Аналіз фінансових звітів об’єктів інвестування

      Якщо  у період загального спаду економічної  активності фірма скорочує свої операції, ДВПП фірми теж знижується, що збільшує можливість несплати процентів за рахунок прибутків фірми. Потрібно пам’ятати, що фінансовий ліверидж - це вулиця з двостороннім рухом. Хоча він і може бути вигідний у період загального підйому економічної активності, але в період спаду приносить втрати.

      Зростаюча заборгованість може спричинити до підвищення мінливості ДНА. Отож переваги фінансового лівериджу слід співставляти із зростаючим фінансовим ризиком неплатоспроможності. Настає момент, коли приріст витрат на проценти за позику з урахуванням поправок на оподаткування перевищує виграш фірми від фінансового лівериджу.

      Фінансування  за рахунок боргів - це добре, але  до певної межі. Переваги фінансового  лівериджу зникають у фірм, які  мають у структурі капіталу занадто  високу частку боргів. Забагато боргів посилює ризик і підвищує потенційну загарозу неплатоспроможності. Надмірне фінансування за рахунок випуску акцій - теж не краща політика. Вона повністю позбавляє фірму переваг. які дає фінансовий ліверидж, середньозважена вартість капіталу (СЗВК) стає занадто високою. Більше того, у деяких випадках випуск надмірної кількості звичайних акцій може призвести до втрати контролю під час голосування акціонерів. Як наслідок, незбалансованість у структурі капіталу (або дуже багато боргів, або дуже багато акцій) може зашкодити позиції фірми на ринку.

      Отже  головна мета фінансових менеджерів - вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні  дивіденди і доход, збагачуватиме  акціонерів. Іншими словами, оптимальна структура капіталу має зводити  до до мінімуму СЗВК і водночас підтримувати кредитну репутацію фірми на рівні, що дозволяє залучати нові капітали на прийнятних умовах.

Таким чином, рівень фінансового лівериджу визначається приростом ДНА від від певної зміни значення ДВПП. Цю взаємозалежність можна показати так:

      Відомо, що у фірми інвестують тому, що хочуть одержати більше доходів. Якщо вираховувати рівень фінансового лівериджу фірми у певний момент, рівняння стає таким:

 

      Таким чином, для оцінки об’єкта інвестування необхідний всесторонній аналіз їх маркетингової, виробничої і фінансової діяльності, дослідження основних факторів, які визначають прибутковість (рентабельність) і можливості подальшого її збільшення. Однак слід пам’ятати, що фінансові коефіцієнти надають лише частину необхідної інформації для оцінки загальної діяльності та ефективності фірми. Щоб одержати повну картину фінансового стану фірми, необхідно врахувати й інші статистичні показники, наприклад, такі як ризик. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Оцінка інвестиційних  якостей реальних  проектів. Основні  положення.

 

      Оцінка  єфективності інвестиції є найбільш відповідальним етапом в процесі  прийняття інвестиційних рішень. Від того, наскільки об’єктивно і всесторонньо проведена ця оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу і темпи розвитку компанії (фірми). Ця об’єктивність і всесторонність оцінки ефективності інвестиційних проектів в значній мірі визначається використанням сучасних методів проведення такої оцінки.

      Розглянемо  базові принципи і методичні підходи, які використовуються в практиці оцінки ефективності реальних інвестицій.

      Одним з таких принципів є оцінка повернення інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку (cash flow), який формується за рахунок сум чистого прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту. При цьому показник грошового потоку може прийматися при оцінці диференційованим по окремих роках експлуатаційного проекту або як середньорічний.

      Другим  принципом оцінки є обов’язкове приведення до теперішньої вартості як капіталу, що інвестується, так і сум грошового потоку. На перший погляд здається, що засоби, які інвестуються завжди виражені в теперішній вартості, так як значно передують за термінами їх поверненню у вигляді грошового потоку. В реальній практиці це не так - процес інвестування у більшості випадків здійснюється не одномоментно, а проходить ряд етапів. Тому за виключенням першого етапу всі наступні інвестовані суми мають приводитися до теперішньої вартості (диференційовано по кожному етапу наступного інвестування). Так саме повинна приводитися до теперішньої вартості і сума грошового потоку (по окремих етапах його формування).

      Третім принципом оцінки є вибір диференційованої ставки процента (дисконтної ставки) в процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів. Розмір доходу від інвестиції (в реальному інвестуванні таким доходом виступає грошовий потік) формується з врахуванням наступних чотирьох факторів:

• середньої реальної депозитної ставки;
• темпу інфляції (або премії за інфляцію);
• премії за ризик;
• премії за низьку ліквідність.

Тому  при порівнянні двох інвестиційних  проектів з різними рівнями ризику повинні  застосовуватися при дисконтуванні різні ставки процента (більш висока ставка процента повинна бути використана по проекту з більш високим рівнем ризику). Аналогічно при порівнянні двох інвестиційних проектів з різними загальними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій) більш висока ставка процента повинна застосовуватися по проекту з більшою тривалістю реалізації.

