Інноваційні явища україномовного Інтернету

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інноваційні явища україномовного Інтернету

 

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Лексичні інновації як відображення розвитку мови..................................6

1.1. Лексичні неологізми та особливості  їх входження

       в українську мову...........................................................................................6

1.2. Класифікація неологізмів............................................................................19

1.3. Комп’ютерні новотвори-сленгізми в українській мові ...........................28

Висновок до першого розділу..............................................................................................38

РОЗДІЛ 2. Лексичні інновації в мережі Інтернет

                   на матеріалі блогу, чату, форуму та інтернет-виданню............................39

2.1. Неологізми у заголовках інтернет-видання «Українська правда»...........39

2.2. Неологізми у блогах, чатах та форумах.....................................................42

Висновок до другого розділу.................................................................................................50

РОЗДІЛ 3. «Неологізми-входження» в лексиці сучасної української мови............51

3.1. Зовнішні неологізми-входження  в українській мові.......................................51

3.2. Неологізми-входження в комп’ютерних онлайн іграх....................................53

Висновок до третього розділу...............................................................................................59

ВИСНОВКИ.............................................................................................................................60

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................................63

ДОДАТКИ................................................................................................................................68

 

ВСТУП

 

Сучасна неологія приділяє пильну увагу проблемі виникнення і вживання нових слів. Особливої ​​актуальності ця проблема набула в наші дні, оскільки відмінними рисами сучасної епохи стали розкутість носіїв мови, ослаблення мовної норми і, як наслідок, велика кількість всіляких новоутворень. Зміна суспільної ситуації тягне за собою і зміну мови, її оновлення, поява нових найменувань.

Сучасний розвиток інформаційно-освітнього середовища, електронних способів спілкування і пред’явлення інформації, посилення питомої ваги аудіовізуальної інформації електронних ЗМІ в комп’ютерних системах диктують необхідність вивчення відповідних лінгвістичних змін, складається потужне поле діяльності сучасної людини, яке обслуговується специфічними мовними формами.

Інтенсивний розвиток електроніки та поява нових комп’ютерних технологій в кінці минулого століття призвело до того, що для багатьох людей комп’ютер і Інтернет стали невід’ємною частиною життя, посередником у процесі комунікації у віртуальній реальності. Питання впливу нових комп’ютерних та інформаційних технологій на мову розглядається багатьма дослідниками (Д. Айдачич [2], М. Васенина [5], Л. Виноградова [7], Ф. Смирнов [35], Г. Трофимова [39]). Той факт, що мова змінюються в просторі Інтернету, є безперечним, оскільки в процесі віртуального спілкування мова може запозичувати нові слова з інших мов або ж вже існуючі слова можуть отримувати нові значення. «Інтернет виявляється дуже цікавим джерелом для мовних досліджень і з точки зору його лексики, і з точки зору мови, яка народжується при створенні віртуальних світів» [2].

Проблематика мовних змін сьогодні знаходить своє відображення у працях відомих українських науковців М. Кочергана [19], Р. Махачашвілі [26], О. Стишова [37] та інші.

Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови у своїй роботі вивчала Д. В. Мазурик. Д. В. Мазурик виявила дієві екстралінгвальні чинники змін у складі сучасної української лексики, з’ясувала провідні тенденції творення нових слів, описала способи деривації власне неологізмів (морфологічний та семантичний). У своїй роботі Д. В. Мазурик простежила зародження й розвиток української неології як окремого напрямку лінгвістичних досліджень, проаналізувала практику лексикографічного опрацювання нових слів на тлі здобутків провідних дослідницьких центрів Європи та узагальнила принципи оцінювання нової лексики з погляду літературної норми [24].

Зокрема тема лексичних інновацій у мові мережі Інтернет висвітлюється у роботах таких сучасних слов’янських лінгвістів, як М. Бойчук [4], П. Ліхолітов [20], Л. Попко [30; 31], О. Лутовінова [22], Д. Айдачич [2] та інших.

Але на сьогоднішній день більшість лінгвістичних розвідок ведеться на тлі російськомовного Інтернету, або так званого – Рунету, а щодо Укрнету, то тут проблема виникнення та функціонування лексичних інновацій залишається недостатньо вивченою.

Об’єкт дослідження: лексичні інновації як відображення розвитку української мови.

Предмет дослідження: неологізми, які функціонують у мові сучасних жанрових різновидів Інтернет-комунікації, таких як блог, чат, форум.

Мета дослідження: виявлення неологізмів, які виникли на тлі україномовного Інтернету, їх класифікація за певними структурно-семантичними особливостями, опис словотвірних характеристик виявлених новоутворень.

