Кліше та сталі вирази у науково-технічних текстах

У деяких випадках для того, щоб найбільш правильно та зрозуміло передати сенс вихідного матеріалу, перекладач може ввести декілька додаткових слів. Цей прийом перекладу називається лексичним додаванням. Це відбувається як при перекладі з англійської мови на українську, так і навпаки та називається прийомом лексичних додавань.

Причини полягають у розбіжностях синтаксису, граматики, відсутності  чітких лексико-семантичних еквівалентів у мові перекладу, а також інколи в суто стилістичному розумінні [12, с. 201].

Наведемо приклад: “for a time” — протягом деякого часу. При перекладі даного словосполучення потрібно додати займенник “деякий”, адже без нього сенс висловлювання не буде зрозумілим, особливо якщо вислів зустрінеться у реченні, де немає уточнення протягом якого саме часу. Так наприклад словосполучення “solid engine”, відрізняється певною смисловою складністю і тому потребує розширення — двигун на твердому паливі [2, с. 222].

2.2.3. Лексико-граматичні трансформації

Також виділяють лексико-граматичні трансформації, де перетворення торкаються одночасно лексичних та граматичних  одиниць мови оригіналу, або є  міжрівневими, тобто здійснюють перехід від лексичних одиниць до граматичних і навпаки.

Антонімічний  переклад – це лексико-граматична трансформація при якій відбувається заміна стверджувальної форми в оригіналі на заперечну форму в перекладі, або навпаки, заперечної на стверджувальну, що супроводжується заміною лексичної одиниці мови оригіналу на одиницю мови перекладу з протилежним значенням [15, с. 144].

Наприклад: “to stay within” – не виходити за межі. Дієслово “stay” перекладається заперечною формою “не виходити”, і тому таке словосполучення є антонімічним. Наведемо ще декілька випадків антонімічного перекладу: “to be second to none” – не мати собі рівних; “to be self-explanatory” – не вимагати пояснення.

Таким чином, під час здійснення перекладу, головним завданням перекладача  є досягнення семантичної еквівалентності  вихідного тексту та

тексту перекладу. Для  досягнення цієї мети необхідно використовувати  різноманітні перекладацькі перетворення. Можна зробити висновок, що найчастіше при перекладі кліше та сталих виразів у науково-технічних текстах використовується прийом смислового розвитку, прийом цілісного перетворення, а також різноманітні заміни та перестановки. Також варто зазначити, що досить часто трансформації супроводжуються зміною лексичного складу кліше та сталих виразів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Курсова робота присвячена дослідженню ролі кліше та сталих виразів у англомовних науково-технічних текстах та засобів, що використовуються для їх перекладу.

 Під науково-технічним текстом розуміємо цілісний мовленнєвий твір, що відноситься до наукової або технічної діяльності людини, комунікативним наміром якого є передача інформації про матеріальні та нематеріальні об'єкти, їх кількісно-якісні характеристики і просторові відносини між ними за допомогою загальномовних і термінологічних мовних засобів. У ході дослідження було виявлено наступні характеристики науково-технічного тексту: статичність; прагнення до стислості, компактності вираження; широке використання абстрактної лексики та ін.

Варто зазначити, що лексичні особливості науково-технічного тексту потребують найбільшої уваги, тому, що вони створюють найбільші складності при перекладі.

В значній мірі ефективному викладу інформації сприяє вживання спеціальної загально-технічної лексики. Під такою лексикою маються на увазі слова та словосполучення, які не мають властивості терміна позначати поняття та об’єкти в певній галузі, та вживаються в основному у науково-технічній сфері дозволяючи спеціалістам не замислюватись над способом викладу думки, а сконцентруватись на суті питання. Широке використання кліше та сталих виразів є характерною рисою науково-технічної літератури. 

Розглянувши визначення багатьох вчених, ми дійшли висновку, що кліше – це мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних умовах і подібних контекстах. У наш час вони займають особливе місце у загальному арсеналі лексичних засобів, але частіше за все вони вживаються у періодичних публікаціях політичного та науково-технічного характеру. Повторюваність є однією з характерних ознак кліше. Слід зазначити, що будь-яке кліше може перейти у розряд штампів.

У свою чергу, штамп –  це готова мовна формула, яка не має  виражених семасіологічних зв’язків, характеризується у смисловому відношенні позитивним або негативним зарядом, та яка не складає, як правило, завершеного  висловлювання. Але головна різниця  в тому, що штампи перевантажують мову, а кліше навпаки, допомагають при подачі інформації. Штампи використовуються,  якщо мовець бажає виразити думку не конкретно, приблизно.

