Використання інтерактивних технологій на уроках математики в класах гуманітарного напрямку прфілізації

1.2 Формування інтерактивних технологій навчання

     Аналіз історичних  джерел показав, що застосування  того чи іншого прийому інтерактивного  навчання відбувалося ще за  античних часів. На проблему розвиваючого  навчання у взаємодії вказували  такі філософи, як Конфуцій, Сократ, Платон та інші.

     Зокрема, при Конфуції навчання проводилось методом вільних бесід і взаємних роздумів. Дискусії проходили в основному між учнями. Конфуцій, слухаючи їх, лише вставляв репліки, виказував окремі зауваження і судження, надавав питання для роздумів. Основною його метою було не озброєння учнів конкретними знаннями, а їх ґрунтовний загальний розвиток, моральний і духовний ріст.

     Ці ідеї  продовжили деякі учні і послідовники  Конфуція. В невеликому трактаті  невідомого автора “Записки про навчання” (ІІІ ст. до н. е.) читаємо: “Благородний чоловік навчає, виховує, але не тягне за собою, стимулює, але не заставляє, вказує шлях, але дозволяє учневі йти самому. Оскільки він веде, а не тягне, він перебуває у згоді з учнем. Оскільки він лише вказує шлях, він надає учневі можливість роздумувати. Згода між вчителем і учнем, легкість вчення і можливість думати самому і складають те, що називається успішним навчанням”.

     Погляди Сократа  є багато в чому спільними  з поглядами Конфуція, зокрема  орієнтація на загальний розвиток  дитини та використання бесіди  як методу навчання та виховання. В бесідах Сократа оригінально  вирішувалась проблема розвиваючого  навчання. Шлях приведення до  пізнання істини через запитання  і відповіді стали називати  “сократівським методом”. Пізніше, і аж до наших днів, загальна ідея “сократівського методу” в тій чи іншій мірі використовується в методі “навідних запитань”, в проблемному навчанні та інших підходах з установкою на активізацію пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

     В середні  віки ідеї розвиваючого навчання  були заборонені і почали нове  життя лише в епоху Відродження.

     Ідея розвитку  в процесі навчання найбільш  повно була розгорнута М.Монтенем  в його “Дослідженнях”. Він іронічно описує схоластичний метод навчання, коли без відпочинку “бдженять у вуха”, заставляючи лише вислуховувати та запам’ятовувати інформацію в готовому вигляді. Натомість він наголошував на тому, щоб розвивати розум; щоб вихователь “не вдовбував” знання в голову учня, а навчав їх пошуку, і щоб учні самі робили висновки про істинність пізнаного і вдосконалювали таким чином розумові сили.

      Ж.Ж. Руссо  бачив головним в процесі навчання  не заповнення голови учня  через заучування, зубріння, а устремління  й готовність його самостійно  знаходити істину. Навчання, на його  думку, потрібно будувати через  вправи спільного пошуку, вільно  і без насилля, шляхом пробудження  і вдоволення цікавості. Значну  увагу розвиваючому навчанню  у співпраці приділяли російські  та українські педагоги.

     Пізніше певні  елементи інтерактивного навчання  використовували у своїй практиці  майже усі педагоги (В.Ф. Одоєвський, Н.А. Добролюбов, Н.Г. Чернишевський, К.Д. Ушинський, В.П. Вахтьоров).

     Д.І. Писарєв, говорячи  про розвиток тих, хто навчається, зосереджував увагу на “дослідному методі” спроб і помилок, що допомагає шукати і знаходити правильне рішення.

     К.Д. Ушинськийв  своїх роботах приділив велику  увагу спостереженню, мові, мисленню, вважав свободу необхідною умовою  розвитку тих, хто навчається.

     Значна увага  наших педагогів у ХІХ-ХХ ст. почала приділятись ігровій діяльності  як активному та важливому  методу навчальної діяльності. Спочатку  вона розглядалась основним елементом  на початковому етапі навчання, та пізніше почала застосовуватись  в старших класах та студентських  колективах.

