Інформаційне забезпечення банківської діяльності.

2.Мобілізація внутрішніх ресурсів–  доходи від реалізації ОФ, відходів  виробництва, нематеріальних активів.

3.Амортизаційні відрахування.

4.Пайові внески до статутного/ акціонерного капіталу. Можуть бути у вигляді: грошових коштів; матеріальних цінностей; прав користування.

5.Страхові внески і внески  до пенсійного фонду.

6.Облігаційні позики. Кошти від реалізації власних ЦП і ЦП інших емітентів.

7.Кредиторська заборгованість  або кошти прирівняні до власних  – це заборгованість постачальника  за відвантажені товари, по яких не настав час оплати. Заборгованість до бюджету та позабюджетних фондів.

8.Кредити (банківський, інвестиційний, комерційний, податковий) та позики.

9.Спонсорські кошти – це кошти  юридичних і фізичних осіб, які  надають підтримку в інвестуванні. Вони не оподатковуються.

10.Державні субсидії(прямі кредити  та позики;гарантійні кредити; гранти  на проекти; пайова участь держави  у проектах; прямі дотації). При  державному субсидуванні держава  стає учасником інвестування.

8.Бюджетування капіталу.

Сукупність дій з визначення, аналізу й вибору можливих інвестицій серед інвестиційних пропозицій називають складанням капітального бюджету, або бюдже-туванням капіталу. Цей процес охоплює кілька етапів, починаючи з виявлення можливих варіантів, перевірки ідей і закінчуючи точним економічним аналізом та постаудитом. У момент затвердження капітальний бюджет підприємства містить прийнятну кількість проектів, від яких загалом і від кожного окремо очікується економічний ефект, що відповідає стратегічним цілям керівництва підприємства. Бюджетування капіталу полягає у виборі за умов обмежених інвестиційних ресурсів тих інвестицій, які забезпечать бажаний рівень дохідності за прийнятного рівня ризику. Тобто це процес пошуку компромісу між можливістю несприятливого перебігу подій і очікуваною дохідністю інвестицій.

Бюджетування капіталу як ключова функція фінансового менеджера: *скільки інвестувати; *в які об’єкти інвестувати?

Бюджетування капіталу – це мистецтво вкладання коштів у  активи (фін), вартість яких перевищує їх ціни Це не механічний процес, бо за умов абсолютно правильного виконання всіх його положень немає жодного варіанту успішного інвестування, внаслідок перевищення вартості акцій над їх ціною, в які вкладаються інвестиції.

БК зводится до ранжирування всіх інвесиційних пропозицій у порядку їхньої дохідності й вибору комбінацій інв пропозицій, яка б забезпечувала бажану сукупну дохідність за наявності обмежень за рівнем ризику й обсягах доступних фондів.

Методи аналізу інвестиційних проектів: *традиційні; *прості; *складні.

Якість рішень менеджера визначає рівень процвітання фірми.

9.Цілі інвестиційної  діяльності на підприємстві.

Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якої організації, що динамічно розвивається, керівництво якої віддає перевагу рентабельності з позиції довгострокової, а не короткострокової перспективи. Інвестиції у виробництво і ринки збуту забезпечують підвищення конкурентоспроможності фірми, створюючи умови для підвищення якості продукції, зниження витрат, збільшення обсягів продажу. Інвестиції вирішують тактичні і головним чином стратегічні задачі фірми. Ієрархія цілей інвестування відповідає стратегічним і /або тактичним цілям фірми на ринку( для великих проектів – стратегічним, для дрібних – тактичним).

Цілі керівників в залежності від економічної ситуації в Україні або галузі в цілому:

1.Максимізація прибутку в довгостроковому  плані за рахунок збільшення  обсягу продаж, зниження витрат;

2.Максимізація доходності акцій;

3.Збільшення обсягів продажу;

4.Добробут найманих робітників;

5.Задоволення потреб керівництва;

6.Підвищення іміджу фірми;

7.Досягнення певних цілей у  конкуренції (збільшення частки  ринку, освоєння нових ринків  та інше);

8.Виживання;

9.Підвищення добробуту суспільства.

Цілі фірми – створення максимально важливої величини багатства акціонерів(загалом), що залежить від інвестиційного капіталу. Величина багатства акціонерівÞвартість акціонерного капіталу.

Отже, критерієм успіху інвестиційної діяльності фірми є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, - активи, що збільшують вартість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.Специфічні ознаки  інвестиційних проектів.

Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її конкурентної позиції. Реалізація цілей інвестиційних ресурсів у виробництво передбачає формування сукупності ізольованих чи взаємопов’язаних інвестиційних проектів.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування.

Спільним для всіх інвестиційних проектів є інвестиційне лагу(затримка) між моментом початку інвестування і моментом отримання прибутку.

Класифікація інвестиційних проектів здійснюється за такими ознаками:

1.За об’єктами інвестицій: *фінансові  – це вкладання коштів в  інструменти фондового ринку; *реальні  – вкладання коштів у виробництво, шляхом нового будівництва, реконструкції, модернізації, підтримки виробництва; *інтелектуальні – вкладання коштів в нематеріальні активи.

3.За напрямками інвестування: *прямі(у  виробничі фонди); *портфельні(у сукупність  ЦП); *венчурні(інноваційні)(у наукомісткі  високо ризикові виробництва); *мегаполіси( у спеціальні або вільні економічні  зони, капітал яких працює на пільгових умовах); *галузеві і регіональні(суб’єктами інвестування є міністерства або місцеві органи влади); *міжнародні( на основі м/н угод , як правило, з участю м/н фінансово-кред. організацій.

