Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Ноября 2015 в 20:33, контрольная работа
Слово „аналіз” походить від грецького слова, що означає розкладання, розчленування. У науковій, методичній, довідниковій літературах існують різні визначення терміну „аналіз”.
Так, „Тлумачний словник української мови” дає таке визначення: „Аналіз – дослідження шляхом розгляду окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь”. Однак, як зазначає науковець Б. Шалагінов таке визначення не розкриває тлумачення тексту і не дає його глибинного розуміння. При такому визначенні увага зверталася лише на зміст художнього твору. Поза увагою залишалася форма: як автор зображує героя, які художні засоби використовує.
Динамічний – це той, який перебуває в русі, зміні, динаміці, простежується зв’язок часів: минуле – теперішнє – майбутнє. Статичний – минуле і майбутнє розглядаються як реально існуючі часи поряд з теперішнім (раніше – пізніше – чим), часи поєднуються, зливаючись в одне ціле. Час, таким чином, ніби зупиняється. Минуле відійшло. Герої, зазвичай, його ненавидять, оскільки їм було добре, але нічого не може повторитися. Майбутнього не існує, оскільки воно віддалилося завдяки епідемії, хворобі, смерті тощо. Залишається лише теперішнє: перебування в постійному страху й очікуванні лиха, нещастя, смерті.
11) поєднання естетичного й художнього. Цей аспект передбачає пізнавальну, естетичну, комунікативну та інші функції мистецтва в єдності, в нерозривному зв’язку. Якщо під час аналізу художнього твору присутня лише одна із зазнаечних функцій, то художній твір перестає бути художнім твором, а перетворюється в інформаційне джерело з певним набором слів і звуків. Художній твір як мистецьке явище має естетичний зміст тільки тоді, коли естетична й пізнавальна основи співпадають і розглядаються як рівнозначні. Не можна говорити про твір як художній, коли він не несе в собі естетичного змісту, так само як не можна розглядати естетичне, не враховуючи природи художнього. Ідея художнього міститься в єдності форми й змісту твору. Естетична форма полягає в тому, що автор не вмішується в зображувальні події, він може висловлювати свою думку як незацікавлений споглядач, хоча розуміє те, що відбувається.
Екзистенціальний шлях як орієнтація на унікальне, кінечне, самоцінне, самотнє, вільне, поставлене в ситуацію вибору людське існування можливий при застосуванні різноманітних методів навчання.
Завдання з літератури мають урізноманітнюватися завдяки використанню класифікацій, запропонованих у цій праці, на основі ознак "зміст роботи", “рівень аналізу твору”, “ступінь самостійності мислення учня”, “відношення до художнього тексту”, “форма завершення” та іншими. З їх допомогою деталізується діалог учня з художнім текстом, поглиблюється розуміння екзистенції автора і відбувається “збирання себе” у гайдеґґерівському сенсі цього виразу.
Урок літератури поєднує об’єктивно існуючий твір і його суб’єктивне розуміння читачем. Досягти максимального наближення до тексту вдається завдяки створенню в класі настрою, суголосного емоційній домінанті твору, що вивчається.
Учитель принесе в учнівську душу непроминальні цінності словами художніх текстів, їх образами. У творі, який вивчається, слід щоразу знаходити те, що заторкує інтереси кожного, тобто екзистенційне. Учні прагнуть стати яскравими індивідуальностями, вони зацікавлено досліджують індивідуальний стиль письменника, їх дратує однотипність розповіді про різних авторів, вони здатні робити цікаві співдоповіді з вивчення нового матеріалу, виступати в ролі вчителя. Молода людина визначає статеві особливості поведінки, емоційного та соціального існування, вона відчуває себе жінкою чи чоловіком і хоче щонайкраще відповідати цьому статусу. У погляді на себе та твір мистецтва переважає суб’єктивна динамічна позиція “зсередини”, тому треба наповнювати абстракції конкретикою художнього явища. Розгляд у творах цілісних життєвих позицій в ключі віднайденої цілісності “Я” дасть відчути учневі позитивне переживання своєї екзистенції. Не допустити нищення святинь можна тільки в парадоксальний спосіб – показати земну сутність світочів національного духу. В аналізі художнього тексту найцікавішим стає дослідження глибин психічного простору персонажів твору. Юна людина прагне відповідати самій собі.
Висновок
Отже, розуміння художнього твору – надзвичайно важлива проблема. Глибина його залежить від системи цінностей учня, його матриці знань, розвитку мислення, життєвого досвіду тощо. Майбутні словесники мають бути готові до правильного вибору форм взаємодії з учнями задля благородної мети – виховати любов до книги, яку, на жаль, багатьом замінюють телекомунікаційні засоби інформації, що часто спотворюють моральні орієнтири, формуючи особливий комп`ютерний менталітет.
Діалогізм та проблемність є принципами сучасного прочитання української літератури в школі. Діалогізм реалізується як діалог читача з художнім текстом, а також як з’ясування інтертекстуальності самого тексту та розуміння його зв’язків з епохою та мистецьким контекстом. Проблемність сприяє інтелектуальній напруженості учня, вчить його долати труднощі в собі. Учитель літератури створює специфічні проблемні ситуації та ставить запитання проблемного типу з різною структурою можливого виходу з інтелектуальної затримки.
Література
Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі // Дивослово. – 2001. – №3. – С.55-58.
Діалогізм та проблемність як принципи сучасного прочитання української літератури в школі // Дивослово. – 2001. – №3. – С.55-58.
Монографія. Методика викладання української літератури в школі: екзистенціально-діалогічна концепція. – К.: Міленіум,2002.–320с
С.І.Ожегов. Тлумачний словник російської мови (27-е видання) (російська мова). - 736с.
«Словник української мови» (або СУМ-11)
Шкільний аналіз художнього твору // Дивослово. – 2001. – №10. –
С.22-26.