     Видатний педагог  А. Макаренко відводив значне  місце колективним іграм у  життєдіяльності дітей та підлітків. Гра, на його думку, - багатофункціональний  засіб виховної роботи. Вона дає  змогу виховувати колективізм, творчу  спрямованість особистості, свідому  дисципліну, організованість, розвиває  інтелектуальні здібності та  естетичні почуття. Учений поставив  питання про специфіку педагогічного  керівництва грою, де вчитель  повинен уміти так само гратися, як діти, - тільки тоді педагогічне  керівництво грою буде ефективним.

     Частково інтерактивне  навчання з його особливостями  використовувалось в перші десятиліття  минулого століття й було поширене  в педагогіці та практиці української  школи у 1920-ті роки – за часів  масштабного реформування шкільної  освіти.

     Лабораторно-бригадний  метод передбачав спеціально  сформованими учнівськими групами (бригадами, ланками) виконання практичних  та лабораторних робіт. Робота  в парах змінного складу полягала  у тому, що об’єднані в пари учні навчали один одного в процесі так званого організованого діалогу. Склад пар постійно змінювався. Учень, вивчивши тему, пояснював її іншим членам групи, і, в свою чергу, слухав інших. Застосування цих методів і форм навчання в окремих школах давало дивовижні результати.

     Так, у школі, організованій А. Рівіним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись  у парах змінного складу, за  один рік засвоювали програму 3-4 років навчання. Попри те, що  ці нові методи навчання знайшли  підтримку в  учителів, вони запроваджувалися  в школах без належного методичного  забезпечення, теоретичного осмислення  й експериментальної перевірки. Вже перший досвід застосування  цих методів виявив певні проблеми  й ускладнення: зниження ролі  вчителя в навчальному процесі, неекономне витрачання навчального  часу, відсутність в учнів достатньої  мотивації для такого типу  навчання.

     За умов  поступового переходу суспільства  до тоталітаризму за сталінських  часів такі методи виявилися  непотрібними і постановою ЦК  ВКП(б) були піддані нищівній критиці. Вже на початку 1930-х років українська  школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орієнтовану, з панівною  стандартизацією й уніфікацією  засобів, форм і методик навчання.

     Подальшу розробку  елементів інтерактивного навчання  можна знайти у творчості вчителів-новаторів 1970 – 1980-х рр. (Ш. Амонашвілі, В. Ша-

талова, Є. Ільїна, С. Лисенкова та ін.), у теорії розвивального навчання.

     Зокрема їхні  ідеї знайшли відображення в  основних положеннях “Концепції загальної середньої освіти ВНПК-88”. Одним із плідних положень цієї концепції є твердження співробітництва як однієї із визначальних основ сучасного навчання. “Співробітництво – це гуманістична ідея спільної розвиваючої діяльності дітей і дорослих, скріплена взаєморозумінням, проникненням у духовний світ один одного, колективним аналізом ходу і результатів цієї діяльності”.

     Проблема навчального  спіробітництва активно і всебічно  розробляється в останні десятиліття  в нашій країні і за рубежем (Т.Е. Коннікова, А.В. Мудрик, В.А. Отрут, Д.И. Фельдштейн, Б.Л. Кричевський та  ін).

1.3. Використання інтерактивних технологій на уроках математики

 Сучасному навчально-виховного процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування школярів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи ости при викладанні математики є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного школяра. Розв'язанню цієї проблеми сприяє впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках математики. Саме вони ефективніше, ніж інші педагогічні технології, сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку школяра, готовність жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві.

Інтерактивні технології навчання зорієнтовані на:

• створення умов для осмислення й вирішення проблем, пов'язаних із захистом своїх прав і прав товариша; усвідомлення обов'язку і відповідальності перед оточенням, плекання навичок культури і соціальної етики, що включать у себе дотримання моральних принципів та норм у суспільстві, пріоритет загальнолюдських цінностей;
• соціалізацію особистості й формування в процесі виховання та освіти, навичок активної моральної дії;
• розвиток особистості, яка здатна критично оцінювати події, що відбуваються в суспільстві.