4.За розміром інвестицій: *великі; *середні; *дрібні.

5.За мотивацією(прибутковістю): *вимушені; * проекти, що забезпечують позицію  на ринку; *з метою скорочення  витрат, збільшення доходів; *з метою  одержання надприбутків.

6.За рівнем ризику: *без ризикові; *з мінімальним ризиком; *з середнім  ризиком; *високо ризикові; *авантюрні.

11.Інвестиційна програма  підприємства.

Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему задачу (сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її конкурентної позиції.

Реалізація цілей інвестиційних ресурсів у виробництво передбачає формування сукупності ізольованих чи взаємопов’язаних інвестиційних проектів. Систему взаємопов’язаних інвестиційних проектів, що мають загальні цілі, єдині джерела фінансування і органи управління називають інв-ю програмою.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування.

12.Класифікація інвестиційних проектів за характером.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування.

Інвестиційні проекти, що реалізуються фірмою розрізняють за:

характером(змістом); * масштабом; * тривалістю; * рівнем головної організації.

За характером розрізняють:

- внутрішні інвестиції (Оновлення устаткування.Нові технології; розробка і освоєння нової продукції; збільшення виробничих потужностей; підвищення кваліфікації кадрів; інше);

- зовнішні інвестиції ( розвиток соціальної інфраструктури; розвиток суміжних виробництв; розвиток систем збуту продукції).

Крім цієї класифікації важливо поділяти інвестиційні проекти на проекти розширення (розвитку) виробництва та проекти реабілітації(санації). Проекти розвитку передбачають реалізацію заходів, направлених на збільшення кількості продукції, що випускається без зміни номенклатури або/і на зміну виробничої програми шляхом освоєння нової продукції. Ці результати можуть бути досягнуті за рахунок інвестицій в фактори виробництва.

Реабілітаційні інвестиції найбільш важливі для кризового стану промисловості, коли коефіцієнт завантаження потужностей в промисловості занизький. Заходи по санації підприємства, які за своєю суттю є інвестиційною програмою, відображаються в бізнес – плані фінансового оздоровлення.

13.Класифікація інвестиційних проектів за масштабом.

Важливо розуміти, що інвестиційний проект повинен не вирішувати окрему задачу ( сприяти досягненню будь-якої однієї цілі), а забезпечувати економічне, технічне і соціальне просування фірми, підвищення її конкурентної позиції.

Інвестиційний проект – захід, що припускає певні вкладення капіталу з метою отримання доходів в майбутньому. Інвестиційний проект припускає постановку цілей, планування виконання, управління і аналіз. У вузькому розумінні інвестиційний проект – це комплекс організаційно – правових, розрахунково – фінансових і конструктивно – технологічних документів, що описують дії по досягненню цілей інвестування.

Інвестиційні проекти, що реалізуються фірмою розрізняють за:

характером(змістом); * масштабом; * тривалістю; * рівнем головної організації.

Досить важливим для фірми є питання про розмір передбачуваних інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов’язаної з прийняттям проектів обсягом інвестицій відповідно 1 млн.грн. і 500 млн.грн., різний.

Отже, за масштабом розрізняють малі, великі та мегапроекти. Наприклад, з практики фірм США проект вважається малим, якщо інвестиції не перевищують 10-15 млн. дол. Ці проекти відносно прості щодо управління і нетривалі. Мегапроекти відрізняються дуже великою вартістю ( більш ніж 1млрд.дол.), складністю і тривалістю(5-7років). Такі проекти, як правило, реалізуються урядами або  найбільшими корпораціями. Окремі фірми можуть приймати участь в їх реалізації в якості співвиконавців.

Таким чином поділ за масштабом частіше за все залежить від розмірів компаній, так як очевидно, що в фінансово-промисловій групі і невеликому заводі по виробництву меблів використовувані критерії віднесення проекту до великого або малого суттєво різняться.

 

 

 

 

 

 

 

14.Життєвий цикл інвестиційного проекту, його тривалість, стадії реалізації.

 Кожний інвестиційний проект  незалежно від його складності  та обсягу робіт являється  об’єктом управління на протязі  всього життєвого циклу. Життєв цикл – це відрізок часу від моменту народження ідеї до закінчення її експлуатації. Часто життєвий цикл інвестиційного проекту визначають по грошовому потоку: від перших інвестицій до останніх надходжень доходів.

Вудь-який інвестиційний проект має п'ять стадій.

1-перед проектні дослідження, проектування та освоєння Інвестицій (народження проекту). Стадія хар-я великими витратами коштів, власних чи отриманих у борт. Різноманітним ризикам. Прибутку немає.

2-початок експлуатації проекту.  Інвестор відчуває великі потреби в банк позиках чи венурному капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо є прибуток, він реінвестусться. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

3-швидке зростання. Пп починає диктувати власні ціни на продукцію, але конкуренція зростає. Рівень продажу зб й значно покриває витрати виробництва. Хар-м с високий прибуток, але існус потреба у великих витратах на маркетинг та інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо й падає позику, то під високі %.

4-стабільне функц-я пп. Відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дає змоги диктувати ціни, але невисокі витрати уможливлюють отримання середніх по галузі прибутків. Це вже добре відома компанія з хорошою репутацією, яка має великі можливості в отриманні позик та реалізації акцій. У неї добре диверсиф й великий інв портфель, сплачуються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія має розробляти стратегію запобігання занепаду. Ці заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інв активності. Стратегія «другого народження» передбачає різноманітні заходи — купівлю ін компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), інвест-ня нових проектів.