентами.

   Отже, коли не брати  до уваги статистичні помилки, платіжний баланс вимірюється  сумою приросту офіційних валютних  резервів. А баланс резервних  активів дорівнює платіжному  балансу з протилежним знаком:

                                                        OSB=-ВОР,                                            (2.4)                                                   

де OSB - баланс резервних активів;

     ВОР - платіжний  баланс.

   Оскільки баланс  резервних активів компенсує  дисбаланси автономних операцій, його називають також компенсаційним балансом.

   Також взаємозв’язок  рахунку поточних операцій і  рахунку операцій з капіталами  та фінансових операцій може  бути представлений  у вигляді  перетворень основної тотожності  національних розрахунків (2.5) до вигляду:

                                                         Y – C – G = I + NX,                              (2.5)                                            

де Y - ВВП;

     С - споживчі видатки домашніх господарств;

     G - державні закупівлі товарів і послуг;

      I - інвестиційні видатки ділових фірм країни;

      NX - чистий експорт.

   Треба звернути  увагу на те, що в лівій частині  рівняння ми отримуємо величину  національних збережень S. Переписавши дане рівняння отримаємо наступне:

                                                            I – S = – NX,                                      (2.6)                                

Информация о работе Аналіз платіжного балансу України та вплив макроекономічної політики на його стан