Основні завдання дослідження:

1. Розглянути лексичні неологізми та особливості їх входження в українську мову.

2. Вивчити класифікацію неологізмів.

3. Визначити комп’ютерні новотвори-сленгізми в українській мові.

4. Проаналізувати неологізми у  заголовках інтернет-видання «Українська правда».

5. Виявити неологізми у блогах, чатах та форумах.

6. Проаналізувати та систематизувати лексичні інновації в комп’ютерних онлайн іграх.

Методи дослідження: описовий метод, лінгвістичний метод, індукція і дедукція, лінгвостилістична абстракція, комплексно-процесуальний метод.

Наукова новизна результатів дослідження. У роботі на новому лексичному матеріалі показано основні тенденції в оновленні словникового складу сучасної української літературної мови; проаналізовано та систематизовано лексичні неологізми в мережі Інтернет.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можна використати у процесі викладання курсу лексикології сучасної української літературної мови та спецкурсів; у проведенні спецсемінарів; для укладання словників неологізмів, іншомовних слів, а також як доповнення до тлумачного словника української мови.

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (53 найменування на 5 сторінках) та 1 додатка на 10 сторінках. У тексті міститься одна таблиця. Основний зміст дипломної роботи викладено на 64 сторінках. Загальний обсях дипломної роботи – 80 сторінки.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Лексичні інновації як відображення розвитку мови

 

 

1.1. Лексичні неологізми  та особливості їх входження в українську мову

 

У сучасній лінгвістиці загальноприйнятним є твердження про динамічний характер мови як суспільного феномена, що, перебуваючи у стані динамічної рівноваги, служить інструментарієм для задоволення комунікативних і пізнавальних потреб людини. Діалектична єдність статики і динаміки, стійкого і змінного, є визначальною ознакою поступального розвитку мови, у якій «віддзеркалюється» світорозуміння її носіїв. М. П. Кочерган вказує, що «стійкість мови необхідна для того, щоб вона була зрозумілою мовцям, зберігала і передавала досвід від попередніх поколінь, а змінність – щоб фіксувати і позначати нові явища зовнішнього і внутрішнього світу людини, тобто виражати нові думки» [19, c. 186]. Власне будь-які зміни у матеріальному чи духовному житті суспільства тією чи іншою мірою відображаються у мові через систему номінацій, що репрезентує ментальні установки носіїв мови.

В українському мовознавстві, зокрема в лексикографії, проблема утворення нових слів та ставлення до них завжди була серед актуальних. Ще в давньоукраїнську добу перші укладачі словників поставали перед дилемою – як найточніше перекласти українською мовою давньогрецькі чи церковнослов’янські слова. Інколи це спонукало лексикографа до новотворення.

Однак процес особливо активного словотворення і лексикографічного опрацювання нових слів припадає на ХІХ ст., коли йшли гострі дискусії про літературний статус української мови і шляхи її розвитку. Лексичний реєстр словників (здебільшого перекладних) І. Войцеховича, О. Партицького, К. Левицького, Ф. Піскунова, К. Шейковського, М. Уманця і А. Спілки, В. Дубровського, В. Кміцикевича і В. Спілки, В. Доманицького, З. Кузелі і М. Чайковського та ін. засвідчує, що їх автори творили багато нових слів, які не завжди знаходили схвалення наукової громадськості. У тогочасній українській періодиці точилися гострі суперечки навколо “кованих” слів, доречності чи недоречності лексичних запозичень тощо. Цікаві думки щодо цього висловлювали О. Пчілка, І. Франко, М. Драгоманов, Б. Грінченко, Є. Тимченко та ін. Особливо актуальними ставали ці питання в процесі становлення української наукової термінології. Українські мовознавці, орієнтуючись загалом на народну мову, виступали проти штучно створених нових слів, а також проти невиправданих іншомовних запозичень [24].

Проблема  поповнення словникового складу української літературної мови шляхом позичання лексем із споріднених чи неспоріднених мов знову гостро заявляє про себе на початку ХХ ст., в добу українізації. Актуальним стає питання співвідношення національного й інтернаціонального в лексичній системі мови (праці О. Курило, О. Синявського, І. Огієнка та ін.). Визнаючи об’єктивність змін лексичного складу й невідворотність збагачення його за рахунок запозичень, мовознавці, однак, радять розрізняти доцільні, вмотивовані запозичення, й недоцільні, зайві, які деформують лексико-семантичну структуру української мови, позбавляють її національних рис. Основним способом поповнення лексичного складу мови вони вважають творення нових лексем на базі питомих слів [24]. 

