Проблемы и перспективы привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины

В Україні також є  пара фондів нерухомості, розрахованих на іноземних інвесторів, наприклад, фонди під управлінням компанії Dragon - Ukrainian Properties & Development Plc (створена інвесткомпанією Dragon Capital). Отримавши  від інвесторів близько $ 200 млн, компанія зайнялася концентрацією наділів  землі під забудову комерційної і житлової нерухомості [39].

Через акції агрокомпаній або паї в інвестфондах в українські наділи вкладають переважно західні  інвестори. Російські спекулянти (в  першу чергу будівельні компанії) самостійно купують землю в Україну. Згодом вони або власними силами будують  об'єкти нерухомості (наприклад, котеджні селища), або перепродують землю  забудовникам, або працюють в тандемі  з будівельниками. За словами Сергія Костецького, аналітика компанії SV Development, нерідко росіяни купують 30-40% акцій будується на земельній  ділянці проекту, яким керує українська компанія (землею в цьому випадку  інвестори володіють приблизно  в такій же пропорції). Суми інвестицій, якими оперують іноземні портфельники на земельно-будівельному ринку, - від $ 50 млн до $ 500 млн.

Ще один великий іноземний  гравець на земельному ринку - банки  з іноземними інвестиціями. Вони створюють  власні девелоперські компанії або  співінвестують із забудовниками в  ділянки.

  Інший ласий шматок українського інвестиційного пирога для закордонних спекулянтів - ринок комерційної нерухомості. «Іноземні інвестфонди вклалися у великі об'єкти торговельної нерухомості в Україні, такі як київські ТЦ« Магелан »,« Україну »,« Арена », - розповідає Сергій Войтюк. Найвідоміша операція на ринку нерухомості за участю західного спекулянта - покупка універмагу «України» американським фондом NCH Advisors і його масштабна реконструкція в 2003 році. У 2006-му фонд продав «Україна» ірландської інвесткомпанії Quinn Group за $ 59 млн. Можлива прибутковість американської інвестиції - 150% [36, с.73].

За оцінками фахівців, на українському ринку як у сфері  біржової торгівлі, так і на ринку  нерухомості та землі зараз в  цілому оперують близько 300 закордонних  інвестиційних фондів. Дрібні україноорієнтовані фонди щорічно вкладають в  нашу країну до 100% своїх активів, світові  мегафонди - не більше 1%. Зараз середня  сума реальних річних інвестицій в  Україну закордонними інвестфондами  оцінюється аналітиками на рівні $ 25-30 млн (кожен фонд).

2.3. Структура та динаміка прямих іноземних інвестицій в економіці України

В сучасних умовах глобалізації та інтеграції все більше уваги приділяється руху капіталів,  зокрема процесам інвестування, які відбуваються у формі прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Кожна  країна прагне залучити прямі іноземні інвестиції в свою економіку, оскільки для країни-реципієнта - це притік робочих  місць, залучення новітніх технологій, підвищення життєвого рівня населення  та можливість підвищення міжнародної  конкурентоспроможності. Економіка  України отримала статус ринкової, але нашу державу все ще відносять  до групи країн з перехідною економікою для яких ПІІ це вихід із “зачарованого  кола бідності”, зменшення залежності від імпорту та можливість налагодження власного виробництва, збільшення можливостей  експортування товарів вітчизняного виробництва, а загалом покращення стану платіжного балансу [31, c. 61].

У системі  світового господарства в наш  час міжнародна торгівля та прямі  іноземні інвестиції відіграють надзвичайно  важливу роль. Темпи їх зростання  значно перевищують темпи зростання  світового ВВП, що характеризує усталеність  тенденції поглиблення інтернаціоналізації. Також показники темпів зростання прямих іноземних інвестицій значно перевищують показники в торгівлі товарами та послугами, що зумовлено рядом факторів міжнародного економічного розвитку останніх десятиріч.

Україна на шляху до входження у світове  господарство робить лише перші кроки, але існує ряд об'єктивних причин, які цьому перешкоджають. Однією з таких причин є низький рівень іноземного інвестування в українську економіку. А успішний розвиток економіки  України значною мірою залежить від залучення іноземних інвестицій, найефективнішим джерелом зовнішнього  фінансування якого є прямі іноземні інвестиції.

