Що змінилося в становищі українських земель внаслідок Визвольної війни середини XVII ст

 Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Фізико-технічний факультет

 

 

 

 

Аналітичний огляд

По курсу ”Історія України” на тему:

«Що змінилося в становищі українських земель внаслідок Визвольної війни середини XVII ст.»

 

 

 

 

Виконав: ст. гр. ТД-13-1 Шевченко І.В.

                               Перевірив: доц. Яценко

 

 

 

Дніпропетровськ

2013

Список використаної літератури та джерел

1. .В.Смолій, В.Степанков. Українська національна революція XVII ст.-К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2009 –337-

2. Бойко О. Історія України: Навчальний посібник/ Олександр Бойко,. - 3-тє вид., випр., доп.. - К.: Академвидав, 2004. - 687 с.

3. 17. Нартов В.В. Історія України з давніх-давен до сьогодення. – Харків., 2006. – 352 с.

4. Смолій В.А, Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Хроніка життя і діяльності. – К.: Наукова думка, 1994. - 264 с.

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………………………………..1

І. Особливості революції…………………………………………………………………………………2

ІІ. Ідея державності………………………………………………………………………………………...4

ІІІ. Наслідки революції…………………………………………………………………………………….7

Висновок……………………………………………………………………………………………….……….14

 

 

 

 

 

Вступ

       Завдання:дослідити вплив на українські землі подій визвольної війни середини XVII ст.

        Боротьба українського народу за своє національне, соціальне, релігійне та культурне визволення у середині XVII ст. є однією з найяскравіших сторінок його історії. Ця подія була глибоко закономірним явищем. Революція пережила злети і падіння, перемоги і поразки, торжество українських національних ідей і брак цілеспрямованих кроків щодо втілення їх в життя. Народне повстання показало кінетичну могутність українського суспільства, його волелюбство і недосконалість державної еліти, невміння нею скористатися народним поривом.

Українська національна революція пережила запаморочення від успіхів і трагічні поразки, які, по-суті, звели нанівець народний гнів та його радикалізм у позитивному вирішенні тогочасних соціально-економічних та культурних проблем.

Ми повинні завжди пам’ятати, що Богдан Хмельницький зумів об’єднати всі патріотичні сили навколо великої ідеї національного визволення. Він зумів спрямувати енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності. Хмельницький вперше зробив спробу розробити наріжні принципи національної державної ідеї. Гнучкість його соціально-економічної політики обумовила класову стабільність, не допустила вибуху громадянської війни на перших етапах творення української держави.

       Україна, народні маси, сумуючи за Богданом Хмельницьким, знали, що його життя і справи були віддані боротьбі за єдність і самостійність держави. Це забезпечило йому видатне місце не тільки і вітчизняній, а й у світовій історії, у нетлінній пам’яті нащадків.

       Виконуючи даний аналітичний огляд, я ставлю собі за мету дослідити, які наслідки мала ця визначна подія для становища українських земель та народності в цілому. [1]

_______________

[1] Власний текст                                                                                 1

 Особливості революції

Українська революція мала, як і кожна з революцій, свої особливості. Назвемо найголовніші з них:

• національно-визвольна боротьба, що спалахнула в 1648 р., велася не лише проти Речі Посполитої, як це традиційно протягом щонайменш останніх 150 років зображується й стверджується у вітчизняній і зарубіжній історіо- графіях, а й рівною мірою проти інших ворогів української незалежності — Московії та Криму;
• існували тісний взаємозв’язок і взаємодія національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби;
• соціальна боротьба переросла в Селянську війну 1648-1652 рр., що завершилася утвердженням нової моделі соціально-економічних відносин;
• революція тривала довго, її розвиток був нерівномірним і суперечливим, він супроводжувався різкими спалахами соціально-політичної боротьби, яка в 1658-1663 рр. набула форми громадянської війни;
• протягом осені 1649-1651 рр. від участі в революції відійшло населення Західного регіону, яке в жорстоких реаліях боротьби часто ставало заручником і жертвою воєнних дій української, польської, кримської, російської та турецької армій;
• провідну роль у розвитку революції відігравало козацтво — стан дрібних землевласників фермерського типу;
• більшість панівного стану суспільства — князі, магнати, пани і шляхта зрадила національні інтереси і спільно з поляками, литовцями та білорусами придушувала визвольну боротьбу України за соборність і незалежність;
• слабкий позитивний вплив на розвиток революції мали міський патриціат, інтелігенція, вище та середнє духівництво;[1]

________________

[1]1. С. 337 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

 

                                                                                                                                                 2

• домінували збройні форми боротьби, яка від часу до часу набувала жорстокого характеру й супроводжувалася проявами етнічних чисток;
• украй негативну роль відігравав геополітичний фактор, бо уряди сусідніх держав усіляко протидіяли виборенню Україною незалежності й прагнули включити українські землі до своїх володінь. ;[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________

[1]1. С. 337 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

 

                                                                                                                                               3

 

     Ідея державності

    У процесі розгортання національно-визвольних змагань (1648—1657) у середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки було чітко сформульовані фундаментальні основи національної державної ідеї:

— право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання;

— незалежність і соборність Української держави;

— генетичний зв'язок козацької державності з Київською Руссю, спадкоємність кордонів, традицій та культури княжої доби.

