Аналіз платіжного балансу України та вплив макроекономічної політики на його стан

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи побудови та платіжного балансу країни………..5

1. Економічний зміст платіжного балансу…………………………………….5
2. Структура платіжного балансу………………………………………………8
3. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу…………………..…..12

РОЗДІЛ 2. Взаємозв’язок рахунків платіжного балансу та  інструменти його регулювання……………………………………………………………………...…14

2.1. Рахунки платіжного балансу та їх взаємозв’язок………………………...….14

2.2.  Інструменти регулювання  платіжного балансу……………………………..17

РОЗДІЛ 3.Аналіз платіжного балансу України та вплив макроекономічної політики на його стан……………………………………………………………...21

3.1. Динаміка платіжного  балансу України……………………………………...21

3.2. Стан платіжного балансу  України та вплив макроекономічної  політики на його стан…………………………………………………………………………....25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..…35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…………..38

Додатки …………………………………………………………………………....40

 

 

 

 

 

ВСТУП

Зовнішньоторговельна діяльність країни обраховується у вигляді платіжного балансу. Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає у тому, що  у лаконічній формі відбивати стан міжнародних економічних відносин даної країни із її закордонними партнерами, являючись індикатором  для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики й управління державною заборгованістю. Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики держави, яка безпосередньо впливає на стан економіки.

 Платіжний баланс – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону і сумою платежів за кордон протягом певного періоду.

Стан платіжного балансу – індикатор стану всієї економіки, а динаміка зміни стану окремих його статей відображає головні тенденції економічного розвитку суспільства й, як слідство, може служити основним джерелом інформації для прийняття рішень державної політики. Стійкий стан платіжного балансу для економіки відкритого типу повинне розглядатися як пріоритетний напрямок розвитку економіки.

Велику увагу проблемі рівноваги платіжного балансу приділяли такі видатні діячі політичної економії, як А. Сміт та Д. Рікардо, вносячи у процес складання платіжних балансів нові елементи і представлення. До відомих науковців, які в своїх працях розглядали економічне призначення, складові частини та фактори впливу на платіжний баланс, можна віднести М.І. Савлука, С.І. Юрія, С.Л. Боринця, Л.Н. Красавіну, А.С. Філіпченка, Т.С. Шеремета,  Є.С. Корнієнко, О.В. Сніжко та інших.

Актуальність розгляду даної теми для України, насамперед, пов’язана з тим, що країну охопила світова економічна криза, яка негативно позначилася на її зовнішньоекономічній діяльності і безпосередньо призвела до зменшення попиту і цін на послуги та товари українського виробництва, а також зменшення фізичного обсягу товарів та послуг. Тому, в даний час, для України є необхідним визначити свою позицію та напрям оптимізації платіжного балансу країни для того, щоб поліпшити умови функціонування економіки в цілому, оптимізувати міжнародну економічну діяльність загалом та її окремих компонентів. Тому український уряд проводячи економічну політику повинен враховувати ті обмеження та вимоги, які висувають завдання формування платіжних балансів, а також аналізувати та застосовувати шляхи і засоби подолання негативних явищ та процесів, що виникли у результаті різних збурень на світовому ринку.

Предметом дослідження є платіжний баланс України, його окремі рахунки та їх сальдо, статті, категорії, показники, економічні операції, які відображаються в платіжному балансі.     

Метою даної роботи є розгляд теоретичних основ побудови та публікації платіжного балансу, його структури, класифікації статей та категорій, взаємозв’язків рахунків, інструментів регулювання. Також метою є виявлення особливостей стану платіжного балансу України, основних його проблем та їх напрямків вирішення.

У завдання роботи входить огляд платіжного балансу України та його особливості на період 2008-2012рр. економіки України.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи побудови та платіжного балансу країни.

1. Економічний зміст платіжного балансу.

 

Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики держави, яка безпосередньо впливає на стан економіки. Він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку зовнішньоекономічних відносин. Зокрема, рівень та динаміка його збалансованості за звітний період надають можливість визначити причини покращення або погіршення кон'юнктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну динаміку їх у майбутньому, перспективні та проблемні галузі національної економіки, стабільність законодавчої бази, рівень довіри до вітчизняної політики.

За формою складання платіжний баланс – це статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн.

Платіжний баланс за  функціями – це  макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді платежів та надходжень, які з дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит и пропозицію національної та іноземної валюти на цей момент і він є одним із чинників формування валютного курсу.

Платіжний баланс є найбільш поширеним балансом міжнародних розрахунків, який показує співвідношення платежів за кордон і надходжень з-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Саме поняття «платіжний баланс» вперше ввів в економічну теорію Джеймс Стюарт у 1767 р., але складання платіжного балансу, класифікація операцій, що входять до нього, до початку XX ст. були різним.