Аналіз  ринку іноземних інвестицій України  неможливий без вивчення його структури  та динаміки, які визначають основні  показники та напрямки  економічного розвитку країни-реципієнта.

Після проголошення незалежності України в 1991 році в  економіку України почали надходити  іноземні інвестиції. Однак спостереження  за обсягами іноземних інвестицій Державним  комітетом статистики України почали вестися лише з 1995 року. Дані, накопичені за цей час,  дають змогу аналізувати  тенденції та динаміку ПІІ в економіку  України (табл.2.1.):

 

Таблиця 2.1. Обсяги надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України за період 1995 – 2010 роки (на початок року; млн. дол. США) [39].

Роки	Прямі іноземні інвестиції в Україну, млн. дол. США	Приріст прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США	Темпи приросту прямих іноземних інвестицій в Україну,  %
1995	483,5	-	-
1996	896,9	413,4	30,94
1997	1438,2	541,3	15,54
1998	2063,6	625,4	19,46
1999	2810,7	747,1	-36,94
2000	3281,8	471,1	25,92
2001	3875,0	593,2	14,68
2002	4555,3	680,3	34,72
2003	5471,8	916,5	44,31
2004	6794,4	1322,6	70,32
2005	9047,0	2252,6	248,18
2006	16890,0	7843,0	-39,85
2007	21607,3	4717,3	67,09
2008	29542,7	7935,4	14,68
2009	35616,4	6073,7	20,9
2010	40026,8	4410,4	12,4

 

На початок 1995 року (тобто за період 1992-1994р.р.) іноземними інвесторами в українську економіку  було вкладено лише 483,5 млн. дол. США.  В 1992 р. обсяг іноземних інвестицій склав лише 3,8% обсягу ВВП, в 1993 р. – 4,0 %, в 1994 р. – 2,3 % [3, с. 345]. З 1995 року спостерігалося збільшення інвестиційної активності, а в 1996 році об’єм ПІІ в Україну  збільшився більше ніж на 30%. Економічна криза 1998 року, що охопила фінансові  й фондові ринки світу, позначилась  і на притоці іноземних інвестицій в нашу країну в 1998-1999 роках. З цієї причини в 1999 році спостерігався від’ємний приріст ПІІ та було залучено на 36,94 % менше, ніж у попередньому році. Після стабілізації світової економіки, з 2000 року, темпи зростання інвестицій відновилися (рис.2.2.):

 

 

Рис.2.2. Прямі іноземні інвестиції в Україну з 1995 року по 2010 рік (наростаючим підсумком з початку інвестування). [39].

 

У 2005 році різке збільшення об’єму іноземних  інвестицій пояснюється продажем заводу Криворіжсталь. У 2007 році інвестиції в  основний капітал збільшились на 36,48 %. Відтак внутрішній інвестиційний  попит слід вважати одним з  вагомих чинників економічного зростання  в 2007 року. Приріст інвестицій забезпечив понад 35 % загального приросту. Завдяки  стабільним темпам інвестиційної динаміки, які зберігаються в Україні з 1998 року, економіка поступово виходить з інвестиційної кризи. Станом на кінець 2007 року обсяг інвестицій в  основний капітал сягнув 88 % рівня 1990 року. В 2008 році в українську економіку  було вкладено 29542,7 млн. дол. США, а в 2009 році на 20,9 % більше попереднього [44, с.156].

У першому кварталі 2010 року в економіку  України іноземними інвесторами  вкладено 717,1 млн. дол. США прямих інвестицій, що становить 61 % від надходжень першого кварталу попереднього року.

Україна, вступаючи у світові інтеграційні процеси взаємодії, приділяє значну увагу співробітництву з регіонами  світу. Пріоритетним напрямком цього  є співпраця з ЄС. Обсяг іноземних  інвестицій в економіку України  з країн ЄС у 2010 році становив 72 % загального обсягу інвестицій в Україну. Відмічають, що імпорт товарів з країн ЄС здійснює досить сильний вплив на рівень ПІІ в Україну з цього регіону. Реалізація потенціалу співробітництва України надасть можливість підвищити рівень спеціалізації і кооперації в науково-технічних і виробничих сферах різних областей економіки [40].

Так з країн ЄС надійшло 516,2 млн. дол. США (72 % загального обсягу), з країн СНД – 114,6 млн. дол. США (16 %), з інших країн світу – 86,3 млн. дол. США (12 %). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 296,1 млн. дол. США.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці  країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо за перший квартал 2010 року становив 98,3 млн. дол. США, що складає 12 % від рівня відповідного періоду попереднього 2009 року.