Проаналізувавши у ході дослідження  декілька класифікацій кліше, подані Л. П. Маркушевською, Ю.А. Цапаєвою та Л.Є. Пожиленко,             А.В. Теняєвою, ми узагальнили їх та поділили кліше на групи в залежності від функції, яку вони виконують в тексті:

1) загальна характеристика тексту (подання загальної оцінки джерела, його теми, змісту) (стаття присвячена…);

2) завдання, які ставить перед собою автор (автор зупиняється на таких проблемах, як ...);

3) оцінка отриманих результатів (отримані результати доводять, що…);

4) підбиття підсумків (автор робить висновок, що…).

Крім того, під час написання  даної курсової роботи було системно досліджено трансформації, які використовуються при перекладі кліше та сталих виразів у науково-технічних текстах. Також було створено класифікацію перекладацьких трансформацій на основі класифікацій В.Н. Коміссарова, Л.С. Бархударова та Я.І. Рецкера.

На прикладах було розглянуто складності перекладу кліше та сталих виразів у науково-технічному тексті. Ми обрали трансформації, які характерні для перекладу кліше та сталих виразів, а саме лексичні трансформації (серед яких калькування, прийом цілісного  перетворення); лексико-семантичні трансформації (конкретизація, прийом смислового розвитку (модуляція), прийом лексичних опущень, прийом лексичних додавань); лексико-граматичні трансформації (антонімічний переклад) та граматичні трансформації.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Андреев Г.И., Смирнов С.А., Тихомиров В.А. Основы научной работы и оформление результатов научной деятельности: учеб. пособие – М.: Финансы и статистика, 2004. – 272 с.

2. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. – М.: Международные отношения, 1975. – 240 с.

3. Валеева Н.Г. Введение в переводоведение – М.: Изд-во РУДН,               2006. – 251 с.

4. Ведякова Н.А. Функционирование клише в научном тексте (на материале авторефератов кандидатских диссертаций по филологии и педагогике) // Вестник Челябинского университета. Филология – 2003. - № 9. – С. 96-107.

5. Гак В.Г. Языковые преобразования. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1998. – 768 с.

6. Гринкевич Е.В. Речевые штампы: динамика их экспрессивности: Автореф. дис. – Ростов-на-Дону: 2007. – 26 с.

7. Зимомря М., Білоус О. Переклад: теорія та практика: Навчально-методичний посібник – Кіровоград: Редакційно-видавничий центр КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – 114 с.

8. Казанцев А.И. Особенности перевода клише и штампов официально-делового языка: Учеб. пособие / Челяб. гос. ун-т. Челябинск, 2002. – 66 с.

9. Карабан В.І. Переклад наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 564с.

10. Карабан В. І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 389 с.

11. Коваленко А.Я. Загальний курс науково-технічного перекладу – Київ: Фірма “ІНКОС”, 2002. – 316 с.

12. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. – М.: Высш. шк., 1990. - 253 с.

13. Кравець Л. В. Стилістика української мови: Практикум: навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – 199 с.

14. Красильникова Л. В.  Жанр научной рецензии: Семантика и прагматика / Под общ. ред. Ревзиной О. Г. – М.: Диалог; Изд-во МГУ, 1999. – 137 с.

15. Латышев Л.К. Технология перевода: учеб. пособие для студ. лингв. Вузов и фак. – 3-е изд., стер. – М.: Издательский центр “Академия”, 2007. – 320 с.

16. Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Почему нужны грамматические трансформации при переводе. Тетради переводчика. – Н., 1971. – 57 с.

17. Лінгвістика: зб. наук. праць. № 3 (18) – Л.: ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2009. – 324 с.

18. Львовская З.Д. Современные проблемы перевода. – М.: изд-во URSS,          2007 – 220 с.

19. Маркушевская Л.П., Цапаева Ю.А. Аннотирование и реферирование (Методические рекомендации для самостоятельной работы студентов), СПб ГУ ИТМО, 2008. – 51 с.

20. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. – М.: Московский лицей, 1996. – 208 с.

21. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.– 312 с.

22. Подолкова С.В. Науково-технічний аспект як конституент комунікативного акту / С.В. Подолкова // Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. — 2003. — №4(50). — С. 203-205.

23. Пожиленко Л.Е., Теняева А.В. Английский язык: учебное пособие по работе с текстом для студентов с дополнительной квалификацией “Переводчик в сфере профессиональной квалификации”, ГОУ ВПО “СФУ Института цветных металлов и золота”, 2007. – 169 с.

24. Пристайко Т.С. Функционально-семантическая стратификация лексики специального текста: учеб. пособие / Т. С. Пристайко. – Днепропетровск: ДГУ, 1990. – 60 с.

25. Пумпянский А.Л. Введение в практику перевода научной и технической литературы на английский язык – М.: Наука, 1965. – 304 с.

26. Рецкер Я.И. Пособие по переводу с английского языка на русский язык – М.: Просвещение, 1982. – 104 с.

27. Швейцер А.Д. Теория перевода (статус, проблемы, аспекты). – М.: Либроком 2009. – 216 с.