Комунікаційні можливості Інтернету і їх застосування в інформаційному суспільстві

   Тапскотт  особливу увагу приділяє аналізу  економічних наслідків виникнення  нового середовища. Створюються  підприємства нового типу. Це  мережа розподілення груп, взаємодіючих  одна з одною як клієнти й сервери. У новому суспільстві фірмам потрібна зовсім інша стратегія, яка б сприяла зміцненню зв'язків між людьми, заснованій на особистій довірі, «свідомості організації – передумова вченості. Нові мережі дозволяють збільшити процентну здатність каналів спілкування між людьми» [36, с.16].

   У самому  центрі всіх цих змін – інформаційна  магістраль. Певна подоба павутини  систем зв'язку з високою пропускною  здатністю. Хоча не менш важливі  й інші технічні засоби –  супутники, наземні системи радіозв'язку, але саме Інтернет у його розвитку з погляду з погляду Тапскотта представляється передвісником  інфомагістралі нового суспільства. Інформаційні мережі стануть магістралями нового суспільства. Без новітньої електронної техніки. Закладеної в інфраструктуру підприємств, жодна країна не досягне успіху. Інфомагістраль уможливить появу всюдисущого інтелекту, коли канали обміну знаннями й співробітництвом стануть електронно-цифровими, могутніми, з дуже високою пропускною здатністю.

   Тапскотт  бачить  нове суспільство (нову організацію) як мережу, що інтегрується, соціальна взаємодія його макрорівнів описується логікою мережевої взаємодії. З погляду ідеології мережевого суспільства зникають великі соціальні утворення. Взаємодія йде віч-на-віч.

   Руйнуються  старі інститути і системи цінностей: ієрархія, неписаний контракт між компаніями і службовцями про роботу протягом усього життя в обмін на вірність і важку працю, повага до суспільства і уряду.

   Дослідник  вважає, що цифровій економіці  потрібний бізнесмен нового типу: людина, допитливість і впевненість якої дозволять розстатися зі старими ментальними моделями і старими парадигмами; людина, що співвідносить параметри росту бізнесу і прибутку з вимогами службовців, клієнтів і суспільства в частині конфіденційності,справедливості і частки багатства, що вони створюють; людина, що здатна мислити соціально, що має сміливість, щоб діяти і силу, щоб керувати, незважаючи на холодне відношення і глузування. Цифрова економіка жадає від учорашніх менеджерів фактично стати завтрашніми суспільними лідерами. Ера Мережевого Розуму повинна стати століттям справжніх людей.

   Таким  чином, у концепції Д. Тапскотта  фіксуються наступні компоненти:

• основою суспільства є інформаційна «супермагістраль», тобто процеси інформаційної взаємодії є безпосередньою засадою соціальних взаємодій;
• рушійною силою та основною соціальною силою становлення  «електронного суспільства» Тапскотт убачає насамперед керівну ланку підприємств, фактично зводячи увесь комплекс соціальних проблем, що виникають у процесі інформатизації до проблем розбудови нового типу підприємницької діяльності;
• важливою складовою розвитку нового суспільства є етнос нового

соціального класу, який передбачає розвиток атмосфери взаємної довіри, яка має ґрунтуватися на соціально мотивованій поведінці представників ділового світу;

• розвиток подальшої соціалізації бізнесу є необхідною умовою  створення нового типу суспільства і він має ґрунтуватися на змінах ділової етики у бік збільшення уваги до суспільних цінностей;
• нове суспільство буде мати глобальний масштаб.

   Однією  з найбільш видатних сучасних  спроб теоретичного аналізу соціальних  наслідків інформатизації суспільства  є концепція «мережевого образу  суспільства», розроблена Мануелем  Кастельсом.

   Виходячи  з постулату, що інформація зі своєї природи є таким ресурсом. Що легше проникає через усілякі перешкоди і кордони, Кастельс розглядає інформаційну еру як епоху глобалізації.

   Глобальна  економіка і міжнародний фінансовий  ринок вже призвели до формування  нового суспільства, у якому влада належить не елітам національних держав, а безособовим і нематеріальним силам, електронним імпульсам, у які перетворилися сучасні гроші, велика частина яких давно вже не в золоті і не на папері, а на електронних розрахунках. Сучасні фінансові потоки не знають кордонів і національностей – вони стали безособовою нервовою системою світової економіки. Фінансові операції відбуваються в частки секунди. Досить хвилини для того, щоб процвітаюча економіка країни чи цілого регіону колапсувала в результаті фінансової кризи, якщо грошам здумається піти з ринку.