Приріст іноземного капіталу в першому кварталі 2010 року спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, – у сумі 214,7 млн. дол. США, торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку – 30,2 млн. дол. США та будівництво – 6,6 млн. дол. США.

Інвестиції надійшли зі 126 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81 % загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 9105,1 млн. дол. США, Німеччина – 6644,4 млн. дол. США, Нідерланди – 3841,0 млн. дол. США, Російська Федерація, Австрія, Сполучене Королівство, Франція, Віргінські Острови, Британські, Швеція,  Сполучені Штати Америки [39].

 

2. ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

 
3.1. Шляхи залучення  іноземних інвестицій в економіку України

 

Згідно з оцінкою фахівців Європейського центру досліджень, підприємницький ризик інвестицій в Україну становить 80%. Саме він обумовлює незначний потік прямих інвестицій. У світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1%, а це дуже мало. Вчені кажуть, що Україні може вийти з кризового стану в першу чергу за рахунок власних сил і засобів. Проте інтенсивний перехід до конкурентоспроможної моделі національної економіки потребує співробітництва зі світовою системою господарювання, в якій іноземні інвестиції є важливим економічним важелем. При цьому важливою передумовою залучення як внутрішніх, так і іноземних інвесторів є ефективний механізм управління інвестиційними процесами в цілому і планування інвестиційних процесів зокрема як головному фактору підвищення інвестиційної активності.

Нарощування інвестицій без структурних змін в економіці, без підпорядкування інвестиційної політики вирішенню стратегічних завдань економічної політики держави - не буде доцільним з точки зору підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

  Головний стратегічний план розвитку української економіки на найближчі роки має містити конкретні шляхи та механізми проведення соціально-економічних реформ, в тому числі в інвестиційній сфері. З метою активізації інвестиційної діяльності підприємств зусилля необхідно спрямувати на:

- створення нормативно-правової бази для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій;

-     удосконалення режиму реєстрації іноземних інвестицій;

-    сприяння укладенню угод про розподіл продукції;

-   запровадження прозорих схем концесійної діяльності;

- формування системи стимулів інвестиційної діяльності підприємств та інвестиційного кредитування;

- розроблення нормативно-правової бази спільного кредитування великих інвестиційних проектів.

Крім  того, поштовхом до нарощування інвестицій повинно стати створення сприятливих  умов для дії ринкових регуляторів, а саме - формування стабільного  правового поля, захист прав власності, розвиток системи ринків і ринкових інструментів, розвиток інформаційної  інфраструктури ринку тощо [3, с.112].

Економіко-правовий механізм залучення й використання іноземного

капіталу - це комплекс засобів і заходів, що визначають умови діяльності, відношення власності й організаційно-правові форми підприємств з іноземними інвестиціями. Він формується й діє на трьох рівнях: макрорівні, що включає цілеспрямовані дії органів центральної державної влади в процесі регулювання іноземних інвестицій, мезорівні, що представляє політику залучення іноземного капіталу регіональною владою, і на мікрорівні, де відбувається безпосередня взаємодія іноземного інвестора й підприємства - отримувача капіталу.

Органами  державного управління іноземними інвестиціями на макрорівні виступають Президент України, як глава держави, і вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів. Функції з управління іноземними інвестиціями в Україні розподілені між кількома центральними органами виконавчої влади. До їх складу входять органи як функціональної, так і галузевої компетенції: Кабінет Міністрів України (валютно-кредитний комітет, відділ іноземних інвестицій і вільних економічних зон), Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, Міністерство закордонних справ України, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Українська державна кредитно-інвестиційна компанія, Фонд державного майна, Державний митний Комітет і Головна державна податкова інспекція України тощо.

Рішення перерахованих вище органів влади  обов'язкові для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади.

За допомогою  ряду прийомів з регулювання й  стимулювання потоків

іноземного  капіталу на макрорівні державою формуються концептуальні

основи залучення  іноземного капіталу в країну й регіони, зокрема до їх

складу входять:

1)) законодавчі аспекти;

2)фіскальні заходи;

3)фінансові стимули;

4)визначення основних форм іноземних інвестицій;

5)створення відповідної інфраструктури;