Інтерактивні технології навчання на уроках математики сприяють ефективному розвитку в кожної особи математичних здібностей, розвитку логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм поведінки, як на уроках математики, так і в житті; розвитку здатності цінувати знання та вміння користуватися ними; усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з іншими членами колективу класу задля розв'язання спільної проблеми, розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини, формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідуума, вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття солідарності й рівності, формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних судженнях та аналізі дійсності, розумінні норм і порав поведінки.

В умовах інтерактивного навчання на уроках математики забезпечуються формування в його учасників передусім таких інтелектуальних умінь, як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та здатність приймати відповідальні рішення.

У результаті організації навчальної діяльності із застосуванням інтерактивних технологій в учнів на уроках математики розвиваються й ускладнюються психічні процеси - сприйняття. Пам'ять, увага, уява тощо, виявляються такі мислитель ні операції як аналіз і синтез, абстракція й узагальнення, формуються воля й характер тощо, при використанні різноманітних видів творчої діяльності на уроках в учнів розвиваються математичні здібності та проявляється інтерес до предмета. Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених у зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для розуму, розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з важливими елементами професійної діяльності, впливає на формування стійких пізнавальних інтересів, а в майбутньому - і на вибір роду занять, пов'язаних з математикою.

Під час активного навчання учень аналізуючи творче завдання, визначає потрібні для його виконання операції, послідовність дії, порівнює та визначає спільне й відмінне в способах реалізації аналогічних завдань, узагальнює способи його виконання. На основі таких мислительних дій розвивається інтелектуальна сфера особистості. Крім того, у процесі виконання навчальних дій учням доводиться робити певні розрахунки. Вони навчаються використовувати знання з інших предметів (тобто здійснюються міжпредметні зв'язки); мова школярів збагачується новими словами, термінами, що, у свою чергу, позитивно впливає на розумовий розвиток особистості.

Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня який є вільною і водночас законослухняною, високоморальною, соціально та політично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

Інтерактивні вправи на уроках математики зорієнтовані на:

• розвиток належності мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо. Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, „Робота в парах", „Робота в групах", „Карусель", „Пошук інформації" та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають замислитися („Чи справді це так?"), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;
• розвиток опору до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застування вправ „Аналіз ситуації", „Вирішення проблем", вчать дітей протистояти тиску більшості, відстоювати свою думку. Виявити помилку у судженнях, відповідях, вказати за неї і довести це спонукає завдання, де вчитель допускає помилки. Коли в завданнях наявна певна проблемна ситуація, то розв'язання їх в умовах інтерактивних технологій активно стимулює діяльність мислення, спрямовану на подолання протиріччя, непорозумінь. Через зіткнення поглядів учні осягають суть, причини дій, вчинків;
• вироблення критичного ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів, а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів та розумінню школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню не лише позитивного, а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає критичне ставлення до себе, що конче потрібне насамперед для сприймання вимог інших;
• розвиток пошукової спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань: передбачають вправи, які ставлять дітей у реальну ситуацію пошуку. Інколи вони пропонують нестандартні виходи із ситуацій, які ми, дорослі, часто відкидаємо як нереальні, неможливі. Такий категорійний підхід до ідей дитини гальмує в неї бажання ділитися власними ідеями, підриває віру у свої можливості. У процесі інтерактивних вправ „Розумовий штурм", „Коло ідей", „Вирішення проблем", „Незакінчені речення" приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані. Вправа „Пошук інформації" вчить школярів самостійно працювати з додатковою літературою, дає можливість віднайти факт, який може заперечувати те, що раніше приймалося як незаперечне. Отже, це дає можливість для розвитку розумового скепсису щодо існуючих правил, висновків, думок;
• інтерактивні вправи спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення інтересу школярів до вивченого матеріалу.