   Міжнародна  еліта, що керує новим мережевим  суспільством глибоко інтегрована  в простір фінансових і інформаційних  потоків. Сучасні еліти є космополітичними, тоді як люди живуть у закритих  географічних просторах і національних культурах. Тому чим менше залежність еліти від певної культури, тим більше її включеність у простір потоків інформації, тим менш вона підконтрольна національним державам і взагалі яким-небудь суспільствам.

   Для еліт  мережевого суспільства простору більше не існує. А час перетворився в «позачасовість» культури реальної  віртуальності, у якому минуле, сьогодення і майбутнє з’єднається в єдиній мішанині знаків і артефактів. Нове суспільство, по Кастельсу,  поділиться  на тих, хто переборов час, і тих, хто виносить життя в міру того, як час проходить.

   Електронні  засоби масової інформації сформували  нову комунікативну культуру, у  якій почався синтез тексту, радіо  і відео модальностей нашого  сприйняття у результаті виникла  нова культура – культура реальної віртуальності – у якій в єдиному цифровому просторі опинилися усі форми культурної спадщини. І сучасне, І майбутнє.  Ця віртуальність є мовою нашої підсвідомості. А тому наші враження від медіа стають нашим досвідом.

    Масові  комунікації, особливо телебачення, стали ареною політичних боїв. Криза партій стає і кризою демократій. В умовах, коли доля державних посад як і раніше зважується на вибори, успіх тих чи інших сил залежить від того, наскільки ефективно їм вдається організувати шоу у засобах масової інформації і наскільки яскрава персона стане центром медіа-кампанії. Втім, у сучасній політиці ніхто вже не розбирається. Що конкретно пропонує партія чи рух: набагато важливіше успіх на полі іміджмейкінга і компромата.

   Однак, якщо свідомість людей багато в чому визначається засобами масової комунікації, це не означає, що ЗМІ мають владу: ефективно вони служать тільки поширенню існуючих культурних кодів та готових формул, добре відомих медіа-технологам. Влада в інформаційному суспільстві належить тим, хто здатний створювати нові культурні коди, які суспільство використовує для визначення реальності і вироблення свідомих рішень. Ця віртуальна влада цілком реальна, тому що в міру її конденсації вона може трансформуватися в здатність окремих індивідуумів або нечисленних груп нав'язувати волю суспільству поза залежністю від конценсусу.

   Нова економіка  принесла із собою нову організацію  соціального простору і часу. По Кастельсу,  простір мережевого  суспільства не є географічним. А визначається рівнем інтеграції в глобальні чи локальні мережі і місцем у виробничому ланцюжку. Величезні території «від'єднані» від глобальної економіки, такі як Північна Африка, американські міські гетто, та ін..

   У такому  суспільстві в людини, не інтегрованої в простір глобальних потоків, фактично не має можливості реалізувати раціональний життєвий проект. Головний конфлікт нового світу – це формування людиною і співтовариствами своєї ідентичності перед обличчям нового світового порядку. На нові умови люди і громади реагують через пошук нової ідентичності. Опір мережевому суспільству може мати самий різний характер і будуватися на різних моделях. Це – зелений і жіночий рух.

   Таким  чином, М. Кастельс змальовує образ  суспільства з такими рисами:

• соціальні трансформації будуть мати багатонаправлений характер та будуть відбуватися в рамках теоретичної парадигми, обумовленої інформаційними комунікативними технологіями, що базуються на електроніці;
• консолідація загальних змістів у такому суспільстві відбувається

через кристалізацію практик у просторово- часовій конфігурації, яка створює культури, що є системами цінностей і вірувань, які визначають зміст кодів поведінки. У цій матриці відносин немає системного домінуючого фактора. Усі відносини взаємопроникають одна в одну і можуть бути розділені тільки аналітично. Структура конкретного суспільства існує як мережева взаємодія у певному часі;

• основним рівнем нової економіки є глобальний фінансовий ринок, що тільки частково регулюється ринковими правилами. Він формується і регулюється інформаційними потоками і телекомунікаційними системами;
• значимість інформаційних відносин поступається місцем значимості положення в системі мережевих зв'язків;
• сучасна держава – це не нація-держава, а «мережева держава», що створює складну мережу розділу влади і прийняття рішень, які розподіляє, між міжнародними, мультинаціональними, національними, регіональними, локальними, недержавними, політичними інститутами.