      Четвертим принципом оцінки є варіація форм, використовуваної ставки процента для дисконтування  в залежності від  цілей оцінки. При розрахунку різних показників ефективності інвестицій в якості ставки процента, яка вибирається для дисконтування, можуть бути використані:

• середня депозитна або кредитна ставка;
• індивідуальна норма доходності інвестицій з врахуванням рівня інфляції, рівня ризику і рівня ліквідності інвестицій;
• альтернативна норма доходності по інших можливих видах інвестицій;
• норма доходності по поточній господарській діяльності і т.п.

      З врахуванням вищевикладених принципів розглянемо методику оцінки ефективності реальних інвестицій на основі різних показників. Система таких показників зображена на рисунку: 
 

Рисунок 2. Система показників оцінки ефективності реальних інвестицій. 

 

      Чистий  приведений доход дозволяє одержати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом мається на увазі різниця між приведеними до справжньої вартості (шляхом дисконтування) сумою грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестованих в його реалізацію засобів. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ЧПД=ГП-ІЗ

 

де	ЧПД	-	чистий приведений доход;
	ГП	-	сума грошового потоку (в теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту (до початку нових інвестицій в нього). Якщо повний період експлуатації до початку нового інвестування в даний об’єкт визначити важко, його приймають в розрахунках у розмірі 5 років (це середній період амортизації обладнання, після чого воно підлягає заміні);
	ІЗ	-	сума інвестиційних  засобів, які направляються на реалізацію інвестиційного проекту.

      Дисконтна ставка, яка використовується при  розрахунку цього показника диференціюється  з врахуванням рівнів ризику і ліквідності.

      Характеризуючи  показник “чистий приведений доход”, слід відмітити, що він може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки ефективності інвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх реалізації. Інвестиційний проект, по якому показник чистого приведеного доходу є від’ємною величиною або рівний нулю, повинен бути відхилений, так як він не принесе інвестору додатковий дохід на вкладений капітал. Інвестиційні проекти з позитивним значенням показника чистого приведеного доходу дозволяють збільшити капітал інвестора.

      Однак цей показник має наступний недолік: вибрана для дисконтування ставка процента (дисконтна ставка) приймається  зазвичай незмінною для всього періоду  експлуатації інвестиційного проекту. В той же час, в майбутньому  періоді в зв’язку із зміною економічних  умов ця ставка може мінятися. Але не дивлячись на цей недолік, використовуваний показник признаний в зарубіжній практиці найбільш надійним в системі показників оцінки ефективності інвестицій.

      Індекс  доходності в методичному відношенні нагадує оцінку по показнику коефіцієнту ефективності капітальних вкладень. Разом з тим по економічному змісту це зовсім інший показник, так як в якості доходу від інвестицій виступає не чистий прибуток, а грошовий потік. Крім цього майбутній доход від інвестицій (грошовий потік) приводиться в процесі оцінки до теперішньої вартості. Розрахунок індексу доходності здійснюється за формулою:

 

де	ІД	-	індекс доходності по інвестиційному проекту;
	ГП	-	сума грошового потоку в теперішній вартості;
	ІЗ	-	сума інвестиційних  засобів, які направляються на реалізацію інвестиційного проекту (при різночасності вкладень також приведена до теперішньої вартості).

 

      Показник  індексу доходності може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки, але й у якості критеріального при прийнятті інвестиційного проекту  до реалізації. Якщо значення індексу  доходності менше одиниці або  рівне їй, проект повинен бути відхилений в зв’язку з тим, що він не принесе інвестору додаткового доходу. Іншими словами, до реалізації можуть бути прийняті інвестиційні проекти тільки зі значенням показника індексу доходності вище одиниці.

      Порівнюючи  показники індексу доходності та чистий приведений доход, слід звернути увагу на те, що результати оцінки з  їх допомогою ефективності інвестицій знаходяться в прямій залежності: з ростом абсолютного значення чистого приведеного доходу зростає і значення індексу доходності і навпаки. Більш того, при нульовому значенні чистого приведеного доходу індекс доходності завжди буде рівним одиниці. Це означає, що як критеріальний показник доцільності реалізації інвестиційного проекту може бути використаний лише один (будь-який) з них. Обидва ці показники дозволяють інвестору оцінити ефективність інвестицій з різних сторін.

      Період  окупності є одним із найбільш поширених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестицій. На відміну від показника термін окупності капітальних вкладень, він також базується не на прибутку, а на грошовому потоці з приведенням засобів, які інвестуються і суми грошового потоку до теперішньої вартості. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:

де	ПО	-	період окупності  вкладених засобів по інвестиційному проекту;
	ІЗ	-	сума інвестиційних  засобів, які направляються на реалізацію інвестиційного проекту (при різночасності вкладень приведена до теперішньої вартості).
		-	середня сума грошового  потоку (в теперішній вартості) в  періоді. При короткострокових вкладеннях цей період приймається за один місяць, а при довгострокових - за один рік;

 

      Показник  періоду окупності може бути використаний для оцінки не тільки ефективності інвестицій, але і рівня інвестиційних ризиків, які пов’язані з ліквідністю (чим довший реріод реалізації проекту до повної його окупності, тим вище рівень інвестиційних ризиків). Недоліком даного показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, які формуються після періоду окупності інвестицій.  Так, по інвестиційних проектах з тривалим терміном експлуатації після періоду їх окупності може бути отримана значно більша сума чистого приведеного доходу, чим по інвестиційних поректах з коротким терміном експлуатації (при аналогічному і навіть значно швидшому періоді окупності).