   Ці положення і лягли в основу державотворчої діяльності Б. Хмельницького, еволюція світогляду якого була надто складною — від ідеї козацького автономізму до створення суверенної незалежної держави. Після взяття під контроль значної частини українських земель та ліквідації в них польської адміністрації гостро стало питання про власну національну державність. Потрібно було забезпечити регулювання економічного життя, правопорядок, захист населення та території України. Специфічні засади внутрішньої організації козацької держави сформувалися під впливом двох основних чинників: традицій та звичаїв суспільного життя українців, насамперед Запорозької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави, та складного геополітичного становища, Що зумовлювало постійну ситуацію надзвичайного стану в державі. Обидва чинники визначили напіввійськовий характер української державності. Саме у цьому контексті слід сприймати й назву козацької держави — Військо Запорозьке.

   Функціонування держави виявилося в запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади; введенні своєї податкової системи. За часів Хмельниччини територія [1]

________________

[1] 2. С.162-264

                                                                                                                                                 4

 

Української держави простягалася майже на 200 тис. км² і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн осіб. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялася на полки та сотні, що давало змогу в екстремальних умовах згуртувати та мобілізувати народні маси на боротьбу. Кількість полків не була сталою: якщо 1649 р. їх налічувалося 16, то 1650 р. — вже 20.

    Військово-сотенному територіально-адміністративному поділу відповідала система органів публічної влади. Ця система фактично дублювала модель управління Запорозької Січі. Формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Проте вона не була постійно діючою, до того ж Б. Хмельницький з метою зміцнення гетьманської влади частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі. [1]

     Державний апарат  управління молодої держави створювався  під безпосереднім керівництвом  Б. Хмельницького, який спирався  на козацьку старшину, вихідців  з української шляхти, заможних  козаків - людей освічених і енергійних. Серед соратників гетьмана були І. Виговський, П. Тетеря, С. Зарудний, І. Богун, Ф. Вешняк, С. Мужиловський, Ю. Немирич, А. Жданович та багато інших.

     У ході Визвольної війни було ліквідовано землеволодіння польських магнатів, шляхти і католицької Церкви. Ці землі (окрім монастирської) стали власністю держави, якою розпоряджався гетьман. Почало зміцнюватися гетьманське та старшинське землеволодіння, яке існувало у двох формах: ранговій (тимчасовій) і приватній (спадковій). Козацька старшина, вище духовенство, міський патриціат - нова еліта українського [2]

_______________

[1] 2. С.162-264

[2] 3.С. 101                                                                                                                                    

                                                                                                                                               5

 

 

суспільства - зайняли місце вигнаних польських панів. Складовою частиною цієї еліти ставала українська шляхта, яка поступово зливалася з козацькою верхівкою. Козацька старшина прагнула стати великим земельним власником. Однак Б. Хмельницький (він видав старшині майже 20 універсалів на володіння старими або новими землями), розуміючи значення селянства, намагався не допускати та гасити нові соціальні конфлікти, гальмував, як міг, зростання землеволодінь старшини, не дозволяв збільшувати панщину. [1]

Аналіз джерел свідчить, що не відразу гетьман і його соратники висунули програму створення незалежної держави, а певний час дотримувалися, за словами В. Липинського, лінії "козацького автономізму", і не випадково. Адже за умов іноземного поневолення українське панство не спромоглося сформувати національну ідею створення незалежної держави, вважаючи своєю Батьківщиною не Україну ("Русь"), а Річ Посполиту.[2]

Отже, в процесі національно-визвольних змагань у світогляді козацької еліти відбулася певна еволюція від ідеї козацької автономії до створення суверенної незалежної держави. В основу державотворчого процесу було покладено модель військового територіального поділу та систему організації публічної влади Запорозької Січі. З часом під впливом обставин у житті козацької держави посилились тенденції переростання демократії в авторитаризм, а республіки в монархію.[3]

 

 

 

________________

[1] 3.С. 101                                                                                                                                    

[2] 4.С.22

[3] Власний текст

                                                                                                                                                 6

   

 Наслідки революції

   Як оцінити Українську революцію? Відомо: кожна революція — це надзвичайно складний соціально-політичний феномен, який визріває та реалізується в критичні періоди “загнаного” в глухий кут суспільства, уже неспроможного через вузол непримиренних суперечностей втілювати в життя потенцію прогресу шляхом соціальної еволюції. її сутність полягає у здійсненні докорінних перемін у суспільному ладі, що розчищають йому дорогу. Всі вони відбуваються насильницьки (навіть коли не ллється кров), із ламанням підвалин не лише суспільного, а й, часто-густо, морально-побутового та духовного життя. Здається, мав рацію англійський історик Томас Карлейль, коли писав: ”... революція ж — це явище, якого не можна опанувати, яке не можна закрити під замок. Де воно міститься? Що воно таке? Це безумство, яке живе в серцях людей. Воно і в цій, і в іншій людині; як лють чи як жах воно в усіх людях". Важко не погодитися також і з міркуванням П.Сорокіна, котрий називав революцію "великою трагедією". І все ж окремим суспільствам і націям доводилося (і не один раз) проходити через горнило революційних потрясінь.

   Революція завершилася для української нації поразкою: не вдалося ні створити державу в етнічних межах України, ні відстояти незалежність козацької України, хоча за досягнення політичної самостійності вона заплатила неймовірно високу ціну. Втрати від воєнних дій, голоду, епідемій, захоплення в ясир, переселень до Московії та Молдавії становили близько 65-70% всього населення України, яке на 1648 р. сягало 4-5 млн. осіб. Страхітливих руйнувань зазнали міста й села; надзвичайно великої шкоди було завдано розвитку ремесел, промислів і торгівлі. Усе це — жахливий негатив революції.

   Позитивне її значення як найбільшої битви в історії української нації за незалежність ми вбачаємо в тому, що вона :

• привела до створення (вперше після загибелі в 40-х рр. XIV ст. Українського королівства) національної держави, частина якої у формі Ліво[1]

_________________

[1]1. С. 338 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)

                                                                                                                                                 7