Узагальнюючи існуючі підходи до трактування поняття «інформаційне суспільство» можна сказати, що під таким розуміється:

• суспільство нового типу, що формується в результаті нової глобальної соціальної революції, основою якого є вибуховий розвиток і конвергенція інформаційних і телекомунікаційних технологій;
• суспільство знання, в якому головною умовою благополуччя кожної людини і держави стає знання, отримане, завдяки безперешкодному доступу до інформації і вміння з нею працювати;
• глобальне суспільство, в якому інформація не буде мати ні часових, ні просторових, ні політичних кордонів, де з допомогою наукової обробки даних та підтримки знання будуть прийматися більш продумані і обгрунтувані рішення з метою поліпшення якості життя у всіх його аспектах;
• суспільство, яке, з одного боку сприяє взаємопроникненню культур, а з іншого, відкриває кожному співтовариству нові можливості для самореалізації.

2.2 Інтернет-основа інформаційно-комунікативного суспільства

У ХХ столітті при формуванні глобальних інформаційних мереж і систем і появі новітніх інформаційно-комунікативних технологій в історії людства виникла можливість зв'язатися буквально з кожним об'єднанням інформаційних ресурсів людської цивілізації і забезпечити доступ до них практично будь-якій людині. Природно, що ці процеси несуть з собою глибокі якісні зміни у всіх сферах життя суспільства.    

 Ніхто вже  не сперечається, що основу інформаційної  революції ХХ століття складають  безпрецедентні за швидкістю  та обсягом передачі інформації  високі технології. Це було обумовлено  всім розвитком засобів масової  інформації та їх багатовіковою еволюцією, що і підготувало грунт для виникнення Інтернету. У 2005 році експерти з Массачусетського технологічного інституту склали топ-список 25 найважливіших винаходів людства за останні два десятиліття: серед них Інтернет зайняв перше місце, а також такий його додаток як електронна пошта - п'яте.

Постійно йде активне користування, підключення користувачів у всесвітні мережеві структури, в «Мережу мереж» - Інтернет, а темпи зростання і розміри цієї мережі вражають уяву не тільки теоретиків інформаційного суспільства. Так, тільки інформаційно-пошукова система Google «шукає слово Інтернет» приблизно серед 231000000 веб-сторінок, а середньостатистична аудиторія Мережі у 2012 році склала приблизно 2,4 млрд.людей [53]. Якщо ці цифри порівняти з кількістю жителів на Землі зараз (трохи більше ніж 7 млрд. людей, то можна побачити, що майже кожен третій землянин вже став користувачем Мережі.    

 Перше визначення  терміна «Інтернет» було дано  лише на 26-му році існування  Мережі (у 1995 році) і спочатку використовувалося для опису мережі, побудованої на базі інтернет-протоколу IP. Зараз це слово набуло глобальний сенс і лише іноді застосовується в якості назви набору об'єднаних мереж. Тобто Інтернет - це будь-який набір окремих у фізичному сенсі мереж, які з'єднані між собою єдиним протоколом IP, що дозволяє говорити про них, як про одну логічну мережу, Інтернет утворює глобальний інформаційний простір, служачи фізичною основою для Всесвітньої павутини (вебу) і безлічі систем (протоколів) передачі даних.

А.В. Соколов з точки зору соціології комунікацій виводить такі дефініції Інтернету, які випливають з його функцій:

• Інтернет - глобальний комунікаційний канал, що забезпечує

у всесвітньому масштабі передачу мультимедійних повідомлень (комунікаційно-просторова функція);

• Інтернет - загальнодоступне сховище інформації, всесвітня

бібліотека, архів, інформаційне агенство (комунікаційно-часова функція);

• Інтернет - допоміжний засіб соціалізації і самореалізації особистості та соціальної групи шляхом спілкування з зацікавленими партнерами, всепланетарного клубу ділових та дозвіллєвих партнерів [34] А.В.

   Виходячи  з функцій Інтернету, А.В.Соколов  дає узагальнене визначення цього  терміну: «Інтернет - глобальна соціально-комунікаційна  комп'ютерна мережа, призначена для  задоволення особистісних і групових комунікаційних потреб за рахунок використання телекомунікаційних технологій» [34]. У цій дефініції вчений врахував такі його ознаки, як:   «...соціально-комунікативна сутність мережі, обумовлена комунікаційно-просторовою та комунікаційно-часовою функціями, тобто здатністю забезпечувати рух сенсів у соціальному просторі та часі; призначення для задоволення комунікаційних потреб не суспільства в цілому, а окремих особистостей і соціальних груп, обумовлених прагненням до соціалізації та самореалізації входження в систему електронної комунікації, завдяки використанню комп'ютерної бази та телекомунікаційних технологій; глобальні масштаби Мережі » [34].