Економічна сутність інвестицій та економічної діяльності

Довгострокові інвестиції – вкладення капіталу на період більше одного року. Це критерій, прийнятий у практиці обліку, але, як свідчить досвід, він потребує подальшої деталізації. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються наступним чином:

  а) до 2 років;

  б) від 2 до 3 років; 

в) від 3 до 5 років;

  г) більше 5 років.

5. За регіональною ознакою виділяють  інвестиції внутрішні та зовнішні.

Внутрішні інвестиції – вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані в територіальних межах даної країни.

Зовнішні  інвестиції (вивезення капіталу) – вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані за межами даної країни. До них належить і купівля різних фінансових інструментів інших країн – акцій іноземних компаній, облігацій інших держав.

Розрізняють  поняття «інвестиційна діяльність».

Інвестиційна  діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і  держави, спрямованих на реалізацію інвестиційних програм з метою  отримання доходу або прибутку. Загальні правові, економічні та соціальні умови  інвестиційної діяльності в Україні, поряд із основними принципами, зафіксовані  в Законі «Про інвестиційну діяльність». 

1. Органи влади не мають права  втручатися в інвестиційну діяльність  юридичних та фізичних осіб, якщо  вона не суперечить діючому  законодавству.

2. Добровільний характер інвестування.

3. Економічна захищеність інвестицій  з боку держави. 

4. Свобода вибору критеріїв інвестиційної діяльності [11; с.57].

Інвестиційна  діяльність може відбуватися у формі:

– приватного інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об’єднаннями та товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

– державного інвестування, яке фінансується із державного, місцевих бюджетів і  державними підприємствами;

– іноземного інвестування (позикові та кредитні ресурси міжнародних інвестиційних  інститутів, зарубіжних корпорацій, спільних підприємств);

– спільного інвестування коштів і  цінностей громадянами та юридичними особами України та іноземних держав [15; с.479].

 

 

3. Поняття виробничих інвестицій (капітальних вкладень), класифікація  і структура

Капітальні  вкладення — частина інвестицій, спрямована на відтворення основних засобів виробничого і не виробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об'єкти соціальної сфери. Це витрати на придбання довгострокових активів, які функціонують протягом тривалого періоду, з поступовою амортизацією ціни. До капітальних витрат звичайно відносять початкову вартість будівель та споруд (або крокові витрати на їх встановлення); вартість нових видів машин та механізмів; придбання обладнання та приладів (крім малокоштовних та швидкозношувальних); вартість придбаних нематеріальних активів (патентів, ліцензій, «ноу-хау» і т. д.), що належать до поступового списання і т. д.  [3; с.360].

Невід'ємною  частиною діяльності підприємства є  капітальні вкладення (в основні  засоби, будівництво, нематеріальні  активи). Відмінною рисою основних засобів є їхнє багатократне використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміна служби шляхом нарахування зносу (амортизації) по встановлених нормах. Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього терміна їхньої експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток його власнику). Основні засоби беруть участь у процесі виробництва тривалий період (протягом багатьох виробничих циклів), зберігаючи початкову форму і властивості, але поступово зношуються і переносять свою вартість на виготовлений продукт [6; с.360].

   Загальна  характеристика капітальних вкладень  підприємств.   

   Капітальні вкладення передбачають  ретельний економічний аналіз  доцільності, а також економічної  ефективності. Капітальні інвестиції — це витрати на будівельно-монтажні роботи, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння вже діючих виробничих потужностей та придбання необоротних активів (Ткаченко) Капітальні вкладення — це використання фінансових ресурсів на відтворення (просте й розширене) основних засобів виробничого і невиробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об'єкти соціальної сфери: будівництво житла, заклади культури, охорону здоров'я тощо. (Бандурка) Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні» джерелами формування майна підприємства і, отже, джерелами капітальних вкладень можуть бути:

  a) власні фінансові ресурси (власний капітал), в тому числі прибуток, одержаний від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;

  б) амортизаційні відрахування на повне відтворення основних засобів;

  в) бюджетні асигнування;

  г) кредити комерційних банків та інших юридичних осіб;

  д) безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

  е) інші джерела, не заборонені законодавчими актами [18; с.498].

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємствам усіх форм власності надане право протягом року включити до валових витрат будь-які  витрати, пов'язані з поліпшенням  основних засобів (поточний, середній, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація), на суму, що не перевищує  десяти відсотків сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок року. Отже, частина витрат на капітальні вкладення у вигляді  витрат на реконструкцію та модернізацію основних засобів може бути включена до складу валових витрат. Це — суттєва податкова пільга підприємствам, які здійснюють такі витрати. В умовах ринкової економіки найбільша питома вага у складі джерел фінансування капітальних вкладень (у тому числі у підприємств державної форми власності) належить власним фінансовим ресурсам підприємств. Це головним чином прибуток, амортизаційні відрахування та інші кошти підприємств, які мають назву децентралізованих джерел капітальних вкладень. До складу децентралізованих належать також капіталовкладення за рахунок банківських кредитів, якщо вони надаються на основі кредитних угод між підприємствами і комерційними банками [9; с.15].

 

 

 

 

 

 

4. Інвестиційна діяльність та  інвестиційна політика

підприємств

Інвестиційна  діяльність підприємства - це об'єктивний процес, що має свою логіку, і розвивається відповідно до властивих йому закономірностей  і відіграє важливу роль в господарській  діяльності підприємства, оскільки по своїй економічній природі інвестиції являють собою відмову від  сьогочасного споживання заради одержання  прибутків у майбутньому.