Досягненню сучасної певної однотипності даних міжнародних розрахунків сприяла діяльність Ліги Націй і МВФ, створеного на основі рішень міжнародної конференції в Бреттон-Вудсі. Так, ще в 1924 р. публікація Лігою Нації даних про платіжні баланси 13 країн за 1922 р. поклала початок міжнародному порівнянню цих показників. У 1927 р. Ліга Націй запропонувала схему і низку рекомендацій, в яких за зразок приймалися головним чином платіжні баланси США і Англії. У результаті уточнень, внесених експертами Ліги Націй, була створена уніфікована схема платіжного балансу, яка в 1947 р. була опублікована як документ ООН і стала базою для подальших розробок форми і принципів складання платіжного балансу Міжнародним валютним фондом.

Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації схеми платіжного балансу, результати якої знаходять відображення в періодичних випусках «Керівництва з платіжного балансу».

При побудові платіжного балансу враховується той факт, що всі зовнішньоекономічні операції можна поділити на кредитні (які приносять іноземну валюту) і дебетні (пов’язанні з її витратами). Тому в балансі перші йдуть зі знаком «+», а другі зі знаком «-» ( Табл. 1.1.). Так, експорт товарів і запозичення, одержані країною, — це кредитні операції, а імпорт і кредитування інших країн — дебетні.

За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.

Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.

Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.

З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.

В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.

Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).

Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).

Таблиця 1.1.

Прибуткові статті (+) (Джерела грошових коштів)	Витратні статті (-) (Способи використання  грошових коштів)
Експорт товарів та послуг	Імпорт товарів та послуг
Приток капіталу	Вивіз капіталу
Приватні та державні  дари із-за кордону	Дари за кордон
Транспортні послуги, що надані нерезидентам	Використання транспорту інших держав
Витрати іноземних туристів в даній країні	Витрати на  туризм за рубежем
Військові  витрати інших держав	Військові витрати  за кордоном
Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону	Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам
Продаж активів даної  країни нерезидентам	Придбання  іноземних активів  (наприклад, акцій, облігації  та нерухомості)
Депозити нерезидентів  в депозитних установах даної  країни	Депозити в іноземних депозитних установах
Продаж  золота нерезидентам	Придбання  золота за кордоном
Продаж національної  валюти нерезидентам	Купівля іноземної  валюти

1.2  Структура  платіжного балансу.

«При публікації платіжного балансу України в першу чергу і головним чином, використовується формат так званого «нейтрального представлення». За цією версією товари, послуги і поточні трансферти об’єднуються в рахунку поточних операцій, а капітальні трансферти, прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції й резервні активи - в рахунку операцій з капіталом та фінансовими операціями.» Для забезпечення рівності між рахунками, як зазначалося, додається стаття «Помилки та упущення» і виводиться загальне нульове сальдо. Та ж сама процедура дотримується, коли з урахуванням економіко-географічного фактора всі показники платіжного балансу розподіляються за трьома статистичними агрегатами: баланс з далеким зарубіжжям, баланс із країнами СНД, консолідований баланс».

В Таблиці 1(Додаток 1) наведена схема операцій платіжного балансу: рахунки, статті, категорії та операції, які здійснюються між резидентами та нерезидентами. Таблиця складається з двох основних частин (рахунку поточних операцій і рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій), в свою чергу кожна з цих частин за економічною сутністю поділяється на окремі категорії. Ознайомимось з кожною категорією цієї таблиці більш докладніше.

Рахунок поточних операцій платіжного балансу узагальнює статистичні дані про зовнішньоекономічну діяльність, що пов’язана з рухом товарів, послуг, доходів і трансфертів. Це — послуги з перевезень, подорожей, будівництва, фінансові, ділові та інші види послуг. Доходи включають в себе доходи від інвестицій, доходи від праці та відсотки. Під трансфертами розуміють безоплатну допомогу, дарування та інші види операцій без оплати і компенсації.

Експорт товарів і послуг – це   сума товарів і нефакторних послуг, факторних доходів і грошових переказів робітників, яка використовується для розрахунку показників обслуговування зовнішнього боргу.

Експорт (імпорт) товарів охоплює операції з усіма товарами між резидентами і нерезидентами, за яких відбувається фактична чи умовна заміна власника.

Торговельний баланс показує перевищення вартості експорту над вартістю імпорту товарів за певний період. Він називається активним, якщо вартість експорту за даний період перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщо вартість імпорту вище за вартість експорту.

Товари. До статті «Товари» входять такі категорії: «Ремонт товарів» включає ремонт таких товарів, як морські, повітряні судна, що виконується резидентами для нерезидентів (і навпаки); «Товари, придбані в портах транспортними організаціями» включає всі товари, придбані транспортними компаніями-резидентами (нерезидентами за кордоном) в національній економіці (пальне, продовольство, матеріальні запаси).