У середині 30-х років зміщуються акценти в оцінюванні та лексикографічному опрацюванні нових лексем в українській мові. Це знайшло свій вияв у свідомому культивуванні тих нових слів, які потрапили в українську мову за посередництвом російської; широко пропагувалися слова-радянізми, утворені, здебільшого, на основі російської лексики, які відбивали суть соціалістичних перетворень у суспільстві. Спроби патріотично налаштованих науковців сформувати національну наукову термінологію наразилися на цькування, заборони й репресії. Внаслідок такої мовної політики у виданих до 60х років ХХ ст. термінних російсько-українських словниках нові українські терміни  є звичайними кальками з російських, а питомих українських слів чи похідних від них взагалі немає або їх свідомо перенесено на другий план.

Одинадцятитомний тлумачний Словник (1970-1980) узаконив мовну практику попередніх десятиліть. Він засвідчив характер розвитку словникового складу української мови протягом тривалого періоду, відобразивши зрушення і зміни в лексико-семантичній системі мови від часу “Словаря” Б. Грінченка до початку 80-х років ХХ ст. У цьому Словнику широко подано і нову лексику, однак, з огляду на нормативний характер словника, лише ту, яка апробована часом і мовленнєвою практикою, тому при цих словах нема спеціальної ремарки нове. Неологізми, що з’явилися за час роботи над Словником, увійшли в додатки до останнього тому [24].

Після виходу в світ Словника української мови в 11-ти томах процес неологізації лексики активного вживання засвідчують переважно академічні орфографічні словники. Якщо Орфографічний словник української мови 1977 р. містив близько 114 тисяч слів, то аналогічний словник 1994 року нараховував уже 120 тисяч, а видання 1999 року охоплює 125 тисяч слів [24].

З огляду на те, що новотвори з більшою чи меншою інтенсивністю регулярно поповнюють активний лексикон, одним із завдань лексикографів є реєстрування нових слів, оцінювання їхнього статусу (належність до сфери мови чи мовлення) і внесення їх у загальномовні чи спеціальні словники. У нашій роботі окреслено кілька можливих шляхів реалізації цих завдань з орієнтацією на світову практику фіксування й опрацювання неологізмів, а саме:

1. Включення нових, уже апробованих слів до реєстру чергового видання тлумачного словника літературної мови або видання окремого тому як доповнення до такого словника. Наприклад, регулярно виходять “Доповнення до Великого Оксфордського словника”, які містять нові слова і нові семи значення слів англійської мови. Аналогічним є додатковий том до шеститомного “Словника французької мови” П. Робера. Інколи, якщо неологізми запізнюються ввійти до основного масиву лексики, поданої у  словнику, їх розміщують у додатку до останнього тому тлумачного словника. При такому лексикографічному опрацюванні до словника потрапляють лише ті нові слова і значення, які пройшли випробування часом і соціальною мовленнєвою практикою, а отже, закріпилися в літературній мові.

2. Реєстрація нових слів, яка відображає їх міграцію в межах лексичної системи від периферії до центру, у спеціальних тлумачних словниках лексичних труднощів. Нові лексеми подають у словнику на тлі іншої пасивної лексики (діалектизмів, регіоналізмів, екзотизмів, варваризмів, жаргонізмів), що засвідчує обмежене функціонування нового слова.

3. Фіксація неологізмів у спеціальних словниках нових слів, які відображають розвиток лексичного складу мови за визначений проміжок часу. У таких словниках обов’язково вказують часові межі добору матеріалу на основі уніфікованого списку джерел. Словники нових слів, за умови їхнього регулярного укладання, є своєрідним індикатором тих змін, що відбуваються в лексичному складі мови [24, c. 181].

Сучасні можливості у фіксуванні нових лексем зумовив розвиток комп’ютерних технологій та функціонування міжнародної інформаційної мережі – Інтернету. Наприклад, із кінця 80-х років ХХ ст. в Інтернеті функціонує електронний варіант найбільш повного тлумачного словника англійської мови Merriam-Webster’s collegiate dictionary, який оновлюють щодня. Цей словник подає найповнішу інформацію про нові (і не тільки) слова англійської мови. Електронна словникова стаття включає: реєстрове слово із транскрипцією, що передає вимову й наголошування, та поділом на морфеми; частиномовну характеристику; етимологічну довідку про слово; дату фіксації (для найновіших – день, місяць, рік); систему значень із мінімальною текстовою ілюстрацією до кожного з них. Окрім того, подано синоніми та антоніми до слова в кожному із значень, що сприяє повному їх тлумаченню.