Тому інвестиційний  процес починається з визначення інвестиційної стратегії підприємства, вибір якої залежить від:

- стадії життєвого циклу підприємства;

- стратегії розвитку в цілому;

- стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

- інвестиційної принадливості підприємства як об'єкта вкладення засобів.

І якщо на перший погляд може здаватися, що здійснення інвестицій є справою  самого підприємства, керівництво якого  може самостійно приймати рішення щодо інвестування, то в цьому випадку  необхідно насамперед навчитися  оцінювати наслідки таких рішень, оскільки нездійснення інвестицій - це теж свого роду стратегія [7; с.346].

Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплекс довгострокових цілей  і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Інвестиційна  стратегія підприємства повинна  бути орієнтована на довгострокові  цілі і реалізовуватися в процесі  поточної господарської діяльності за допомогою вибору відповідних  інвестиційних проектів і програм.

Формування  інвестиційної стратегії підприємства являє собою складний творчий  процес, що грунтується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності і кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Ця стратегія завжди формується в рамках загальної стратегії економічного розвитку, погоджується з нею по цілям, етапам, строкам реалізації [19; с.47].

       У якості довгострокових конкретизованих  цілей підприємства на різних  етапах можуть бути: досягнення  визначених норми і маси прибутку, зростання масштабів шляхом збільшення  торгового обороту і частки  контрольованого ринку, виробництво  нової продукції, зміна зношеного  і застарілого обладнання для  зниження витрат виробництва,  захист навколишнього середовища  й ін.

Обраною або в ряді випадків змушеною стратегією може бути і нездійснення інвестицій. Але така ситуація буде скоріше нагадувати некерований човен, що пливе за течією. Прийняття підприємством рішень щодо інвестиційної діяльності спирається на проблему вибору альтернативних варіантів  розвитку в конкурентному середовищі, властивому тій або іншій галузі під впливом різноманітного роду економічних, правових і інших чинників.

Основою інвестиційної політики організації  і процедур вибору та реалізації пріоритетів  повинна бути їх орієнтація на кінцеві  соціально-економічні результати. У  зв'язку з цим її несучою конструкцією повинна бути система цілей, критеріїв їх досягнення і правил прийняття рішень, яка пронизує всі рівні організаційної системи, етапи процедур і механізмів.

Проект, як об'єкт оцінки, характеризується набором різнорідних показників, що відображають його економічні, соціальні, технічні, екологічні і інші аспекти. Деякі з показників не є вимірними, дані часто носять характер прогнозу. Крім того. система критеріїв, як правило, являє собою складну ієрархічну структуру. Вказані обставини зумовлюють необхідність використання експертних методів для оцінки проектів [16; с.67].

Розробка  ефективної процедури експертного  оцінювання передбачає реалізацію загальних  принципів організації експертиз, з урахуванням специфіки об'єктів, що оцінюються і задач прийняття  управлінських рішень, в яких будуть використані експертні оцінки. Розглянемо вимоги до методів вибору інвестиційних  проектів і реалізації інвестиційних  пріоритетів підприємства. Насамперед - це вимоги, пов'язані з

-  переходом до прийнятих у всьому світі принципу і технології управління за результатами (з чіткою постановкою цілей, виділенням критеріїв, що вимірюються їх досягнення, що контролюються, оцінкою впливу на результати наслідків всіх рішень, що приймаються і т.д.), почавши з введення відсутніх поки обов'язкових форм документів, що дають можливість оцінити і проконтролювати результати проектів (аж до внеску в розв'язання соціально-економічних проблем);

-  переходом до активної політики (не обмежуватися принципом "дайте ваші пропозиції", а активно "зверху" формулювати проблеми і вимогу до результатів, а також впливати на формування пропозицій до проектів);

-  затвердженням "правил гри" (підбором орієнтованих на кінцеві результати критеріїв, правил прийняття рішень, механізмів), що максимізують об'єктивність оцінок:

-  плануванням розподілу фінансових ресурсів між підрозділами, відділами, цехами і дочірніми підприємствами на базі аналізу ефективності витрат;

- контролем результатів проектів і витрат по них з коректуванням побудованих механізмів (при необхідності);

- поетапним створенням цілісної крізної системи і комплексу алгоритмів формування і реалізації інвестиційної політики підприємства [12; с.197].

Для реалізації цих і ряду інших вимог  необхідно створити крізну узгоджену  по всіх рівнях і тимчасових етапах методику формування інвестиційних  пріоритетів підприємства, що являє  собою конкретні правила прийняття  рішень, що конструктивно реалізовуються на основі певної аналітичної і початкової інформації. Основою цього узгодження повинна бути орієнтація на кінцеві  результати і відповідні процедури  оцінки впливу на них тих або інших  варіантів рішень.

Відмітимо, що не плани є головним результатом  планування, а саме визначення цілей  розвитку підприємства, перспектив його розвитку, шляхів їх досягнення і розподілу  ресурсів між структурними підрозділами. Планові рішення, порядок дій, необхідна  лінія поведінки, етапи досягнення цілей, методи, які потрібно використати, - все це і є комплексний план [13; с.148].

При інвестиційній бездіяльності прибутковість  вкладених засобів з часом  знижується внаслідок морального і  фізичного старіння виробничого  апарату, погіршення організації виробництва  і т.п., що в остаточному підсумку ставить під сумнів майбутнє такого підприємства.